Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 19
За місяць : 1279
Кількість
статей : 900
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Концентрація і розсіювання документів в інформаційних потоках (закон Бредфорда)
Концентрація і розсіювання документів в інформаційних потоках (закон Бредфорда)

Концентрація і розсіювання документів в інформаційних потоках (закон Бредфорда) – емпірично доведена закономірність кількісного розподілу публікацій з тієї чи іншої теми у виданнях (наукових журналах) у певних пропорціях, залежно від чисельності їх переглядів.

image
С. К. Бредфорд
Закон (інша його назва – закон розсіювання) відкритий у 1934 р. британським  математиком, хіміком, бібліографом, фахівцем з документації та зберігачем бібліотеки Музею науки в Лондоні С. К. Бредфордом (1878–1948). С. К. Бредфорд знаний також як засновник Британського товариства міжнародної бібліографії (BSIB), що виникло в 1927 р., президент (1945–1948) Міжнародної федерації інформації та документації (ІFID), палкий прибічник запровадження в бібліотеках Універсальної десяткової класифікації (УДК). Закон став широко відомим після опублікування книги вченого «Документація» (Лондон, 1948).

Згідно із законом Бредфорда, якщо наукові журнали розташувати в порядку зменшення кількості надрукованих у них статей з певної теми, то в отриманому списку цих видань можна виділити три зони (або сфери), що містять однакову кількість статей із зазначеної теми, а кількість журналів у кожній із зон, починаючи з першої, обов’язково збільшується у певній математично доведеній пропорції.

Видання у вказаних трьох зонах розподіляються таким чином:

 – до першої зони А (зона ядра) входять профільні журнали, безпосередньо присвячені заданій темі; їх загалом небагато – в середньому 5–7 назв;

 – до другої зони В входять журнали, частково присвячені заданій темі; їх значно більше порівняно із зоною ядра;

– третя зона С є найчисельнішою, до неї входять журнали, тематика яких далека від предметного пошуку.

За законом Бредфорда для кожної тематичної зони існує коефіцієнт (множник) кратного збільшення кількості журналів у кожній наступній зоні.

При рівній кількості публікацій у кожній зоні число джерел (журналів) різко зростає при переході від однієї зони до наступної: кількість найменувань журналів у третій зоні у стільки разів більше, ніж у другій, у скільки разів чисельність найменувань журналів у другій зоні більше, ніж у ядрі.

Це виражається у вигляді одного з варіантів математичної формули закону Бредфорда:  А : В : С = 1 : n : n², де А, В і С – зони, n – постійна величина, яка в Бредфорда дорівнювала 5. Тобто, при однаковій кількості публікацій у зонах, кількість найменувань журналів зростає при переході від зони до зони саме в наведеній пропорції.

Наприклад, фахівець в ході пошуку в журналах статей на тему «бібліотечний маркетинг» досить швидко знайде 10 публікацій у п’яти журналах суто бібліотечного профілю, причому не має значення, чи це п’ять різних номерів одного часопису чи п’ять різних журналів за один чи за кілька років. Це і є перша зона. У подальшому пошуку, щоб знайти ще 10 статей з теми (друга зона), потрібно вже переглянути додатково 10 інших журналів, майже всі вони мають тематику ширшу, ніж бібліотечна. У такому випадку множник Бредфорда n = 10 : 5 = 2. Тому для отримання посилань на ще 10 статей необхідно буде переглянути вже 20 журналів, або, за Бредфордом, 5², тобто 25 (пропорції 5 : 10 : 25). Таким чином стає зрозумілим, що головні публікації на тему «бібліотечний маркетинг» сконцентровані у перших п’яти (профільних) журналах. У разі гострої потреби можна ще пошукати їх у журналах другої зони, хоча це займе багато часу, а подальші пошуки джерел в інших журналах уже є непродуктивними через їх значну розсіюваність.

