За місяць : 1266
статей : 980
| Рубрики : | Персоналії |
Кóган Лев Рудольфович [псевд. Л. Львов, криптонім Л. К.; 26.05(07.06).1885, Одеса – 26.06.1959, Ленінград, нині Санкт-Петербург] – літературознавець, бібліотечний діяч, педагог. Кандидат філологічних наук (1936), професор.
Походив з освіченої сім’ї заможного одеського інженера-технолога, власника промислового підприємства з бетонних і асфальтних робіт Рудольфа Когана та піаністки, випускниці Петербурзької консерваторії, учениці А. Рубінштейна Євгенії Циперович. Навчався у 5-й чоловічій одеській гімназії (1894–1903), яку закінчив із золотою медаллю, виявивши особливі успіхи у вивченні давніх мов та математики. Володів грецькою, латинською, французькою, німецькою, італійською, нідерландською мовами.
Вищу освіту здобував у 1903–1908 рр. на історико-філологічному факультеті Імператорського Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Серед його наставників були відомі професори університету – історики Е. фон Штерн і І. Линниченко та історик літератури В. Лазурський. За твір на тему «Роль госпожи Сталь в истории французского романтизма» (опублікований за клопотанням одного з наукових керівників – І. Линниченка у 1910 р. в журналі «Филологические записки» та окремим відбитком) отримав золоту медаль. Брав участь у студентському русі, очолював студентську театральну комісію. Одночасно з навчанням в Одесі виїжджав у Європу, де слухав лекції з історії мистецтв у Берлінському, Дрезденському і Брюссельському університетах, користувався їхніми бібліотеками.
Попри відмінні результати в навчанні, через відмову переходу у православ'я (оскільки вважав себе атеїстом), Л. Коган не був залишений у Новоросійському університеті для здобуття вченого ступеня. Викладав російську мову, літературу та історію в гімназіях Одеси, комерційному училищі Х. Гохмана, був директором жіночого комерційного училища Х. Гефтер, виступав із доповідями на засіданнях одеських літературно-артистичного та історико-філологічного товариств, публікував свої перші праці, зокрема підручник з теорії словесності (під псевдонімом Л. Львов), брошури («Гоголь – проповедник и пророк», про модерністів у літературі та ін.). Перекладав твори французьких письменників, зокрема Ш. Бодлера. Брав активну участь у єврейському національному русі в Одесі, хоча за сімейними традиціями і вихованням був далекий від єврейства: працював у комісії з розслідування одеського погрому 1905 р., публікував брошури на захист прав євреїв, виступав із доповідями. Очолював опозицію в Одеському товаристві поширення просвітництва серед євреїв, яка критикувала безініціативність керівництва. Виступав за розвиток української мови та культури, захоплювався українським театром, зокрема виставами трупи М. Кропивницького.
Ще студентом Л. Коган працював позаштатним працівником бібліотеки Одеського товариства взаємної допомоги прикажчиків-євреїв (1903), однієї з найбільших і найкращих у місті (в подальшому – Одеська центральна губернська бібліотека ім. Жовтневої революції, нині – Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Грушевського). За підсумками виборів серед членів книгозбірні керував нею у 1907–1909, 1913, 1915 рр., тривалий час був головою бібліотечного комітету товариства. Редагував каталоги бібліотеки, укладав і публікував рекомендаційні бібліографічні списки, бібліографічний покажчик «Модернисты и критическая литература о них» (1910). У 1912–1915 рр. завідував бібліотекою Товариства торговельників (у подальшому – Одеська центральна робітнича бібліотека).
Під час поїздок в Європу (1908, 1910, 1911, 1914) вивчав питання організації бібліотечної справи в Німеччині, Бельгії, Швейцарії, Швеції, Італії, Франції.
