Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 5
За місяць : 789
Кількість
статей : 978
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Бібліотека митрополита Флавіана
Рубрики : Бібліотеки
Бібліотека митрополита Флавіана

Бібліотека митрополита Флавіана – визначна пам’ятка культури і центр книжності, одна з найбільших приватних загальнодоступних книгозбірень Києва і України початку 20 ст. із власною спеціально збудованою спорудою на території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври.

image
Митрополит Флавіан
Власник бібліотеки – митрополит Флавіан (1840–1915), в миру Городецький Микола Миколайович, уродженець м. Орла, релігійний діяч, духовний письменник, бібліофіл. Єпископ Російської православної церкви, член Святійшого Синоду (з 1898 р.), архієпископ Харківський і Охтирський (1901–1903), митрополит Київський і Галицький, священноархімандрит Свято-Успенської Києво-Печерської лаври (1903–1915).

Був високоосвіченою людиною з потягом до читання книжок. Навчався в Орловській гімназії, куди був зарахований одразу в четвертий клас (1853), далі – в Московському університеті. Залишив навчання на останньому курсі (1861) і згодом прийняв чернецтво під іменем Флавіана.

У 1902 р. був обраний почесним членом Київської духовної академії (КДА).

Книги почав збирати під час 18-річного перебування в Китаї (1873–1891), де входив до складу Пекінської духовної місії; в 1879–1884 рр. був начальником місії зі зведенням у сан архимандрита. Опанував китайську мову і перевів на неї богослужіння в місії.

Власну бібліотеку Флавіан почав збирати за прикладом свого духовного вчителя єпископа Гурія (Карпова). В кожному місті, де бував Флавіан, він намагався купувати книги для своєї колекції, економлячи на всьому іншому. На момент перевезення в Київ у 1903 р. у ній переважали твори з богослів’я, водночас налічувалося й чимало рідкісних видань, світських книг з філософії, педагогіки, історії, літературознавства тощо. В окремий розділ були виділені видання з питань церковного хорового співу. Ще одну значну частину зібрання становили колекція рукописів, повна патрологія, архівні папери родин князів Воронцових та Куракіних, графів Мордвинових, з історії України та ін.

Як керівник лаври Флавіан був добре обізнаний з давньою бібліотекою монастиря, відновленою у 18 ст. після спустошливої пожежі 1718 р., і розумів її суттєвий недолік, попри значний обсяг фондів, – відсутність читальної зали і через це – брак  культури читання серед братії. Водночас перевагами бібліотеки Києво-Печерської лаври були наявність систематичного каталогу книг та розстановка літератури в книжкових шафах саме за цим каталогом.

image
Будівля в якій колись зберігалася бібліотека митрополита Флавіана
Усвідомлюючи потребу у створенні кращих умов для роботи з книгами у лаврській книгозбірні та суспільну цінність власної бібліотеки, у 1907 р. митрополит вирішив із власних заощаджень (40 тис. руб.) збудувати для обох окрему і належним чином облаштовану будівлю. На території лаври, у центральній її частині, поряд з Успенським собором і Великою лаврською дзвінницею, на місці знесених будинку 19 ст., споруди монастирської кухні, келій для кухарів і садівників та сараю у 1908–1909 рр. коштом митрополита було зведено Г-подібну двоповерхову цегляну будівлю книгозбірні. Автором проєкту став київський єпархіальний архітектор Є. Єрмаков. Фасад будинку декоровано пілястрами і сандриками. Над головним входом споруджено металевий дашок, виконаний майстром-ковалем І. Дзюбою.

У північному крилі будівлі, на другому поверсі, у трьох кімнатах було розміщено книгосховище, залізобетонні перекриття стелі декоровано кесонами. Велика читальна зала (мала назву «братська читальня») була облаштована на першому поверсі. Фігурне ліплене оздоблення її стелі виконав скульптор-декоратор Ф. Соколов (утрачено). Вітрини для раритетів, вісім великих книжкових шаф і вісім столів виготовили у столярні київського майстра І. Прядченка. Перед входом до читальні над дверима було вмонтовано білу мармурову дошку з написом «Библиотека митрополита Флавиана», виготовлену під керівництвом київського мармурових справ майстра І. Дрекслера (не збереглася).

