За місяць : 1107
статей : 1008
| Рубрики : | Персоналії |
Борович Борис Осипович (Іось-Лейзеров); справжнє прізвище – Фінкельштейн ; псевд.: Б–ич; Б-ч; Борович; Борович Б.; Борович Б. О.; Лазарев [19.11(01.12).1883, Одеса – 23.09.1938, Київ] – бібліотекознавець, основоположник теорії та практики предметної каталогізації, бібліограф, книгознавець і видавець, журналіст, педагог, мистецтвознавець, філолог, громадський діяч.
Народився в Одесі в єврейській інтелігентній родині Іося-Лейзера Фінкельштейна, конторського службовця в Одеському порту. Закінчив приватну єврейську школу в Одесі та п’ять класів в найстарішому в Російській імперії комерційному училищі доктора Х. Гохмана. Ймовірно навчався в університеті. У молоді роки зацікавився бібліотечною справою.
Від початку 1900-х років працював конторським службовцем, в редакціях одеських часописів «Южное обозрение», «Одесские новости», «Современное слово», «Одесский листок», одночасно – бібліотекарем в просвітницьких, благодійних, професійних інституціях – «Товаристві поширення просвіти серед євреїв в Росії», «Південному товаристві працівників конторської праці» (також був головою правління), «Одеському товаристві турботи про дітей», «Товаристві допомоги бідним», «Одеському товаристві літераторів».
Молодий інтелектуал дедалі більше віддавав перевагу позашкільній діяльності. Об’єктом його уваги, передусім, стали діти з незаможних одеських родин, яких необхідно було позбавити негативного впливу «вулиці», соціалізувати. Разом з однодумцями Б. Борович в 1912 р. створив на одеській околиці Дитячий дім (на кшталт клубу). Свою працю в ньому керівником-педагогом він висвітлив у книжці «Детский клуб (История одного опыта)», виданій у Харкові (1919).
Б. Борович поєднував громадську і педагогічну діяльність, брав участь і в політичному житті. Небайдужість, жага до справедливості привели його в лави РСДРП (меншовицьке крило), в якій перебував протягом 1902–1919 рр. За політичну діяльність зазнавав репресій. У 1914 р. був висланий у м. Могилів-Подільський під поліційний нагляд. З початком Першої світової війни Б. Борович долучився до організації допомоги солдатським дітям, працюючи в місцевому педагогічному комітеті. Того ж року в Могилеві-Подільському він відкрив ще один дитячий дім за зразком одеського, який забезпечував розумове дозвілля дітям від 5-ти до 15-ти років. Кілька дітей зусиллями очолюваного Б. Боровичем педагогічного комітету молоді було влаштовано в народні школи. Цей період свого життя Б. Борович описав у нарисі «Діти війни».
Одночасно він переймався бібліотечним життям міста, в складі ініціативної групи домагався відкриття в ньому публічної бібліотеки. Проте через незацікавленість міської влади створити книгозбірню не вдалося.
З 1916 р. Б. Борович мешкав у Харкові. Після деякої короткочасної невизначеності обрав бібліотечну справу як професію. Влаштувавшись на роботу до Харківської громадської бібліотеки (ХГБ, нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, ХДНБ), наступного, 1917 р., став членом ХГБ і отримав змогу брати участь у вирішенні поточних справ книгозбірні. Організував у місті «Товариство діячів періодичного друку і літератури» (1917), був членом однойменного товариства у Москві. Не полишав і політичну діяльність. Завдяки обранню на високу посаду заступника голови Харківської міської ради робітничих депутатів (1917) Б. Борович мав можливість піклуватися про збереження в місті бібліотечного життя, яке не припинялося і в тяжких умовах відсутності опалення, фінансових та інших труднощів. Брав участь у діяльності Харківського бібліотечного об’єднання, створеного задля соціального захисту і професійного вдосконалення численних бібліотекарів міста, опікувався також підвищенням їхньої кваліфікації, на бібліотечних курсах проводив практичні заняття (1918). Працював також лектором з клубної справи окрвоєнкому, був організатором та головою культосвітньої комісії Харківського гарнізону.
