За місяць : 844
статей : 988
Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка у Львові – структурний підрозділ інституції, за обсягом і цінністю фондів та інформаційним потенціалом – найбільший український бібліотечно-архівно-музейний осередок міста і Галичини перед Другою світовою війною.
Заснована у 1894 р., Б. НТШ. була першою і протягом тривалого часу єдиною науковою українознавчою книгозбірнею, яка в умовах відсутності суверенної української держави виконувала для широких кіл ті ж функції, що в інших країнах національні й великі публічні бібліотеки.
Згідно зі Статутом НТШ 1892 р., в якому основним завданням Товариства проголошувалось «плекати та розвивати науки в українсько-руській мові та штуки і збирати та зберігати всякі пам’ятки, старинності і наукові предмети України-Руси» (§ 4), бібліотека інституції завжди мала виразно україноцентричне спрямування і діяла з метою акумулювання у якомога повнішому обсязі друкованих і рукописних джерел з багатьох країн, що стосувалися українського народу, його історії, літератури, науки. Як наслідок, багатомовна україніка, що надходила різними каналами до Товариства, становила 90 % усіх фондів Б. НТШ.
Зібрані НТШ бібліотечні збірки рукописів, стародруків, часописів, книг, нотодруків, з картографії, іконографії, фольклорної спадщини здебільшого хронологічно є першими національними зібраннями такого обсягу в Україні та становлять «золотий» фонд україніки.
До реформування Товариства ім. Шевченка у НТШ (1892) його діячі не займалися формуванням бібліотеки, а принагідні книжкові фонди у 1880-ті роки ними передавалися до книгозбірні культурно-освітнього товариства «Просвіта», застерігаючи за собою право власности на них, тобто на депозитне зберігання.
Б. НТШ започаткував письменник, лексикограф, громадський діяч О. Кониський, подарувавши Товариству 392 книги, переважно правничого змісту. Раніше, у 1891 р., він пожертвував бібліотеці «Просвіти»у Львові цінні автографи й рукописи письменників із Великої України, зокрема Т. Шевченка, які перейшли згодом до Б. НТШ, а в 1900 р. заповів їй решту своєї книгозбірні (550 книг і брошур). Восени 1894 р. у Б. НТШ налічувалося майже 600 книжок.
Перші п’ять років Б. НТШ та її читальня (створена у 1897 р.) містилися на 3-му поверсі в будинку центрального апарату «Просвіти» у центрі Львова (пл. Ринок, 10). У другій половині 1898 р. бібліотеку перемістили в куплену НТШ за 240 тис. корон будівлю (архітектор М. Фехтер) на вул. Чарнецького (нині – Винниченка), 26, де для неї було виділено 4 кімнати. Тоді ж було складено перший реґламент роботи книгозбірні. У вересні 1900 р. замість загальної читальної зали відкрито залу для науковців – «наукову робітню», яка вже через рік була неспроможна вміщувати всіх відвідувачів. У наступні роки на вул. Супінського, 17 (нині – Коцюбинського, 21) на придбаній для НТШ земельній ділянці було збудовано Академічний дім, куди восени 1907 р. перемістили бібліотеку й музейні збірки, а також канцелярію й архів товариства. Для них виділили 4 кімнати і велику залу; дублетний фонд та підручну бібліотеку розмістили в окремих кімнатах.
М. Грушевський, який багато дбав про розвиток Б. НТШ і наголошував на її важливості для українського народу і вітчизняної науки, у 1895 р. видрукував звернення до всіх академій і наукових товариств українською й французькою мовами із пропозицією взаємного обміну книжками. Такий обмін з науковими установами, насамперед зі слов’янських країн, а також закупівля літератури в книгарнях, серед антикварів, передплата періодичних видань, поряд із дарами стали основними джерелами комплектування Б. НТШ.
У 1893 р. Виділ (президія) НТШ зміг виділити кошти на придбання майже 10 тис. книжок, згодом асигнування на комплектування книгозбірні збільшувалися, що свідчить про усвідомлення її значення в розвитку наукової праці в Товаристві. До Першої світової війни НТШ отримувало значні дотації від центрального уряду у Відні та крайового у Львові. Кошти та цінні книжки й часописи НТШ отримувала також завдяки жертовності заможних українців, у т. ч. із Наддніпрянщини.
У 1902 р. на запрошення Віденської АН Б. НТШ вступила до Міжнародної спілки бібліотек академій і наукових товариств для взаємного випозичання рукописних та рідкісних книг з ін. європейських наукових книгозбірень; це сприяло сприйняттю НТШ як академічної інституції в очах західної наукової спільноти.
З ініціативи М. Грушевського та спираючись на програмні засади ведення бібліографічної роботи в Товаристві, сформульовані З. Кузелею, 29 вересня 1910 р. при Б. НТШ було засновано Бібліографічне бюро, яке наступного року очолив В. Дорошенко, що стало складовою Бібліографічної (Бібліологічної) комісії НТШ. На посадах бібліотекарів книгозбірні НТШ (фактично – її директорів) працювали письменники О. Маковей (1894) та М. Вороний (1894–1895), історик М. Грушевський (1895), громадський діяч К. Паньківський-старший (1896, 1905), письменник М. Павлик (1897–1904), педагог Д. Коренець, історики і бібліографи І. Кревецький (1909–1914, 1922–1937) та В. Дорошенко (1919–1921, 1937–1944), які, крім загального керівництва бібліотекою, зробили значний внесок у впорядкування й описування її фондів.
Зокрема, М. Павлик започаткував ведення у бібліотеці інвентарних книг, в яких обліковувалося книжкове зібрання, та формування карткового абеткового каталогу, запровадив інвентарний реєстр рукописних матеріалів, що надходили до Б. НТШ, організував відділ рукописів та дві читальні зали – загальну і для науковців.
Помічниками бібліотекаря працювали переважно студенти, серед них І. Созанський (1905), Т. Залеський (1905), І. Джиджора (з 1906 р., з перервами), О. Назаріїв (з 1908 р.), В. Левинський (1910), В. Дорошенко (з 1910 р., з перервами), І. Крип’якевич (1910–1912), М. Залізняк (1911). Майже всі вони згодом стали відомими діячами української науки і культури, дійсними членами НТШ.
За рішенням Виділу НТШ від 6 червня 1900 р. нагляд за діяльністю Б. НТШ здійснювала Бібліотечна комісія, до якої увійшли: І. Франко, В. Гнатюк та І. Макух. Тимчасовим бібліотечним референтом вибрано І. Франка, у 1904 р. ним був К. Студинський, з січня 1905 р. ці обов’язки знову виконував І. Франко, з червня 1911 р. – О. Роздольський.
У 1906 р. було проведено фронтальну перевірку всіх фондів Б. НТШ та їх чергове упорядкування. У квітні 1909 р. Виділ НТШ затвердив новий «Бібліотечний реґулямін». За цим зводом правил було визначено умови зберігання книжкових зібрань Товариства і полегшено користування ними та каталогом бібліотеки.
З 1911 р. Б. НТШ складалася з двох відділів: І. Книжки, часописи, карти; ІІ. Рукописи, автографи, дипломи. Згодом було сформовано нові підрозділи – стародруків і Архіву НТШ (у структурі відділу рукописів, що діяв з 1914 р. і в якому до 1939 р. налічувалося майже 2,5 тис. справ), періодики, картографії та шевченкіани.
Станом на початок 1914 р. Б. НТШ мала 70 тис. книжок і майже 500 рукописів, Кількість її відвідувачів постійно зростала; у 1913 р. бібліотекою користувалися 513 осіб, їм видано 4 042 томи, кількість відвідувань становила 2 668.
Під час Першої світової війни і тимчасової окупації Львова російським військом відчутно постраждали нерухомість НТШ (друкарня, Академічний дім) та майно Товариства (умеблювання, частина архівних і діловодних документів). З книжкових фондів постраждали ті, яких не встигли до війни перевезти на вул. Чарнецького, 24: річні комплекти українських журналів, виданих за кордоном та дублети книжок. З архівних матеріалів значних втрат зазнало листування та збірки Етнографічної комісії НТШ: історичні пісні, зібрані М. Драгомановим і В. Гнатюком; різні етнографічні записи, зібрані П. Тарасевським, В. Степаненком і М. Дикаревим та галицькими збирачами; листування В. Гнатюка за 1894–1914 рр.; передані в депозит Товариству рукописи Лесі Українки й Ю. Федьковича, що зберігалися в архіві Етнографічної комісії. Пропала частина бібліотеки й рукописів С. Томашівського, також було сильно пошкоджено інвентарні книги й каталоги Б. НТШ.