Революційні події 1917 р. істотно вплинули на сферу діяльності Л. Когана. Деякий час він ще займався викладацькою роботою: читав лекції із західної літератури в Одеському народному університеті (Народна аудиторія Одеси, 1917), керував комерційним училищем Х. Гохмана, працював лектором політосвіти військкомату Одеського військового округу (1919–1920), Одеської командної піхотної школи, військово-морських курсів, курсів з підготовки політосвітніх працівників (1921–1922). У 1924–1927 рр. викладав російську літературу 19-го ст. в Одеському інституті народної освіти (нова назва Новоросійського університету після реорганізації).
Проте основним напрямом діяльності Л. Когана у перше пореволюційне десятиліття стала бібліотечна справа. У 1920 р. він обійняв посаду завідувача Одеської центральної міської (згодом – губернської, округової) бібліотеки ім. Жовтневої революції. Від травня 1924 р. – інспектор бібліотечного відділу Одеської головполітосвіти, із серпня того ж року по 1927 р. – директор Центральної округової бібліотеки ім. Жовтневої революції. Одночасно керував лекторським і бібліотечним відділами (1922–1926) Одеської губполітосвіти (з 1925 р. – окрполітосвіта), завідував секцією бібліотекознавства при кабінеті політосвітнього робітника окрполітосвіти (1925). Завдяки своїй енергійності, працьовитості, цілеспрямованості, а також організаторському хисту, вмінню знайти підхід до бібліотекарів і згуртувати їх Л. Коган у першій половині 1920-х рр. був однією з помітніших постатей у бібліотечному житті Одеси й Одеської губернії / округи. Один із учнів Л. Когана в училищі Х. Гохмана С. Боровий охарактеризував цей період як золотий вік бібліотечної справи в Одесі. Свідченням великого авторитету Л. Когана серед фахівців стало його обрання головою Одеського бібліотечного об’єднання та успішне керівництво цією громадською організацією протягом п’яти років (1922–1926). Улітку 1924 р. Л. Когана відрядили до Москви для ознайомлення з управлінським досвідом, напрацьованим бібліотечним відділом Головполітосвіти РРФСР, та для участі в першому бібліотечному з’їзді РРФСР, на якому він виступив із доповіддю. За його активної участі в Одесі було створено бібліотечний колектор, виходив «Бюлетень Одеського бібліотечного об’єднання».
У цей період Л. Коган багато друкувався у фаховій пресі – журналах «Політосвіта», «Красный библиотекарь», «Самоосвіта», «Помощь самообразованию», у «Бюлетені Одеського бібліотечного об’єднання» (був його головним редактором) та ін. Побачили світ кілька його книжок, зокрема «Десятичная классификация» (Харків, 1924), «Библиотечная работа с художественной литературой» (Ленінград, 1931), брошури і статті з питань бібліотекознавства та бібліотечної справи, в яких висвітлювався досвід книгозбірень Півдня України, також праці з педагогіки та літературознавства (загалом понад 100 публікацій).
Брав діяльну участь у роботі Першого Всеукраїнського з’їзду бібліотечних працівників (Харків, червень 1926 р.), де виступив з двома доповідями – «Роль бібліотек у справі самоосвіти» та про мету і завдання бібліотечних об’єднань (за ними було ухвалено відповідні резолюції).
У 1927 р. за розпорядженням Наркомату освіти УСРР Л. Когана перевели в Харків, де він почав працювати в Інституті народної освіти (попередник сучасної Харківської державної академії культури) та Українському науково-дослідному інституті педагогіки (нині – Інститут педагогіки НАПН України), брав участь у роботі Головполітосвіти УСРР, був членом її керівного органу – колегії.
У 1928 р. Л. Коган із родиною перебрався до Ленінграда, куди був запрошений читати спецкурс російської літератури 19-го ст. для майбутніх політосвітпрацівників у Комуністичному політико-освітньому (з 1941 р. – Бібліотечному) інституті ім. Н. К. Крупської (з 1964 р. – Ленінградський, з 1991 р. – Санкт-Петербурзький державний інститут культури). У 1932 р. в цьому виші став першим завідувачем кафедри літератури і мистецтв.