Скориставшись політичною ситуацією, наприкінці 1917 р. Б. Борович на базі меншовицького видавництва «Социалист» створив і очолив поліфункціональну просвітницьку організацію «Труд», яка здійснювала видавничу, книготорговельну, бібліотечно-бібліографічну діяльність, а також провадила консультування культурно-освітніх та бібліотечних установ. «Труд» мав представництва в Москві, Ленінграді, Києві, Одесі, Катеринославі, Бахмуті і проіснував до 1929 р., видаючи і поширюючи літературу з позашкільної діяльності, переважно з бібліотечної справи та книгознавства. В цій організації, зокрема, окремими виданнями було надруковано майже всю творчу спадщину Б. Боровича, окрім опублікованої в періодичних виданнях. Така практика була унікальною: жоден із бібліотекознавців за всі часи не мав такої можливості в Україні. Лише Л. Биковський, вже перебуваючи в еміграції, зміг створити власне спеціалізоване видавництво «Українське книгознавство» (1923–1928).
З утвердженням у Харкові радянської влади та розгортанням у місті діяльності уряду УСРР, з 1920 р. Б. Борович майже повністю зосередився на бібліотечній справі, спершу як співробітник окрнаросвіти. Консультував наркомат освіти УСРР. Входив до складу бібліографічної комісії Всевидаву (з серпня 1922 р. – Державне видавництво УСРР, діяло на засадах госпрозрахунку). Був організатором і незмінним керівником (завідувачем) консультаційно-бібліографічного відділу ХГБ/ХДНБ (1920–1932). Під його керівництвом відділ відразу запрацював ефективно, оперативно й креативно, незважаючи на обмежений кадровий ресурс, надавав бібліографічні довідки читачам (в середньому 150 щодня), вказівки і методичні поради бібліотекарям. За браком на той час системи бібліографічних посібників у відділі регулярно організовували вечори «живої бібліографії», де тон задавав Б. Борович і які відвідувало від 100 до 300 осіб). За його активної участі велася робота зі створення унікального на той час нововведення в українських бібліотеках – предметного каталогу ХГБ/ХДНБ, складання до нього друкованого списку предметних рубрик. Як обізнаний педагог і психолог Б. Борович багато уваги приділяв комунікації з читачами: вів з ними спілкування і листування з метою вивчення їхніх запитів та з’ясування рівня бібліографічної культури (для листів читачів у бібліотеці було встановлено спеціальну скриньку), дбав про формування серед них групи активу і помічників бібліотекарів. Ці контакти і напрацьовані матеріали він використовував і в дослідницькій роботі, спрямованій на вивчення читацького середовища, встановлення зв’язків з установами, виробничими колективами, надання консультаційної і методичної допомога підвідомчим бібліотекам, розроблення форм листів опитування (анкет). Завдяки успішній діяльності відділ фактично став культурно-інформаційним та науково-методичним осередком бібліотечного життя Харкова, про його роботу багато писали у тогочасних ЗМІ.
Серед інновацій, висунутих Б. Боровичем, найбільш ефективним стало впровадження в бібліотечну практику предметного каталогування, як реальної альтернативи веденню систематичному каталогу. Він, по суті, став фундатором предметизаційного руху в СРСР, який проіснував понад 60 років, до початку 1990-х рр. Предметний каталог, на переконання Б. Боровича, сприймався як більш гнучкий, простіший у веденні та використанні. В умовах загальної відсутності систематичних каталогів в бібліотеках 1920-х рр., вчений пропонував інший, т. зв. реальний, каталог як більш раціональний і доступний для будь-яких типів книгозбірень. Ця ідея Б. Боровича знайшла підтримку серед більшості радянських бібліотекознавців і каталогізаторів.
ХГБ/ХДНБ стала першою книгозбірнею в СРСР, яка в небачено стислі строки створила предметний каталог (ПК) для читачів (в 1922 р. його обсяг становив 86 шухлядок і містив 4 тис. предметних рубрик (ПР). До середини 1930-х рр. ПК був основним каталогом ХДНБ. Він ще був не зовсім досконалим, міг би залишатися суто службовим, однак Б. Борович завжди віддавав пріоритет читачам.
