Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 6
За місяць : 183
Кількість
статей : 972
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Бібліотечний колектор
Бібліотечний колектор

Бібліотечний колектор (від лат. collector – збирач) – державне спеціалізоване книготорговельне підприємство за часів СРСР та перших років незалежності України, орієнтоване на співпрацю з книгозбірнями в забезпеченні частини їхніх матеріальних потреб.

До основних функцій Б. к. належало: постачання бібліотек книжками, іншими видами документів та предметами бібліотечної техніки (каталожними картками, роздільниками, бланками, читацькими і книжковими формулярами тощо); попереднє бібліотечне опрацювання книжок; надання консультаційно-бібліографічної допомоги книгозбірням у комплектуванні їхніх фондів. Б. к. здійснювали оптову й дрібнооптову закупівлю продукції на базах книготоргів, у друкарнях, інших підприємствах та організаціях та її централізований розподіл на підставі зведених замовлень бібліотек і фінансових угод з ними.

Перші Б. к. виникли з прийняттям 3 листопада 1920 р. декрету Раднаркому РРФСР «Про централізацію бібліотечної справи в РРФСР». Відповідно до декрету всі бібліотеки (крім спеціальних) мали безоплатно отримувати книги шляхом централізованого розподілу через систему Б. к., у які надходять видання з Центральної розподільчої комісії при Держвидаві.

В Україні перший Б. к. створено 1926 р. у Харкові. Від середини 1920-х рр. протягом 40 років Б. к. зазнавали багатьох відомчих реорганізацій та змін принципів їх діяльності. В УСРР мережа колекторів спершу діяла в системі Головного політико-освітнього комітету (Головполітосвіти), що підпорядковувався республіканському Наркомосу. До цієї мережі входили Центральний бібліотечний колектор, який у 1930-і рр. діяв у Києві, та колектори у великих містах. Свої відомчі Б. к. створювали видавництва, профспілкові та інші організації.

Ситуація змінилася після виходу постанови ЦК ВКП(б) «Про видавничу роботу» (1931), згідно з якою було встановлено новий, більш централізований порядок книгорозповсюдження через створену у системі державного видавничо-виробничого комплексу організацію «Об’єднання державних книжково-журнальних видавництв», до якої ввійшли і Б. к. Від 1932 р. діє Центральний колектор наукових бібліотек у Москві, що забезпечував за окремими угодами закупівлю платних обов’язкових примірників видань російською мовою і постачання ними наукових і спеціальних бібліотек СРСР та, частково, у межах СНД.

 Поступово, починаючи з 1960-х рр., Б. к. виокремилися в торговельні організації в системі органів управління книжкової торгівлі (книготоргів) за адміністративно-територіальною ознакою: обласні, крайові, республіканські, у великих містах – міські. Тоді ж було створено союзну мережу Б. к., що підпорядковувалася Всесоюзному об’єднанню книжкової торгівлі «Союзкнига» (діяло з 1958 р.).

Станом на 1982 р. в СРСР працювали 169 Б. к., які здійснювали  комплектування понад 260 тис. бібліотек. Існували також мережі спеціалізованих Б. к. для технічних, шкільних книгозбірень, бібліотек для дітей та ін.

Функцію закупівлі за окремими угодами платного обов’язкового примірника друкованих видань УРСР для всіх бібліотек України здійснював Київський обласний бібліотечний колектор (до 1992 р.).

 До початку 1990-х рр. для ЦБС та інших мереж бібліотек Б. к. були основним джерелом комплектування, водночас вивільняючи книгозбірні від багатьох процесів, пов’язаних з отриманням видань. В заочному комплектуванні доставляння документів здійснювалося поштою за кошти колектору, в очному, коли бібліотеки і колектор розміщувалися в одному місті – транспортом, який оплачували бібліотеки.

Залежно від кола виконуваних завдань Б. к. мали різну структуру. Основними відділами були: консультаційно-бібліографічний, комплектування, централізованої обробки видань, бібліотечної техніки, приймання (книжковий склад).

За радянських часів Б. к. відіграли важливу й позитивну роль у систематичному постачанні книгозбірень книгами (в т. ч. передплатними виданнями) та бібліотечною технікою, у забезпеченні їх тематичними планами видавництв для збирання попередніх замовлень на літературу, книготорговельними бюлетенями, іншими інформаційними джерелами, вивільняючи бібліотекарів від виконання багатьох рутинних процесів і економлячи їх час. Водночас в умовах монополізації книгозабезпечення, коли більшість коштів на придбання літератури перераховувалися в Б. к., поширеною практикою в їхній діяльності було нав’язування бібліотекам непропорційно великої кількості «ідеологічно витриманої» суспільно-політичної літератури, класичних художніх творів російських письменників попри те, що книгозбірні ними вже були укомплектовані, вузькоспеціалізованих видань з питань техніки, сільського господарства, природничих наук. Така практика призводила до значного відсотку «баласту» і непрофільних видань у фондах державних масових бібліотек і спричиняла відплив читачів, зниження показників книговидачі.