У південному крилі на першому поверсі розміщувалися приміщення кухні, келії для кухарів і садівників на заміну знесених старих будівель, на другому поверсі – келії для трьох працівників книгозбірні – бібліотекаря ігумена Михаїла (Тростянецького), його помічника та служителя.

15 вересня 1909 р., за присутності митрополита Флавіана і старшої братії лаври, приміщення братської читальні було освячено. 21 вересня 1909 р. ігумен Михаїл доповів про завершення її обладнання після перенесення кількох сотень книжок з лаврської бібліотеки. Читальня також мала затверджений митрополитом перелік періодичних видань, що містив 21 назву, серед них: «Руководство для сельских пастырей», «Воскресный день», «Русский паломник», «Миссионерское обозрение», «Колокол», «Киевлянин», «Вече» та ін.

Для читачів братська читальня стала доступною з 1 жовтня 1909 р. Діяла вона за розробленими і затвердженими Флавіаном «Правилами Братской читальни Киево-Печерской лавры», згідно з якими фондами бібліотеки користувалася виключно лаврська братія в години, вільні від богослужінь і молитов. Миряни й духовні особи з інших монастирів і церков могли потрапити до читальні лише з особистого дозволу настоятеля лаври.

За задумом Флавіана з цього моменту лаврська братія дістала можливість систематично читати не лише богослужбову літературу, а й церковну та світську пресу, слухати проповіді, бесіди о. Д. Слюсарева, тим самим підвищуючи рівень своїх знань. Згідно зі звітом ігумена Михаїла лише за перший рік функціонування братська читальня прийняла 1 360 відвідувачів, серед них – 35 ієромонахів, 54 ієродиякони, 160 ченців, 1111 послушників.

Другим етапом в освоєнні нової бібліотечної будівлі стало перенесення сюди в 1910 р. приватної бібліотеки Флавіана, яку він заповів Печерському монастиреві з умовою її відкриття для загального користування, фінансування власним коштом і цілковитого відокремлення фондів своєї книгозбірні від фондів старої лаврської бібліотеки. Відтоді у науковій літературі для розрізнення двох книгозбірень в одній будівлі набули поширення два найменування – Старолаврська бібліотека і бібліотека митрополита Флавіана, або Флавіанівська.

У фонді бібліотеки митрополита Флавіана переважала богослужбова, релігійна й історична література. Порівняно небагато було художніх, мовознавчих, бібліографічних видань, праць з філософії, психології, географії, етнографії та інших галузей знань. Періодичні видання були представлені духовними та історичними журналами. У спеціальній вітрині у бібліотеці зберігалися розпорядження митрополита.

Особливістю Флавіанівської бібліотеки був організований на високому рівні довідково-бібліографічний апарат, що складався з абеткового і систематичного каталогів. Тематичні розділи для другого з них митрополит запозичив з лаврської бібліотеки. Так само він створив власні каталожні картки для орієнтування у фонді книгозбірні.

У друкарні Києво-Печерської лаври був виданий укладений бібліотекарем ігуменом Михаїлом «Систематический каталог книг библиотеки высокопреосвященного Флавиана, митрополита Киевского и Галицкого» (1910). Загалом каталог налічував 8 298 назв книг, журналів і газет (понад 15 тис. томів). Протягом 1910–1914 рр. вийшло п’ять щорічних додатків до нього, що містили інформацію про нові надходження до Флавіанівської книгозбірні.

Бібліотека митрополита Флавіана швидко стала досить відомою і в Києві, і в Російській імперії, у т. ч. завдяки своїй доступності, на відміну від Старолаврської книгозбірні. Нею користувалися ченці монастиря, священники, викладачі і студенти КДА, Київського імператорського університету св. Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка), інших навчальних закладів, науковці з Києва, Санкт-Петербурга, Москви, Одеси, Варшави, службовці та ін. Книги, за потребою, надсилали читачам і до інших міст.