У 1950–1960-і рр. закономірність, установлену С. К. Бредфордом шляхом експериментів і емпіричних перевірок, уточнювали й доповнювали багато інших вчених: Б. Брукс, Б. Віккері, Г. Гедримович, М. Кендаль, Л. Козачков, Д. Теплов, Л. Хурсин та ін. Було доведено, що при розподілі статей у періодичних виданнях домінує ймовірніше процес концентрації інформації, ніж її розсіювання, оскільки основну частину найважливіших публікацій з теми друкують у порівняно невеликій кількості профільних видань – ядрі. Там само слід шукати і нові ідеї та відкриття за темою. Тому нині закон Бредфорда має уточнену назву – закон концентрації-розсіювання, а його математична модель зазнає деяких коректив залежно від розділу знань. Продовжуються вивчення явища розсіювання на потоках цитованої літератури, побудова динамічних моделей розсіювання. Здебільшого такі дослідження мають прикладний характер і спрямовані на виявлення «ореолу розсіювання» – переліку всіх журналів, які коли-небудь публікували статті з тематики, що вивчається.

Основним теоретичним результатом досліджень слід вважати визнання закону Бредфорда (застосовного щодо наукових журналів) лише частковим випадком більш загального розподілу, виявленого в багатьох природних та соціальних явищах. Тому він має універсальний характер. Наприклад, закон використовується з наукометричною метою, включно з бібліометрією. Так, ще наприкінці 1940-х рр. Дж. Ципф, зібравши великий статистичний матеріал, довів, що частота вживання слів у всіх природних мовах світу підкоряється такому ж закону розсіювання, як і закон Бредфорда. Універсальність закону підтверджується тим, що йому підкоряються й інші розподіли в такій само пропорції: народонаселення в містах за його чисельністю; населення і фірм за розміром їх доходів; біологічних родів за кількістю видів, що належать до них тощо.

Без утрати сутності і точності обчислень за законом Бредфорда можливе його спрощення із застосуванням зворотного порядку підрахунку. Якщо з генеральної сукупності будь-яких однорідних об’єктів (третя зона) добути квадратний корінь, отримаємо чисельне значення кола провідних представників цієї сукупності (друга зона). Якщо далі добути квадратний корінь із отриманого чисельного виразу цього кола, отримаємо уявлення про квінтесенцію власне ядра, тобто про кількість найсуттєвіших представників генеральної сукупності. Для прикладу, обчислимо діяльність бібліотекознавців за її продуктивністю. Припустимо, маємо їх генеральну сукупність (третю зону), що налічує 625 осіб, які бодай один раз були авторами статей за певний проміжок часу. Тоді, зі здобуттям квадратного кореня з цього числа, коло найчастіше цитованих, найпродуктивніших учених (другу зону) утворять 25 осіб. За цим же порядком до еліти (ядра) бібліотекознавців, найбільш продуктивних і найчастіше цитованих, увійдуть лише 5 вчених, яких можна вважати дійсно видатними.

Водночас дослідниками доведено, що в класичному формулюванні закон Бредфорда не є повністю правильним для всіх галузей і тематичних напрямів, тому що в багатьох із них змінюється ступінь концентрації публікацій, співвідношення кількості журналів у всіх трьох зонах А, В, і С. Наприклад, за даними Г. Гордукалової, для суспільних наук характерна невелика кількість журналів зони ядра А (2–5 часописів), велика група журналів у зоні В (від 29 до 65), максимальна кількість періодичних видань у зоні С (від 300 і більше). Саме для опублікованих документів суспільно-політичної тематики характерне найбільше розсіювання, а найменше – для технічної галузі знань.

За результатами досліджень з’ясовано, що максимально точно формулювання закону Бредфорда відповідає розсіюванню документів у інформаційних мікропотоках таких галузей науки та виробництва, як металургія, легка промисловість, сільське господарство, ветеринарія тощо. Часткова або повна невідповідність емпіричних даних формульному співвідношенню Бредфорда характерна для публікацій з геології, фізики в цілому, фізики твердого тіла, ядерної фізики, будівництва, архітектури та ін.