З відходом зі Львова російських військ і поверненням восени 1916 р. В. Дорошенка Б. НТШ було заново впорядковано, встановлено її втрати, переглянуто розподіл функцій бібліотечного персоналу. Згідно зі звітом за 1914–1920 рр. загальне керівництво і ведення рукописного відділу здійснював управитель І. Кревецький, відділ «Ucrainica» провадив В. Дорошенко, приймав і видавав книжки І. Джиджора, інвентаризував надходження й виділяв дублети О. Назаріїв.
У 1918–1919 рр., за відсутності В. Дорошенка, Б. НТШ керував М. Тершаковець. Через важкі умови воєнного часу і фінансову скруту штат книгозбірні поступово скорочувався – з 4-х бібліотекарів, 1 помічника і 1 служника в 1914 р. до 1 бібліотекаря і 1 помічника у 1921 р. Мала зарплата призводила до значної плинності на посаді помічника бібліотекаря (М. Смішко, Ю. Полянський, О. Навроцький, В. Огоновський).
Лише у 1926 р. персонал Б. НТШ було знову збільшено до 4-х осіб, з 1928 р. – до 6-ти, а з 1930 р. – до 7-ми, що дозволило продовжити каталогізування фондів книгозбірні.
У 1939 р. штат Б. НТШ складався з директора та 4-х бібліотекарів. Діяла одна загальна читальна зала, розрахована на 24 місця, і в якій щодня працювало в середньому 15 відвідувачів. У 1930-х рр. кількість читачів у середньому щорічно становила 8 тис. У Б. НТШ працювали М. Андрусяк, І. Гургула, М. Деркач, Є. Чайковський та інші, очолював її І. Кревецький. Завдяки їхній праці фонд книгозбірні перебував у належному стані, книжки палітурували. Було опрацьовано багато рукописних фондів Б. НТШ, впорядковано архіви УСС, УГА, взято під охорону куплений митрополитом Андреєм Шептицьким архів уряду й армії УНР.
В. Дорошенко сприяв комплектуванню фондів російською та загалом слов’янською літературою, працював над бібліографічними покажчиками творів Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, М. Грушевського, П. Куліша, українських перекладів Й. В. Ґете. М. Деркач керувала українським сектором Б. НТШ, дбала про впорядкування і збереження рукописних фондів книгозбірні.
М. Павлик, І. Кревецький, В. Дорошенко та інші бібліотекарі висвітлювали діяльність бібліотеки у низці статей і брошур; до початку Другої світової війни інформація про стан Б. НТШ та її діяльність реґулярно подавалась у «Хроніці НТШ».
Велику цінність мали уточнення та доповнення до започаткованого М. Павликом абеткового каталогу, до якого бібліотекарі внесли багато бібліологічних нотаток, таких як розкриття псевдонімів та криптонімів, відомості про склад книжкових серій і їх порядок, раритетність книжок тощо. У 1933 р. в Б. НТШ розпочалось укладання систематичного (за тодішньою термінологією – «річевого») каталогу, яке до 1939 р. не було закінчено.
У міжвоєнний час, коли Галичина опинилась у складі Другої Речі Посполитої, влада провадила політику переслідування НТШ, у т. . бібліотеки Товариства: 23 вересня 1922 р. поліція провела в ній обшук; пізніше було підкладено вибухівку з наміром знищити книгосховище (проте вибух не завдав великих пошкоджень); конфісковувались книжки і періодичні видання, які надходили на адресу НТШ, посилки з-за кордону обкладалися високим митом і всіляко затримувалась їх доставка; у студентів Українського таємного університету поліція забирала книжки з Б. НТШ.
Під час Першої світової війни припинився книгообмін, зменшилися обсяги закупівлі книжок. Для поповнення прогалин, що виникли у фондах за воєнний час, 1918 р. відновила свою діяльність Бібліотечна комісія; до її складу увійшли Б. Барвінський, В. Гнатюк, І. Крип’якевич, С. Рудницький. Після створення у 1920-х роках Міжнародного бюро виміни, до якого увійшла Б. НТШ, значно збільшилося коло партнерів зі книгообміну й відповідно зросли обсяги отриманих видань. У 1922 р. вдалося добитися від уряду радянської України згоди надсилати Б. НТШ обов’язковий примірник усіх друкованизх видань УСРР в обмін на українськомовні видання з Галичини. Було встановлено й контакти із ВУАН, насамперед завдяки спільним зусиллям тодішнього голови НТШ К. Студинського та М. Грушевського, який з 1924 р. керував кафедрою історії України історично-філологічного відділу ВУАН.
У 1923–1925 рр. Український науковий інститут книгознавства, очолюваний Ю. Меженком, мав дозвіл на відправлення до НТШ українських наукових видань і на отримання всіх зарубіжних видань, заборонених в СРСР, та праць НТШ, яких через заборону в Росії до 1917 р. не було в бібліотекаках Києва та інших наукових центрах України. Книгообмін здійснювався із Всенародною бібліотекою України (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), Українською книжковою палатою в Харкові, Центральним статистичним управлінням УСРР, бібліотеками деяких інститутів. Проте у 1930-х роках зі згортанням в УРСР політики українізації, штучно організованим Голодомором, валом репресій книгообмін став занепадати й остаточно припинився за рік-півтора до початку Другої світової війни.
Вже у 1923 р. робочі кімнати Б. НТШ були повністю заповнені книжками. Проблему дефіциту площ було вирішено на початку 1929 р., після приєднання до книгозбірні 5-ти сусідніх кімнат, де раніше були приватні помешкання; до них перенесли наукову читальну залу, технічні приміщення для бібліотечного персоналу та канцелярію бібліотеки. У 1930 р. Б. НТШ розташовувалась у 17 кімнатах, під книгосховище відвели 9 кімнат. Застосовувалась нумераційна розстановка бібліотечного фонду (numerus currens) у трьох форматах (8°, 4°, fol).
Від 1933 р. унікальну картографічну колекцію (географічні та фізичні карти, атласи, плани міст 16–20 ст.) остаточно виокремлено у новий структурний підрозділ під назвою «Архів карт та ілюстрацій». Станом на 01. 01. 1939 р. в ньому налічувалось 2 249 од. зб.
Фонди Б. НТШ містили як видання перших десятиліть 20 ст., так і стародруки (16 – кінця 18 ст.), рукописи (від 14 ст.). Стародруки охоплювали книги від першого відомого українського друку Апостола І. Федорова (1574) до «Енеїди» І. Котляревського (1798) включно, а зібрання українських новодруків було найповнішим у світі. Цінною частиною бібліотеки були нотні ірмолої та збірники духовних і світських пісень (загалом 43 ірмолої, з яких 34 нині зберігаються у фондах НТШ ЛННБ України ім. В. Стефаника, а сім – у ЦДІА України у Львові, два рукописи не віднайдено). Б. НТШ мала комплект видань української класичичної літератури; великі колекції української періодики, головно газет. М. Павликові вдалося зібрати велику колекцію літератури радикального політичного змісту, зокрема видань різних революційних партій, що протидіяли російському царизму: РУП, РСДРП, есерів, Бунду, ППС тощо. І. Кревецький, навпаки, намагався перетворити бібліотеку на архів друків, а не випозичальню. За його керівництва Б. НТШ поповнилась українськими військовими архівами й відповідною літературою.
Від перших років існування Б. НТШ їй було подаровано значну кількість приватних архівів та книгозбірень видатних українських письменників, учених, політичних і культурних діячів. Зокрема, у кінці 19 – на початку 20 ст. до зібрань НТШ долучилися дари В. Антоновича, О. Барвінського, О. Бородая, Б. Заклинського, І. Франка, Ю. Целевича. М. Грушевський подарував книгозбірню свого батька Сергія (75 книжок). Для забезпечення повноти фондів від 1909 р. тричі в «Хроніці НТШ» і «Записках НТШ» друкувалися списки книжок і періодичних видань, що їх Б. НТШ бажала придбати, тобто дезидерат. У бібліотеці зберігались усі видання творів Т. Шевченка. Щороку збільшувалася частка книжок, які надсилали видавці і друкарні, але у перші роки діяльності Б. НТШ існували певні лакуни щодо періодичних видань. Вживалися заходи із пошуку видань для придбання, зокрема у монастирських бібліотеках. До 1914 р. основним джерелом комплектування Б. НТШ були дари окремих осіб та видавців (становили 65 % від сукупного фонду, видання, отримані унаслідок обміну – 18 %). На той час Б. НТШ отримувала вже майже всі українські газети, що виходили в Європі й Америці, без огляду на їхню партійну належність.