Загалом учений зробив значний внесок у теорію і практику предметного каталогування: обґрунтував функції ПК, вимоги до нього, місце в системі бібліотечних каталогів, особливості його структури як системи ПР, об’єднаних у міжгалузеві комплекси, внутрішнє і зовнішнє оформлення, форму, допоміжний апарат до ПК, сформував перелік ПР, розробив загальну методику предметизування видань та професіограму предметизатора. Теоретичний і практичний доробок Б. Боровича з питань організації предметних каталогів і покажчиків спеціалісти творчо використовували десятиліттями (1920 – поч. 1930-х рр.; 1960 – 1990-і рр.). І дотепер деякі з цих теоретичних положень, методики предметизування не втратили актуальності.
Б. Борович увів в обіг термін «система каталогів», слушно запозичивши його із зарубіжної практики. Віддаючи перевагу з-посеред реальних бібліотечних каталогів предметному, він правильно оцінював значення, місце і функції інших традиційних каталогів – абеткового, систематичного, топографічного. Вчений також наполегливо рекомендував бібліотекам використовувати розрядний каталог, побудований за категоріями читачів. Цей каталог він розглядав як інструмент керування читанням, так само, як репертуар т. зв. ударних книг (тобто найкращих для певної читацької категорії).
1920-ті роки були найбільш плідними для вченого. Б. Борович здобув відомість як авторитетний дослідник читачів, книги і читання. Він був у когорті перших бібліотекознавців, хто тоді зосереджувався на таких напрямах. Вчений вважав, що без цих знань неможливо перетворити народні маси, в цілому малоосвічені і тому байдужі до книжок, на активних читачів, а бібліотеки – на осередки ефективного позашкільного просвітництва. Внесок Б. Боровича у становлення читачезнавства є вагомим. Як представник соціально-психологічного напряму у вивченні читачів він об’єктивно охарактеризував нового, т. зв. масового читача, як апатичного, але зі значним прошарком активної молоді, спраглої до знань, із власними вимогами до бібліотеки, бажанням її перебудувати в доступний осередок культури та знань; класифікував читачів залежно від впливу середовища, їхніх групових (колективних) та індивідуальних особливостей, мети читання тощо; пропагував бібліопсихологію О. Рубакіна на відміну від тих фахівців, хто не бачив в ній практичного значення; обґрунтував необхідність керування читанням найменш підготовлених груп, складав для них списки «ударних книг»; критично оцінював прийняту в СРСР методику анкетування читачів; вивчав вплив книги, процес читання з-посеред тих, хто тільки починав користуватися бібліотекою; пропонував застосовувати спеціально підготовлені пересувні бібліотеки для подальшого залучення таких осіб до стаціонарної бібліотеки. Висував ідею створення спеціалізованих бібліотек для юнацтва.
Інноваційна діяльність, наукові здобутки, соціальна активність, діяльна участь у бібліотечному будівництві, значна публікаційна продуктивність і самореклама через «Труд» швидко вивели Б. Боровича на лідерські позиції не лише в бібліотечному середовищі Харкова, України, а й СРСР. Він був учасником низки книжково-бібліотечних форумів різного рангу: І Всеросійського з’їзду позашкільної освіти (1919), І Всеросійського з’їзду бібліотечних працівників (1924), двох всеросійських бібліографічних з’їздів у Москві (1924) і Ленінграді (1926), Першої конференції наукових бібліотек РРФСР (1924), Першої конференції наукових бібліотек УСРР (1925), Першого всеукраїнського з’їзду бібліотечних працівників (1926), Всесоюзної наради Книжкових палат (1927) і, ймовірно, єдиним фахівцем з України, хто брав участь у всіх цих заходах. Б. Борович на цих зібраннях найчастіше палко пропагував і так само захищав власну концепцію місця і значення предметного каталогу в бібліотеці у відповідь на енергійне опонування з боку Д. Балики. Вони разом утворили унікальну українську школу предметизаторів, здобутки і досвід якої поширювалися і поза межами України. Так, Всесоюзна нарада директорів Книжкових палат, що відбулася 1927 р. в Харкові, підтримала пропозицію Української книжкової палати в особі Б. Боровича проставляти предметні рубрики на записах централізованої каталогізації, в «Літописі українського друку».