Серед видів видань найбільше розсіювання інформації спостерігається в книгах, газетах, журналах, а найменше або є взагалі нульовим – в документних масивах і фондах патентної та нормативної документації, тобто в описах винаходів, стандартах тощо, оскільки кожен із цих документів містить лише оригінальну інформацію, є унікальним, єдиним у своєму роді і в таких фондах проявляється  найвищий ступінь концентрації однотипних видань. Бібліотеки,  що зберігають універсальні за своїм змістом документні масиви, явищу розсіювання інформації протиставляють координацію і кооперацію у формуванні своїх фондів та їх спеціалізації.

Розсіювання документної інформації не вважається негативним явищем і пояснюється спорідненістю наук, їх постійним прагненням до взаємовпливу, до створення єдиної науки про природу та суспільство – метанауки. В умовах дедалі більшого інтегрування різних наук, появи нових знань, відкриттів, винаходів, прогресивних технологічних рішень саме на перетині двох і більше наукових дисциплін явище розсіювання інформації створює сприятливі умови як для взаємозбагачення наук, так і утворення нових, а також міжгалузевого інформаційного обміну для подальшого розвитку знань. Окремі науки починають активно розвиватися, використовуючи інформацію із суміжних, а іноді і віддалених наук. Внаслідок цих процесів безперервно відбувається концентрація інформації в одних документних потоках та її розсіювання в інших.

Що помітнішою є диференціація наук, то меншим є ядро публікацій з певної достатньо вузької теми, тобто відбувається концентрація документів. За окремою тематикою більшість із них функціонують переважно лише в декількох однопрофільних документних потоках і масивах. Водночас частина публікацій розпорошується в міжгалузевих документних потоках, що надзвичайно ускладнює пошукову діяльність як учених, так і бібліотечно-інформаційних служб, які мають посилювати концентрацію документів однієї тематики у профільних документних масивах і фондах, забезпечувати повноту їх надання фахівцям. Практика свідчить: із зростанням кількості різнопрофільних наукових бібліотек та інформаційних центрів, які беруть участь у системі координації комплектування фондів, зменшується відсоток відмовлень при обслуговуванні користувачів документами. Подоланню негативних наслідків розсіювання документної інформації сприяє і створення локальних, національних та глобальних комп’ютерних мереж і баз даних.

Знання і застосування закону Бредфорда має суттєве значення у бібліотечно-інформаційній сфері, зокрема, у комплектуванні фондів бібліотек, центрів НТІ. У всесвітньому вимірі цей закон знайшов своє відображення у щорічному списку імпакт-факторів (числові показники цитованості статей, опублікованих в тому чи іншому науковому журналі, з використанням індексу цитування наукових статей) Філадельфійського інституту наукової інформації. Що більше публікацій з якогось журналу, збірника наукових статей, монографії цитується в інших джерелах, то ціннішими є ці видання для певної галузі знань і найчастіше запитуваними фахівцями в бібліотеках. Так, на підставі зазначеного індексу було з`ясовано, що в галузі точних наук найістотніші результати друкують лише у двох журналах – Nature і Science (принаймні для англомовного світу).

Бібліотеки, своєю чергою, в умовах обмежених коштів на комплектування, передплату журналів, виходячи із закону Бредфорда, мають можливість оптимізувати цю роботу, добираючи дійсно найцінніші і затребуваніші користувачами видання. Так само закономірність, виявлену С. К. Бредфордом та його послідовниками, використовують для оптимізації розміщення фондів у книгосховищах: найзапитуваніші документи в них розміщують ближче до місць видачі користувачам або передають у підсобні фонди. Дослідження та опанування закономірностей розсіювання-концентрації інформації дає змогу вирішувати багато практичних завдань у діяльності бібліотечних та інформаційних установ та є необхідними для фахівців документно-комунікаційної сфери.

