Зайцев В'ячеслав Олексійович [6.09 1980 — 5.11.2022, Донецька область] — український громадський діяч, історик, археолог, учасник російсько-української війни, сержант Збройних сил України, бібліотекар, екскурсовод, науковець, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця», депутат Запорізької міськради останніх двох скликань, голова Запорізької ради ветеранів.

У березні 2014 року, під час першої хвилі мобілізації, В'ячеслав прийшов до військкомату записуватися в добровольці. За його плечима була строкова служба в бойовій десантній частині в Болграді, тому вже невдовзі у складі 79-ї аеромобільної бригади він відбув на адміністративний кордон із Кримом у район Чонгара. А у травні прийшов наказ про передислокацію у Донецьку область. На Донбасі В'ячеслав разом зі своїми бойовими побратимами визволяв українські міста та села, брав участь у боях за Донецький аеропорт, пройшов Південний котел та запеклі бої за Дебальцеве.

У розмові з журналістом Армія Inform Олександром Колесником В’ячеслав згадував, що під час АТО найгарячіше було в Донецькому аеропорту. Він був гранатометником. На початку жовтня у старому терміналі дістав своє перше поранення. Захисників безперервно обстрілював ворожий танк. Він бив по поверхах й майже всі хлопці зазнали ушкоджень. Інтенсивність ворожих атак нарощувалася, противник прострілював усе навколо і поранених ставало все більше. Із гранатометників В’ячеслав залишився один. Він нищив кулеметні гнізда ворога, які були в декількох десятках метрів від нього та не давав противнику висунути голови.

Зазнавши поранення, В’ячеслав залишався в аеропорту ще тиждень. Поранення в ділянку живота, на щастя, виявилося легким — тоді його врятував бронежилет. Рана не була смертельною, тож він відмовився від евакуації, залишився в терміналі й продовжував виконувати бойові завдання та згодом вийшов з терміналу разом зі своїми бойовими побратимами-«кіборгами» за ротацією.

На питання Олександра, що допомагало йому вистояти у ті дні, В’ячеслав відповів: «ДАП я захищав двічі — у жовтні та листопаді 2014-го. І завжди поряд були товариші, які теж ішли в бій. Адже відмовитися або сказати, що я не хочу чи нога болить, на фронті було реально соромно. І, звичайно, допомагала віра в мою родину — любов до мами, дружини та донечки».

Особистий ворог Мотороли

У 2015 році Зайцев в одному з інтерв’ю виданню «Главком» розповідав, що під час оборони Донбасу він з побратимами час від часу перехоплювали радіохвилі терористів і прослуховували їх. Це допомагало, наприклад, знати, коли вони будуть підвозити боєприпаси, коли у них буде рух якогось транспорту, ротація. До того ж загарбники казали, що у них буде атака, а наші бійці замовляли на цей час міномети й артилерію. Найбільше йому запам’яталося перехоплення розмови одного із ватажків донецьких бойовиків і російського найманця Арсена Павлова на прізвисько Моторола. Він в радіоперехопленні назвав Зайцева своїм особистим ворогом.

«Одна з «нагород» для мене – це радіорозмова терористів з Моторолою, коли вони жалілися, що гранатометник їх просто «дістав». Це був я. І Моторола казав: «Ну, вбий уже цього гранатометника! Скільки можна!». Я так сміявся: ось вона слава прийшла, і мої заслуги ворог нарешті оцінив як слід», – пригадував Зайцев.

Двічі поранений протягом першого року російсько-української війни, В’ячеслав Зайцев демобілізувався у 2015 році. Згодом повернувся до своєї улюбленої справи – вивчення історії України. Він останнім часом очолював інформаційно-видавничий відділ Національного музею «Хортиця» у Запоріжжі.

А прийшов туди ще 2010 року екскурсоводом. «Відтоді завоював наші серця ерудованістю, харизмою та почуттям гумору. Згодом очолив наукову бібліотеку. Переймався археологією, пам’ятками, островом Хортицею. Особливо любив працювати з дітьми. Його неперевершені екскурсії запам’ятовувались надовго. Не минало жодного дня, щоб він не придумав та не втілив якийсь проєкт», – пригадують колеги.

Спогади приятельки Ольги: «Він був дуже талановитим екскурсоводом. Часто ходив до шкіл, розповідав дітям про Хортицю. Він має свій відеоблог, який він вів навіть на фронті. Казав, що в окопах читає статті про історію України».

