Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 43
За місяць : 118
Кількість
статей : 826
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Крип'якевич Іван Петрович
Рубрики : Персоналії
Крип'якевич Іван Петрович

image

Крип’якевич Іван Петрович [псевд.: Іван Холмський, Іван Горишівський, Іван Петренко, Viator; криптоніми: І. К., Крч, І. Кр-ч; 25.06.1886, м. Львів – 21.04.1967, там само] – історик-медієвіст, книго- та джерелознавець, бібліо-граф, археограф, громадський і освітній діяч, журналіст, організатор бібліографічної праці в наукових установах України. Професор Львівського університету (1941), директор Інституту суспільних наук АН УРСР (1953–1962). Доктор історичних наук (1941). Академік АН УРСР (1958). Заслужений діяч науки УРСР (1961).

Походив з родини вихідця з Холмщини, священника УГКЦ, ученого-теолога о. Петра-Франца Крип’якевича. Спочатку освіту здобував удома та в сільського диякона Д. Пічута, потім – у IV львівській гімназії з польською мовою викладання (1896–1904), де вчителював його батько. У 1904–1909 рр. навчався на філософському факультеті Львівського університету (нині – Львівський національний університет імені Івана Франка). Від 1905 р. під впливом і керівництвом професора кафедри всесвітньої історії, голови НТШ М. Грушевського почав друкувати свої наукові статті у «Записках Наукового товариства імені Шевченка». Як один із провідних учнів М. Грушевського брав участь у підготовці наукового апарату багатотомника «Історія України-Руси», зокрема, уклав покажчики до 2-го й 3-го томів, одночасно засвоюючи основи бібліографічної роботи.

Як член Українського студентського союзу брав активну участь у боротьбі за українізацію університету. 1 лютого 1907 р. був ув'язнений за звинуваченням у порушенні громадського спокою, але через деякий час звільнений.

Багато часу приділяв культурно-освітній роботі, зокрема, у лютому 1908 р. при товаристві «Академічна громада» організував студентський «Просвітній кружок», тісно співпрацював із львівською «Просвітою», допомагав читальням Львова та Львівського повіту у проведенні освітніх курсів та лекцій. Наголошував на необхідності пропагування українських видань серед галицьких селян і розширенні мережі народних бібліотек, убачаючи в цьому ефективний спосіб протидії ополячуванню селянства. З метою якісної перевірки читалень розробив Інструкцію для люстраторів читалень «Просвіти», яка була схвалена організаційною комісією товариства 31 грудня 1909 р. Аналізуючи стан тогочасних галицьких книгозбірень, узагальнюючи досвід бібліотек Росії, Німеччини, Польщі, США, Норвегії, І. Крип’якевич дійшов висновку, що основою діяльності «Просвіти» має бути робота бібліотек, а читальні, які, по суті, є клубами, не можуть дати належних знань. В «Академічній громаді» деякий час виконував обов’язки бібліотекаря.

Педагогічну діяльність розпочав у 1909 р. у приватній Рогатинській гімназії імені Володимира Великого, куди його запросили о. Т. Кудрик та директор цього закладу М. Галущинський. У 1911 р. захистив докторську дисертацію на тему «Козаччина і Баторієві вольності», здобувши ступінь доктора філософії. Цього ж року був обраний дійсним членом НТШ. У 1910–1912 рр. працював молодшим бібліотекарем у Бібліотеці НТШ. Практичний досвід бібліотечної роботи та бібліографування наукових праць сприяли зростанню фахового рівня молодого науковця.

Викладав історію в Академічній гімназії у Львові (1912–1914), згодом – у гімназіях Рогатина і Жовкви. Багато співпрацював із щорічним «Календарем "Просвіти"», західноукраїнськими часописами – «Письмо з Просвіти» (започаткував у ньому рубрику «Бібліотечні справи», в якій друкував матеріали з досвіду організації бібліотечного руху за кордоном і про стан книгозбірень філій «Просвіти»), «Молода Україна», «Літературно-науковий вістник» та іншими, редагував журнали «Дзвінок» (1911–1914), «Історичні листки» (1913), «Ілюстрована Україна» (1913–1914). Як референт бібліотечної комісії «Просвіти» фактично першим в Україні почав предметно займатися питаннями бібліотечної статистики.