Митрополит Флавіан постійно підтримував бібліотеку матеріально, виділяючи кошти на придбання нових книжок, передплату періодичних видань, фінансово допомагав її працівникам. На початку 1915 р., у рік смерті Флавіана, фонд бібліотеки налічував 11 276 назв видань і приблизно 20 тис. томів.

Бібліотека продовжувала діяти і після смерті митрополита, до кінця 1910-х рр., у т. ч. завдяки відсоткам з капіталу мецената. У заповіті митрополита Флавіана зазначалось: «…проценты с библиотечного капитала употреблять на сохранение, поддержание и расширение бывшей моей личной, а ныне переданной мною Лавре библиотеки». Владика також чітко зазначив, що бібліотечні фонди мають поповнюватися не лише волею лаврського бібліотекаря, а й з урахуванням думок професорів і бібліотекаря КДА.

9–11 червня 1920 р. під час радянсько-польської війни споруда бібліотеки була пошкоджена внаслідок артилерійських обстрілів Києва. Значної руйнації будівля зазнала і в період нацистської окупації Києва.

Після встановлення радянської влади в Україні Київський губернський комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини 20 липня 1921 р., згідно з актом за № 320, прийняв книгозбірню та її будівлю на державний облік. Роком раніше діяльність лаври як духовного осередку було припинено, на її території київська влада розселила мешканців т. зв. Інвалідного містечка. У будівлі бібліотеки митрополита Флавіана в колишніх службових приміщеннях (келіях) влаштували інвалідські курси органів соціального забезпечення. В умовах певної бездоглядності почастішали випадки розкрадання матеріальних цінностей на території монастиря, під цією загрозою опинилися також Старолаврська та Флавіанівська бібліотеки. Тому Духовний собор Свято-Успенської Києво-Печерської лаври з власної ініціативи звернувся до Всеукраїнської академії наук (ВУАН) із проханням про передання обох бібліотек до Всенародної бібліотеки України (ВБУ; нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). Відтак 16 серпня 1922 р., згідно з актом № 424 і на хвилі антирелігійної боротьби та вилучення церковних цінностей, книги з бібліотеки митрополита Флавіана були націоналізовані й передані у відання ВУАН, проте без права вивезення з території лаври. Від ВБУ відповідальним за збереження книгозбірні з лютого 1925 р. був М. Сагарда.

Про діяльність книгозбірні в наступні 10 років інформація відсутня, можливо, вона була зачинена, формально залишаючись цілісним книжковим зібранням, не приєднаним до іншої великої бібліотеки навіть на правах філії. Відомо, що в 1924 р. на території лаври було утворено Музей культів та побуту під керівництвом П. Курінного, який чинив запеклий опір намаганням представників ВБУ мати доступ до бібліотеки Флавіана і ключі від неї віддавати відмовився. Майнова суперечка затягнулася на кілька років. Зрештою, в 1931 р. народний комісар освіти УСРР М. Скрипник ухвалив компромісне рішення – передати Флавіанівську бібліотеку Всеукраїнському музейному містечку (ВУММ; нині – Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник), створеному у вересні 1926 р., а за ВБУ залишити Старолаврську книгозбірню.

Однак Флавіанівській бібліотеці не вдалося уникнути розпорошення. Представники ВБУ ставили вимогу передати їм частину фонду книгозбірні для ведення антирелігійної роботи. Таку ж позицію займала й частина працівників ВУММ. За актом передання Флавіанівської бібліотеки ВУММ, підписаним 27 липня 1931 р., окремим списком перелічено 253 назви книг, що їх ВБУ мала забрати у свої фонди. Проте директор ВУММ П. Курінний книги за цим списком так і не надав, натомість ВБУ отримала інші книжки, що мали меншу культурну цінність і не були унікальними. Ще понад 11 тис. книжок з фонду бібліотеки митрополита Флавіана було переведено до фонду відділу письма та друку Лаврського музею культів та побуту ВУММ (містився з 1925 р. у чотирьох приміщеннях будівлі Флавіанівської бібліотеки, згодом – у корпусі № 1), в якому вони частково експонувалися на виставці «Історія книги на Україні».

