Зленко Григорій Дем’янович [07.11.1934, с. Потік Богуславського (нині – Обухівського) р-ну Київської обл. – 25.08.2015, Одеса] – письменник-публіцист, журналіст, літературо- і книгознавець, дослідник історії літературного та культурного життя України, бібліограф, краєзнавець-україніст, енциклопедист. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (з 2006 р.).

Походив із багатодітної селянської родини, де шанували українське письменство, творчість Т. Шевченка. Навчався у Потіцькій семирічній школі. Із відзнакою закінчив Корсунь-Шевченківське педагогічне училище ім. Т. Г. Шевченка (нині – Комунальний навчальний заклад фахової передвищої освіти «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т. Г. Шевченка Черкаської обласної ради»).

Трудовий шлях розпочав восени 1954 р. на посаді завідувача відділу Корсунь-Шевченківської районної газети «Ленінським шляхом», в якій ще учнем педучилища надрукував свій перший вірш (1952). З весни 1957-го до осені 1961 р. – відповідальний секретар газети; також керував літературним об’єднанням при редакції. Член літературного об’єднання при редакції обласної газети «Черкаська правда». Писав вірші, оповідання. Нарис «Тиждень над Россю» про перебування Т. Шевченка в Корсуні влітку 1859 року було відзначено премією журналу «Україна». Оповідку про подорож І. Буніна з Полтави і далі по Дніпру до могили Кобзаря в Каневі схвально оцінив Б. Антоненко-Давидович. Відтоді історико-літературознавчі студії стали провідною темою в наукових пошуках Г. Зленка. Без відриву від роботи з відзнакою закінчив факультет журналістики Київського державного (нині – національного) університету імені Т. Г. Шевченка (1961).

З осені 1961 р. Г. Зленко жив в Одесі, де спершу працював у багатотиражній газеті «Кадри – будовам» Одеського інженерно-будівельного інституту (нині – Одеська державна академія будівництва та архітектури), співпрацював із редакціями інших газет. Пізніше обіймав різні посади в республіканському видавництві «Маяк»: старшого редактора, завідувача редакції художньої літератури, головного редактора. Проте згодом, за негласною вказівкою секретаря ЦК КПУ з ідеологічної роботи В. Маланчука, Г. Зленко потрапив до кола представників української творчої інтелігенції, яким не давали можливості друкуватись рідною мовою. Цей період тривав майже 10 років.

З вересня 1972 р. протягом чотирьох десятиліть очолював редакційно-видавничий (з 2006-го – редакційний) відділ Одеської державної наукової бібліотеки (ОДНБ) ім. М. Горького (нині – Одеська національна наукова бібліотека, ОННБ). За ці роки за його участю було відредаговано і вийшло друком понад 1 300 бібліографічних посібників. Заснував бібліографічні серії «Літературна Одеса», «Письменники Одеси» та «Одеська письменницька організація в … році», був їх науковим редактором, як і низки інших посібників. Автор багатьох науково-допоміжних бібліографічних покажчиків із питань літературознавства: «Леся Українка в Одесі» (1981), «Степан Петрович Ковганюк» (1982), «Борис Пастернак» (1990), «Константин Паустовский в Одессе» (1992), «Іван Франко в Одесі» (2001), «Галина Комарівна (Галина Михайлівна Комарова)» (2004) та ін. Був членом обласної редакційної колегії і керівником однієї з науково-редакторських груп з підготовки тому «Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область», членом груп консультантів і рецензентів Української літературної енциклопедії (1988–1995) та енциклопедії «Мистецтво України», комісій бібліографії та книгознавства Міжнародної асоціації україністів і Наукового товариства імені Шевченка (НТШ).

Літературний доробок Г. Зленка – понад два десятки книг, серед яких: «Нетлінне» (1968), «Книга пам’яті» (1971), «Одесские тетради» (1980), «Берег Пушкина» (1987), «З полону літ» (1989), «Пізня лірика» (2003), «Пошук для прийдешнього» (2004), «Лицарі досвітніх вогнів» (2005), «Відсвіти Тараса» (2009), «Літа і люди» та «Подорож у минуле» (обидві – 2010). Досліджував історію вітчизняної літератури (зокрема, біографії О. Пушкіна, Т. Шевченка, Лесі Українки), питання краєзнавства. Його творчість, здебільшого в жанрі літературно-документального нарису, що базувалася на опрацюванні тисяч джерел в архівах і бібліотеках, є поєднанням таланту журналіста і літературознавця, прозаїка й поета, дослідника і краєзнавця, психолога та історика. Продовжуючи співпрацювати з видавництвом «Маяк», упорядкував антологію світового мариністичного фольклору «Узлы ветров», яка витримала три видання (1977, 1981, 1982), книгу морських оповідань українських прозаїків «З моря» (1976), збірку лірики В. Сосюри «Люблю я море» (1989).