У наступні роки продовжив викладацьку діяльність. У 1918–1919 рр. був приват-доцентом Кам’янець-Подільського державного українського університету (нині – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), у 1921–1924 рр. – професором Львівського українського таємного університету, у 1934–1939 рр. викладав історію України в Богословській академії у Львові (нині – Український католицький університет). Одночасно вів активну національно-громадську роботу: у 1921–1922 рр. працював у Комітеті охорони військових могил, який займався пошуком і впорядкуванням українських стрілецьких могил у Галичині, у 1923–1925 рр. брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай». Редагував «Історичний вістник» (1923), співпрацював із журналом «Політика» (1925–1926).

Був одним із провідних діячів НТШ у міжвоєнний період: у 1920–1934 рр. – секретарем Історично-філософічної секції товариства (від 1920-го), надалі – її головою; у 1924–1937 рр. – редактором видання «Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Історично-філософічної секції».

Від жовтня 1939 р. І. Крип’якевич – завідувач кафедри історії України Львівського університету, від 1941-го – професор, одночасно завідувач Львівського відділення Інституту історії України АН УРСР. У 1941 р. за сукупністю наукових здобутків отримав науковий ступінь доктора історичних наук без подання дисертації (honoris causa).

У роки нацистської окупації працював редактором наукових видань «Українського видавництва» у Львові.

Зі звільненням міста від гітлерівців у 1944 р. поновив роботу у Львівському університеті, зокрема, як декан історичного факультету та завідувач Львівського відділення Інституту історії України АН УРСР. Попри це, його було звинувачено в тому, що він є «послідовним учнем буржуазно-націоналістичної школи М. Грушевського, противником марксистської історичної науки», і разом із частиною львівських науковців примусово переведено (а фактично – депортовано) до Києва, під пильний нагляд органів держбезпеки.

З вересня 1946 р. деякий час обіймав посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР, майже рік (з 24 березня 1947-го по 4 березня 1948 р.) працював на 0,5 ставки завідувачем відділу стародруків Бібліотеки АН УРСР (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського).

У травні 1948 р. отримав дозвіл на повернення до Львова, де по 1950 р. обіймав посаду старшого наукового співробітника Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР (нині – Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України). У 1951 р. став керівником відділу новоствореного Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, а в 1953–1962 рр. – директором цього закладу (нині – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України).

Був членом редколегії «Українського історичного журналу» від часу його заснування в 1957 р., наголошував на необхідності ведення бібліографічних реєстрів у часописі; від 1959-го по 1965 р. – членом редколегії Української Радянської Енциклопедії, в якій опублікував низку статей з історії України, головно середніх віків. Редагував збірники «З історії західноукраїнських земель» (вип. 1–5, 1957–1960) та «З історії Української РСР» (вип. 6–8, 1962–1963). Обирався членом правління Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном, депутатом Львівських міської та обласної рад депутатів трудящих.

Висунув ідею щодо створення історико-географічного словника України, яка надалі трансформувалась у підготовку фундаментальної колективної праці «Історія міст і сіл Української РСР» у 26 томах. Чимало авторів цього видання використовували бібліографічну картотеку про міста й села Галичини, над якою вчений працював багато років.

І. Крип’якевич досліджував історію України, переважно доби феодалізму, та питання української культури. Він є автором понад 600 наукових праць. Найважливіші його історичні розвідки присвячено періоду козаччини і Хмельниччини: «Матеріали до історії української козаччини» (1914), «Студії над державою Б. Хмельницького» (1925–1931), «Богдан Хмельницький» (1954) та ін. Крім того, в доробку вченого є праці з історіографії («Українська історіографія»), археології, історії культури, краєзнавства («Історія української культури», «Історичні проходи по Львові», «З історії Гуцульщини»), численні науково-популярні нариси з історії України («Велика історія України», «Історія українського війська»),  підручники («Оповідання з історії України», «Коротка історія України для початкових шкіл») та ін.