У 1933 р. відбулась кадрова чистка (фактично – погром) ВУММ, що розпочалась арештом 25 лютого П. Курінного за «отсутствие классового подхода в научной деятельности, увлечение стариной и непонимание процесса нового социалистического музейного строительства», але невдовзі його звільнили з позбавленням права працювати за фахом. Позбулися роботи завідувачка Флавіанівської бібліотеки Г. Щербина та близько 50 інших працівників ВУММ. Новим завідувачем бібліотеки з серпня того ж року стала Н. Нікольська (Селівачова).

11 липня 1939 р. було прийнято постанову Ради народних комісарів УРСР за № 720 «Про український історико-культурний заповідник "Музейне містечко" в Києві», у складі якого мала бути створена історична бібліотека на базі всіх бібліотечних фондів заповідника. На виконання цієї постанови 10 серпня 1939 р. розпочала діяльність Державна історична бібліотека  Української РСР (ДІБ УРСР; з 2009-го року – Національна історична бібліотека України, НІБУ) у підпорядкуванні Наркомату освіти УРСР. Вона отримала будівлю і вцілілі книжки з фонду книгозбірні митрополита Флавіана. Також до неї було приєднано книжкові фонди Антирелігійного та Київського історичного музеїв, книжкової збірки П. Потоцького та ін. Н. Нікольська стала однією з перших працівниць новостовореної книгозбірні і продовжувала опікуватися фондами Флавіанівської бібліотеки.

Під час нацистської окупації Києва ДІБ УРСР було пограбовано. Представники спеціальної групи «Потсдам» міністерства закордонних справ рейху (у складі зондеркоманди Е. фон Кюнсберга, яка підпорядковувалась Оперативному штабу рейхсляйтера А. Розенберга) неабиякий інтерес виявляла саме до Флавіанівської бібліотеки як цінної колекції з історії релігії. Німці у своїй ретельній документації щодо вилучення бібліотечних фондів перед переправленням до Німеччини цю книгозбірню обліковували окремо від інших. Більшість книг з фонду Флавіанівської бібліотеки спершу з території лаври були переміщені в будівлю Київської обласної бібліотеки ім. ВКП(б) (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), де їх описали і розсортували. Наприкінці лютого 1943 р. 8 749 книг з цієї колекції потягом вивезли з Києва в Берлін для Східної бібліотеки А. Розенберга.

Невелику частину цих книг вдалося повернути до Києва у 1947–1948 рр. їх власнику – ДІБ УРСР.

З проголошенням незалежості України у 1991 р. та розгортанням діяльності Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей у другій половині 1990-х рр. активізувалися контакти з німецькою стороною у питаннях реституції втрачених під час війни друків. Завдяки активній позиції ДІБ України і наполегливості Національної комісії у 1996 р. бібліотеці було повернуто ще 177 довоєнних книжок, з них 81 – з книгозбірні митрополита Флавіана. Складний переговорний процес із зазначеного питання тривав надалі і також приніс певні результати. У червні 2013 р. завдяки взаємному обміну різними культурними цінностями України і Німеччини вдалося повернути з Берліна до Києва ще 110 томів із зазначеної колекції.

За результатами ретельного вивчення вцілілих довоєнних фондів НІБУ та книг, повернутих з Німеччини, всі наявні видання Флавіанівської бібліотеки описано і на них у 2011 р. укладено й опубліковано каталог (зі вступною статтею Н. Удод).