Ядро тогочасної Б. НТШ становила книгозбірня І. Франка. За його заповітом бібліотека отримала майже 6 тис. друків та понад 500 різних рукописів. Серед інших фондодавців, які ще за життя заповідали їй свої книгозбірні, були, крім О. Кониського, В. Лесевич (понад 3 тис. томів з філософії), І. Мандичевський (кількасот книжок із західноєвропейської філософії), Ю. Медвецький (2 тис. томів з геології, фізіогеографії Галичини, Карпат), М. Менцинський (1,5 тис. нотних видань, які передала вдова співака 1936 р. зі Стокгольма), П. Крип’якевич (видання з історії церкви й теології – переважно стародруки латинською, грецькою, церковнослов’янською мовами), Ф. Ржегорж (бл. 1 тис. книжок історичної, географічної і природничої тематики чеською мовою), а також Р. Заклинський, В. Коцовський, О. Огоновський та ін. У 1918 р. Б. НТШ отримала кілька приватних книгозбірень, зокрема Є. Олесницького (2 450 книжок), І. Зілинського (2 406 книжок), І. Куровця (1 030 книжок), О. Барвінського (576 книжок), В. Білецького (467 книжок). Фонди бібліотеки поповнилися приватними дарами М. Полянського, Б. Кирчіва, надійшли книги покійних І. Белея, І. Верхратського, К. Куницького, І. Левицького, В. Шухевича, І. Ясеницького; багато нотних рукописів і друків було отримано від О. Нижанківського, В. Щурата, О. Маковея, М. Грушевського, Я. Гординського, К. Паньківського, Д. Садовського, П. Бажанського, Г. Стрипського та ін.
За даними, наведеними І. Кревецьким (1923), понад 70 осіб подарували Б. НТШ 30 тис. книжок, а рукописні матеріали – понад 115 осіб та установ. За записами, що велись у бібліотеці в книзі пожертвувань, за 1893–1939 рр. зафіксовано дари, що сумарно становили понад 100 тис. книжок, дрібних друків, карт, афіш, які надійшли від В. Дорошенка, В. Левицького, Т. Реваковича, І. Свєнціцького, В. Щурата, М. Возняка, К. Студинського, М. Павлика, Ю. Косача, С. Шелухіна, І. Тиктора, В. Підмогильного, В. Сімовича, В. Кубійовича та ін. Рукописи дарували А. Андрохович, В. Білецький, А. Веретельник, Л. Ганкевич, М. Гарасимович, В. Гнатюк, Я. Гординський, Б. Заклинський, І. Калинович, О. Огоновський, Я. Пастернак, І. Созанський, Ю. Целевич та ін. (загалом понад 1 170 осіб).
На сторінках «Хроніки НТШ» друкувався перелік прізвищ усіх, хто надсилав чи дарував книжки Товариству. Їх також внесено до «Золотої книги Бібліотеки Н. Т. ім. Ш.»
Проте лише 14 меморіальних бібліотек розміщувалися на окремих стелажах, у шафах із прізвищами колишніх власників. Велика частина книжок була незаінвентаризованою, у т. ч. книгозбірні, подаровані в різний час О. Барвінським, І. Боберським, М. Менцинським, Є. Олесницьким. Бібліотека Ф. Ржегоржа нині зберігається окремою колекцією у фонді відділу україніки ЛННБ України ім. В. Стефаника.
Книжки й рукописні матеріалипередали Б. НТШ також Ставропігійський інститут, Спілка визволення України (Відень), Краєвий союз кредитовий (Львів), товариства «Січ» з Відня та Чернівців, «Українська громада» (Прага), «Академічна громада» і «Руслан», Український вільний університет (у 1927 р. передав 3 329 томів), Всеукраїнське товариство культурних зв’язків за кордоном (Харків), Книгоспілка (Київ), редакція «Української загальної енциклопедії» та багато інших організацій, товариств, редакцій. Для фондів Б. НТШ та Музею НТШ великим внеском стали передані у 1926–1928 рр. зібрані діячами львівської «Просвіти» за тривалий час книжкові, архівні та музейні колекції.
Другим важливим джерелом формування фонду Б. НТШ був книгообмін. На кінець 1904 р. книгозбірня обмінювалась дублетними виданнями з 16 академіями наук (в Амстердамі, Белграді, Бостоні, Бухаресті, Відні, Девенпорті, Загребі, Кракові, Мілані, Мюнхені, Нью-Гевені, Нью-Йорку, Парижі, Санкт-Петербурзі, Празі, Філадельфії), 105 науковими товариствами, 18 університетами в Європі й Америці. У 1913 р. Б. НТШ вела обмін вже з 235 різними закордонними установами, у т. ч. навчальними закладами, видавництвами, музеями, бібліотеками (переважно університетськими) в Празі, Братиславі, Ґраці, Лейпциґу, Софії, Єрусалимі, Мічигані та ін. Завдяки обмінам та дарам бібліотека мала значний дублетний фонд, який використовувала для отримання цінних українських та церковнослов’янських стародруків.
Третім джерелом комплектування була закупівля літератури, цінних друків і рукописів у книгарнях, антикварів і окремих осіб. Географія цих контрагентів була широкою: «Українська книгарня» в Харкові, «Українська книга» в Києві, антикварня Гельція у Львові, книгарні М. Оглоблина в Києві, Мінніха в Кракові, «Unio» в Ужгороді, антикварні М. Большакова і М. Карабасникова в Москві, Мельникова в Санкт-Петербурзі, Н. Кіммеля в Ризі, М. Брауера в Загребі, Вайґеля в Лейпциґу, Шенфельда і Фромма у Відні, Рансбурґа в Будапешті. Різні матеріали купували у М. Возняка, спадкоємців І. Партицького, І. Шараневича. Багато цінних збірок закупив для Б. НТШ митрополит Андрей Шептицький (наприклад, листування В. Липинського, яке, однак, не було перевезене з Австрії, архів армії й уряду УНР тощо).
У 1930-х роках значно погіршився обмін із зарубіжними країнами, не вистачало коштів на придбання книжок і періодичних видань, тому поповнення фондів Б. НТШ велося здебільшого шляхом обмінів і пожертв у межах Галичини. Загалом за 1920–1938 рр. Б. НТШ отримала як дари 39 252 од., шляхом обміну – 30 181 од., а закупила лише 3 072 книжок. Істотну частку становили власні видання НТШ, які обов’язково передавалися у фонд бібліотеки.
У лютому 1933 р. завдяки зусиллям директора Б. НТШ І. Кревецького Міністерство внутрішніх справ Польщі дозволило комплектування бібліотеки т. зв. забороненою літературою без огляду на її зміст, у т. ч. й закордонною. Але цими виданнями можна було користуватися лише у стінах книгозбірні і з дозволу її директора, якого зобов’язували вести реєстр виданих читачам друків, а дирекція поліції контролювала виконання цього правила. У лютому 1934 р. за Б. НТШ було визнано право на отримання обов’язкового примірника усіх друків Польщі, а пізніше навіть звільнено від мита на книжки, які надходили з усіх континентів світу. Це стало суттєвим джерелом поповнення бібліотечних фондів. До Б. НТШ також надійшли збірки часописів та дрібних друків із Відня та Кам’янця-Подільського.
Темпи кількісного зростання фондів Б. НТШ вирізнялися значною інтенсивністю: на кінець 1894 р. – 600 книжок, 1900 р. – 8 000, 1902 р. – 12 361, 1905 р. – 21 459 (за ін. даними – 19 000), 1912 р. – 65 612, 1913 р. – 70 238, 1923 р. – майже 100 тис.
На той час Б. НТШ була найповнішою у світі книгозбірнею з українознавства. «Ucrainica» Б. НТШ складалася з трьох основних частин: українських друків; наукової літератури з українознавства; українських рукописів. Значний відсоток становили й видання з інших галузей знань, що надходили з усього світу в обмін на видання НТШ.
Б. НТШ містила видання перших львівських друкарень, зокрема видруковані І. Федоровим Заблудівське учительне євангеліє (1569), Львівський Апостол (1573–1574), Острозьку Біблію (1581), «Адельфотес» (1591) тощо. Серед друків «гражданського шрифту» були першодруки творів М. Ломоносова, перші видання Санкт-Петербурзької АН.