Не будучи корінним одеситом, своїми дослідженнями історичного, літературного, культурного життя міста Г. Зленко зробив дуже вагомий внесок у розвиток одесики. Окрім книжок, опублікував сотні статей у багатьох газетах і журналах, в яких відтворив неповторні особливості Одеси та видатних містян, розкрив багато сторінок (найчастіше забутих або цілком незнаних раніше) її історії. Характерна риса творчості Г. Зленка – постійне акцентування уваги на глибинних українських коренях міста, що й здобуло йому, за визнанням колег, зокрема академіка І. Дзюби, незаперечне визнання «творця українського обличчя Одеси» та її патріота.

Літературна й краєзнавча діяльність Г. Зленка спрямована на захист, розкриття і популяризацію духовної спадщини України. Про нього приязно відгукувалися відомі письменники, літературознавці, культурологи – М. Рильський, М. Бажан, О. Гончар, М. Жулинський, Є. Кирилюк, Р. Пилипчук. Г. Клочек, Г. Гусейнов та ін.

Екслібрис для позначення приналежності видань до особистої бібліотеки письменника і краєзнавця; автор – член НСХУ, співробітник ОННБ Володимир Кудлач

У багатьох виданнях України, Росії та Польщі надрукував кілька сотень розвідок, нарисів, есе, біографічних і книгознавчих нотаток, присвячених Т. Шевченкові. Для Шевченківської енциклопедії написав понад 400 статей.

Низку статей Г. Зленка опубліковано і в енциклопедичному словнику «Русские писатели. 1800–1917» (Москва), для цього видання він також рецензував матеріали інших авторів.

Автор понад трьох тисяч літературознавчих і краєзнавчих розвідок, нарисів у збірниках, журналах України та закордоння, сприяючи цим розвитку вітчизняного науково-популярного літературознавства. Книгознавчими дослідженнями збагатив джерельну базу історії книгодруку України та її бібліотек. Популяризував у пресі фонди рідкісних і цінних видань ОННБ ім. М. Горького, періодично здійснював інформування громадськості про її видавничу діяльність. Вивчав і популяризував історію бібліографічних товариств, життєвий шлях та діяльність українських бібліографів. Імена багатьох з них, жертв сталінського терору – Є. Загоровського, І. Курганського, Я. Бермана, В. Шамрая, Б. Комарова, О. Горецького, Е. Оксмана, Вад. Тарновського, братів Тиховських та ін. – фактично повернув з історичного забуття. Перу Г. Зленка також належать статті про понад 20 відомих бібліографів, які в різний час працювали в ОННБ ім. М. Горького. Активно друкувався в багатьох фахових виданнях: «Бібліотечному віснику», «Віснику Книжкової палати», «Библиографии» та ін.

Особливо вагомий внесок зробив у дослідження життя і творчості бібліографа, книгознавця, критика, етнографа і громадського діяча М. Комарова. Присвятив науковцю, його родині та найближчому оточенню майже 100 розвідок. Всебічно досліджував діяльність одеської «Просвіти» та її провідних представників, перших українських власників книгарень міста.

Усі публікації Г. Зленка знайшли відображення на сторінках підготовлених фахівцями ОННБ трьох випусків біобібліографічних покажчиків, що вийшли в серії «Письменники Одеси» (вип. 6, 21, 36) і охопили його творчий доробок з 1952-го по 2013 р.

Г. Зленко був членом Національної спілки журналістів України (НСЖУ, з 1958 р.), Національної спілки письменників України (НСПУ, з 1983 р.), Всеукраїнської спілки краєзнавців, Міжнародної асоціації україністів.

За вагомий особистий внесок в увічнення пам’яті Івана Франка нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2006). Свідченням визнання творчих досягнень стало присвоєння Г. Зленку в 1996 р. почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України».

Г. Зленко – лауреат літературної премії імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини» НСПУ (1991, за книгу літературно-критичних нарисів «З полону літ»), премії газети «Вечірня Одеса» пам’яті Бориса Дерев’янка «Люди діла» (1998), Одеської муніципальної літературної премії імені Костянтина Паустовського (2002), Обласної літературної премії імені Івана Рядченка, заснованої Одеською облдержадміністрацією та Одеською організацією НСПУ (2005).