Флавіанівська колекція НІБУ нині охоплює 99 найменувань та 180 пр. книг (враховуючи багатотомні видання). Реконструйована частина колекції зберігається у відділі стародрукованих, рідкісних та цінних книг бібліотеки як меморіальне зібрання.

Ще 52 видання з печатками «Библиотека митрополита Флавиана» виявлені у фондах НБУВ. У 2015 р. з нагоди 100-річчя від дня смерті митрополита на сайті відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій книгозбірні було розміщено бібліографічний список видань з книжкової колекції Флавіана, виявлених у НБУВ, аналогічний каталог НІБУ (2011), та інші матеріали (http://www.nbuv.gov.ua/node/2423).

Книги з колекції митрополита Флавіана можуть зберігатися також в інших бібліотеках, музеях України і зарубіжжя, зокрема в Німеччині та Росії. Важливим завданням залишаються подальший пошук і фіксація цих друків.

imageБудівлю бібліотеки митрополита Флавіана (нині це корпус № 5 у складі музейного комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника) у повоєнний час не було повернуто ДІБ УРСР і після ремонтів у 1953-му та 1965 р. її використовували різні організації: управління Києво-Печерського заповідника, районна бібліотека, технікум підготовки культпросвітпрацівників (нині – Академія мистецтв імені Павла Чубинського) – як житло або гуртожиток. У 1969–1979 рр. у будівлі містився Республіканський науково-методичний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи (нині – Український центр культурних досліджень), з 1979 р. – виставка мікромініатюр майстра народної творчості М. Сядристого та з 2003 р. – наукові відділи заповідника. Нині будівля колишньої Флавіанівської бібліотеки охороняється державою як пам'ятка культури, про що свідчить спеціальна табличка на стіні будинку.

Бібліотека митрополита Флавіана як яскраве явище книжкової культури і цінне зібрання рідкісних видань була предметом уваги багатьох фахівців: про неї писали письменник, історик, професор КДА Ф. Титов, історик церкви, публіцист, громадський діяч М. Тальберг (у дослідженні «История Русской Церкви»), фундатор та класик українського мистецтвознавства Ф. Ернст у популярному свого часу путівнику по Києву, книгознавець, бібліограф, літературознавець П. Берков та ін. Серед сучасних науковців, бібліотечних фахівців увагу Флавіанівській книгозбірні приділили С. Білокінь, М. Васильєв, О. Васильєв, А. Денисенко, І. Іванюк, О. Заєць, О. Марченко, С. Смілянець, Н. Удод, Н. Хівренко та ін.

Архівні документи про бібліотеку митрополита Флавіана зберігаються у Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (фонд 128 «Києво-Печерська лавра»), Інституті рукопису НБУВ (фонд ІІІ, од. зб. 60300-60303).

 

Джерела

Систематический каталог книг библиотеки высокопреосвященного Флавиана, митрополита Киевского и Галицкого / [сост. игумен Михаил]. – Киев : Тип. Киево-Печер. Успен. Лавры, 1910. – VIII, 677 с., 1 л. портр.

[Систематический каталог книг библиотеки высокопреосвященного Флавиана, митрополита Киевского и Галицкого. Книги, поступившие в библиотеку за 1911 год / [игумен Михаил (Тростянский)]. – Киев : Тип. Киево-Печер. лавры, 1912. – 56 с.

Титов Ф. Путеводитель при обозрении святынь и достопримечательностей Киево-Печерской Лавры г. Киева / Ф. Титов. – Изд. 2-е. – Киев, 1912. – Про бібліотеку митрополита Флавіана, с. 31–32.

Систематический каталог книг библиотеки высокопреосвященного Флавиана, митрополита Киевского и Галицкого. Книги, поступившие в библиотеку за 1914 год / [игумен Михаил (Тростянский)]. – Киев: Тип. Киево-Печер. лавры, 1915. – 47 с.

Слово пред отпеванием тела митрополита Флавиана, произнесенное 9 ноября 1915 года высокопреосвященным синодальным членом, Антонием, архиепископом Харьковским и Ахтырским // Киев. епарх. ведомости. – 1915. – № 46–48. – С. 1088–1094.