Як книгознавець І. Крип’якевич вивчав історію українських друкарень, стародруки, діяльність І. Федорова, працював над укладанням картотеки львівських стародруків ХVІ–ХVІІІ ст., досліджував екслібриси, українську книжкову гравюру.

У царині історіографії І. Крип’якевич, як професійний історик та фахівець, багато уваги приділяв виявленню, критичному аналізуванню та бібліографуванню архівних і друкованих джерел. Підготував огляди змісту західноукраїнських газет і журналів: «Діло», «Руслан», «Буковина», «Каменяр», «Учитель», «Прапор», «Світло», «Нива», «Письмо з Просвіти». У 1910–1912 рр. регулярно робив огляди різних томів «Записок Наукового товариства імені Шевченка», публікацій історичної тематики: «Нові матеріали до історії соборів, 1628 р.» (1913), «Українські видання на еміграції» (1915), «Історичні видання Української АН у м. Києві 1912–1927 рр.» (1928) та ін. Опублікував історико-бібліографічну розвідку «Мемуари українців ХVІ–ХVІІІ ст.» (1924).

Свою бібліографічну працю «Нові праці з історії Гетьманщини ХVІІ–ХVІІІ в. Публікації 1924–1926 р.» (1926) І. Крип’якевич розцінював як доповнення і продовження «Української історичної бібліографії за 1914–1923 рр.» І. Калиновича. Однією з найважливіших бібліографознавчих статей ученого є «Бібліографія історії України в дожовтневий період» (1958).

Низка наукових праць І. Крип’якевича, зокрема «Історія України» (1949, видана коштом НТШ у Мюнхені під псевдонімом Іван Холмський; перевидана 1990 р. у Львові накладом понад 200 тис. пр.), «Богдан Хмельницький» (1954), «Джерела з історії Галичини періоду феодалізму (до 1772 р.)» (1962), мають ґрунтовну бібліографію, тому вони стали вагомим внеском у розвиток історичної бібліографії України. Примітки до кожного розділу цих праць є цілком самостійними тематичними бібліографічними списками. Наприклад, найбільша джерелознавча праця історика «Документи Богдана Хмельницького (1648–1657)» (1961) завершується «Переліком документів», який налічує 475 позицій.

У відкритому колективному листі «Про необхідність видання бібліографії з історії УРСР» до редколегії «Українського історичного журналу» (1965) І. Крип’якевич, разом зі своїми учнями Я. Ісаєвичем, Я. Дашкевичем та іншими львівськими науковцями, наполягав на необхідності прискорення видання фундаментальної історичної бібліографії. У своїй останній студії «Нарис методики історичних досліджень. Завдання історичної методики» (1967, її завершальні частини публікувалися вже після смерті вченого і стали своєрідним заповітом новим генераціям істориків) І. Крип’якевич підкреслював цінність використання бібліографічних покажчиків історичної літератури для плідної роботи науковців, розглядав історичну бібліографію як важливу історико-допоміжну дисципліну.

Іменем І. Крип’якевича названо Інститут українознавства НАН України, вулиці у містах: Львові, Кам’янці-Подільському Хмельницької обл., Коломиї Івано-Франківської обл., Костополі Рівненської обл., Пустомитах Львівської обл. та в інших населених пунктах, а також провулок у м. Первомайську Миколаївської обл.

Твори

Книжка на селі / І. Крип’якевич // Діло. – 1908. – 11 лют.

Інструкція для люстраторів читалень «Просвіти» / І. Крип’якевич // Письмо з Просвіти. – 1910. – Ч. 1. – С. 4–6.

Бібліотеки філій «Просвіти» / І. К. // Письмо з Просвіти. – 1913. – Ч. 5. – С. 149–150.

Бібліотечні курси в Москві / І. К. // Письмо з Просвіти. – 1913. – Ч. 10. – С. 169.

З бібліотечної організації в Німеччині / І. К. // Письмо з Просвіти. – 1913. – Ч. 6. – С. 171–173.

Народні бібліотеки в Норвегії / І. К. // Письмо з Просвіти. – 1913. – Ч. 5. – С. 147–149.

Український відділ в ньюйоркській бібліотеці / І. К. // Письмо з Просвіти. – 1913. – Ч. 10. – С. 169.