На рубежі 20–21 ст., з утвердженням ринкової економіки, Б. к. перебували у стані конкуренції з іншими книготорговельними та посередницькими організаціями, мережевими магазинами, що здійснювали постачання видань і матеріалів бібліотекам. Ця конкуренція, як і несприятливе фінансове становище книгозбірень, зміни в системі поповнення їхніх фондів призвели до поступової ліквідації Б. к. чи часткової зміни форм діяльності цих організацій. Вони мали різний статус (державна установа, товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), державне комунальне підприємство (ДКП), приватне підприємство (ПП) тощо) і підпорядкування, а їхня діяльність, асортимент товарів і послуг зазнали суттєвих трансформацій, які вже не пов’язані з бібліотечною справою.

У нових умовах за чинним законодавством більшість бібліотек набули статусу юридичних осіб, дістали право самостійно закуповувати книжки, інші необхідні товари та послуги через систему Prozorro, стали запроваджувати маркетингові технології, виявляти більшу самостійність у питаннях придбання видань. З огляду на це, а також через нестабільність у виділенні коштів на нову літературу, інфляційні процеси, ринкове ціноутворення на друковану продукцію Б. к., зазнавши системної кризи, не маючи власного транспорту і податкових пільг, виявилися неспроможними виконувати свої основні функції. Тому більшість Б. к. припинили існування.

На початку 2010-х рр. ще діяли Б. к. у Дніпропетровську (нині – Дніпро), Донецьку, Житомирі, Києві, Кіровограді (нині – Кропивницький), Кривому Розі (обслуговував бібліотеки Дніпропетровської  бл.), Львові, Одесі, Сімферополі (обслуговував книгозбірні АРК), Харкові, Чернівцях, Чернігові, проте зв’язок цих закладів з бібліотеками невпинно слабішав, колектори перетворилися на звичайні торговельні об’єкти на основі приватної власності з різноманітним асортиментом товарів не бібліотечного призначення. Станом на початок 2022 р. існували лише кілька організацій у найменуванні яких фігурував термін «бібколектор», здебільшого вони перебували у приватній власності, серед них колектори у Львові і Києві. чотири організації, у найменуванні яких фігурує термін «бібколектор». У Києві, Дніпрі вони перебували у приватній власності, у Чернівцях колектор діє як комунальне підприємство, підпорядковане обласній раді.

 

Джерела

Айзенберг Т. Д. Библиотечный коллектор: Организация, методы и техника работы / Т. Д. Айзенберг ; под ред. К. А. Фадеева ; Отд. кадров книготоргового объединения гос. изд.- КОГИЗА. – Ленинград, 1949. – 160 с.

Айзенберг Т. Д. Библиотечный коллектор / Айзенберг Т. Д. – Москва : [Искусство], 1956. – 83 с.

Григорьев Ю. В. Система книгоснабжения советских библиотек: лекция для студ. заочн. отд. по курсу «Библиотечные фонды» / Ю. В. Григорьев. – Москва : Госкультпросветиздат, 1956. – 48 с.

Арест Я. И. Коллектор и библиотеки : (из опыта Коллектора массовых б-к Москниги) / Я. И. Арест ; Всесоюз. книжная палата, Центр. бюро науч.-техн. информации и техн.-экон. исследований по полигр. пром-сти, изд. делу и книжной торговле. – Москва : Книга, 1975. – 56 с. : ил. – (Обзорная информация. Книжная торговля).

Библиотечный коллектор и проблемы комплектования массовых библиотек : сб. тр. / Гос. Публ. б-ка им. М. Е. Салтыкова-Щедрина, Пробл. «Система комплектования и фонды массовых библиотек» ; [редактор Н. А. Ефимова]. – Ленинград : ГПБ, 1978. – 235 с. : ил.

Арест Я. И.  Библиотечный коллектор : задачи, орг. и опыт работы / Я. И. Арест, В. А. Добрушин. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : Книга, 1983. – 157 с.

Арест Я. И. Организация работы библиотечных коллекторов / Всесоюз. ин-т повышения квалификации работников печати ; [Я. И. Арест]. – Москва : Книга, 1986. – 22,[2] с.

Абгарян А. Комплектование библиотек при помощи электронной коммерции / Абгарян А. // Бібл. форум України. – 2003. – № 2. – С. 37–39.

Грет Г. Бібліотечний колектор як спеціалізоване книготорговельне підприємство / Г. Грет // Вісн. Кн. палати. – 2005. – № 10. – С. 26–27.

Зворський Сергій Леонідович
Статтю створено : 13.09.2022
Останній раз редаговано : 09.11.2022