Через поганий клімат Ленінграда Л. Коган із сім’єю за порадою письменника К. Федіна перебрався в Царське (Дитяче) Село (з 1937 р. – м. Пушкін Ленінградської обл.).
У науці Л. Коган здобув відомість передусім як літературознавець, дослідник життя та творчості О. С. Пушкіна, М. Є. Салтикова-Щедріна, О. М. Островського. У 1936 р. без захисту дисертації, за сукупністю опублікованих робіт, Л. Когану було присуджено науковий ступінь кандидата філологічних наук і присвоєно вчене звання доцента. У 1940 р. він завершив роботу над докторською дисертацією «Пушкин в Одессе», в якій усебічно, на основі багатьох джерел дослідив перебування поета в цьому місті у 1823–1824 рр. Однак ні до початку німецько-радянської війни, ні у повоєнний час дисертацію він не захистив, хоча пушкіністи, зокрема майбутній академік М. Нечкіна, оцінювали цю роботу як значний внесок у літературознавство. Так само не був опублікований написаний Л. Коганом на матеріалах дослідження художній твір – роман «Изгнанник» (1936, рукопис не зберігся). Укладена вченим «Летопись жизни и творчества А. Н. Островского» (1953) й дотепер має наукову цінність як важлива джерелознавча праця про драматурга.
У 1939 р. вченого було обрано депутатом Ленінградської міської ради депутатів трудящих.
У зв’язку з важкою хворобою з березня 1942 р. професор Л. Коган перебував в евакуації в Єсентуках, куди його вивезли разом із викладачами Ленінградського педінституту ім. М. М. Покровського, до якого було приєднано Бібліотечний інститут. Через півроку опинився в Новосибірську, згодом прийняв пропозицію очолити кафедру російської літератури в Казахському державному університеті в Алма-Аті. Там читав лекції, вів спецкурси і спецсемінари, керував аспірантами, входив до складу вченої ради. За успішну роботу в цьому виші Л. Когана було нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради Казахської РСР.
Восени 1945 р. вчений повернувся до відновленого Ленінградського бібліотечного інституту ім. Н. К. Крупської, де знову очолив кафедру літератури і мистецтв, на якій під його керівництвом працювали такі відомі вчені, літературознавці і бібліографи, як Є. Брандіс, Б. Бухштаб, С. Рейсер, захистила дисертацію Н. Чагіна, яка згодом була багаторічним деканом бібліотечного факультету вишу. Вчений також створив перший в СРСР факультет дитячих та юнацьких бібліотек і обійняв посаду його декана.
Л. Коган багато років колекціонував книги з історії російської і зарубіжної літератури, мистецтвознавства, бібліографії, а також прижиттєві та посмертні видання творів О. Пушкіна. Реставрував дачу поета в Дитячому Селі, яку йому надала для проживання міськрада у 1931 р. Тут було розміщено бібліотеку професора, що вміщувала 6 500 томів, дбайливо переплетених ученим (ремеслом палітурника за наполяганням батька він оволодів ще в дитинстві) та унікальні предмети, пов’язані з життям О. Пушкіна. Все це було розграбовано під час гітлерівської окупації. У повоєнний час професор з родиною жив у гуртожитку Бібліотечного інституту.
Л. Коган залишив інформативні спогади про одеський період своєї біографії, про життя викладачів та студентів Новоросійського університету, письменників К. Чуковського (дружив з ним в гімназії), О. Толстого, К. Федіна, В. Шишкова, з якими товаришував під час життя у м. Пушкіні.
Архівні документи, пов’язані з Л. Коганом, зокрема оригінали його рукописів, зберігаються в Російській національній бібліотеці (ф. 1035 (Коган Л. Р. – литературовед (1885–1959), 296 од. зб.), Державному літературному музеї в Москві (ф. 53, 25 од. зб.), ЦДАВО України (ф. 166, оп. 12, спр. 3421 – автобіографія), Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 47, спр. 327 «Праця Одеського бібліотечного об’єднання», арк. 80–84).
