Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 10
За місяць : 1669
Кількість
статей : 884
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Єфименко Петро Савич
Рубрики : Персоналії
Єфименко Петро Савич

image

Єфименко Петро Савич [псевд.: Петро Одинець, Царедавенко; крипт.: Е. П., П. Е.;  02(14).09.1835, с. Великий Токмак Бердянського пов. Таврійської губ., нині м. Токмак Запорізької обл. – 07(20).05.1908, Санкт-Петербург] – історик, етнограф, фольклорист, бібліограф, активний діяч українського національно-культурного руху.

Народився в заможній українській селянській родині на одному з хуторів Великого Токмаку; батько з рядового неграмотного солдата (був учасником Бородінської битви і взяття Парижу) вислужився до засідателя земського суду і городничого м. Ногайська (сучасний Приморськ Запорізької обл.) та чину колезького секретаря. Навчався в сільській школі у Великому Токмаку, деякий час у Сімферополі, потім у Катеринославській гімназії (нині – Дніпро). Під впливом прочитаного у 6-му класі Шевченківського «Кобзаря» став прибічником української національної свідомості. Вищу освіту здобував на юридичному факультеті у Харківському (з 1855 р. до виключення в 1858 р.) та Московському університетах (1858–1859). Був одним з організаторів Харківсько-Київського таємного товариства революційно-демократичного спрямування, пов’язаного з О. Герценом. Студентом, під впливом харківського професора, поета, етнографа А. Метлинського, почав цікавитись українською етнографією, мовознавством і фольклористикою. 1859 року П. Єфименко на Півдні України вів етнографічні спостереження, записував зразки фольклору (українських казок, поговірок, прикмет). Того ж року опублікував «Памятки украинской народной словесности». В умовах заборон на наукові публікації українською мовою свої наступні праці він також вимушено писав російською мовою.

За українофільську і «сепаратистську» діяльність П. Єфименко у лютому 1860 р. був заарештований в Києві і ув’язнений в Алексєєвському равеліні Петропавловської фортеці. З другої половини 1860 р. перебував на десятирічному засланні в Пермській (міста Перм і Красноуфімськ) губернії, з наступного року в Архангельській губернії, де мешкав у містах Онєга та Холмогори (до 1873 р.). Навіть у таких умовах, завдяки негласному співчутливому ставленню з боку архангельського цивільного губернатора, українського історика, статистика, етнографа, дослідника Полтавщини М. Арандаренка, продовжував займатись українознавчими студіями. Розшукав на Соловецьких островах надмогильну плиту останнього кошового Запорозької Січі П. Калнишевського; як етнограф вивчав фольклор, історію промислів, вірувань, статистику та звичаєве право народів Північної Росії; публікував свої розвідки в «Черниговском листке» (1861–1863), який видавав Л. Глібов, першому українському журналі «Основа» в Санкт-Петербурзі (1862), «Архангельских губернских ведомостях» (1865–1871), зокрема статті «О малороссиянах в Оренбургской губернии» (1861), «По поводу заметки г. Левченка “О русинской терминологии”» (1862); видав «Сборник народных юридических обычаев Архангельской губернии» (1869), «Материалы по этнографии русского населения Архангельской губернии» (ч. 1–2. 1877–1878 рр.) та інші праці.

Після відбуття покарання протягом 1873–1876 рр. П. Єфименко працював секретарем у губернських статистичних комітетах у Воронежі та Самарі. У 1877 р. оселився в Чернігові. Тут працював у земському статистичному бюро та в редакції «Земского сборника», був одним із організаторів Чернігівської громадської бібліотеки (нині – Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка), Від 1879 р. мешкав у Харкові, де очолював статистичний відділ повітової земської управи, працював у губернському статистичному комітеті на посаді його секретаря, у відділенні Дворянського банку. Відшукав у Чернігові та перевіз до Харкова цінний архів Малоросійської колегії, що став основою створення історичного архіву при Історико-філологічному товаристві Харківського університету, в якому був одним із найбільш діяльних членів, товаришував з Д. Багалієм та іншими відомими вченими. Нині це Державний архів Харківської області.