На початок 1939 р. у бібліотеці налічувалося 99 тис. закаталогованих томів (135 тис. книжок), з-поміж яких 35 друків 15–16 ст. та понад 20 тис. незакаталогованих книжок, до 1 500 рукописів (без урахування збірки І. Франка), понад 2 200 карт, атласів і планів, до 40 тис. од. закаталогованих дублетів. За іншими даними, станом на 01.01.1939 р. у каталозі налічувалося 74 тис. назв видань у 208 тис. томів (згідно з інформацією В. Дорошенка – 219 742 позицій), 1 500 рукописів, 2 500 карт і атласів, до 50 тис. од. дублетів. Разом із дублетами Б. НТШ мала на початку 1939 р. чверть мільйона книжок та періодичних видань.
Після встановлення восени 1939 р. у Західній Україні радянської влади було завдано ударів культурі, науці й історичним пам’яткам, у т. ч. Б. НТШ. Управа Б. НТШ, бажаючи врятувати цінне зібрання львівської «Просвіти», оголосила, що збірка зарезервована для НТШ, але нова влада цю спробу проігнорувала, книжки палили в печах. Утім, у вересні 1939 р. фонди Б. НТШ продовжували поповнюватися приватними книгозбірнями, зокрема тих українців, які еміґрували на захід – В. Мудрого, Є.-Ю. Пеленського, Д. Донцова, а також книжками й архівами ліквідованих товариств та установ («Сільський господар», «Народна гостинниця» та ін.). У жовтні того ж року у власність НТШ були передані книгозбірні С. Федака, митрополита Андрея Шептицького, В. Садовського, О. Назарука, отців василіян і студитів, але не всі з них перевезені в будівлю бібліотеки. Частина таких надходжень оформлювалася на умовах депозиту, тобто тимчасового зберігання, деякі з них у 1941–1944 рр. були повернуті господарям на їх вимогу.
30 листопада 1939 р. нова влада ухвалила на базі діючих ще на той час львівських книгозбірень: Б. НТШ, Oссолінеуму, Народного дому, отців василіян, «Студіону», Богословської академії, Баворовських, Єврейської віросповідної громади (Жидівської кагальної бібліотеки) та інших українських, польських, вірменських та єврейських бібліотек – створити єдину наукову державну бібліотеку, яка отримала найменування Львівської філії Бібліотеки АН УРСР (Лф БАН УРСР) і структурно складалася з трьох відділів: україніки й россіки, полоніки та гебраїки. До середини лютого 1940 р. Б. НТШ ще існувала самостійно.
Після нав’язаного владою рішення про «саморозпуск» НТШ, оголошеного 14 лютого 1940 р., Б. НТШ ввели до складу Лф БАН УРСР і вона продовжувала діяти на вул. Чарнецького, 24. У бібліотеці працювали 12 осіб: В. Дорошенко, І. Кревецький, В. Левицький, А. Кобринська, М. Штеліга, М. Деркач та ін. Акт передачі Б. НТШ від імени Товариства підписали директор бібліотеки В. Дорошенко і М. Деркач.
Оскільки в радянський період центральною бібліотекою Львова став колишній Оссолінеум (Національний заклад ім. Оссолінських у Львові), туди надходили всі книжки й рукописні матеріали, а звідти їх розподіляли по окремих установах АН УРСР. Протягом січня 1940 – травня 1941 р. до відділу концентрації Лф БАН УРСР перевезено з Б. НТШ і книгарні НТШ 35 транспортів книжок, 4 – дублетів, 3 – річних комплектів газети «Діло», по одному транспорту театральних рукописів і нотних видань. З них із Б. НТШ відібрано для бібліотеки в Москві 12 транспортів книжок.
Загалом відомостей про книжкові втрати Б. НТШ за перший радянський період збереглося порівняно небагато. Великої шкоди фондам завдали безконечні реорганізації та перевезення книжкових збірок з одного приміщення в інше. Частина цінних видань при цьому губилась, псувалась або розкрадалась. Оскільки з великої українознавчої бібліотеки книгозбірню НТШ перетворили лише на відділ української літератури (згодом – української літератури і мови), було розпочато розподіл фондів Б. НТШ у відповідні відділи Лф БАН УРСР. Відбувалися щоденні переміщення фондів різних підрозділів бібліотеки та звезення приватних і громадських книгозбірень із метою їхньої концентрації й подальшого перерозподілу між установами та містами СРСР.
Переміщення і втрати книжкових фондів були пов’язані також із діяльністю бригад з формування фонду (відділу) спеціального зберігання, тобто т. зв. спецфонду під контролем цензурного відомства (облліту). Відділ спецфонду створили у травні 1940 р. за трьома адресами – вул. Оссолінських (нині Стефаника), 11, вул. Баворовських (нині Бібліотечна), 2 та вул. Чарнецького, 24 з метою вилучення із загальних фондів значних масивів ідеологічно шкідливої для радянського режиму літератури. До антирадянської літератури відносили і книжки, видані до 1917 р., хоча радянської влади на той час не існувало. Багато книжок безперервно вилучали у спецфонд лише за суб’єктивною підозрою у «ворожості». Загалом у спецфонді Лф БАН УРСР опинилося майже 8 500 заінвентаризованих одиниць, у т. ч. з Б. НТШ – 1 029 книжок.
Під час німецької окупації Львова Б. НТШ продовжувала працювати, зокрема у відділі рукописів упорядковували й описували листування І. Франка та архів М. Грушевського. Умови для роботи ускладнились: сховища і робочі кімнати були переповнені, приміщення не опалювались і потребували ремонту, вибухами бомб пошкоджено вікна і їх лише частково засклили коштом міста. Спецфонд упродовж 25 липня – 15 листопада 1941 р. розформували. Всі вилучені з Б. НТШ видання її працівники відшукали й повернули на місця. Водночас музикалій, вивезених до музичного відділу в Оссолінеум (меморіальну бібліотеку М. Менцинського й нотну збірку НТШ), назад не повертали за браком місця для їх зберігання.
Влітку 1942 р., після кількох реорганізацій, Б. НТШ, об’єднана в одну структуру з бібліотекою Народного дому, увійшла до складу Львівської державної бібліотеки (Staatsbibliothek Lemberg) як ІІІ відділ. Загальне керівництво ІІІ відділом здійснював В. Дорошенко. Після його від’їзду зі Львова (березень 1944 р.) директором ІІІ відділу з наступного місяця став мовознавець А. Ґенсьорський, який раніше тривалий час працював у колишній бібліотеці Народного дому. В липні 1942 р. Б. НТШ поповнилась архівами О. Маковея, К. Студинського, І. Калиновича, монастиря із с. Словіта.
У вересні 1943 р. за браком вільних площ в Б. НТШ з вул. Чарнецького (тоді – Distriktstrasse), 24 на вул. Куркову (тоді – Ungarnstrasse, нині – Лисенка), 14 було перевезено частину архіву відділу рукописів книгозбірні: депозити, нескаталоговані архіви УНДО і НТШ, певну кількість дрібних друків.
У грудні 1943 р. німецька адміністрація почала готуватися до евакуації спочатку до Кракова, а далі – вглиб райху бібліотечних збірок Львова. Вона мала охопити всю мережу Державної бібліотеки у Львові, у т. ч. Б. НТШ і Народного дому. Однак українські громадські діячі та працівники Б. НТШ (М. Деркач, М. Штеліга, Є.-Ю. Пеленський, В. Огоновський та ін.) навмисно зволікали з евакуацією, завдяки цьому основні фонди Б. НТШ залишились у Львові. Лише деяку частину стародруків та рукописів у скринях примусово було переміщено до Кракова, згодом до маєтку Адельсдорф (нині – Аделін) у Нижній Сілезії (Польща). У листопаді 1945 р., всупереч чинним міжнародним угодам про реституцію, ці скрині таємно передали до Національної бібліотеки у Варшаві. У січні 1946 р. в. о. її директора К. Свєрковський повідомляв голову Ради Міністрів Польщі про зберігання в установі 10 скринь матеріалів, які є власністю НТШ у Львові. Частину, яка залишилась на складі кооперативу «Rolnik» у Кемпні, згодом було перевезено до відновленого у 1948 р. Національного закладу ім. Оссолінських (НЗіО) у Вроцлаві, де архівні збірки десятиліттями переховували від дослідників. Вони досі зберігаються у відділі рукописів НЗіО як невпорядковані акцесійні матеріали. Натомість книжки і стародруки з Б. НТШ і Народного дому влиті у фонди Національної бібліотеки у Варшаві.