Каталог книгам и журнальным статьям библиотеки Общества взаимного вспоможения прикажчиков г. Одессы / [сост. Л. Коган]. – Одесса, 1902. – 29 с.
Гоголь – проповедник и пророк : (Юбилейная речь к учащимся) / Лев Коган. – Одесса : Изд. Б-ки О-ва взаим. вспомоществ. приказчиков-евреев им. учредителя ее С. Л. Бернфельда, 1909. – 14, [2] с.
Систематический каталог библиотеки Общества взаимного вспомоществования прикажчиков-евреев г. Одессы имени учредителя ее С. Л. Бернфелдьда / [сост. Л. Коган]. – Одесса, 1910. – XIX, 388 c.
Систематический каталог. Т. 1 / [сост. Л. Коган] ; Б-ка Об-ва взаимопомощи торговых агентов и торговцев-евреев г. Одессы. – Одесса, 1910. – 387 c.
Госпожа Сталь и французский романтизм / Л. Р. Коган. – Воронеж : Тип. Н. Кравцов и К., 1911. – 212 с.
Введение в методику обучения грамоте: для педагогических классов женских гимназий / Л. Р. Коган. – Одесса : Тип. Н. Гальперина, 1911. – 16 с.
История одной анкеты (К вопросу о детских идеалах) / Л. Коган, дир. Жен. коммерч. уч-ща Х. И. Гефтер в Одессе. – Одесса : Тип. Н. Гальперина, 1912. – 28 с.
Элементарный курс теории словесности с рисунками : учебник / Л. Львов. – Одесса : Труд, 1914. – [2], III, [3], 192 с.
Систематический каталог книг для детей и юношества / [сост. Л. Коган] ; Б-ка О-ва взаимопомощи торговых агентов и торговцев-евреев г. Одессы. – Одесса, 1015. – 46 c.
Библиотечная работа в Одесской губернии / Лев Коган // Красный библиотекарь. – 1924. – № 4–5. – С. 170–174.
Десятичная классификация / Л. Р. Коган. – Харьков : Госиздат Украины, 1924. – IV, 148 с.
За и против предметного каталога / Лев Коган // Красный библиотекарь. – 1925. – № 9. – С. 63–71.
Бібліотека і самоосвіта / Л. Коган // Самоосвіта : орган Центр. коміс. допомоги самоосвіті, АПВ ЦКЛКСМУ, від. самоосвіти УПО, культвід. ВУРПС : [журнал]. – Харків : Держ. вид-во України, 1926. – № 3–4 : Березень-Квітень. – С. 10–14.
Из записок рассказчика: К вопросу о пропаганде художественной литературы в массовых библиотеках / Л. Р. Коган // Красный библиотекарь. – 1926. – № 11. – С. 46–60.
Книжкори / Л. Коган // Самоосвіта. – 1926. – № 5–7 : Травень-Липень. – С. 21–28.
[Одеське бібліотечне об’єднання] / Л. Коган // Бібліол. вісті. – 1926. – № 3. – C. 90–91.– Хроніка.
Художнє читання та розповідь, як метода самоосвітньої роботи / Л. Коган // Самоосвіта. – 1926. – № 10 : Жовтень. – С. 1–6.
Бібліотечні об’єднання : (Резолюція на доп. т. Когана) // Резолюції та Постанови Першого Всеукраїнського з’їзду бібліотечних робітників 1–6 червня 1926 р. – Харків, 1927. – С. 86–87.
Библиотечная жизнь Одессы до и после Октября / Лев Коган // Красный библиотекарь. – 1927. – № 9. – С. 42–54; № 10. – С. 51–62.
Деревенский читатель / Лев Коган // Красный библиотекарь. – 1927. – № 7. – С. 60–69; № 8. – С. 32–39.
Досягнення та перспективи бібліотечної справи на Україні / Л. Коган // Політосвіта. – 1927. – Зб. 6. – С. 34–46.
