Допоміжний покажчик до видання – складова довідково-пошукового апарату видання; упорядкований за певним принципом (найчастіше в абетковому порядку) перелік об’єктів, згадуваних у тексті (імен, назв, термінів, формул тощо), із зазначенням їхнього місцезнаходження на сторінках видання.

Наявність Д. п. забезпечує швидкий і зручний пошук потрібних відомостей.

Д. п. виконує такі основні функції:

– довідково-пошукову – допомагає швидко знаходити у виданні відомості про предмет, особу та інше, що цікавить читача;

– довідково-орієнтувальну – надає інформацію про конкретні предмети, поняття,  персоналії, інституції і т. ін., що згадуються в цьому виданні.

Основним структурним елементом Д. п. є рубрика – слово чи символ (поняття, назва, ім’я), що передає у згорнутому вигляді характеристику того чи іншого фрагмента тексту видання і слугує для його розпізнавання під час пошуку інформації.

Рубрика складається із заголовка (власне рубрики) і, за необхідності, містить один чи декілька підзаголовків (підрубрик) з посиланнями до сторінок тексту, параграфа, номера документа, інколи з посиланням до іншої пов’язаної рубрики (див., див. також). Посилання в Д. п. – це словесне і / чи цифрове позначення, що адресує читача до того фрагмента тексту або джерела (літературного чи архівного), звідки взято інформацію (номер бібліографічного запису, порядковий номер сторінки, номер параграфа та ін.).

За структурою рубрики бувають:

–  прості, що містять лише заголовок і посилання (наприклад: Віртуальна довідка 39);

–  складні багатокомпонентні, що складаються із заголовка і підзаголовка (підзаголовків) і посилань, наприклад:

Полтава, м. 248

Полтавська битва 8, 40, 78

Полтавський замок 216

Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві 221

– анотовані, що містять фактографічні або довідкові анотації чи інші уточнювальні відомості (наприклад: Адамович Р., худож., реж.-аніматор, педагог (372), (375), (382)).

Д. п. класифікують за різними ознаками:

за принципом розташування рубрик – абетковий, систематичний (ієрархічний), тематичний, хронологічний, нумераційний;

за змістом (за об’єктами пошуку) – іменний, предметний, географічний, назв (публікацій, періодичних видань, рослин, хімічних сполук, мінералів тощо), найменувань колективів, цитат, ілюстрацій, діаграм, абревіатур (інших спеціальних позначень) та ін.

за способом аналізу матеріалів видання – формальний (складений на основі формального відбору слів і словосполучень, формул, ілюстрацій) та змістовий (пов’язаний з усвідомленим відбором тільки тих текстів, що несуть вичерпну інформацію про предмет);

 за ступенем розкриття змісту видання – покажчики до всього тексту, до частини видання (розділу, параграфа тощо) та вибірково до одного або декількох аспектів тексту видання;

за повнотою наведення об’єктів пошуку – повні та вибіркові (що відображають об’єкти, які найбільше потрібні читачеві за призначенням видання та характером його використання);

за структурою рубрик – прості («глухі»), які складаються тільки із заголовка (назви предметів, власні імена); складні багатокомпонентні (розгорнуті, з кількох слів), рубрики яких містять заголовки і підзаголовки; анотовані, в яких подано додаткові уточнювальні відомості: дати життя і смерті, стислі відомості про діяльність особи тощо.

В іменному покажчику рубрики подаються у вигляді абеткового переліку власних імен, що згадуються в тексті, за винятком, зазвичай, імен осіб, які зазначені в офіційних найменуваннях установ, організацій, назвах законів, теорій, вчень тощо; персонажів художніх творів; міфологічних героїв. Водночас дві останні категорії імен вміщують в іменних покажчиках видань вузькоспеціальної тематики (покажчиках художніх творів, покажчиках з античної літератури, міфології та ін.).

Предметний покажчик містить рубрики, сформульовані на основі згаданих в основному тексті термінів, понять, об’єктів, фактів, явищ та ін.

У географічному покажчику подають перелік географічних об’єктів і топонімів, що трапляються в тексті, з уточнювальними позначками: материки, океани, острови, гори, ріки, озера, водосховища, льодовики, країни, області, міста, райони та ін. Розташування рубрик абеткове або адміністративно-територіальне.

Покажчик найменувань колективів – державних, культурно-освітніх установ, навчальних закладів, видавничих та інших організацій.

Тематичний покажчик відображає зміст видання за допомогою відносно невеликої кількості узагальнювальних рубрик розміщених в абетковій послідовності.

У разі необхідності створюють покажчик формул, символів, ілюстрацій, таблиць, схем та ін. Для бібліографічних посібників укладають допоміжні покажчики видавничих організацій і колективів, місць, мов, років видання тощо.

У невеликих за обсягом виданнях іноді створюють єдиний (комбінований) Д. п., який є результатом поєднання різних видів абеткових допоміжних покажчиків (іменного, предметного, географічного та ін.).

До Д. п. висувають такі основні вимоги: максимальна повнота відображення змісту видання, зручність пошуку, зокрема т. зв. пошуковість заголовків (на першому місці подається слово, за яким найбільш імовірний пошук, наприклад, публічна бібліотека, а не бібліотека публічна), якість довідкового апарату, точність адресних посилань, строге дотримання абеткового порядку, культура виконання.

Д. п. розміщують після основного тексту видання і зазвичай супроводжують передмовою, що містить коротку характеристику покажчика (принципи і специфічні особливості його складання, межі відображеного тексту, позначення посилань, ім’я укладача, список прийнятих скорочень і т. ін.), а також настанови щодо користування ним.

Особливість видання, його цільове і читацьке призначення визначають потребу в Д. п., їх кількість і різновиди для різноаспектного розкриття змісту видання і орієнтування в ньому.

Система Д. п. є невід’ємною складовою довідкових, наукових, науково-популярних, нормативних, навчальних, літературно-художніх видань, тексти яких призначені для частого і вибіркового користування. .

Видання. Основні елементи. Терміни та визначення понять : ДСТУ 8344:2015. – Видання офіційне. – [Вперше (зі скасуванням ДСТУ 3018–95); чинний від 2017–07–01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2017. – III, 35 с., включ. обкл. – (Національний стандарт України). (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).

Петрова Н. Допоміжні покажчики до змісту видань. Загальні відомості / Н. Петрова, Н. Регідайло // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 8. – С. 9–11; № 9, С. 10–15; № 10. – С. 13–16; № 11. – С. 6–10; № 12. – С. 14–19; 2004. – № 1. – С. 28–30; № 2. – С. 10–16.

Низовий М. А. Вступ до книгознавства : навч. посіб. – Київ : Кондор, 2009. – 142 с. – Про допоміжні покажчики, с. 116–118.

Швецова-Водка Г. М. Документознавство : словник-довідник термінів і пронять : навч. посібник / Г. М. Швецова-Водка. – Київ : «Знання», 2011. – 319 с. – Про допоміжні покажчики, с. 67, 68.

Складання бібліографічних посібників : інформаційно-методичні матеріали / Нац. парлам. б-ка України ; уклад. О. Галганова. – Київ, 2015. – 79 с. – Про допоміжні покажчики, с. 41–51.

Методичні рекомендації щодо вибору, складання та редагування допоміжних покажчиків до видань / Держ. наук. установа «Книжкова палата України ім. І. Федорова ; уклад: П. Сенько, О. Устіннікова. – Вид. 5-е, без змін. – Київ, 2017. – 79 с. : табл.