Загальні втрати Б. НТШ під час війни становлять не менш як 5 000 пр. книжок.
З поверненням радянської влади у Львові у серпні 1944 р. розпочалося відновлення колишніх культурних та адміністративних установ, серед них і Лф БАН УРСР, яку знову поділили на три сектори (відділи). Б. НТШ, фонди якої номінально залишилися не повністю розпорошені, разом із бібліотекою Народного дому стала українсько-російським сектором. У будівлі Б. НТШ на вул. Чарнецького, перейменованій в Радянську, було розміщено підрозділ опрацювання фондів, відділи концентрації (до 1946 р.), бібліографічний (до 1948 р.), український відділ рукописів (його очолила М. Деркач) та Кабінет І. Франка (1946–1950), читальну залу. У секторі працювали також Б. Барвінський, Я. Дашкевич, М. Штеліга, І. Янів, Я. Янчак, М. Яцків.
Тривали процеси концентрації фондів, започатковані в перший радянський період: тільки за серпень 1944 р. було обстежено і звезено бібліотеки осіб, зокрема дійсних членів НТШ, що виїхали зі Львова: Ю. Бачинського, І. Брика, М. Матієва-Мельника, А. Петрушевича, Т. Рожанковського, В. Софронова-Левицького, К. Студинського. Того ж року розпочато повторний розподіл фондів колишньої Б. НТШ, у грудні до відділу стародруків передано 10 тис. од. Дуже багато цінних архівних документів потрапили до архівних установ в Києві, Москві, ЦДІА УРСР у Львові, Львівського обласного держархіву (ЛОДА) та інших організацій. Серед них альбоми, рукописи С. Петлюри (листи до М. Тишкевича та ін.), архіви В. Винниченка, Київського комітету РСДРП. До ЦДІА УРСР у Києві у квітні 1947 р. перевезли 1 тис. спр. і розсип паперів вагою 550 кг, з них понад 119 кг було знищено. Рештки документів рукописного відділу Б. НТШ надходили до ЦДІА УРСР у Львові ще довгий час, протягом 1955–1983 рр.
Повернулась практика вилучення («чистки») книжок і періодичних видань т. зв. націоналістичного змісту. Цю акцію проводили систематично протягом десятиліть, а на початку 1970-х років, за часів т. зв. маланчуківщини, вона набула особливої інтенсивності. Зберіганню підлягали лише перший і другий примірники одного видання, решту знищували, у т. ч. за допомогою промислових станків-ножів, встановлених у дворі бібліотеки. У звіті про роботу Львівського облліту за 1947 р. є відомості про те, що з приміщень колишніх НТШ та друкарні Оссолінських було вилучено і знищено шляхом дрібного різання та утилізовано приблизно 150 т макулатури. Встановити назви і кількість книжок з фонду Б. НТШ, які було спалено чи списано як макулатуру, неможливо через відсутність облікових документів.
У 1952–1956 рр. книжки з Б. НТШ було переінвентаризовано, при цьому давні печатки та інвентарні номери затирались. Печатку Б. НТШ замазували спеціальним штампом – дві грубі перехрещені балки. Книжкові і періодичні видання вливали в єдиний фонд ЛНБ АН УРСР (нині – Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника). Переінвентаризація проводилась нефахово. За спеціальним розпорядженням окремі колекції, у т. ч. 14 меморальних бібліотек, ліквідовувалися, їхні книжкові та серійні видання безсистемно розпорошувалися, перетворюючись на загальний масив. Унікальний картковий каталог, що став результатом праці кількох поколінь бібліотекарів НТШ, серед яких багато видатних діячів науки, літератури, культури і завдяки яким картки містили виняткової цінности нотатки з історії української книги (розкрито псевдоніми авторів, подано історію видань, книжкових серій, відзначено наявність автографів видатних діячів, походження раритетних друків) – було суттєво понівечено, зокрема з нього вилучили і знищили картки на видання, які опинилися у спецфонді.
Було відновлено і «чистку» фондів Б. НТШ від небажаних для влади видань як за спеціальними друкованими т. зв. літівськими списками, так і без списків, за усними розпорядженнями чиновників та керуючись «класовим почуттям». Практика передання у спецфонди т. зв. антирадянської, націоналістичної літератури, у т. ч. виданої в 1920-і роки в УСРР, тривала понад 30 років і охопила десятки тисяч друків. Причиною для їх безумовного вилучення з фондів загального користування іноді була, наприклад, наявність прізвища М. Грушевського на титульному аркуші як відповідального редактора видання.
З усуненням від бібліотечної роботи М. Деркач – останньої захисниці фондів НТШ, керувати залишками книгозбірні Товариства підбирали «перевірених осіб», які навіть продавали, часто за безцінь, найцінніші книжки, зокрема перші видання українських класиків (у т. ч. рідкісне видання «Енеїди» І. Котляревського 1798 р.) та інші раритети.
Довершили руйнування первісної структури Б. НТШ чергові переміщення фондів: з будівлі книгозбірні у 1947–1948 рр. до основного корпусу Лф БАН УРСР на вул. Стефаника, 2 вивезли газети і журнали великого формату (загалом 335 назв, 14 629 пр.) і там утворили газетно-журнальний відділ, довідкові і бібліографічні видання (на їхній базі також створили відповідний відділ). Забрали і картографічну збірку НТШ, колекцію фотографій і ґравюр, стародруки (одна інкунабула, датована 1481 р., 34 видань 16 ст. і 731 датованих 17–18 ст.), рештки рукописів, що вціліли після «вдосконалень» (фактично – погромів). Літературу з мистецтва, включно з музичною, сконцентрували у приміщенні Лф БАН УРСР на вул. Бібліотечній, 2. До Москви відправили 10 тис. і до Польщі 68 тис. видань. Майже всі ці передання не супроводжувались ані перевіркою, ані відповідними актами, тому певна частина цінних видань після звірки з інвентарними книгами Б. НТШ виявилася втраченою. Водночас матеріали архівно-історичного характеру передали до ЛОДА і ЦДІА УРСР у Львові.
Розпорошення фондів колишньої Б. НТШ тривало і в наступні роки. Великою втратою для книгозбірні стало те, що у січні 1950 р. більшу частину рукописних збірок українських письменників, журналістів та видавців за спеціальним розпорядженнями ЦК КП(б)У було передано до Інституту літератури АН УРСР в Києві – архів і бібліотеку І. Франка, архіви Лесі Українки, О. Кобилянської, Олени Пчілки, О. Маковея, В. Стефаника, Ю. Федьковича, О. Кониського, О. Огоновського, В. Левицького (Василя Лукича), В. Доманицького, Г. Хоткевича, А. Крушельницького, окремі автографи-рукописи та листи – Т. Шевченка, І. Котляревського, П. Куліша, К. Устияновича, В. Гнатюка, М. Коцюбинського, С. Руданського, Б. Лепкого, В. Пачовського, І. Кревецького та багатьох інших діячів української культури, архіви театру «Руської бесіди», Української видавничої спілки.
У червні того ж року примусили передати до Києва і книжки, що належали до особистої бібліотеки Лесі Українки, та 20 томів з підготовленого львівськими вченими ще до війни видання 25-томника творів І. Франка.
На хвилі демократичних процесів кінця 1980-х – початку 1990-х років та з проголошенням незалежності України львівська наукова громадськість робила неодноразові спроби виправити шкоди, завдані Б. НТШ. Зокрема Я. Дашкевич 26 січня 1990 р. свою окрему доповідь на загальних зборах відродженого в Україні НТШ присвятив питанню можливості реконструкції Б. НТШ у Львові. Проте далі розмов справа не зрушувалась, навпаки – відбувалися нові перегрупування фондів і робилися нові помилки.
Від 1993 р. у відділі україніки ЛНБ АН УРСР виникла ідея повністю реконструювати каталог колишньої Б. НТШ на основі її збереженого неповного карткового каталогу та 15 вцілілих інвентарних книг, у яких зафіксовано майже 250 тис. од., і створити єдину базу даних на фонд книгозбірні (з можливим його відновленням). Цей проєкт не завершено – у 1998 р. працю над темою припинено. Обговорювалось і питання про відтворення підфонду музичної літератури Б. НТШ на підставі карткового абеткового каталогу нотного зібрання (загальна кількість якого сягає до 4 тис. од.) та бібліографічного опису музикалій – нотодруків, книжок і профільних періодичних видань. Бібліографічно опрацьовано лише одну з 14-ти меморіальних бібліотек, що належала відомому оперному співакові, музикантові й педагогові М. Менцинському.