З наших бібліотек / І. К. // Письмо з Просвіти. – 1914. – Ч. 1. – С. 12.

Археографічні праці Миколи Костомарова / написав Іван Крип’якевич // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. – Львів, 1918. – Т. 126/127. – С. 105–140.

Бібліографія української історії (1922–1923) / І. Крип’якевич // Іст. вістн. – Львів, 1923. – № 2/3. – С. 35–38.

До історії українського державного архіву в ХVІІ ст. / І. Крип’якевич // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. – Львів, 1924. – Т. 134/135. – С. 67–78.

Мемуари українців ХVI–ХVІIІ ст. / І.  Крип’якевич // Стара Україна. – 1924. – Ч. 9–10. – С. 126–132.

Екслібрис на Україні в ХVІІ–ХVІІІ вв. / І. Крип’якевич // Стара Україна. – 1925. – Ч. 1/2. – С. 17–18.

Нові праці з історії Гетьманщини ХVІІ–ХVІІІ в. Публікації 1924–1926 р. / І. Крип’якевич // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. – Львів, 1926. – Т. 144/145. – С. 259–271.

Причинки до словника українських граверів / І. Крип’якевич // Бібліол. вісті. – 1926. – № 4. – С. 22–25.

Історичні видання Української АН у Києві 1926–1927 рр. / І. Крип’якевич // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. – Львів, 1928. – Т. 149. – С. 223–236.

П’ятдесятиліття наукової праці Євфима Сіцінського : перелік наук. пр. Є. Сіцінського / І. Крип’якевич // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. – Львів, 1934. – Т. 151. – С. 220–222.

Михайло Грушевський : життя й діяльність / Іван Крип’якевич. – Львів  :  накладом Т-ва «Просвіта», 1935. – 63 с.

З історії книги у Львові. Рукописна книга до половини ХVІ ст. / Ів. Крип’якевич // Укр. книга. – 1937. – Ч. 1. – С. 6–8.

Каталог бібліотеки львівської Ставропігії з 1619 р. / І. Крип’якевич // Укр. книга. – 1937. – Ч. 7/8. – С. 157–164.

Український екслібрис ХVІІІ в. : (каталог) / І. Крип’якевич // Укр. книга. – 1937. – Ч. 4/5. – С. 110–111.

До історії львівського книгарства в ХVІІ ст. / / І. Крип’якевич // Укр. книга. – 1938. – Ч. 2. – С. 42.

Невикористані джерела до історії старої книги : генеральна візитація Львівської дієцизії 1730–1736 рр. / Крип’якевич І. П. // Наук. зб. Б-ки АН УРСР. – 1946. – Т. 1. – С. 98–102.

Бібліографія історії України в дожовтневий період / Крип’якевич І. П. // Укр. іст. журн. – 1958. – № 5. – С. 166–170.

Підробки документів Богдана Хмельницького / Крип’якевич І. П. // Наук.-інформ. бюл. архів. упр. УРСР. – 1960. – № 3. – С. 3–8.

Джерела з історії Галичини періоду феодалізму (до 1772 р.) : огляд публ. / І. П. Крип’якевич ; АН УРСР, Ін-т сусп. наук. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1962. – 83 с.

Про необхідність видання бібліографії з історії УРСР : лист до ред. «Укр. іст. журн.» // Укр. іст. журн. – 1965. – № 1. – С. 158–159.

Нарис методики історичних досліджень: Завдання історичної методики/ Крип'якевич І. П. // Укр. іст. журн. – 1967. – № 2. – С. 100–106 ; № 3. – С. 113–115 ; № 4. – С. 106–108 ; № 7. – С. 121–123 ; № 8. – С. 113–116 ; № 9. – С. 130–132 ; № 10. – C. 94–97.

Галицько-Волинське князівство / Іван Крип’якевич ; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. – 2-ге вид. із змін. і допов. – Львів, 1999. – 219 с. : іл.

Історія української культури / за заг. ред. І. Крип’якевича. – 4-е вид., стер. – Київ : Либідь, 2002. – 650 c.

Київська Русь / І. П. Крип’якевич ; [упоряд. та авт. передм. І. М. Мороз] ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2017. – 95 с.

