За місяць : 1970
статей : 1044
Бібліотека Ярослава Мудрого – перше відоме на теренах Київської Русі зібрання рукописних книг, що належало Великому князеві Київському Ярославу Мудрому; визначна пам’ятка духовної та книжної культури. Розташовувалася на території Софійського митрополичого собору в Києві, тому інша поширена її назва – бібліотека (або книгосховище) Києво-Софійського собору.
Перша згадка про Б. Я. М. датується 1037 р. у літописній «Повісті временних літ», де стисло повідомляється, що Ярослав «…любимъ бЂ книгамъ, и многы списавь положи вь церкви святой Софьи, юже созда самъ». Деякі фахівці термін «бібліотека» щодо сукупності манускриптів у власності Ярослава Мудрого вважають спірним, позаяк незрозуміло, який статус мало це зібрання – державний, приватний, бібліотечний, архівний, змішаний; як і ким воно управлялося й використовувалося. Вперше цей термін застосовано в «Історії Русів чи Малої Росії» – історико-політичному трактаті невідомого автора чи авторів, написаному найімовірніше наприкінці 18-го чи на початку 19-го ст. російською мовою.
Оскільки літописна згадка 1037 року про Б. Я. М. не містить жодних додаткових відомостей про неї, то за відсутності інших достовірних фактів усі подальші намагання вчених у 19–20-му й на початку 21-го ст. з’ясувати її призначення, використання, «реконструювати» загальний обсяг і типо-видовий склад книжкового зібрання, сформульовані в ньому теорії, твердження, гіпотези та версії мають характер лише припущень і постулатів. Так, зокрема вважають, що в цій бібліотеці містилося від 300 до 900–950 і навіть більше рукописних книг, що для 11-го ст. було надміру великою цифрою. Основний масив цих книжок мав давньогрецьке, східно-візантійське, болгарське походження і вже в Києві їх перекладали й переписували з інших мов церковнослов’янською.
Водночас існування князівської бібліотеки як матеріального об’єкта, з урахуванням великої уваги Ярослава Мудрого до навчання й читання, розуміння ним значущості книг як джерел знань і освіти, – безсумнівне. У період найвищого розквіту й могутності Русі-України книгозбірня була важливою складовою у функціонуванні державної управлінської ланки, навчанні певної частини киян грамоті, розповсюдженні й утвердженні християнського вчення, зміцненні становища православної церкви, джерелом інформації зі світової історії, географії, математики, астрономії, про філософські та юридичні трактати, публіцистичні твори тощо (з помітним домінуванням церковної тематики).
Також існує думка, що Б. Я. М. умовно поєднувала в собі дві системи документів: фонд рукописних книг та архівний фонд, що складався з кількох підфондів: державного архіву, дипломатичного, митрополичого, міського, князівського особистого; тобто книгозбірня виконувала функції збереження історичної пам’яті та державної установи. Тому поряд із бібліотекою на території собору як визнаного духовного центру Русі-України, спорудження якого було завершено у 1037 р., одночасно було створено школу, існувала майстерня для переписування книжок (скрипторій) із певним штатом перекладачів з інших мов (припускають, що близько 10 перекладачів було запрошено з Болгарії). Можливо, існував і книжковий склад, з якого переписані примірники передавали в інші місця. Між усіма цими структурами, зосередженими на невеликій території, існував функційний взаємозв’язок на основі професійного кола освічених осіб (книжників).
Невипадково невдовзі, 1051 року, коли був заснований Києво-Печерський монастир, зусиллями митрополита Іларіона, ігумена преподобного Феодосія Печерського, майбутнього єпископа Переяславського блаженного Єфрема (їх вважають належними до об’єднання давньоруських книжників Ярославового кола, що гуртувалося навколо князівської бібліотеки) поряд із Києвом було започатковано ще одне книгосховище, надалі відоме як бібліотека Києво-Печерської лаври. Безперечно, між обома книгозбірнями існували тісні зв’язки, і князівська здійснювала значний вплив на монастирську.