Нині у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника зберігається приблизно 65 % колекцій з фондів Б. НТШ, решту слід вважати втраченими. З ліквіднацією відділу спецфондів раніше проскрибовані видання було повернуто на місце попереднього зберігання, у т. ч. і частину книжок із Б. НТШ. У відділі україніки ЛННБ України ім. В. Стефаника зберігаються перші та прижиттєві видання творів класиків української літератури, цінна колекція «Кобзарів» Т. Шевченка (яку почали створювати у Б. НТШ ще у 1905 р.), прижиттєві твори І. Франка, відновлена книгозбірня Ф. Ржегоржа; є повний комплект серійних видань НТШ, ВУАН, збірка українськомовної періодики, починаючи від «Зорі Галицької» (1848), комплекти часописів «Діло», «Руслан», «Новий час» «Нова зоря» та ін.; українські довоєнні еміґраційні періодичні видання з Канади, Бразилії, США та ін. У фондах колишньої Б. НТШ є повний комплект видань часів Російської імперії – Санкт-Петербурзької АН, московського «Общества истории древностей», «Общества любителей древней письменности», археологічних з’їздів, київської «Комисии для разбора древних актов», «Записок» частини університетів тощо. Збережено також комплекти першодруків композиторів-класиків: М. Леонтовича, М. Лисенка, К. Стеценка, композиторів Галичини 19 – першої третини 20 ст.: П. Бажанського, В. Барвінського, А. Вахнянина, М. Вербицького, С. Воробкевича, М. Колесси, А. Кос-Анатольського, С. Людкевича, В. Матюка, Н. Нижанківського, О. Нижанківського, Д. Січинського та інших.
Після відновлення НТШ в еміграції, яке відбулося 30 березня 1947 р., у Західній Європі розпочався новий етап у діяльності Товариства відповідно й функціонування нової Б. НТШ. У Німеччині, Австрії, Бельгії опинилося майже 200 науковців з усіх українських земель, чимало з них вивезло зі собою власні бібліотеки, рукописи невиданих праць і документальні матеріали. Протягом 1947–1949 рр. при НТШ формувалася (значною мірою заходами В. Дорошенка та З. Кузелі) бібліотека й архів як окремий підрозділ Товариства. У 1951 р. понад 2 тис. книжок і документів цієї бібліотеки перевезли до новопридбаного будинку в Сарселі поблизу Парижа (Франція), де створено крайове НТШ в Європі. У 1955 р. створено крайові відділи НТШ у Нью-Йорку (США), Торонто (Канада) й Сіднеї (Австралія). Кожне крайове НТШ, а також окремі осередки науковців у різних країнах на базі особистих збірок і колекцій., пожертв і купівлі (значну частину фондів було вивезено з Європи) формували свої бібліотеки й архіви.
З відродженням НТШ у Львові з’явилась нова потреба у формуванні власного книжкового зібрання. Б. НТШ відновлено у Львові у 1989 р. згідно з ухвалою установчих зборів НТШ. Формування нової колекції було започатковано у приміщенні на вул. Матейка, 4, згодом цей книжковий фонд (3 тис. пр.) перевезли на вул. Чупринки, 21. У 1996 р. нова Б. НТШ повернулася до свого власного будинку на вул. Винниченка, 24. Станом на 2003 р. в бібліотеці налічувалось до 40 тис. книжок і періодики.
Фундатором нової Б. НТШ слід вважати професора Пенсильванського університету (США) В. Луціва, який у 1992 р. заповів НТШ у Львові свою книгозбірню, що охоплювала понад 22 тис пр. Її фонд складається з різноманітних за змістом, формою та характером видань, що так чи інакше стосуються теми України, а також загального процесу світової історії, культури, політики, філософії, мистецтва, історії Церкви, з питань археології, антропології, демографії, медицини, правознавства, бібліотекознавства, педагогіки. У колекції є також краєзнавча література, еміґраційна періодика та багато ін.
Кількісне зростання Б. НТШ насамперед здійснюється завдяки дарам наукових і громадських установ як з України, так і з-за кордону. Свої фонди бібліотека комплектує також різноманітними виданнями, отриманими внаслідок обміну з науковими установами, з-поміж них – ЛННБ України ім. В. Стефаника, Інститут українознавства ім. І. П. Крип’якевича НАН України, Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та багато ін.
Завдяки підтримці І. Чопівської-Богун (Фещенко) з м. Катовіце (Польща), яка, крім переданого особистого архіву її батька І. Фещенка-Чопівського, систематично надсилала видання з української тематики, що вийшли в Польщі, та польські друки, фонд польської літератури в Б. НТШ є досить значним. У фондах Б. НТШ у Львові зберігаються: збірка книжок і брошур з гуманітарних і суспільних наук, подарованих О. Купчинським (понад 1 200 пр.), з біології – А. Лазаренком (620 книжок), В. Черняк (478 пр.), О. Романівим (207 пр.), С. Стельмащуком (170 пр.) та іншими особами.
У Б. НТШ є невеликі збірки (до 200 пр. кожна) з приватних бібліотек українських вчених із США Л. Шанковського, Г. Лужницького, В. Білинського, В. Ґіни, М. Біґуса, а також О. Вінтоняка (Мюнхен), В. Вовк (Ріо-де-Жанейро), І. Шевціва (Сідней) та ін. Б. Романенчук та К. Михайлюк передали зі США через Злучений українсько-американський допомоговий комітет 560 книжок.
Б. НТШ продовжує активно поповнювати фонди новими виданнями, закуповує велику кількість книжок власним коштом. Чимало книжок дарують члени НТШ й автори.
Станом на 2015 р. Б. НТШ налічувала 47 тис. пр. різних видань: із них 11 280 – періодика, у т. ч. 424 річниі комплекти газет та архіви (63 од.).
Значну частку становлять діаспорні видання – 11 265 книжок та 6 492 пр. періодики, зокрема «Богословіє» Українського богословського наукового товариства, «Український історик» Українського історичного товариства, «Лікарський вісник» і «Медичний архів» Українського лікарського товариства Північної Америки та ін.
Рідкісних видань з України та зарубіжжя, виданих до 1945 р., налічується 3 379 пр. без урахування періодики.
Б. НТШ оснащено комп’ютерами та іншими технічними пристроями. В електронному каталозі зафіксовано 15 730 назв видань.
Унаслідок браку коштів, пандемії COVID-19, російсько-української війни та з інших причин від початку 2020-х років Б. НТШ тимчасово призупинила свою діяльність.
До 150-ліття від часу заснування НТШ ЛННБ України ім. Василя Стефаника реалізувала проєкт з формування цифрової колекції «Книжкова спадщина Наукового товариства імені Шевченка (1874–1913)».
Архів Львівської галереї мистецтв, оп. 1, спр. 1, арк. 5, 8–9.
Бібліотека НТШ у Львові. Акт інвентаризації від 01.01.2014 р.
Державний архів Львівської області, ф. Р-49, оп. 1, спр. 2, арк. 97–98, 101; спр. 5, арк. 15, 18, 23, 27–27 зв., 48—67; ф. 3833, оп. 1, спр. 23, арк. 59.
ЛННБ України, архів, оп. 1, спр. 1, арк. 51; спр. 6, арк. 32–38; спр. 8, арк. 24; спр. 62, арк. 1; спр. 63, арк. 8; спр. 71, арк. 11–12; спр. 77, арк. 30 зв.; спр. 90, арк. 30; спр. 122, арк. 65; спр. 162, арк. 86; спр. 163, 212, 242–244; спр. 274, арк. 5–6, 9–13; спр. 304, арк. 1–16, 22–35; відділ рукописів, ф. 1 (НТШ), оп. 11, спр. 101; ф. 9, о/н, спр. 302, арк. 14-а–30, 120; спр. 3896/8, арк. 1; спр. 3896/33, арк. 85; спр. 3896/10, арк. 1–77; спр. 5402, арк. 3–10.
Меморіальна бібліотека-архів Я. Дашкевича, папка «Бібліотека НТШ», арк. 126–133, 162–171.
Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф. 1, оп. 1, спр. 727, арк. 115–117.
Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 33, арк. 22, 115, 140; спр. 36, арк. 60; спр. 140–175; 257, 260, 263, 284, 534, 818–819; спр. 823, с. 3; спр. 852–256; 862, 878–990, 2175; оп. 2, спр. 33, арк. 319, 573, 575–577, 619, 661, 696; справа ф. 309, описи; ф. 348, оп. 1, спр. 6417, 6418; ф. 362, оп. 1, спр. 50 „а“, арк. 7–8; ф. 359, оп. 1, спр. 294; ф. 402, оп. 1, спр. 7, арк. 270–271.
Кревецький І. Бібліотека Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові / Іван Кревецький // Літературно-науковий вістник. – 1905. – Т. 32. – С. 152–157.
Грушевський М. До наших читачів в Росії Михайло Грущевський // Літературно-науковий вістник. – 1907. – Т. 37, кн. 1. – С. 1–6.
Свєнціцький І. Українські наукові книгозбірні у Львові / Іларіон Свєнціцький // Бібліологічні вісті. – 1926. – № 4. – С. 91–94.
Возняк М. Бібліотека НТШ і наша інтелігенція / Михайло Возняк // Діло. – 1927. – Ч. 90.
Кревецький І. Бібліотека Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові / Іван Кревецький // Життя і знання. – 1935. – № 7–8. – С. 229–331.
Дорошенко В. Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка у Львові / Володимир Дорошенко // Сьогочасне й минуле. – 1939. – № 3–4. –С. 167–172.
Дорошенко В. Бібліотеки й архіви на Зах[ідній] Україні за большевицького панування / Володимир Дорошенко // Краків. вісті. – 1941. – 12 листоп. – Ч. 252. –С. 2–3.
[Тарнавський М.]. На сторожі скарбів української культури. Про працю бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові / М. Т. // Львів. вісті. – 1941. – 21 жовт. – Ч. 63. – С. 4.
Дорошенко В. Шість відділів Державної Бібліотеки у Львові: у них працює постійно 150 працівників / Володимир Дорошенко // Львів. вісті. – 1942. – 28 лип. – Ч. 167. – С. 3.
Дорошенко В. Книжки на паливо // Західня Україна під большевиками (IX. 1939—VI. 1941) : збірник / Володимир Дорошенко ; за ред. Мілени Рудницької ; Наукове товариство ім. Шевченка в Америці. – Нью Йорк, 1958. – Про бібліотеку НТШ: с. 237, 239–242.
Дорошенко В. Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка у Львові : короткий історичний нарис / Володимир Дорошенко // Записки НТШ. Збірник філол. секції. – Нью Йорк ; Париж, 1961. – Т. CLXXI. – С. 7–58.
Пріцак О. Роля Наукового товариства ім. Шевченка в історії України / Омелян Пріцак // Сучасність (Мюнхен). – 1984, трав. – С. 67–74.
Гейко Л. М. Історія бібліотеки НТШ / Л. Гейко // Т. Шевченко і українська національна культура : до 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 115-річчя заснування Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові : матеріали наук. симпозіуму, (Львів, 8–9 червня 1989 р.) / Ін-т суспіл. наук АН УРСР, Наук. Т-во ім. Т. Шевченка у Львові ; редкол.: Л. П. Бондар [та ін.]. – Львів : Світ, 1990. – С. 132–133.
Дашкевич Я. Р. Репертуар української книжки (1709–1917 рр.) та фонди Бібліотеки НТШ / Ярослав Дашкевич // Т. Шевченко і українська національна культура : до 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 115-річчя заснування Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові : матеріали наук. симпозіуму, (Львів, 8–9 червня 1989 р.) / Ін-т суспіл. наук АН УРСР, Наук. Т-во ім. Т. Шевченка у Львові ; редкол.: Л. П. Бондар [та ін.]. – Львів : Світ, 1990. – С. 137–138.
Дзьобан О. О. Шляхи комплектування рукописних фондів Бібліотеки НТШ / Олександр Дзьобан // Т. Шевченко і українська національна культура : до 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 115-річчя заснування Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові : матеріали наук. симпозіуму, (Львів, 8–9 червня 1989 р.) / Ін-т суспіл. наук АН УРСР, Наук. Т-во ім. Т. Шевченка у Львові ; редкол.: Л. П. Бондар [та ін.]. – Львів : Світ, 1990. – С. 133–135.
Купчинський О. А. Зв’язки Наукового товариства ім. Т. Шевченка із зарубіжними науковими установами й центрами (форми співпраці) / Олег Купчинський // Т. Шевченко і українська національна культура : до 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 115-річчя заснування Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові : матеріали наук. симпозіуму, (Львів, 8–9 червня 1989 р.) / Ін-т суспіл. наук АН УРСР, Наук. Т-во ім. Т. Шевченка у Львові ; редкол.: Л. П. Бондар [та ін.]. – Львів : Світ, 1990. – С. 125–127.
Ясиновський Ю. П. Нотні рукописи в колекції НТШ / Юрій Ясиновський // Т. Шевченко і українська національна культура : до 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 115-річчя заснування Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові : матеріали наук. симпозіуму, (Львів, 8–9 червня 1989 р.) / Ін-т суспіл. наук АН УРСР, Наук. Т-во ім. Т. Шевченка у Львові ; редкол.: Л. П. Бондар [та ін.]. – Львів : Світ, 1990. – С. 136–137.
Дашкевич Я. Р. Доля і недоля нашої бібліотеки / Ярослав Дашкевич // Вісник НТШ. – 1991. – № 1. – С. 2 ; Передрук з авт. уточненнями й доповненнями: // Культура і життя. – 1991. – № 18. – 6 трав. – С. 3.
Дашкевич Я. Р. Як нищили незнищенне / Ярослав Дашкевич // Дзвін. –1991. – № 8. – С. 114–119.
Антонович О. [Купчинський О.] Про 156-й том Записок Наукового товариства імені Шевченка, який не вийшов друком у 1939 році / Олег Антонович // Записки НТШ. Праці Історико-філос. секції. – Львів, 1991. – Т. CCXXII. – С. 427–434.
Романюк Т. Друге народження Бібліотеки НТШ / Т. Романюк // Вісн. НТШ. – 1992. – Ч. 4. – С. 20–21.
Романюк Т. Фонд Василя Луціва – основа новітньої бібліотеки НТШ / Т. Романюк // Вісн. НТШ. – 1993. – Ч. 6–7. –С. 25.
Вальо М. А. Марія Дем’янівна Деркач. До 100-річчя від дня народження (1896–1971) / Марія Вальо // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. – 1995. – Вип. 3. – С. 71–79.
Культурне життя в Україні. Західні землі: док. і матеріали / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича ; [упоряд.: Т. Галайчак, О. Луцький, Б. Микитів та ін.]. – Т. 1 (1939–1953). – Київ, 1995. – 747 с.
Особисті архівні фонди відділу рукописів: анотов. покажч. / Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника ; укл.: П. Баб’як, О. Дзьобан, Є. Домбровська, М. Трегуб; за участю: І. Бурковського, Т. Гуцаленко, О. Осадці ; наук. ред. П. Баб’яка, О. Дзьобана, М. Трегуб ; відп. ред. Л. Крушельницька. – 2-е вид., випр. і допов. – Львів, 1995. – 272 с.
Вавричин М. Г. Михайло Павлик – перший бібліотекар НТШ у Львові / М. Вавричин // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка: книги і люди: матеріали круглого столу / Львів. наук. б-ка ім. В.Стефаника та ін. ; упоряд. та заг. ред. текстів Л. І. Ільницької. – Львів, 1996. – С. 77–86.
Дашкевич Я. Р. Після погрому (Про долю і недолю бібліотеки НТШ) // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка: книги і люди: матеріали круглого столу / Я. Дашкевич // Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника та ін. ; упоряд. та заг. ред. текстів Л. І. Ільницької. – Львів, 1996. – С. 9–14.
Колосовська О. Кириличні стародруки зі збірки Наукового товариства ім. Т. Шевченка / О. Колосовська // Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника та ін. ; упоряд. та заг. ред. текстів Л. І. Ільницької. – Львів, 1996. – С. 22–27.
Юркевич О. Т. Джерела комплектування Бібліотеки НТШ / О. Юркевич // Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника та ін. ; упоряд. та заг. ред. текстів Л. І. Ільницької. – Львів, 1996. – С. 14–22.
З історії Наукового Товариства імені Шевченка : зб. доп. і повідомлень наук. сесій і конф. НТШ у Львові. – Львів, 1997. – 322 с.