 Багато займався літературною і науковою роботою. Розробив низку наукових програм для збирання матеріалів з етнографії і економіки, зокрема про народні забобони і повір’я українців (1866), общинне землеволодіння (1878), селянське господарювання (1887), побут селян (1891); на замовлення Російського географічного товариства – програму з питань звичаєвого права. Видав «Сборник малороссийских заклинаний» (1874) – одну з кращих збірок українського фольклору. В «Русской старине» оприлюднив статтю «Калнишевский, последний кошевой Запорожской Сечи. 1691–1803» (1875). Із започаткуванням у 1882 р. щомісячного багатопрофільного історико-етнографічного та літературного часопису «Киевская старина» став одним з найбільш активних його авторів і опублікував у ньому протягом п’яти років понад 30 статей за результатами своїх наукових студій з етнографії, фольклору, історії та статистики України: «Архив Малороссийской коллегии при Харьковском университете», «Ссыльные малороссияне в Архангельськой губернии (1708–1802)», «Последний писарь Войска Запорожского Глоба», «Откуда взялись запорожцы: народное предание» (всі – у 1882 р.), «Шпитали в Малороссии», «Упыри (Из истории народных верований)» (обидві – у 1883 р.), «Могилы гетманцев в Лебедине» (1884), «Экономические заметки и материалы» (1888) та ін.

Був одним з укладачів і редакторів щорічного «Харьковского календаря» (1884–1887), пізніше літературно-наукового додатку до нього під назвою «Харьковский сборник» (1887).

Бібліографія також стала одним з основних напрямів наукової діяльності П. Єфименка. Нею він зайнявся ще студентом, під впливом бібліографічних праць історика, генеалога, джерелознавця, організатора національної архівної справи, одного з перших українських бібліографів О. Лазаревського. Першою роботою П. Єфименка бібліографічного характеру стала його рецензія на «Указатель источников для изучения Малороссийского края» О. Лазаревського, опублікований у 1858 р. у Санкт-Петербурзі. В рецензії, вміщеній того ж року в «Черниговских губернских ведомостях» (№ 36), П. Єфименко чи не вперше в Україні порушив питання про складання вичерпної української бібліографії, вказував на необхідність обліку і реєстрації друкованих матеріалів, що з’явилися на території Галичини.

1860 року у цій же газеті (№№ 9, 20) П. Єфименко опублікував «Дополнение к «Указателю источников для изучения Малороссийского края» О. Лазаревського, в якому не лише заповнив деякі прогалини покажчика, але й розширив його хронологічно, з охопленням друкованої продукції з 1763 по 1859 рр. В цій роботі відображено і західноукраїнські публікації, розкрито зміст «Зорі Галицької» за 1852–1853 рр. Продовженням «Указателя...» та «Украинской литературной летописи» за 1856, 1857 і 1858 рр. О. Лазаревського було упорядкування П. Єфименком продовження зазначеної «… летописи» (1861), де подано відомості про літературу за 1857–1860 рр. У зв’язку із засланням на Північ ця бібліографічна діяльність П. Єфименка була перервана. Проте все ж частину своїх більш ранніх бібліографічних напрацювань він разом з Г. Милорадовичем зміг опублікувати в «Черниговском листке» (1863 р., №№ 11–12). Це бібліографічні відомості про видання 17–18 ст. друкарень у Новгороді-Сіверському (8 книжок), Чернігові (65 книг) та Клинцях (7 видань). У засланні опублікував в «Архангельских губернских ведомостях» «Библиографический указатель книг и брошур, касающихся Архангельской губернии» (1869).

В «Киевской старине» у статтях «Образцы обличительной литературы в Малороссии» й «Н. Д. Мизко» (обидві – 1882) П. Єфименко виступив з пропозицією щодо складання повної бібліографії української літератури. Згодом у журналі він порушив питання про необхідність започаткування в Україні краєзнавчих біографічних досліджень із використанням елементів біобібліографії, опублікувавши статтю «Потребность в биографическом словаре южнорусских деятелей и несколько слов о его программе» (1886). Описуючи програмні завдання, що постають перед укладачами такого словника, П. Єфименко накреслив його хронологічні рамки і вказав на мінімум даних біобібліографічного характеру, що повинні міститися в ньому. Водночас він наголошував на важливості упорядкування систематичного покажчика статей і книжок, які стосуються України, написанні історії української літератури, виданні хрестоматії кращих її творів. П. Єфименко першим у журналі подав приклад опублікування персонального бібліографічного посібника, відгукнувшись на смерть свого товариша по засланню, етнолога, фольклориста, поета, громадського діяча, автора слів Гімну України П. Чубинського (1884). Записи в посібнику не пронумеровано, тому визначити кількість зареєстрованих у ньому праць фактично неможливо, адже укладач застосував об’єднаний бібліографічний опис. Попри це, у своєму посібнику П. Єфименку вдалося наочно зафіксувати велику наукову спадщину, що залишив по собі П. Чубинський та праці про нього.