Перебування Б. Боровича в штаті ХГБ/ХДНБ збіглося з «золотим» десятиліттям української культури. Збереження залишків демократії, можливості вільно висловлювати свою думку та українізація наукового, культурного і суспільного життя давали можливість обдарованим особистостям в 1920-ті роки розкрити і розвивати свій потенціал. Б. Борович теж зумів скористатися сприятливими умовами для реалізації низки своїх проєктів. Очолюваний ним відділ успішно працював, досвід організації предметного каталогу вивчали в різних регіонах СРСР. Б. Борович оприлюднив десятки статей і кілька книжок з актуальних питань бібліотечної справи, що стосувалися вивчення читачів, предметизування та предметних каталогів, функцій радянської бібліотеки, її комплектування і бібліографічної роботи, професіограми бібліотекаря, організації книгопоширення, самоосвіти, культури читання, змістовного дозвілля тощо.
Беззаперечний авторитет Б. Боровича як одного з лідерів української бібліотечної справи, фундатора теорії та методики предметного каталогування і предметного каталога, помітної фігури у позашкільній діяльності, книжковій сфері, талановитого педагога, викладача спеціальних дисциплін, популяризатора знань був належно оцінений. Вченого обрали дійсним членом Каталографічної комісії ВУАН, Українського бібліологічного товариства, з грудня 1929 р. – членом Науково-дослідної комісії бібліотекознавства і бібліографії Всенародної бібліотеки України (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ), призначили завідувачем і лектором курсів бібліотекарів наукових бібліотек Головнауки України. Викладав на бібліотечному підвідділі політосвітнього факультету Харківського інституту народної освіти (1930).
Творчий доробок Б. Боровича налічує майже 90 назв книг і публікацій у пресі. Друкувався, крім одеських ЗМІ до 1914 р., також у часописах «Русские ведомости», «Школа и жизнь», «Новый путь», «Путь к коммунизму», «Бібліологічні вісті», «Журнал бібліотекознавства та бібліографії» та ін.
Різка зміна державної політики в гуманітарній сфері на початку 1930-х років призвела до переслідувань Б. Боровича і припинення ним творчої бібліотечної роботи. Його як представника народно-демократичної течії в позашкільній діяльності систематично і різко критикували прихильники марксистського напряму й одержавлення книжково-бібліотечно-бібліографічної роботи. Найбільш активно проти Б. Боровича та його поглядів як «реакційно-буржуазного» теоретика бібліотекознавства, бібліографії та книгознавства у 1931–1936 рр. у пресі та наукових заходах виступали М. Фельдштейн, К. Довгань, Я. Розанов, Г. Владиславлєв, О. Грибненко та ін. Вчений виявляв незламність, відмовлявся від визнання «власних помилок», не відрікався від своїх поглядів. Його останні роки життя склалися важко. Після примусового звільнення у 1932 р. з посади завідувача консультаційно-бібліографічного відділу ХДНБ ім. В. Г. Короленка (разом із шістьма його працівниками) Б. Борович деякий час працював бібліотекарем, книгознавцем у Харківському інституті охорони здоров’я студентів і вчених. Його ім’я було викреслено з наукових фахових комунікацій, як виявилося, на десятиліття, а книжки за авторством вченого переведено у спецсхови, або знищено. Предметний каталог ХДНБ було закрито для читачів, згодом його реорганізовали і фактично знищили. Показово, що його остання книжка «Як писати масову виробничу книгу» (1935) пролежала у книгосховищі ХДНБ ім. В. Г. Короленка до 2023 р. з нерозрізаними сторінками.
Арештований 14 червня 1937 р. в Харкові. У березні 1938 р. для подальшого ведення слідства був етапований в Київ у розпорядження 4-го відділу Управління держбезпеки НКВС УРСР. Б. Боровича звинувачували у приналежності до «антирадянської терористичної організації», вербуванні до неї нових членів, створенні терористичної групи з метою вчинення терактів стосовно керівників ВКП(б) і радянського уряду. Вчений тримався гідно, мужньо, не визнаючи неправдивих звинувачень. Після кількамісячних тортур кати домоглися від нього «визнання». У вересні 1938 р. в Києві протягом однієї доби він був засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до страти і розстріляний. Реабілітований прокуратурою Харківської області 23 грудня 1992 р., Генеральною прокуратурою України 12 серпня 1993 р.