Купчинський О. А. Дещо про формування та напрями наукової та науково-видавничої діяльності Наукового товариства імені Шевченка. 1892–1940 роки: міжнародний аспект / О. Купчинський // З історії Наукового Товариства імені Шевченка : зб. доп. і повідомлень наук. сесій і конф. НТШ у Львові. – Львів, 1997. – С. 16–23.
Дядюк М. Участь жінок у діяльности Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (Хронікально-біобібліографічний аспект) / М. Дядюк // З історії Наукового Товариства імені Шевченка : зб. доп. і повідомлень наук. сесій і конф. НТШ у Львові. – Львів, 1997. – С. 113–145.
Федорук Я. Нові документи про розформування НТШ у Львові / Я. Федорук // З історії Наукового Товариства імені Шевченка : зб. доп. і повідомлень наук. сесій і конф. НТШ у Львові. – Львів, 1997. – С. 242–248.
Вуйцик В. З історії будинків Наукового товариства ім. Шевченка у Львові / В. Вуйцик // З історії Наукового Товариства імені Шевченка : зб. доп. і повідомлень наук. сесій і конф. НТШ у Львові. – Львів, 1997. – С. 250–259.
Мороз М. Матеріали до хронології діяльності Наукового товариства ім. Шевченка (1873–1944 роки) / М. Мороз // З історії Наукового Товариства імені Шевченка : зб. доп. і повідомлень наук. сесій і конф. НТШ у Львові. – Львів, 1997. – С. 260–319.
Ільницька Л. І. М. Грушевський і становлення українознавчої бібліографії в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові / Луїза Ільницька // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. – Львів, 1998. – Вип. 8. – С. 47–53.
Наукове товариство ім. Шевченка: 130 років праці для України / [авт. тексту О. Романів ; Ред. О. Романів, О. Купчинський]. – Львів, 2003, – 40 с.
Рибчинська Н. Видавнича діяльність бібліографічної комісії НТШ у галузі ретроспективної бібліографії (1909–1939) // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. – Львів, 2004. – Вип. 12. – С. 141–164.
Піх О. Бібліографічна комісія Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові: ґенеза, діяльність, публікації / О. Піх // Історичні та культурологічні студії / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України ; відп. ред. Я. Ісаєвич. – Львів, 2004. – Вип. 4. – С. 105–122.
Головата Л. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. 1940–2005 : історичний нарис // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. –Львів, 2005. – Вип. 13. – С. 170–174.
Гуцаленко Т. Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України у 1940–1949 рр.: постаті та події / Т. Гуцаленко // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. – Львів, 2005. – Вип. 13. – С. 175–237.
Костюк С. До історії відділу мистецтва ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України / С. Костюк // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. – Львів, 2005. – Вип. 13. – С. 238–246.
Сварник Г. Архів Івана Франка в Інституті літератури ім Т. Г. Шевченка НАН України / Галина Сварник // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. – Львів, 2006. – Вип. 14. – С. 409–432.
Черниш Н. Бібліографічна комісія НТШ як центр дослідження української книги (1909–1939) : навч. посіб. для студентів вищ. закл. освіти, які навчаються за спец. «Видавнича справа та редагування» / Наталія Черниш. – Київ : Наша культура і наука, 2006. – 216 с.
Наукова та видавнича діяльність Наукового Товариства імені Шевченка в Європі / НАН України, Ін-т укр. археографії та джеролознавства ім. М. С. Грушевського, Наук. Т-во ім. Шевченка в Європі, Б-ка ім. О. Ольжича ; [упоряд.: Д. В. Бурім, О. О. Кучерук, О. О. Маврін]. – Київ, 2007. – 528 с.
Данко О. Володимир Дорошенко – праця для книжної культури / О. Данко // Бібліографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1909–1939): напрями діяльності та постаті : зб. наук. пр. / О. Данко ; НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника ; [упоряд. Л. І. Ільницька ; відп. ред. М. М. Романюк]. – Львів, 2010. – С. 101–128.
Дашкевич Я. Р. Михайло Грушевський – організатор української національної науки / Я. Дашкевич ; НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В Стефаника ; [упоряд. Л. І. Ільницька ; відп. ред. М. М. Романюк]. – Львів, 2010. – С. 7–26.
Юркевич О. Внесок Івана Кревецького в комплектування Бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові / О. Юркевич ; НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника ; [упоряд. Л. І. Ільницька ; відп. ред. М. М. Романюк]. – Львів, 2010. – С. 129–152.
Кунанець Н. Е. Наукові бібліотеки Львова (1784–1939): особливості становлення і розвитку, формування фондів та колекцій / Н. Е. Кунанець ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2010. – Про бібліотеку НТШ: с. 202–208.
Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника: переміщення і втрати фондів. Т. 1: 1939–1945: зб. док. і матеріалів, / НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника ; упоряд.: Г. Сварник, Р. Дзюбан, М. Кривенко, Л. Кусий, В. Муравський. – Львів, 2010. – L, 565, [1] с
Ревера Б. Відділ україніки / Богдана Ревера // Записки Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника.– Львів, 2010. – Вип. 18. – С. 469–500.
Бібліографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (1909–1939): напрями діяльності та постаті : зб. наук. праць / / НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника ; [упоряд. Л. І. Ільницька ; відп. ред. М. М. Романюк]. – Львів, 2010. – 496 с.
Купчинський О. Наукове товариство ім. Шевченка: дослідження, матеріали. Вибрані статті та повідомлення. 140-річчю Наукового товариства ім. Шевченка присвячується / Наукове товариство ім. Шевченка ; ред. кол.: С. Гелей, І. Гирич, У. Єдлінська, Л. Рудницький, О. Шаблій. – Львів, 2013. – 492 с. – (Українознавча наукова бібліотека. Ч. 37).
Кусий Л. Історія відділу спецфондів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР: док. Нарис / Леся Кусий ; [відп. ред. Сніцарчук Л. В.] ; НАН України, Львів. наук. б-ка України ім. В. Стефаника, наук.-досл. від. іст. колекцій. – Львів, 2015. – 205 с. : іл.
Сварник Г. Чи повернуться в Україну архіви Наукового товариства імені Шевченка? / розмову записала Тетяна Костенко // Дзеркало тижня. –2016. – № 38/39. – 22 жовт. – С. 10.
Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника: переміщення і втрати фондів. Т. 2: 1946 – березень 1953: зб. док. і матеріалів / НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника ; упоряд.: Г. Сварник, Р. Дзюбан, М. Кривенко, Л. Кусий, В. Муравський. – Львів, 2019. – Львів, 2019. – ХХХІІ + 622 с.
Сварник Г. Наукове товариство імені Шевченка у Львові : [наук. нарис] // Leopolis Scientifica. Наука у Львові до середини XX століття. Ч. I. Наукові осередки : зб. наук. праць / Галина Сварник ; за заг. ред. О. Петрука. – Львів : Артос, 2020. – С. 235–312: іл.
Кусий Л. Володимир Дорошенко про розбудову Бібліотеки НТШ в умовах радянської влади: очікування та реальність (1940–1941) / Леся Кусий // Записки Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника. – 2021. – Вип. 13 (29). – С. 248–263.
Grimsted Kennedy P. Lviv Manuscript Collections and Their Fate // Eucharisterion: Essays in Honor of Omeljan Pritsak on the Occasion of His Sixtieth Birthday. Harvard Ukrainian Studies, 1979–80, vol. 3/4, p. 348–375.
Grimsted Kennedy P. The Stefanyk Library of the Ukrainian Academy of Sciences: A Treasury of Manuscript Collections in Lviv // Harvard Ukrainian Studies. – June, 1981. – Vol. 5, № 2. – Р. 195–229.
Grimsted Kennedy P. Lvivska naukova biblioteka im. V. Stefanyka AN URSR. Viddil rukopysiv // Archives and Manuscript Repositories in the USSR. Ukraine and Moldavia. Book I. General Bibliography and Institutional Directory. – Princeton, New Jersey, 1988. – Р. 500–556.
Grimsted Kennedy P. Trophies of War and Empire: The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution / Harvard Ukrainian Research Institute; State Committee on Archives of Ukraine; State Service for the Control of the Transmission of Cultural Treasures Across the Borders of Ukraine. – Cambridge, MA, 2001. – (Harvard Papers of Ukrainian Studies). – 798 p.;
Katalog druków cyrylickich XV–XVIII wieku w zbiorach Biblioteki Narodowej / Oprac. Z. Żurawińska, Z. Jaroszewicz-Pieresławcew. – Warszawa, 2004, – 362, [2] s.
_______________