«В'ячеслава знало та любило все місто. Веселий, впевнений, завжди позитивний, ніколи ні на що не скаржився. Він очолював обласну організацію ветеранів АТО, допомагав вирішувати їхні проблеми. Потім він став депутатом міської ради Запоріжжя, займався ремонтами дахів, заміною вікон. Він дуже багатьом людям допоміг. Для мене він завжди був героєм», – продовжує Ольга – «В'ячеслав займався археологією, навіть підводною археологією. Разом з однодумцями вони обстежили дно Дніпра, знаходили гарматні ядра часів російсько-турецької війни, якісь речі із затонулих кораблів, зброю. Щороку їздив на розкопки на «Кам'янську Січ».

23 лютого, за день до початку повномасштабного російського вторгення, під час засідання міської ради В’ячеслав Зайцев повідомив, що отримав повістку і буде служити у бойовій частині Збройних Сил України. Воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. У степах Донеччини мріяв про перемогу та повернення до археологічних досліджень Кам’янської Січі — однієї з останніх козацьких столиць на Дніпрі, філії Хортицького заповідника на Херсонщині. Він не дожив ні до визволення території національного парку в листопаді 2022-го, ні до підриву росіянами Каховської ГЕС у червні 2023-го, що назавжди змінив цей природний ландшафт.

На роковини загибелі В’ячеслава кореспонденти Суспільного Запоріжжя поспілкувались з людьми, які особисто знали захисника.

«Ми втратили людину, яка надихала. Славік така людина, що він міг розповісти всім і про все, і завжди. Це людина абсолютно широких поглядів, людина з колосальним багажем знань», згадує завідувач відділу науково-просвітницької роботи Хортиці Сергій Дударенко у розмові з журналістами Суспільного. 

Згадують друзі В’ячеслава Зайцева: «Зранку він опублікував фото з донецьких степів із проханням про збір коштів для ремонту автівки, а вже за кілька годин Запоріжжя сколихнула звістка – «кіборга» не стало. Відомий запорізький історик, археолог, екскурсовод, науковець, депутат, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця» В’ячеслав Зайцев загинув 5 жовтня під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Йому було 42».

«Ще кілька днів тому В’ячеслав Зайцев постив іронічні дописи та світлини з фронту з котиками. І цим неабияк підтримував позитивний настрій», – згадує військовослужбовець Андрій Рибальченко: «Ми були знайомі понад 10 років, і лише світлі та теплі спогади лишаються по цій людині. Це була надзвичайно добра людина. Я ніколи не бачив Славу засмученим, або агресивним. Це була людина з палаючими очима. Попри ті жахи, які йому довелося пройти в Донецькому аеропорту та інших гарячих точках АТО, він завжди лишався дуже позитивним».

«Весна 2014 року – це Чонгар, далі, після Чонгару, це Донбас. Спочатку звільнення Красного Лиману, пізніше Південний котел, Ізварине, Зеленопілля, далі рейд за Маріуполь і Донецький аеропорт. Пізніше – Дебальцеве», – розповідав сам В'ячеслав Зайцев Суспільному в одному з інтерв'ю.

«Побачилися перший раз, це було на якомусь заході в 2015 році. Він повернувся з війни, а я пішла тільки на війну. Стали рідними ще тоді. Щаслива, що знала таких людей, на жаль, ми їх втрачаємо, вони йдуть від нас, і це дуже важко», – згадує його посестра, ветеранка АТО/ООС.

Журналісти Першого Запорізького зібрали згадки про легендарного воїна: 

Колектив Національного заповідника «Хортиця»: «Завжди усміхнений, жартівливий, позитивний, невідмовний. Історик, науковець, дослідник пам’яток запорозького козацтва, археолог, гідроархеолог, і в той же час незламний «кіборг», відважний воїн, який до останнього подиху захищав свою державу. Слава був уособленням боротьби та незламності. Не злічити добрих та важливих справ, які зробив для нас всіх та для України цей мужній чоловік, колега, батько, син, друг, товариш, меценат. У 2014 році він пішов боронити країну від російського ворога, був у найгарячіших точках Донбасу серед яких – Донецький аеропорт. Через рік повернувся додому – зайнявся депутатською та науковою діяльністю, очолив інформаційний відділ Національного заповідника «Хортиця». Згодом очолив сектор «Кам’янська Січ» – той, що займався пам’яткою національного значення, яка ось-ось вирветься з-під окупації».

Голова Запорізької обласної військової адміністрації Олександр Старух: «Справжній до останнього подиху… Легендарний кіборг, надійний побратим, люблячий чоловік і батько маленької україночки, науковець, дослідник і просто щиросердна людина та відданий друг. Таким на віки залишиться В’ячеслав Зайцев. Я знав його в першу чергу як своего студента, який ще у молоді роки показав себе, як справжній боєць. І тоді, коли закидував фарбою бігборди негідника Януковича, і коли відмовився каятись і вибачатись на вимогу горе-ректора. І тоді, коли у 2014 році в перших рядах поїхав з Майдану на фронт, поповнивши ряди захисників донецького аеропорту Батьківщина втратила гідного сина. Щирі співчуття рідним і близьким».

