За місяць : 1552
статей : 1031
| Рубрики : | Персоналії |
Комський Семен Абрамович [08(21).10.1901, Житомир Волинської губ. – 17.01.1978, Київ] – організатор і практик бібліотечної справи, педагог.
Народився в родині службовця-бухгалтера Аврума Комського. Середню освіту здобував у Житомирі: спершу навчався в реальному училищі, а в 1918 р. закінчив єдину трудову школу. Багато займався самоосвітою, відвідуючи різні бібліотеки Житомира і приділяючи увагу систематичному читанню, що й визначило його подальший життєвий шлях.
Від 1918 р. – на бібліотечній роботі: інструктор-організатор та завідувач бібліотечної секції політвідділу Волинського губвійськомату в Житомирі та в м. Рильську Курської губернії (де політвідділ базувався під час короткочасної евакуації). Пропагував книжки серед червоноармійців, більшість з яких були малоосвіченими. Секрети професійної майстерності бібліотекаря творчо запозичував у кадрового військового політпрацівника Г. Шудла та найбільше – у визнаного тогочасного бібліотечного діяча на Волині й Поліссі, завідувача бібліотечної секції Житомирської міськнаросвіти П. Абрамовича. На рубежі 1910–1920 рр. С. Комський був одним із найдіяльніших бібліотечних працівників у регіоні, організатором десятків військових бібліотек. Енергійного й здібного інструктора-організатора обирали делегатом Першого з’їзду бібліотечних працівників Київської військової округи (січень 1921 р.). У квітні–листопаді 1921 р. він за сумісництвом викладав бібліотечну справу на Житомирських військових шкільно-бібліотечних курсах.
У 1922–1923 рр. працював у Житомирі завідувачем Центральної робітничої бібліотеки Волинської губернської ради профспілок, набуваючи досвіду практичної роботи.
С. Комський поставив за мету здобути вищу освіту, тому восени 1923 р. перебрався до Києва, де вступив на соціально-історичний факультет інституту народної освіти (колишній Київський університет Святого Володимира). Навчання поєднував з працею в різних бібліотеках та викладацькою роботою на бібліотечних курсах. Того ж року молодого, але вже зі значним практичним досвідом фахівця призначили на посаду завідувача Печерської районної бібліотеки, а на початку 1924 р. – керівником бібліотеки Троїцького народного дому (на вул. Великій Васильківській, 53/3; нині в цій будівлі розташований Київський національний академічний театр оперети). Невдовзі книгозбірню реорганізували в районну бібліотеку ім. М. Коцюбинського. В ній С. Комський пропрацював до 1930 р. (з перервою в 1925–1926 рр., коли виконував складні й відповідальні обов’язки інспектора бібліотек Київського округового відділу народної освіти, а фактично – здійснював керівництво масовими бібліотеками великого за територією регіону від Чорнобиля до Умані).
У 1920-і рр. С. Комський брав активну участь у формуванні бібліотечної мережі в Києві та Київській окрузі. Багато уваги приділяв підвищенню фахового рівня бібліотекарів, зокрема в межах очолюваного Н. Фрідьєвою міського міжвідомчого об’єднання бібліотечних працівників, що діяло на базі Київської центральної робітничої бібліотеки ім. РКП(б) (КЦРБ ім. РКП(б), нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого).
У 1930–1931 рр. обіймав посаду завідувача бібліографічно-консультаційного бюро Київської філії Державного видавництва України. У наступні два роки очолював відділ соціально-економічної літератури КЦРБ ім. РКП(б). У лютому 1932 р. вступив до аспірантури Українського наукового інституту книгознавства (УНІК), де за сумісництвом працював науковим співробітником. Досліджував тему «Форми та методи пропаганди книги». Проте дисертацію не захистив, але продовжив наукову роботу в Бібліотеці АН УСРР (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського): з вересня 1933 по вересень 1934 р. працюючи на посадах помічника завідувача консультаційного відділу та наукового співробітника (1935).
З переїздом республіканських урядових установ у 1934 р. з Харкова до Києва (як нової столиці України) того ж року С. Комського призначили інспектором-методистом Управління бібліотек Наркомату освіти УСРР. Після реорганізації в 1936 р. УНІК в Науково-методичний кабінет бібліотекознавства і масової бібліографії при Управлінні бібліотек С. Комський з 1 вересня того ж року обіймав посаду вченого секретаря (згодом – заступника директора з наукової частини) новоствореної установи. Був учасником Всесоюзної теоретичної наради з питань бібліотекознавства в Москві, де виступив на секції «Принципи побудови бібліотечної сітки в СРСР».
З 1934 р. регулярно друкував свої праці в пресі, передусім у фахових журналах «Бібліотека в соціалістичному будівництві», «Красный библиотекарь», у виданнях УНІК. У співавторстві з начальником Управління бібліотек Наркомату освіти УСРР А. Кровицькою підготував і видав збірник «На допомогу бібліотекареві» (1936), де йому належить авторство трьох статей – з питань класифікації книг, організації каталогів, перевірки книжкового фонду. Загалом у доробку С. Комського – майже 30 публікацій, здебільшого методичного змісту, з актуальних питань організації бібліотечної роботи, підготовки та перепідготовки кадрів, поширення кращого бібліотечного досвіду тощо.