Від 1054 р. сліди Б. Я. М. втрачено, її подальша доля невідома. Така невизначеність і певна «романтизація» книгозбірні породили, починаючи з 19-го ст., чималу кількість тверджень, містифікацій, легенд про неї; про те, що «Ярославів скарб» вцілів, його було сховано у численних київських підземеллях, печерних лабіринтах і ходах загальною протяжністю понад 50 км або ж поза Києвом, зокрема на території Межигірського козацького чи Видубицького монастирів. Археолог В. Харламов, історик та географ С. Хведченя та інші в різний час робили спроби відшукати бібліотеку чи її сліди, але вони були безуспішними. Існує припущення, що Б. Я. М. після смерті князя була розпорошена між кількома монастирськими бібліотеками, деякі з книжок могли опинитися в книгосховищі Києво-Печерського монастиря. Багато вчених вважають, що шанси віднайти цю книгозбірню або більш чіткі докази її існування все ще існують.
Б. Я. М. упродовж тривалого часу привертає увагу багатьох дослідників: в Україні найбільш предметно її вивчали бібліотекознавиця Н. Солонська (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), а також відомі історики, археологи М. Брайчевський, С. Висоцький, М. Грушевський, Г. Івакін, В. Іконников, П. Толочко, П. Тронько, мовознавець М. Пещак та інші, в Росії – О. Глухов, Є. Голубинський, Д. Лихачов, М. Розов, Б. Сапунов.
На подвір’ї Софійського собору, неподалік від входу до нього, у 1969 р. встановлено пам’ятний знак (кам’яну стелу) авторства скульптора І. Кавалерідзе – єдиний в Україні пам’ятник на честь Б. Я. М.
Толочко П. П. Таємниці київських підземель / Толочко П. П. – Київ : Наук. думка, 1968. – 84 с. : іл.
Сапунов Б. В. Книга в России в XI–XIII вв. / Б. В. Сапунов. – Ленинград : Наука, Ленинград. отд-ние, 1978. – 23 с. : ил.
Боровський Я. Бібліотеки стародавнього Києва / Боровський Я., Івакін Г. // Київ. – 1982. – Вип. 6. – С. 208–213.
Харламов В. Дослідження Межигірського козацького монастиря // Археологічні дослідження пам’яток українського козацтва. – Київ, 1993. – Вип. 2. – С. 77–79.
Толочко П. П. Бібліотека Ярослава Мудрого / Петро Толочко // Від Русі до України. – Київ : Абрис, 1997. – С. 100–106.
Пещак М. М. Бібліотека Ярослава Мудрого й зародження в ній бібліографічного опису / Пещак М. М. // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 1999. – Вип. 2. – С. 219–227.
Солонська Н. Літописні джерела до історії формування бібліотеки Ярослава Мудрого / Солонська Н. Г. // Архівознавство. Джерелознавство : міжвідомч. зб. наук. праць. – Київ, 2001. – Вип. 3. Джерелознавчі дисципліни. – С. 209–236.
Солонська Н. Бібліотека Ярослава Мудрого і початок розвитку науки в Київській Русі (ХІ століття) / Солонська Н. // Сіверянський літопис. – № 4. – 2004. – С. 4–12.
Солонська Н. Г. Бібліотека Ярослава Мудрого в працях вітчизняних науковців (1918 р. – 10-ті роки XXI століття) // Історіографічні дослідження в Україні / Ін-т історії України НАН України. – Київ, 2004. – Вип. 14. – С. 4–31.
Солонська Н. Бібліотека Ярослава Мудрого і початок розвитку науки в Київській Русі / Н. Солонська // Історія України. – 2004. – № 47. – С. 1–4.
Солонська Н. Г. Реконструкція Бібліотеки Ярослава Мудрого: сучасний погляд на проблему / Солонська Н. Г. // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2004. – Вип. 13. – С. 434–448.
Солонська Н. Бібліотека Ярослава Мудрого як артефакт збереження та використання документальної пам’яті християнства / Н. Солонська // Вісн. Кн. палати. – 2008. – № 10. – С. 23–29.
Солонська Н. Історичні бібліотеки України як національне надбання: бібліотека Київського Софійського собору XI століття у світлі наукових інтерпретацій і рефлексій вітчизняних та зарубіжних учених // Конгрес Міжнар. асоц. українців. – Київ, 2018. – С. 382–395.
_______________________________________________
Бочкарьов О. Таємниця бібліотеки Ярослава Мудрого / Олександр Бочкарьов // На скрижалях : [сайт]
Клад Ярослава Мудрого // Цікавий Київ :[сайт]
«Повість временних літ» : [фрагмент з літопису про князівську бібліотеку] // Ізборник : [сайт]