Речь, произнесенная во время панихиды 9 ноября 1915 г. ректором Таврической духовной семинарии архимандритом Иринархом // Киев. епарх. ведомости. – 1915. – № 46–48. – С. 1116–1119.

Титов Ф. Венок на могилу высокопреосвященного митрополита Флавиана ([ум.] 4 ноября 1915 г.) : [речи] / Ф. Титов ; под ред. проф. прот. Феодора Титова. – Киев: Киево-Печер. Успен. лавра, 1915. – 144 с.

Васильєв М. Г. Бібліотеки Києво-Печерської лаври в контексті розвитку української культури / М. Г. Васильєв, О. А. Васильєв, А. В. Денисенко // Українська культурна спадщина XVII–XIX ст. – Київ, 1993. – С. 30–33.

Денисенко А. В. З історії бібліотечної справи у Києво-Печерській Лаврі / А. В. Денисенко, М. Г. Васильєв, О. А. Васильєв // Роль бібліотек монастирів, соборів та інших установ у розвитку культури України : тези наук. конф. – Київ, 1993. – С. 38–41.

Васильєв М. Г. Митрополит Флавіан Городецький – відомий церковний діяч та просвітник / М. Г. Васильєв // Могилянські читання 2001 року : зб. наук. пр. – Київ, 2001. – С. 53–56.

Селівачова (Нікольська) Н. С. Заповідник-музей «Києво-Печерська лавра» (спогади з передвоєнних років) / Н. С. Селівачова (Нікольська) ; авт. передм. С. І. Білокінь // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури : зб. наук. пр.  – Київ : Фенікс, 2006. – Вип. 15, спецвип. 6 : До 80-річчя Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. – С. 155–159 : фото.

Удод Н. Книжкова колекція митрополита Флавіана – історичне минуле і сьогодення / Наталія Удод // Іст. журн. – 2009. – № 4. – С. 59–70.

Бібліотека митрополита Флавіана : (кат. книг з фонду відділу стародрукованих, рідкіс. та цін. книг) / М-во культури України, Нац. іст. б-ка України ; [упоряд.: О. Марченко ; ред.: С. Смілянець, Н. Хівренко, Н. Горська ; вступ. ст. Н. Удод]. – Київ : Вініченко, 2011. – 63 с. : іл.

Заєць О. В. Книжкова спадщина митрополита Київського і Галицького Флавіана: інтеграція зусиль бібліотек України і зарубіжжя з її відновлення / О. В. Заєць // Місце і роль бібліотек у формуванні національного інформаційного простору : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 21–23 жовт. 2014 р.) / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада директорів наук. б-к та інформ. центрів акад. наук – членів МААН ; [редкол.: В. І. Попик та ін.]. –  Київ, 2014. – С. 129–132.

Іванюк І. А. Історія будівництва та організації бібліотеки митрополита Флавіана / І. А. Іванюк // Гілея : наук. вісн. – 2015. – Вип. 103. – С. 17–20.

Іванюк І. А. Діяльність митрополитів київських і галицьких з розбудови монастирських бібліотек Києва у ХІХ – на початку ХХ ст. / Іванюк І. А. // Зб. наук.пр. Серія «Історія та географія» / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : Колегіум, 2016. – Вип. 53. – С. 90–98.

Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни: Дослідження. Документи / упоряд.: Т. М. Себта, Р. І. Качан. – Київ : Вид. Олег Філюк, 2016. – 1200 с., 48 c. іл.

 

_____________________________________________

 

Книги з бібліотеки митрополита Флавіана в фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського

Митрополит Киевский и Галицкий Флавиан (Николай Николаевич Городецкий) : 89-летию со дня кончины посвящается

Как Берлин и Киев решают проблему «трофейного искусства»

Зворський Сергій Леонідович
Статтю створено : 08.11.2022
Останній раз редаговано : 03.03.2023