У середині 20 ст. С. К. Бредфорд та його послідовники розцінювали закон розсіювання документів як інструмент у роботі з системою періодичних видань: його використання уможливлювало визначення в бібліотеках ядра найкорисніших журналів з певної теми (зона А), кількість і перелік періодичних видань середньої продуктивності (зона В), джерела зони розсіювання (зона С). Нині дані про розсіювання застосовують значно ширше – для вдосконалення редакційно-видавничої, бібліотечно-бібліографічної, науково-інформаційної діяльності та бібліометричного аналізу. Серед нетрадиційних можливостей використання статистичних даних про розсіювання набувають поширення: визначення кола неперспективних журналів для фахівців певного профілю; створення умов для використання статей із зон максимального розсіювання; оперативне комплектування підфонду профільних журналів, формування їх базового переліку; розроблення проблемного рубрикатора, що відображає періодичні видання з певних тем; удосконалення класифікаційних схем і рубрикаторів на основі вивчення тематичних зв’язків між галузями та напрямами, а також методики індексування публікацій із зон розсіювання. З урахуванням того, що журнали з часом з багатьох причин можуть значно змінювати свій ранг, переходити за ознакою річної продуктивності та цитованості в інші зони розсіювання, практичне застосування цього закону в бібліотечно-інформаційній сфері завжди є актуальним.

Інші практичні аспекти застосування закону розсіювання і концентрації  публікацій в бібліотечно-інформаційній діяльності дають змогу: визначати чисельність журналів, які забезпечують той чи інший відсоток усіх публікацій з будь-якої галузі або предмета; формувати списки журнальних публікацій з певної теми із заздалегідь визначеним ступенем повноти; оцінювати вичерпність бібліографічних списків журнальних публікацій; оптимально комплектувати фонди наукової періодики при фіксованих / обмежених коштах на передплату; вираховувати довжину і кількість полиць, необхідних для зберігання оптимального фонду журналів; оптимізувати організацію газетних  баз даних та інформаційно-пошукових систем і т. ін.

Перспективним є використання відомостей про розсіювання з метою: визначення повноти відбиття профільного документного потоку у фондах, базах даних та бібліографічних виданнях; планування робіт з ліквідації прогалин ретроспективного обліку журнальних статей в універсальному, галузевому і регіональному аспектах; відбору найбільш значущих періодичних видань для складання проблемно-тематичних покажчиків та списків літератури; виявлення зв’язків між різними проблемами, науковими школами, виокремлення перспективних напрямів у розробці певних проблем.

 

Джерела  

Грановский Ю. В. Наукометрический анализ информационных потоков в химии / Ю. В. Грановский. – Москва : Наука, 1980. – 141 с.

Горькова В. И. Информетрия (количественные методы в НТИ) / В. И. Горькова // Итоги науки и техники. Сер. «Информатика». – Москва, 1988. – Т. 10. – С. 3–326.

Гордукалова Г. Ф. Документальный поток социальной тематики как объект библиографической деятельности : учеб. пособие / Г. Ф. Гордукалова ; ЛГИК им. Н. К. Крупской. – Ленинград, 1990. – 108 с.

Гордукалова Г. Ф. Мониторинг документального потока для информационной диагностики прогнозируемых объектов / Г. Ф. Гордукалова, Л. А. Юдина. – Москва, 1991. – 109 с.

Лабушевська Л. Наукометричні методи оцінки документального інформаційного потоку / Л. Лабушевська // Вісн. Кн. палати. – 1998. – № 7. – С. 19–23.

Бажал Ю. М. Кількісний аналіз наукового апарату джерельної бази публікацій (на матеріалі статей у фахових виданнях з економіки) / Ю. М. Бажал // Бюлетень ВАК України. – 2003. – № 4. – С. 19–27.

Бодня О. Обробка документальних потоків (на основі розпізнавання бібліографічної інформації) / О. Бодня // Бібл. вісн. – 1995. – № 4. – С. 6–8.

Ваврічен В. Дослідження процесу розсіяння політичної інформатиці в журналах України (2002–2003) / В. Ваврічен // Вісн. Кн. палати. – 1998. – №  9.– С. 22–23.

Зусьман О. М. Библиографические исследования науки / О. М.Зусьман ; ред. В. А. Минкина ; СПбГУКИ, Каф. науч.-техн. информ. – Санкт-Петербург : СПбГУКИ, 2000. – 233 с.