Починаючи з 1887 р., унаслідок важкої хвороби, що призвела до часткової непрацездатності рук, П. Єфименко знизив свою наукову активність. Під його диктовку тексти готувала дружина Олександра Єфименко  (Ставровська) – історик і етнограф, перша жінка в Російській імперії, що здобула ступінь доктора історії honoris causa (1910), у 1907–1917 рр. професор кафедри російської історії на жіночих Бестужевських курсах у Санкт-Петербурзі (хоча вищої освіти не мала). З 1907 р. сім’я Єфименків мешкала у столиці Російської імперії. Син Петро – згодом історик, антрополог, археолог, етнограф, доктор історичних наук, академік АН УРСР; дочка Тетяна – російськомовна поетеса.

У книзі «К вопросу об украинском народничестве», виданій під псевдонімом Петро Одинець (1906), П. Єфименко розкрив особливий характер українського народництва і розкритикував марксистське трактування цього руху; також наголосив на необхідності видання енциклопедичного словника про Україну, наукових праць з історії української культури, літератури, науки, які повинні супроводжуватись бібліографічними списками. Проте належність авторства цієї книги П. Єфименку деякі дослідники вважають недоведеною.

За заслуги у різних галузях науки П. Єфименко був обраний членом-кореспондентом Московського археологічного товариства (з 1869 р.), членом низки інших товариств: крім Харківського історико-філологічного також Юридичного при Київському університеті, Історичного імені Нестора-Літописця, Товариства любителів природознавства, антропології і етнографії, а Російським географічним товариством нагороджений пам’ятними медалями – срібною і малою золотою. 

Деякі рукописні матеріали П. Єфименка, у т. ч. й автобіографія, зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

 

Твори

Дополнение к украинским пословицам и поговоркам. – Чернигов : Губерн. тип., 1860. – 12 с. – Библиогр. в подстроч. примеч. – [Отт. из] : Черниг. губерн. ведомости. – 1860.

По поводу заметки г. Левченка «О русинской терминологіи» / Ефименко П. // Основа : южно-русский лит.-учен. вестн. / Ефименко П. – Санкт-Петербург, 1862. – Серпень. – С. 45–52.

Библиографический указатель книг и брошюр, касающихся Архангельской губернии / П. Ефименко // Архангельские губернские ведомости. – 1869. – №№ 29, 30, 63.

Сборник народных юридических обычаев Архангельской губернии / сост. д. чл. Арханг. губ. стат. ком. и чл.-сотр. Имп. Рус. геогр. о-ва П. С. Ефименко. – Архангельск : Губ. тип., 1869. – Кн. 1. – [5], V, [2], 336 с. – (Труды Архангельского губернского статистического комитета за 1867 и 1868 г. ; вып. 3).

Сборник малороссийских заклинаний / сост. П. Ефименко. – Москва : Имп. О-во истории древностей рос. при Моск. ун-те, 1874. – [2], VI, 70 с. – [Отт. из] : Чтения в Имп. О-ве истории и древностей рос. при Моск. ун-те. 1874 г., кн. 1.

Архив Малороссийской коллегии при Харьковском университете / П. Ефименко // Киев. старина. – 1882. – № 1. – С. 193 – 197.

Н. Д. Мизко (некролог) / П. Ефименко // Киев. старина. – 1882. – Т. 4, кн. 12. – С. 593–598.

Кустарные, отхожие и некоторые сельские промыслы в Сумском уезде / П. Ефименко. – Харьков : Харьк. губ. земство, 1882. – [4], II, 111 с. – (Труды Комиссии по исследованию кустарных промыслов Харьковской губернии ; Вып. 1).

Образцы обличительной литературы в Малороссии / П. Ефименко // Киев. старина. – 1882. – Т. 1, кн. 3. – С. 538–559.

Ссыльные малороссияне в Архангельской губернии: 1708 – 1802 гг. / П. Ефименко // Киев. старина. – 1882 г. – № 9. – С. 391–412.

