За місяць : 1111
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліотечні фонди |
Внутрішньосистемний книгообмін / документообмін – технологічний процес, що забезпечує доступ користувачів централізованої бібліотечної системи (ЦБС) до її сукупного бібліотечного фонду шляхом передавання літератури в тимчасове користування з одного структурного підрозділу в інший.
В. к. набув поширення з другої половини 1970-х рр. із запровадженням централізації бібліотечної мережі як однієї з форм взаємного використання книжкових фондів у межах ЦБС. Здійснювався у два етапи: 1) інформування читачів бібліотек-філій про нові надходження до фонду ЦБС із використанням бібліографічних списків; 2) оперативне задоволення індивідуальних запитів відвідувачів книгозбірень.
У структурі центральних бібліотек (ЦБ) було створено спеціальні підрозділи – відділи (сектори, групи) організації та використання єдиного фонду ЦБС (ВОВФ), штат яких формувався з урахуванням кількісного складу єдиного фонду та обсягів роботи з обслуговування читачів. Ці підрозділи безпосередньо підпорядковувалися директорам ЦБС.
Основними завданнями діяльності ВОВФ були: у межах індивідуальної та масової роботи з читачами оперативне задоволення їхніх потреб у літературі на базі єдиного фонду ЦБС і фондів окремих структурних підрозділів ЦБС; популяризація книжкового фонду ЦБС, інтенсифікація його використання та забезпечення збереження. Зазначені завдання закріплювалися у положеннях про вказані відділи (сектори, групи).
У період становлення ВОВФ надходження до їхніх фондів становили до 70% від загальної кількості нової літератури. Видання, що надходили до ЦБС в 1–2 пр. та мали попит у читачів, також концентрували у ВОВФ. Фонди ВОВФ характеризувались універсальністю за галузевим та типо-видовим складом, широтою репертуару, хронологічних меж, наявністю рідкісних і вартісних видань. У деяких ЦБ у ВОВФ знаходилися також підшивки центральних і місцевих газет, комплекти журналів, інші некнижкові носії інформації.
Зі створенням ВОВФ кожен читач отримував право користуватися всіма виданнями, які надходили до єдиного фонду, звернувшись із запитом у будь-який зручний для нього підрозділ ЦБС.
В. к. здійснювалося різними шляхами:
– бібліотеки-філії через ВОВФ використовували фонди ЦБ, Центральної бібліотеки для дітей (ЦБД);
– бібліотеки-філії як через ВОВФ, так і самостійно, використовували фонди інших філій;
– ЦБ, ЦБД використовували фонди бібліотек-філій через ВОВФ.
Підрозділам ЦБС у тимчасове користування передавали як окремі примірники видань (за індивідуальними запитами читачів), так і добірки або комплекти. В системі В. к. циркулювали документи різних видів (у т. ч. періодичні видання, діафільми і т. ін.). Склад комплектів літератури різнився за обсягом та змістом (типовими були тематичні, вузькогалузеві, універсальні добірки книжок) і залежав від тих чи інших чинників.
Організацію роботи в системі В. к. і його показники відображали у щорічному плані роботи ЦБС і кожного її структурного підрозділу. У планах зазначали кількість комплектів та загальну чисельність примірників, що передбачалося передавати в підрозділи ЦБС. Своєю чергою структурні підрозділи бібліотек також планували кількість видач читачам книжок та інших документів у межах В. к., а також заходи з популяризації єдиного фонду ЦБС (підготовка оголошень, пам’яток, бібліографічних списків, інформаційних бюлетенів, пересувних виставок, виставок-переглядів, формування окремих книжкових полиць тощо).
Інструментами обліку В. к. були заявки бібліотекарів ЦБС, листки-вимоги читачів, книжкові формуляри.
Аналіз роботи В. к. дозволяв з'ясувати:
- відповідність складу документних ресурсів інтересам і запитам читачів;
- оптимальні строки перебування документів тимчасового користування у філіях і ЦБ;
- основні тенденції розвитку фондів;
- причини утворення пасивної частини фонду та ін.
В. к. інтенсивно розвивався протягом другої половини 1970-х і в 1980-ті рр. У 1990-ті рр. спостерігалося поступове згортання роботи ВОВФ ЦБС. Упровадження засад ринкової економіки негативно позначилося на ситуації в бібліотечній галузі: зменшення обсягів бюджетних асигнувань на оновлення бібліотечних фондів, зміна умов комплектування, скорочення штатів книгозбірень призвели до припинення діяльності або переформатування ВОВФ у більшості ЦБС України. Окремі ЦБС, за можливості, ще здійснювали обмін документами, забезпечували їх циркуляцію між структурними підрозділами, а також взаємовикористання фондів ЦБ та бібліотек-філій методом формування добірок (універсальних і тематичних) або комплектів книжок за заявками, організовували пересувні виставки. Проте така практика вже не мала системного характеру.
У 2020–2021 рр. в умовах реалізації адміністративно-територіальної реформи й ліквідації / реорганізації районних бібліотек, районних бібліотек для дітей В. к. виявився майже незатребуваним й нині його використовують лише в районних ЦБС м. Києва та публічних бібліотеках міських територіальних громад.
Деякі ОУНБ України рекомендують при організації фондів публічних книгозбірень передбачати можливість отримання бібліотеками-філіями територіальних громад (ТГ) тематичних добірок документів за типовими запитами користувачів від бібліотеки ТГ чи ЦБ для тимчасового користування.
Техника работы централизованной библиотечной системы : инструкт.-метод. рек. и учетные формы / под ред. Р. З. Зотовой и В. В. Серова. – Москва : Книга, 1978. – 110 с.
Організація і використання єдиного книжкового фонду : з досвіду роботи від. організації і використання Бориспіл. центр. б-ки / Київ. обл. наук.-метод. і бібліогр. від. Респ. б-ки УРСР ім. КПРС ; підгот.: А. Л. Приходько. – Київ, 1980. – 6 с.
Совершенствование работы отдела организации и использования единого фонда ЦБС : метод. рек. / Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина, Гос. публ. б-ка им. М. Е. Салтыкова-Щедрина ; сост.: Д. В. Евсеев, Л. П. Кургина, Т. А. Мистрюкова, Е. И. Панина. – Москва, 1985. – 54 с.
Бурлова Е. Н. Система фондов ЦБС и внутрисистемный книгообмен: Вопросы взаимосвязи / Бурлова Е. Н. // Современные тенденции развития библиотечных фондов. – Москва, 1987. – С. 54–63.