Кілька десятиліть ім’я Б. Боровича замовчувалося. Від початку 1990-х рр. в ХДНБ ім. В. Г. Короленка ведеться інтенсивне вивчення власної історії у т. ч. в персонологічному аспекті. Ім’я Б. Боровича було повернено з незаслуженого забуття. Співробітники інформаційно-бібліографічного відділу здійснили локальне вивчення обставин його життя і діяльності. Напрацьовані матеріали дослідження відображено у біобібліографічному покажчику «Борис Осипович Борович (1883–1938). Матеріали до біографії» (Харків, 2003). У 2023 р. з нагоди 140-річчя від дня народження Б. Боровича в ХДНБ ім. В. Г. Короленка було ухвалено рішення поновити комплексне дослідження, як данину заслугам українського бібліотекознавця, лідера-інноватора, популяризатора й палкого пропагандиста бібліотечної справи.
Документи, які стосуються біографії і діяльності Б. Боровича, частково зберігаються в архіві НБУВ (оп. 1, спр. 313, арк. 23 зв.), Інституті рукопису НБУВ (стаття «Место художественной литературі в научных библиотеках»; ф. 33, № 2811); Центральному державному архіві вищих органів влади України (ф. 166, оп. 12, спр. 768).
Дети войны / Б. О. Борович // Школа и жизнь. – 1916. – № 50 (14 дек.). – С. 3 – 4.
История одной библиотеки: письмо из Могилева-Подольского / Б. О. Борович // Школа и жизнь. – 1916. – № 41–43. – С. 11–12.
Детский клуб: (История одного опыта) / Б. О. Борович. – Харьков : Труд, 1919. – 128 с.
Рабочие клубы, их организация и ведение / Б. О. Борович. – Харьков : Труд, 1919. – 96 с.
Как читать народные лекции: опыт методологии / Б. О. Борович. – Харьков : Труд, 1922. – 40 с.
Пути сближения книги с читателем: (Опыт методологии культурной работы в библиотеке) / Б.О. Борович. – Харьков : Труд, 1922. – 104 с.
Как создать предметный каталог : практ. указ. / Б. О. Борович. – Харьков : Труд, 1923.
Новый читатель и новая библиотека / Б. О. Борович // Путь к коммунизму. – 1923. – № 1–2. – С. 70 – 79.
Работа библиотеки на местах / Б.О. Борович // Путь к коммунизму. – 1923. – № 3-4. – С. 142–146.
Вечера живой библиографии: (Опыт массовой работы) / Борович // Шлях до комунізму. – 1924. – № 1. – С. 71–73.
Как читать книгу. О чтении. – О книгах. – О записи / Борович. – Харьков : Труд, 1924. – 128 с.
Предметный каталог / Б. О. Борович – Харьков : Труд, 1925. – 185 с.
Пути изучения читателя: (Задачи. Анкета. Отзывы читателя о книге и т. п.) / Б. О. Борович // Читатель и книга, методы их изучения: сб. ст. Я. В. Ривлина, Н. А. Рубакина и Б. О. Боровича. – Харьков : Труд, 1925. – С. 80–96.
Классификация книг в научных библиотеках и предметный каталог / Б. О. Борович // Бібліотечний збірник. Ч. 1. Праці першої конференції наукових бібліотек УСРР. – Київ, 1926. – С.104–108.
[Сорок років існування Харківської Громадської Бібліотеки]: хроніка / Б. Борович // Бібліол. вісті. – 1926. – № 4. – С. 94–96.
До заведення предметових рубрик в «ЛУД» / Б. О. Борович // Літопис укр. друку. – 1927. – № 41. – С. 784–785.
Практика предметного каталога в вопросах и ответах / Б. О. Борович; ХГНБ им. В. Г. Короленко. – Харьков : Культ.-просвет. изд-во «Труд», 1928. – 96 с.