Секретар Запорізької міської ради Анатолій Куртєв: «З першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну, Вʼячеслав знову став на захист рідної країни в лавах ЗСУ. Загинув, відстоюючи цілісність нашої держави на Донецькому напрямку. Справжній українець, справжній патріот, справжній Герой. Справжній Запорізький Козак. Низький уклін. Світла памʼять і щирі співчуття рідним та близьким».

Ветеран АТО, історик, екс-співробітник Національного заповідка «Хортиця» Віктор Кривоносов: «Росія утилізує біосміття, а ми віддаємо найкращих. Не вірю. Славко, я знаю тебе більш, ніж пів життя, ти для мене взірець сили духу і почуття гумору. Сподіваюсь, що зараз ти напишеш, що чутки про твою смерть сильно перебільшені… Помстимося!».

Запорізький краєзнавець, екскурсовод, журналіст Роман Акбаш: «Славко… Мій найулюбленіший екскурсовод. Не вірю!»

Журналіст, письменник Вахтанг Кіпіані: «Знову ножем у серце. На Донеччині загинув найкращий з найкращих. В’ячеслав Зайцев – історик, бібліотекар, вояк, учасник оборони Донецького аеропорту, ініціатор безлічі добрих справ. Людина, дружбою з яким можна пишатися. Всі запоріжці, які його знають – зараз плачуть. Славо, ми кожен день будемо мстити цим мразям за тебе».

Голова Запорізького бізнес-союзу «Порада» Олена Єрьоменко: «Не можу повірити, боюсь навіть вслух промовити. В’ячеслав Зайцев як… Такі люди, як ти, мали жити.. Кіборг, пройшов Донецький аеропорт, в мене навіть твій автограф на книзі про кіборгів. В мене не має слів… тільки біль, сльози і лють… неймовірна лють».

Ветеран АТО, воїн ЗСУ Сергій Шаповалов: «Сьогодні загинув мій друг. Це важка втрата для мене та ще сотень людей. Спочивай, мій любий друже, ми помстимося!».

Голова Асоціації національних меншин Запорізької області Науфаль Хамдані: «Друже … Я не хочу в це навіть повірити… Легендарний кіборг, Людина  великої душі…Нема слів… Вічна пам’ять…..».

Депутат Запорізької обласної ради Станіслав Чередніченко: «Просто жах… Не можу в це повірити. Вічна пам’ять Справжньому Герою… Мої співчуття всій родині та близьким…».

Колега-однопартієць Микола Бєлий: «Друже, ти ж заходив на днях на каву! Ми ж домовились про автівку для твого підрозділу! Ти ж сяяв, що нарешті ти на нулі, а не глибоко в тилу! Ну як же так? Ти ж КІБОРГ! НЕ ЗАБУДЕМО! НІКОЛИ!».

Запорізький журналіст Костянтин Алексєєнко: «Просто не можу повірити, усвідомити, що Слави Зайцева більше немає….  Для мене це був завжди чоловік з великої літери».

Громадська діячка Олеся Лапікова: «Не вкладається в голові. Такі Люди не повинні вмирати, не замість ворожих покидьків. Сум і злість».

Запорізька журналістка Ірина Дубченко: «Ми будемо розповідати про тебе своїм дітям, а ти – обіймай крилами та тримай небо над Запоріжжям. Тримай міцніше, рідненький! Тримай…».

У січні 2023 року колеги В’ячеслава провели захід на вшанування пам’яті про захисників донецького аеропорту та свого співробітника та друга. Були присутні найближчі – друзі, колеги та побратими.

Згадують колеги: «Для кожного з нас В’ячеслав став непересічною людиною в житті. Всі, кому на життєвому шляху пощастило зустріти В’ячеслава Зайцева ставали його прихильниками та друзями. Він захоплював своєю щирістю, інтелектом та почуттям гумору.

Він знаходив час та можливість допомогти всім і кожному. Був меценатом та філантропом. Добропорядний сім’янин. Уважний та люблячий чоловік та батько. Депутат Запорізької міської ради від «Європейської солідарності», керівник консультативної ради учасників АТО при голові Запорізької ОДА, голова громадської організації «Запорізька рада ветеранів АТО», громадський діяч, історик, науковець, доброволець. Брав участь в АТО у складі 79-ї окремої аеромобільної бригади. Пройшов охорону Перекопського перешийка, бої на Донбасі, оточення в «Секторі Д» — на українсько-російському кордоні. Брав участь в боях за Донецький аеропорт. Незламний кіборг та невиправний оптиміст і патріот».

Колектив Національного заповідника «Хортиця» виступив з ініціативою встановити на острові Хортиця меморіальний знак В’ячеславу. Триває збір коштів.