Харьковский календарь на 1884 год : год двенадцатый / Изд. Харьк. губерн. стат. ком. ; под ред. действительного члена-секретаря Комитета П. С. Ефименко. – Харьков : Тип. губерн. правления, 1883. – VIII, 455 с. : ил. табл. + 202 с. адрес-календарь+10 с. рекламы.

Библиографический указатель трудов П. П. Чубинского / П. Ефименко // Киев. старина. – 1884. – № 5. – С. 138–142.

Харьковский календарь на 1885 год : год тринадцатый / Изд. Харьк. губерн. стат. ком. ; под ред. действительного члена-секретаря Комитета П. С. Ефименко. – Харьков : Тип. губерн. правления, 1884. – XI, 674 с. + 169 с. адрес-календарь+24 с. рекламы

Харьковский календарь на 1886 год : [год четырнадцатый] : с приложением картины, представляющей вид г. Харькова в начале нынешнего столетия / Изд. Харьк. губерн. стат. ком. ; под ред. действительного члена-секретаря П. С. Ефименко. – Харьков : Тип. губерн. правления, 1885. – XVII, 496, 185 с. + 167 с. адрес-календаря 1886 г.+28 с. рекламы.

Потребность в биографическом словаре южно-русских деятелей : несколько слов о его программе / П. Е.[фименко] // Киев. старина. – 1886. – № 4. – С. 805–809.

Харьковский календарь на 1887 год : (год пятнадцатый) : в двух книгах / Изд. Харьк. губерн. стат. ком. ; под ред. И. С. Ефименко. – Харьков : Тип. губерн. правления, 1886. – XIV, 752 с. + 199, XLVIII с. разд. паг. адрес-календарь+26 с. рекламы.

Харьковский сборник : лит.-науч. приложенее к «Харьковскому календарю» на 1887 г. / Изд. Харьк. губерн. стат. ком. ; под редакцией П. С. Ефименко. – Харьков : Тип. губерн. правления, 1887. – Вып. 1. – 1887. – 30, II, 278, VIII, 2 с.

Экономические заметки о старине и материалы / [П. Ефименко]. – [Киев] : тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1888. – 12 с. – Авт. указан в конце текста.

К вопросу об украинском народничестве : (опыт программных вопросов для изучения украинской национальной идеи) / [соч.] Петра Одинца [псевд.]. – Киев : типо-лит. т-ва Н. А. Гирич, 1906. – 41 с. ; Киев. старина. – 1906. – № 7–8. – С. 338–376.

Обычаи и верования крестьян Архангельской губернии / П. Ефименко ; [Российский гос. гуманитарный ун-т, Центр типологии и семиотики фольклора]. – Москва : ОГИ, 2009. – 557, [1] с. – (Нация и культура / Антропология . Научное наследие).

Листи Єфименка П. С. до Лебединцева Ф. Г., Ківлицького Є. О., Шишацького-Ілліча О. В. // Сумський іст.-арх. журн. – 2009. – № 6/7. – С. 47–50.

Петр Саввич Ефименко : (автобиогр. заметки) [з коментарями] // Сумський іст.-арх. журн. – 2009. – № 6/7. – С.39–47.

Джерела

Возняк М. З років заслання Петра Єфіменка на Архангельщину : (листування з Олександром Кониським рр. 1863—1867) / М. Возняк // За сто літ : матеріали з громад. й літ. життя України XIX і початків XX століття. Кн. 2 / Іст. секція Укр. АН ; під ред. М. Грушевського. — [Київ] : Держвидав України, 1928. С. 110—121.

Збірник науково-дослідчої катедри історії української культури. Т. 10 : присвяч. пам’яті О. Я. Єфименкової / Н. К. О. Сектор науки. – Харків : Держвидав України, 1930. – 180, [3] с. – Зі змісту: Багалій Д. І. Харківська доба діяльності Олександри Яковлевни Єфименкової. – С. 5–15 [про П. С. Єфименка див. с. 7, 9, 13]; Білик. Огляд головніших праць Олександри Яковлевни Єфименкової. – С. 17–31 [ про П. С. Єфименка див. с. 18, 26]; Хоткевич Г. Єфименкова. – С. 37–43 [про П. С. Єфименка див. с. 38–40, 42]; Світлій пам’яті дорогої вчительки Олександри Яковлевни Єфименкової / Н. Б. – С. 45–47 [про П. С. Єфименка див. с. 45].