Нагороджений почесним знаком «Відмінник преси», медаллю «Будівничий України» (2005). За рішенням Секретаріату НСЖУ йому присвоєно почесне звання «Зірка української журналістики» (2005).

За більш ніж столітній період існування НТШ Г. Зленко став третім серед одеситів у лавах його дійсних членів (попередні – історик, професор Новоросійського університету О. Маркевич та М. Комаров).

Унікальна колекція україніки та великий документальний архів Г. Зленка (близько 10 тис. од. зб.) завдяки його родині поповнили джерельну базу фонду ОННБ.

Михайло Комаров та його бібліотека : (до 150-річчя  від дня народж.) // Бібл. вісн. – 1994. – № 3. – С. 29–33. – (Видатні діячі бібл. справи в Україні).

Короткий російсько-український словник бібліотечних термінів : вступ. ст. і публ. пр. Б. Комарова та Р. Волянського] // Бібл. вісн. – 1995. – № 4. – С. 9–19. – (З історії бібліотечної справи).

«Любитель отечественного бытописания» // Григорий Григорьевич  Маразли и его библиотека : сб. ст. и материалов. – Одесса, 1994. – С. 29–31 ; Ibidem // Григорий Григорьевич  Маразли: Меценат и коллекционер : сб. ст. – Одесса, 1995. – С. 122–128.

Проблеми бібліографування праць академіка М. Є. Слабченка // Академік Михайло Єлисейович Слабченко: Наукова спадщина і життєвий шлях : зб. ст. – Одеса, 1996. – С. 80–85.

Бібліографічний укіс Якова Бермана // Вісн. Кн. палати. – 2000. – № 6. – С. 20–23. – (Іст. розвідки) ; Крим. світлиця. – 30 черв. – С. 19.

[Статті] // Бібліографи Одеської державної наукової бібліотеки імені М. Горького : біобібліогр. довід. – Одеса, 2002. – Із змісту: Щедрий  ужинок  бібліографічної ниви : [вступ. ст.]. – С. 3–5 ; Алексєєв Михайло Павлович. – С. 7–9 ; Берман Яків Зіновійович. – С. 24–26 ; Боровой Саул Якович. – С. 37–39 ; Винник Мойсей Йосипович. – С. 58–59 ; Вортман Сарра Яківна. – С. 66–68 ; Де-Рібас (Дерібас) Людвіг Михайлович. – С. 71–72 ; Десенко Марта Леонтіївна. – С. 73–74 ; Драголі Анатолій Львович. – С. 78–80 ; Загоровський Євген Олександрович. – С. 89–90 ; Загоруйко Василь Андрійович. – С. 91–94; Зленко Григорій Дем’янович. – С. 95–113; Конський Всеволод Миколайович. – С. 130–137 ; Лялікова Любов Василівна. – С. 155–156 ; Мазуренко Іван Дмитрович. – С. 157–159 ; Оксман Еммануїл Григорович. – С. 167–169; Попруженко Михайло Георгійович. – С. 174–176 ; Пчелінцева Марія Миколаївна. – С. 177–179 ; Рапопорт Марія Володимирівна. – С. 182–185 ; Смичок Леоніна Михайлівна. – С. 200–207 ; Стратен Володимир Васильович. – С. 208–209 ; Тюнєєва Олександра Миколаївна / співавт.: Л. В.  Арюпіна, Л. М. Бур’ян. – С. 212–214; Шелестович Ірина Сергіївна. – С. 230–231; Шестериков Сергій Петрович. – С. 232–234.

Забутий бібліограф : [В. Шамрай та його зв’язки з одес. бібліографом М. Комаровим] // Наук. світ. – 2005. – № 2. – С. 16.

Платон Бурачков і його колекції : [б-ка археолога у фондах ОДНБ ім. М. Горького] // Наук. світ. – 2005. – № 10. – С. 26–27; Думська площа. – 16 верес. – С. 6.

Провідники в книжковому морі : [видавн. діяльність ОДНБ ім. М. Горького] // Думська площа. – 2005. – 14 січ. – С. 1, 2, 8.

Лицарі досвітніх вогнів : тридцять три портрети діячів одес. «Просвіти» 1905–1909 рр. / Г. Зленко. – Одеса : Астропринт, 2005. – 250 с.