У полеглого Героя залишилась дружина, також співробітниця          заповідника, і маленька донечка.

В річницю загибелі Героя його вдова Оксана Зайцева написала у соцмережі: «Рік… Рік, як ти загинув. Всі твої плани та мрії були розвіяні землею, обмитою кров’ю країни. Ти тепер по-справжньому вільний. Якщо справді щось існує поза життям, то впевнена, що ти вже встиг дослідити Всесвіт і розкрити всі його таємниці. Потрапив за обрій подій і дивишся на нас через книжкові полиці, іноді даючи знати, що ти існуєш.

Цього дня пригадайте В’ячеслава Зайцева. Великого українця, чоловіка, батька, історика, кіборга. Боротьба триває, і робіть усе, щоб полеглим героям не було за вас соромно і їхні жертви не були марними»

У Запоріжжі   перейменовано вулицю Лермонтова на вулицю В’ячеслава Зайцева. Герою надано звання почесного громадянина Запоріжжя посмертно.Також у Запоріжжі планують встановити пам`ятник легендарному кіборгу.

Запоріжжя і Україна завжди пам‘ятатимуть свого захисника.

Джерела:

В’ячеслав Зайцев – Хортиці // Острів Хортиця: [сайт]. – URL: https://ostriv.org/viacheslav-zaitsev-khortytsi/

Христиченко Ю. Рік без В’ячеслава З     айцева: запорожці пам’ятають загиблих героїв / Юлія Христиченко // INFORM.ZP.UA: [інформаційний портал]. – https://www.inform.zp.ua/uk/2023/10/05/207373_rik-bez-v-yacheslava-zajtseva-zaporozhtsi-pam-yatayut-zagyblyh-geroyiv/

Пасічник Д. «Ми втратили людину, яка надихала»: роковини загибелі «кіборга» та історика В’ячеслава Зайцева / Дар’я Пасічник, Поліна Снєжина // Суспільне. Запоріжжя: : [інформаційне інтернет-видання]. – URL: https://suspilne.media/zaporizhzhia/586499-mi-vtratili-ludinu-aka-nadihala-rokovini-zagibeli-kiborga-ta-istorika-vaceslava-zajceva

На війні загинув боєць із позивним «Хортиця» із Запоріжжя // Суспільне. Запоріжжя: [інформаційне інтернет-видання]. – URL: https://ria-m.tv/ua/news/337370/na_viyni_zaginuv_zaporizkiy_viyskoviy_z_pozivnim_hortitsya.html 

Петік М. Вивчав історію України навіть в окопах: що відомо про В’ячеслава Зайцева, який загинув на війні / Марина Петік // |OBOZ.UA : [інтернет-ресурс]. – URL: https://news.obozrevatel.com/ukr/society/na-vijni-zaginuv-zaporizkij-istorik-zahisnik-donetskogo-aeroportu-scho-vidomo-pro-vyacheslava-zajtseva.htm

Колесник О. Пам’яті В’ячеслава Зайцева — мужнього десантника−«кіборга» / Олександр Колесник // Армія Inform: [онлайн медіа]. – URL: https://armyinform.com.ua/2022/10/06/pamyati-vyacheslava-zajczeva-muzhnogo-desantnyka%e2%88%92kiborga/

«Вони йдуть від нас і це дуже важко», – друзі про загибель запорізького «кіборга» В’ячеслава Зайцева // Cуспільне Запоріжжя: [інтернет-видання]. – URL: https://suspilne.media/zaporizhzhia/290200-voni-jdut-vid-nas-i-ce-duze-vazko-druzi-pro-zagibel-zaporizkogo-kiborga-vaceslava-zajceva/

«Людина, дружбою з якою можна пишатись»: відомі жителі Запоріжжя поділилися спогадами про полеглого Героя В’ячеслава Зайцева // — Перший запорізький: [незалежне он-лайн медіа]. – URL:  https://1news.zp.ua/lyudina-druzhboyu-z-yakoyu-mozhna-pishatisya-vidomi-zhiteli-zaporizhzhya-podililisya-spogadami-pro-poleglogo-geroya-vyacheslava-zajczeva/

Самборська Д. Особистий ворог Мотороли. Історія В'ячеслава Зайцева, який загинув за Україну / Дар’я Самборська // Главком: [онлайн медіа]. – URL: https://glavcom.ua/country/society/osobistij-voroh-motoroli-istorija- Співробітниця Полтавського інституту зв'язку загинула від російської ракети // Меморіал. Платформа пам’яті: [сайт]. – URL: https://www.victims.memorial/people/kateryna-baranovavjacheslava-zajtseva-jakij-zahinuv-za-ukrajinu-880620.html