Каталоги на допомогу самоосвіті / Л. Коган // Самоосвіта. – 1927. – № 3 : Березень. – С. 80–83.
Кто что читает / Лев Коган // Изв. Одес. окружкома КП(б)У, окрисполкома и ОПБ. – 1927. – 5 мая.
Робітничий читач та художня література / Л. Коган // Політосвіта. – 1927. – Зб. 4. – С. 59–68.
Роля бібліотеки в справі самоосвіти : (Резолюція на доп. т. Когана) // Резолюції та Постанови Першого Всеукраїнського з’їзду бібліотечних робітників 1–6 червня 1926 р. – Харків, 1927. – С. 45–47.
Что читают женщины / Лев Коган // Красный библиотекарь. – 1927. – № 6. – С. 18–28.
Що читають селяни / Л. Коган // Політосвіта. – 1927. – Зб. 2/3. – С. 59–66.
Як читає й розуміє книгу самоук / Л. Р. Коган // Самоосвіта. – 1927. – № 12 : Грудень. – С. 69–72.
В. К. Шенфинкель : некролог / Л. Р. Коган // Красный библиотекарь. – 1928. – № 8. – С. 78.
Художественное рассказывание и читатель / Л. Р. Коган // Красный библиотекарь. – 1928. – № 9. – С. 38–49.
Як вивчати історію руської літератури ХIХ і ХХ ст. (Концепт І) / Л. Р. Коган // Самоосвіта. – 1928. – № 11 : Листопад. – С. 21–29.
Рекомендаційна бібліографія для самоуків (про цикли читання) / проф. Л. Коган // Самоосвіта. – 1929. – № 1 : Січень. – С. 10–16.
Библиотечная работа с художественной литературой / Л. Коган. – Ленинград : Огиз – Прибой, 1931. – 208 с.
Художественная литература в колхозной библиотеке : пособие для читателей-самоучек лит. кружков, избачей и библиотекарей / Л. Р. Коган. – Ленинград : Прибой, 1931. – 114 с.
Наукова бібліотека і стахановці: досвід роботи Одеської наукової бібліотеки / Лев Коган // Б-ка у соц. будівництві. – 1936. – № 8. – С. 38–39.
Пушкин в переводах Мериме («Пиковая дама») / Л. Р. Коган // Пушкинский Временник Пушкинской комиссии. – Вып. 4–5. – Москва –Ленінград : АН СССР, 1939. – С. 331–356.
Летопись жизни и творчества А. Н. Островского / Л. Р. Коган. – Москва : Госкультиздат, 1953. – 408 с.
Чуковский начинался в Одессе / Л. Р. Коган // Вечерняя Одесса. – 1982. – 10 марта.
Лазурский В. Отзыв о сочинении на медаль по истории западно-европейской литературы [студента IV курса историко-филол. фак. Новорос. ун-та Л. Р. Когана на тему «Роль г-жи Сталь в истории французского романтизма»] / прив.-доц. В. Лазурский. – Одесса : тип. «Техник», 1909. – 7 с.
Музичко О. Є. Мемуари Лева Когана як джерело для вивчення розвитку історико-філологічного факультету Одеського Новоросійського університету на початку ХХ ст. // Зап. іст. ф-ту Одес. нац. ун-ту ім. І. І. Мечникова. – Вип. 19 (2008). – Одеса, 2009. – С. 381–399.
Історія розвитку бібліотек України для дітей (кінець ХІХ – ХХ ст.) : монографія / М-во культури України, Нац. б-ка України для дітей. – Київ : Ліра-К, 2015. – Про Л. Когана: с. 31, 34, 39.
Коган Лев Рудольфович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. . / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; редкол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 209–210.
Букач В. М. Коган Лев Рудольфович. Літературознавець // Букач В. М. Науковці Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського : біогр. слов. / В. М. Букач. – Вип. 3. – Одеса : ПНПУ, 2020. – С. 31–32.
__________________________________________