Репресований бібліограф : [І. Курганський] // Чорномор. новини. – 2006. – 16 груд. – С. 7.

Бібліограф без біографії : [Вад. Тарновський і його праці] // Наук. світ. – 2007. – № 6. – С. 18–19.

Побачення з Одесою : [кн. есеїв, що друкувалися у період. пресі, зокрема в тижневику «Крим. світлиця»] / Г. Д. Зленко. – [Пологи, Запоріз. обл.] : ЄОМ-прес, 2007. – 292 с.

Старої книги пахощі і знада : з циклу «Написане залишається» : [рідкіс. вид. у фонді ОДНБ ім. М. Горького] // Наук. світ. – 2007. – № 1. – С. 8–9.

Бібліографічні турботи Сергія Єфремова // Наук. світ. – 2008. – № 8. – С. 14–15.

Життя і смерть історика Євгена Загоровського // Одеська хвиля–3 : документи, твори, спогади в’язнів сумління. – Одеса, 2008. – С. 237–243.

Відсвіти Тараса Шевченка : розповіді про пошуки і знахідки / Г. Д. Зленко. – Одеса : Астропринт, 2009. – 341 с.

Доля бібліотеки професора Дегурова : розповідь літ. слідопита // Наук. світ. – 2010. – № 5. – С. 14–18 ; Чорномор. новини. – 2009. – 19 груд. – С. 7.

Літа і люди : оповіді письменника-пошуковця / Г. Д. Зленко. – Одеса : Астропринт, 2010. – 328 с.

Подорож у минуле : про пошуки і знахідки / Г. Д. Зленко. – Одеса, 2010 [фактично 2011]. – 242 с.         

Григорій Дем’янович Зленко : біобібліогр. покажч. / уклад. Л. М. Смичок ; ред. І. С. Шелестович. – Одеса, 1990. – 120 с. – (Серія «Письменники Одеси» ; вип. 6).

Григорій Зленко // Письменники України : довідник / упоряд.: Д. Г. Давидов, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. – Дніпропетровськ, 1996. – С. 102 : портр.

Лабінський М. Г. Зленко Григорій Дем’янович / М. Г. Лабінський // Мистецтво України : біогр. довід. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. – Київ, 1997. – С. 264.

Григорій Зленко // Письменники Одещини на межі тисячоліть : антологія-довідник / упоряд. Б. І. Сушинський. – Одеса, 1999. – С. 114–115.

Зленко Григорій Дем’янович // Тарас Шевченко і Крим : енциклопед. довід. / упоряд. Г. А. Рудницький. – Сімферополь, 2001. – С. 100–101.

Колесникова К. І. Зленко Григорій Дем’янович // Малий енциклопедичний словник Корсунщини : в 2 т. – Корсунь-Шевченківський, 2003. – Т. 1 : ( А–К). – С. 110–111.

Григорій Дем’янович Зленко : біобібліогр. покажч. / упоряд. О. Г. Кушнір ; ред. І. С. Шелестович. – Одеса, 2005. – 148 с. – (Серія «Письменники Одеси» ; вип. 21).

Ротач П. Зленко Григорій Дем’янович // Полтавська шевченкіана : спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії : у 2 кн. / П. П. Ротач. – Полтава, 2007. – Кн. 1 : А–К. – С. 284 : фот.

Григорій Дем’янович Зленко : біобібліогр. покажч. / упоряд. Т. В. Тющенко ; ред. М. Л. Десенко. – Одеса, 2014. – 70 с. – (Серія «Письменники Одеси» ; вип. 36).

Бєльницька О., Кривогуз О. Книжкова колекція та особистий архів Г. Д. Зленка у фонді Одеської національної наукової бібліотеки  / О. Бєльницька, О. Кривогуз  // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. – 2022. – № 4 (30). – С. 12–17. 

Невтомний шукач скарбів духовних: книжки з автографами з колекції Г. Д. Зленка у фонді Одеської національної наукової бібліотеки / упоряд. Л. М. Бур'ян. – Одеса : Астропринт, 2024. – 348 с.

 ____________________________________________

Архів Григорія Зленка

Вулицю генерала Швигіна у м. Одеса перейменовано на вулицю Зленка // Одеська обласна державна адміністрація : [сайт]

Мультимедійна презентація ОННБ «Стежками пошуку»

«Шлях крізь час і слово»: цикл заходів з нагоди 90-річчя від дня народження Григорія Дем’яновича Зленка // Одеська національна наукова бібліотека  : [сайт]