Рубрики предметного каталога / Б. О. Борович; ХГНБ им. В. Г. Короленко. – Харьков : Культ.-просвет. изд-во «Труд», 1928. – 380 с.
Ще за предметовий каталог: (Відповідь на деякі критичні уваги) / Б. Борович // Журн. бібліотекозн. та бібліогр. – 1928. – № 2. – С.50–60.
Письменник – Критик – Читач / Б. Борович // Журн. бібліотекозн. та бібліогр. – 1930. – № 4. – С. 45–48.
Специальные научные библиотеки и подготовка кадров / Б. Борович // Фронт науки и техники. – 1935. – № 8. – С. 67–71.
Як писати масову виробничу книгу: (на допомогу робітникові-авторові) / Б. О. Борович. – Пер. з 2-го рос. вид. – Київ, 1935. – 108 с.
Довгань К. Жертва педагогічної саможертовності, або Б. О. Борович у світлі проблеми читача / К. Довгань // Критика. – 1930. – № 11 (35). – С. 36–46.
Довгань К. Класова боротьба на книгознавчо-бібліографічному фронті / К. Довгань // Критика. – 1931. – № 7–8. – С. 46–86.
Фельдштейн М. За партійність у бібліотекознавстві / М. Фельдштейн// Бібліотекар у соціалістичному будівництві. – 1931. – № 2. – С. 9–17.
Сєдих В. В. Б. О. Борович як видатний теоретик і практик бібліографічної справи на Україні / В. Сєдих // Українська культура: Історія і сучасність. – Харків, 1990. – С. 67–68.
Брагіна Г. М. Досвід вивчення читачів в Україні в 20-ті роки / Г. М. Брагіна // Культура України : зб. cт. – Харків, 1994. – Вип. 2. – С. 110–118.
Сєдих В. В. Б. О. Борович – «невідомий» український бібліотекознавець / В. В. Сєдих // Історія бібліотечної справи в Україні: матеріали регіон. міжвід. наук. конф. ХДНБ ім. В. Г. Короленка. – Харків, 1994. – С. 44–54.
Черевко А. О. З історії становлення та розвитку методичної роботи ХДНБ ім. В. Г. Короленка (1903–1931) / А. О. Черевко // Історія ХДНБ ім. В. Г. Короленка: пошуки, дослідження, відкриття : зб. наук. ст. ХДНБ ім. В. Г. Короленка. – Харків, 1996. – Вип. 1. – С. 46–58.
Черевко А. О. Б. О. Борович як засновник і керівник Харківської культурно-просвітницької організації «Труд» / Черевко А. О., Кульшицька Т. Л. // Короленківські читання: Матеріали наук.-практ. конф. ХДНБ 30 листоп. 2001 р. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка. – Харків, 2001. – С. 55–70.
Новальська Т. Український читач в бібліотекознавчих дослідженнях (кінець Х1Х – початок ХХ ст.): монографія / Т. Новальська; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – Київ, 2005. – 250 с.
Дмитриченко І. В. Репресовані люди. Б. О. Борович / І. В. Дмитриченко // Бібліотека в історичному просторі трьох епох: до 125-річчя Харків. держ. наук. б-ки ім. В. Г. Короленка: нариси. – Харків: РА «ІРІС», 2011. – С. 132–137.
Сєдих В. В. Історія бібліотечної справи в Україні : навч. посібник / В. В. Сєдих; наук. ред. Н. М. Кушнаренко. – Харків: ХДАК, 2013. – 212 с. – Про Б. Боровича: с. 170–171.
Дмитриченко І. Подвижник бібліотечної справи / І. Дмитриченко // Реабілітовані історією. Харківська область. Кн. 2. – Київ ; Харків : Оригінал, 2014. – С.91–98.
Борович Борис Осипович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941): матеріали до біобібліогр. словника / НАН України, НБУВ, Ін-т рукопису ; уклад. Л. В. Гарбар. – Київ, 2017. – С. 59–60.
_________________________________________________
Борович Борис Осипович (1883–1938) // Електронна бібліотека «Україніка» http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0007357
Перший завідувач консультаційного відділу: Борис Осипович Борович