Улітку 1941 р. в лавах народного ополчення брав участь в обороні Києва, зведенні протитанкових загороджень. Позаяк за станом здоров’я С. Комський не підлягав призову на військову службу, він був евакуйований у тил. Працював викладачем історії та географії, вихователем у Київській військовій артилерійській спецшколі № 13, що базувалася в Оренбурзькій області.
У серпні 1944 р. С. Комського було відкликано у звільнений Київ і призначено завідувачем бібліотечного відділу Управління політосвіти Наркомосу УРСР. Наступного року, у зв’язку з переданням бібліотек, клубів та інших закладів культури у відання новоствореного Комітету у справах культосвітніх установ при Раді Міністрів УРСР (у 1953 р. реорганізованого в республіканське Міністерство культури), досвідченого й знаного в Україні фахівця з 20-річним стажем практичної й управлінської роботи в бібліотечній сфері перевели до зазначеного Комітету на відповідальну посаду керівника Управління бібліотек. Також він увійшов до складу колегії Комітету. З 1956 р. був одночасно й заступником начальника Головного управління у справах культурно-освітніх установ Міністерства культури УРСР.
У березні 1958 р. С. Комський перевівся до Державної республіканської бібліотеки УРСР ім. КПРС (ДРБ УРСР ім. КПРС, нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого) на посаду заступника директора з наукової роботи, де пропрацював п’ять років. За цей час він встиг зробити багато корисних справ: сформував ядро фахівців провідного відділу установи – науково-методичного і бібліографічного (їх було об’єднано в один структурний підрозділ у 1959 р.), із досвідчених працівників колишнього Науково-методичного кабінету бібліотекознавства Міністерства культури УРСР (Я. Керекеза, М. Коломойцевої, І. Маранц, О. Бурби, В. Молчанової, Г. Шудла та ін.). Спираючись на цей відділ, налагодив чітке організаційно-методичне керівництво мережею масових бібліотек України, здійснив перші кроки з міжвідомчої координації методичної, бібліографічної діяльності понад 40 тис. бібліотек республіки та з підвищення кваліфікації їхніх працівників, у т. ч. організовуючи регулярні республіканські семінари, наради-семінари директорів та завідувачів методичних відділів обласних бібліотек, в яких брав активну участь.
На початку 1963 р. після рецидиву важкої хвороби С. Комський вийшов на пенсію. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, разом з невеликою групою провідних фахівців ДРБ УРСР ім. КПРС до 100-річчя від часу її заснування та за результатами науково-дослідної роботи підготував книгу «Скарбниця людського розуму» (1966). У цьому виданні С. Комський є автором першого розділу, де висвітлено дореволюційний період діяльності установи.
Родина С. Комського також тісно пов’язана з бібліотечною справою. Дружина, Тетяна Кононова, працювала в масових бібліотеках; син Ілля – відомий фондознавець, тривалий час трудився в ЦНБ АН УРСР (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) та НБУ імені Ярослава Мудрого, автор кількох наукових статей; невістка, Алла Комська (Жданович), у Національній історичній бібліотеці України (НІБУ) за майже 40 років пройшла шлях від бібліографа до заступника директора з наукової роботи, є знаним в Україні фахівцем із бібліотечного краєзнавства; онука Марія деякий час працювала в науково-бібліографічному відділі НБУ імені Ярослава Мудрого та в НІБУ.
Книга на боротьбу за третю більшовицьку / Алгасов, Біркіна, Завальний, Клепко, Комський ; ред. М. К. Завальний ; Укр. наук.-досл. ін-т книгознавства. – Київ : УНІК, 1932. – 64 с.
Завдання оборонної роботи масових бібліотек / С. Комський // Книга і преса в імперіалістичній війні та обороні СРСР. – Київ, 1934. – С. 73–103.
На боротьбу за охорону книг – золотого культурного фонду нашої країни / С. Комський // Б-ка у соціалістичному будівництві. – 1935. – № 1. – С. 10–18.
Вивчити та розповсюдити кращі зразки роботи / С. Комський // Б-ка у соціалістичному будівництві. – 1935. – № 4–5. – С. 68–75.
Зміцнити бібліотечну роботу на селі / С. Комський // Б-ка у соціалістичному будівництві. – 1935. – № 8–9. – С. 6–11.
Перебіг конкурсу сільських бібліотек по УСРР / С. Комський // Б-ка у соціалістичному будівництві. – 1935. – № 11. – С. 26–30.
Подготовка и переподготовка библиотечных кадров на Украине / С. Комский // Красный библиотекарь. – 1936. – № 8. – С. 15–19.
Поліпшити методичну роботу районних бібліотек / С. Комський // Соціалістична культура. – 1957. – № 1. – С. 1–3.
Яків Микитович Керекез / Комський С. А., Коломійцева М. М. // Бібліотекознавство і бібліографія : наук.-метод. зб.. – Харків, 1974. – Вип. 15. – С. 134–138.
Чекалін П. І. Організатор бібліотечної прави в Україні // Бібліотекознавство і бібліографія : наук.-метод. зб. – Харків : Основа, 1992. – Вип. 31. – С. 110–115.
Зворський С. Родоначальник бібліотечної династії (до 100-річчя від дня народження С. Комського) // Бібл. планета. – 2002. – № 1. – С. 16–17.