Разумова А. П. Из истории русской фольклористики: П. Н. Рыбников, П. С. Ефименко / А. П. Разумова ; Акад. наук СССР. Ин-т истории, языка и литературы. Карело-Фин. филиал. – Москва ; Ленинград: Изд-во Акад. наук СССР, 1954. – 143 с. – Содерж.: П. Н. Рыбников и П. С. Ефименко в годы студенченского движения. – С. 17–42; П. С. Ефименко в Архангельской губернии. – С. 75–129; Библиогр.: П. С. Ефименко в периодической печати (1859–1877 гг.). – С. 134–136; Литература о П. С. Ефименко (1859–1932 гг.). – С. 136–138; Документальные материалы в архивах СССР, использованные при составлении работы о П. С. Ефименко, П. П. Чубинском и других лицах, сосланных в Архангельскую губернию в 60-е годы ХІХ века. – С. 138–140.

Гуменюк М. П. Один з перших / М. П. Гуменюк // Вітчизна. – 1965. – № 7. – С. 197–200.

Гуменюк М. П. П. С. Єфименко  / М. П. Гуменюк // Гуменюк М. П. Українські бібліографи ХІХ-початку ХХ століття / М. П. Гуменюк. – Харків, 1969. – С. 27–32.

[Про П. С. Єфименка] // Корнєйчик І. І. Історія української бібліографії: дожовтн. період / І. І. Корнєйчик. – Харків, 1971. – С. 125–126.

Борис В. Талановита сімя Єфименків / В. Борис // Укр. календар. 1984. – Варшава, 1984. – С. 180–182.

Саєнко В. М. Токмацькі витоки родини Єфименків : (до 170-літньої річниці від народж. П. С. Єфименка) / В. М. Саєнко // Музейний вісник / Упр. культури і туризму Запоріз. обл. держ. адміністрації. Запоріз. обл. краєзн. музей ; [редрада: Г. І. Шаповалов (відп. ред.) та ін.]. – Запоріжжя, 2004. – Вип. 4. – С. 88–92.

Ляшко С. М. Петро Савович Єфименко // Музейний вісник / Упр. культури і туризму Запоріз. обл. держ. адміністрації. Запоріз. обл. краєзн. музей ; [редрада: Г. І. Шаповалов (відп. ред.) та ін.]. – Запоріжжя, 2006. – Вип. 6. – С. 171–174. – (Матеріали до біографічного словника Запорізької області).

Феофілова Л. Краєзнавча бібліографія Чернігівщини в науковому доробку діячів Чернігівської губернської вченої архівної комісії / Любов Феофілова // Сіверянський архів : наук. щорічн. – Ніжин: ТОВ «Видавництво “Аспект-Поліграф”», 2007. – Вип. 1. – С. 39–42.

Єфименко Петро Савович // Українські бібліографи: біогр. відом., проф. діяльн., бібліогр. – Київ, 2008. – Вип. 1. – С. 125–126.

Алексеевский М. Д. «Самодельный этнограф»: жизнь и научная деятельность Петра Саввича Ефименко / М. Д. Алексеевский // Ефименко П. С. Обычаи и верования крестьян Архангельской губернии / П. С. Ефименко [Российский гос. гуманитарный ун-т, Центр типологии и семиотики фольклора]. – Москва, 2009. – С. 7–30.

Стариков Г. М. Матеріали до біографій Петра та Олександри Єфименків / Г. М. Стариков // Сумський іст.-арх. журн. – 2009. – № 6/7. – С. 36–39.

Устіннікова О. Роль журналів «Киевская старина» та «Україна» у розвитку української персональної бібліографії / Устіннікова Ольга // // Вісник Книжкової палати. – 2013. – № 3. – С. 34–37.

Kappeler А. Russland und die Ukraine: verflochtene Biographien und Geschichten / Andreas Kappeler. – Wien : Böhlau Verlag, 2012. – 395 S.

 

________________________________

 

Відеосюжет «Історичні постаті». Фільм п’ятий: «Петро і Олександра Єфименки»

  

Негрейчук Ірина Олександрівна
Статтю створено : 29.08.2014
Останній раз редаговано : 15.11.2021