Соляник А. А. Документні потоки та масиви : навч. посіб. для вищ. навч. закл. культури і мистецтв / А. А. Соляник ; Харків. держ. акад. культури. – Харків : ХДАК, 2000. – 112 с.

Васюк О. Систематичний аналіз документального потоку з правознавства і юридичних наук / О. Васюк // Вісн. Кн. палати. – 2001. – № 3.– С. 3–17.

Манжур Ю. М. Вивчення авторської структури документного потоку в галузі / Ю. М. Манжур // Вісн. Харків. держ. акад. культури : зб. наук. пр. – Харків, 2001. − № 6. – С. 268–283.

Воскобойнікова-Гузєва О. Інформаційний моніторинг документного потоку як складова бібліотечно-інформаційного сервісу / О. Воскобойнікова-Гузєва // Наук. пр. НБУВ. – 2002. – Вип. 9. – С. 113–120.

Кочубей Л. Політологічні дослідження в Україні: аналіз документального потоку (за матеріалами реферативного журналу Книжкової палати України «Політика. Політичні науки») (1998–2002 рр.) / Л. Кочубей // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 12. – С. 41–43.

Комар О. Дослідження процесу розсіяння політичної інформації в журналах України (2002–2003) / О. Комар // Вісн. Кн. палати. – 2004. – № 5. – С. 17–19.

Савельєва Т. С. Динаміка документального потоку літератури для дітей в Україні (1918–2001 рр.) / Т. С. Савельєва // Вісн. Харків. держ. акад. культури. – 2004. – Вип. 12–13. – С. 228–240.

Федорчук А. Ф. Теоретико-методологічні засади аналізу інформаційного потоку соціально-політичного спрямування / А. Ф. Федорчук, Н. В. Танатар // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 2. – С. 33–38.

Гуцол Г. Документально-інформаційні потоки Книжкової палати України імені Івана Федорова: характеристика, стан і перспективи / Г. Гуцол // Вісн. Кн. палати. – 2005. – № 5. – С. 31–35.

Редькина Н. С. Формализованные методы анализа документальных информационных потоков / Н. С. Редькина // Библиосфера. – 2005. – № 2. – С. 51–59.

Гуч С. Структура документального потоку з історичного краєзнавства (на матеріалі досліджень Поділля та Волині) / С. Гуч // Вісн. Кн. палати. – 2008. – № 11. – С. 34–36.

Павліченко Ю. Аналіз наукометричних методів дослідження інформаційно-документних потоків (на прикладі медицини) / Ю. Павліченко // Бібл. вісн. – 2008. – № 4. – С. 8–11.

Столяров Ю. Н. Кто есть кто в библиотековедении: продолжение анализа на основе уточнённого закона Брэдфорда / Столяров Ю. Н. // Книга: исследования и материалы : сборник. – Москва, 2010. – Т. 92, сб. ½. – С. 87–100.

Столяров Ю. Н. Элита отечественных библиографоведов: продолжение анализа на основе уточненного закона Брэдфорда / Столяров Ю. Н. // Книга: исследования и материалы : сб. – Москва, 2011. – Т. 93. – Сб. ½. – C. 30–36.

Берегельський А. Аналіз новинних потоків у дослідженні вітчизняного інформаційного поля / А. Берегельський, Ю. Половинчак // Наук. пр. НБУВ. – 2015. – Вип. 41. – С. 425–437.

Федорчук А. Г. Особливості процесу відстеження інформаційних потоків про Україну в закордонних мережевих ресурсах / А. Г. Федорчук // Бібліотека. Наука. Комунікація : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 6–8 жовт. 2015 р.) : в 2 ч. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада директорів наук. б-к та інформ. центрів акад. наук – членів МААН ; [редкол.: В. І. Попик та ін.]. – Київ : Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, 2015. – Ч. 1. – С. 325–328.

Зворський Сергій Леонідович
Статтю створено : 13.09.2022
Останній раз редаговано : 13.09.2022