Джерела

Грабовецький В. Наукові праці академіка І. П. Крип’якевича з архівознавства і допоміжних дисциплін : (до 75-річчя з дня народж.) / В. Грабовецький // Наук.-інформ. бюл. Архів. упр. УРСР. – 1961. – № 6 (50). – С. 79–82.

Іван Петрович Крип’якевич : бібліогр. покажч. / склад. О. Д. Кізлик ; відп. ред. М. К. Івасюта ; М-во культури УРСР, Львів. держ. наук. б-ка, Львів. держ. ун-т ім. І. Франка, Ін-т сусп. наук. – Львів : [б. в.], 1966. – 78 с.

Винар Л. Іван Петрович Крип’якевич як бібліограф / Л. Винар // Сучасність. – 1968. – № 9 (93). – С. 118–127.

Пріцак О. Іван Крип’якевич (1886–1967) / О. Пріцак // Укр. історик. – 1968. – № 1–4. – С. 82–89.

Іван Крип’якевич в родинній традиції, науці, суспільстві // Україна: культура, спадщина, національна свідомість, державність : зб. наук. пр. Т. 8 / упоряд. Ф. Стеблій ; ред. Я. Ісаєвич. – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2001. – 960 с., 32 с. іл.

Заболотна І. Роки німецької окупації на Західній Україні за спогадами І. П. Крип’якевича / І. Заболотна // Укр. археограф. Щорічник. Нова серія. Вип. 7. Укр. археограф. зб. Т. 10. – Київ ; Нью-Йорк, 2002. – С. 389–410.

Смогоржевська І. Історико-бібліографічні дослідження І. Крип’якевича в українській періодиці  / І. Смогоржевська // Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24–26 жовт. 2003 р. – Львів, 2003. – С. 842–848.

Грабовецький В. Академік Іван Крип’якевич : до 120-річчя з дня народж. : збірник. – Вид. 2-ге, доп. / В. Грабовецький. – Івано-Франківськ, 2005. – 200 с.

Литвин Т. Бібліотекознавчі та книгознавчі праці Івана Крип’якевича / Т. Литвин // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника. – Львів, 2005. – Вип. 13. – С. 298–310.

Литвин Т. Колекція періодики в приватній бібліотеці Івана Крип’якевича / Т. Литвин // Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідомл. дев’ятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 28–29 жовт. 2005 р. / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. – Львів, 2005. – С. 597–602.

Задля науки, нації, держави : до 120-річчя від дня народж. І. П. Крип’якевича : бібліогр. список літ. / Голов. упр. культури і мистецтв Київ. міськ. держ. адмін., Публіч. б-ка ім. Лесі Українки, Від. довід.-бібліогр. та інформ. роботи ; [уклад. Л. П. Яременко]. – Київ, 2006. – 23 с. – (Видатні історики України ; вип. 4).

Литвин Т. Особиста бібліотека Івана Крип’якевича початку 30-х рр. ХХ ст.: спроба реконструкції / Т. Литвин // Бібліотеки на західноукраїнських землях XVIII–XX ст. : доп. та повідомл. 2-ї наук. конф., Львів, 29–30 жовт. 2004 р. / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. – Львів, 2006. – С. 157–162.

Клименко Н. П. Іван Крип’якевич: сторінки просвітницької діяльності  (1904–1914) / Клименко Н. П. // Сумська старовина. – 2007. – № ХХІІІ. – С. 130–143.

Литвин Т. Участь Івана Крип’якевича в роботі комісій Наукового товариства ім. Шевченка у Львові / Т. Литвин // Зап. Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника. – Львів, 2009. – Вип. 1(17). – С. 123–138.

Литвин Т. Бібліотека Івана Крип’якевича: тематична та історико-книгознавча характеристика / Т. Литвин // Зап. Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника. – Львів, 2012. – Вип. 4 (20). – С. 519–556.

Литвин Т. З листування Юра Меженка та Івана Крип’якевича / Т. Литвин // Зап. Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника. – Львів, 2013. – Вип. 5 (21). – С. 435–455.

Геращенко Михайло Васильович
Статтю створено : 22.08.2014
Останній раз редаговано : 03.12.2020