За місяць : 1107
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліотечні фонди |
Фонд навчальних видань – cпеціалізоване зібрання однотипних творів друку та інших ресурсів, зосереджене у спеціальних бібліотеках освітянської галузі, сформоване відповідно до їхніх соціальних функцій, завдань та освітніх програм і спрямоване на задоволення інформаційних запитів користувачів, пов’язаних із здобуттям освіти, загальним розвитком, професійною підготовкою та підвищенням кваліфікації. За своїм змістом Ф. н. в. може бути галузевим чи багатогалузевим, залежно від профілю бібліотеки.
У бібліотеках закладів освіти різних рівнів (загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти) Ф. н. в. має статус спеціалізованого підфонду основного бібліотечного фонду, є його типологічною, обов’язковою й найбільш активно запитуваною/використовуваною складовою, яка максимально наближена до пунктів обслуговування користувачів.
В Україні найбільш повне зібрання навчальних видань, починаючи з 1748 року видання, зберігається у фондах Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського.
У бібліотечному фондознавстві для позначення Ф. н. в. як бібліотечного підфонду, що виокремлюється за цільовим (читацьким) призначенням, послуговуються також терміном «навчальний фонд» («фонд навчальної літератури»), натомість у системі загальної середньої освіти використовують термін «бібліотечний фонд шкільних підручників і навчальних посібників».
Ф. н. в. вміщує різні види документів навчального призначення (незалежно від їхньої матеріальної конструкції та носія інформації), що мають відповідний гриф і забезпечують виконання освітніх завдань на певному ступені освіти, відповідно до вікових особливостей та природних здібностей здобувачів освіти, а також професійних потреб педагогічного персоналу.
Основу Ф. н. в. становлять навчальні видання (навчальні (освітні) програми, підручники, навчальні посібники), методичні матеріали (у т. ч. й неопубліковані), а також їхні електронні копії, навчальні пакети прикладних програм та інші електронні видання, повнотекстові бази даних, інші електронні засоби навчання, що належать до групи електронних освітніх ресурсів.
Основними параметрами Ф. н. в. є його обсяг, дотичний до нього нормативний показник книго/документозабезпеченості, структура (зміст, типи видань, види і форми документів, хронологічна ознака, система поділу на складові (підфонди)), оновлення, примірниковість (кількість однієї назви, від одного до кількох сотень примірників).
В Україні протягом тривалого часу склалася певна система постачанння бібліотек навчальними виданнями. Так, уряд Російської імперії, зокрема Міністерство народної освіти, контролював питання формування в бібліотеках навчальних закладів різних рівнів зібрань навчальної літератури. До освітянської реформи 1864 р. основну увагу приділяли університетським бібліотекам і книгозбірням ліцеїв, а після її впровадження – бібліотекам при гімназіях, прогімназіях, реальних училищах. Із 1855 р. у «Журнале Министерства Народного Просвещения» публікувалися затверджені списки книжок під назвою «Каталог навчальних підручників і посібників, які можуть бути використані в гімназіях і прогімназіях відомства Міністерства Народної Освіти», з доданням списку книжок, схвалених для реальних училищ.
Затверджена Міністерством народної освіти Інструкція інспекторам народних училищ губерній: Київської, Подільської і Волинської (1871) проголошувала, що при народних училищах можуть бути відкриті навчально-допоміжні інституції: бібліотеки (учительська та учнівська), а також зібрання підручників і навчальних посібників, які попередньо мають бути схвалені відомством.
Наприкінці 90-х рр. 19 ст. зростає кількість реальних училищ, гімназій, прогімназій, з’являються комерційні училища. Усі названі заклади мали фундаментальні (учительські) й учнівські бібліотеки, сформовані переважно із навчальних книжок. Відповідальність за збереження й використання підручників і посібників із бібліотечних фондів покладалася на викладачів навчальних дисциплін.
Українська Центральна Рада дбала про забезпечення шкільних бібліотек українськими підручниками, однак справа просувалась повільно, через брак такої літератури. 1918 р. держава взяла на себе відповідальність за випуск підручників для вищих і середніх шкіл. У січні 1918 р. при Міністерстві народної освіти було створено видавничий відділ, мета якого полягала в тому, щоб дбати про «забезпечення рідної школи (нижчої, середньої і вищої) підручниками і різними шкільними наочними посібниками». Гетьманський уряд у червні 1918 р. асигнував Міністерству народної освіти і мистецтва 2 млн крб. на видання підручників (проти 10 млн крб, запланованих УЦР). У добу Директорії у вересні 1919 р. при Міністерстві народної освіти утворено Департамент державного видавництва шкільних книжок і приладів.
Український уряд в екзилі також дбав про видання підручників для школи й забезпечення ними шкільних бібліотек.
За радянських часів випуск та розповсюдження навчальної книжки було централізовано. Навчальні фонди стали засобами політики деукраїнізації освіти і культури в УРСР, яку провадила в ті роки комуністична партія і уряд СРСР. Постанова ЦК ВКП (б) «Про підручники для початкової і середньої школи» (1933) закріпила перехід на стабільні підручники, централізацію їх видання й розповсюдження через створювану мережу бібліотечних колекторів.
На початку 1930-х рр. в бібліотеках вищої школи у структурі бібліотечного фонду як самостійна ланка виокремлюється фонд навчальних посібників (навчальний фонд). Бібліотеки запроваджують планову роботу з навчальним фондом: співпрацюють з кафедрами, запроваджують цільове комплектування згідно з навчальними планами і настановами щодо забезпечення кожного студента стабільними підручниками з базових дисциплін. Налагоджується груповий облік багатопримірникової навчальної літератури, практикується груповий (бригадний) абонемент, запроваджується інститут бібуповноважених від студентських груп для організації видавання книжок у тимчасове користування.
Згідно з двома постановами Раднаркому УССР – від 23 травня 1936 р. «Про школу і шкільне будівництво» та від 16 липня 1936 р. «Про комплектування шкільних бібліотек» – централізоване витрачання шкільних асигнувань на комплектування бібліотек було заборонено, шкіл зобов’язали самостійно відбирати літературу в книгарнях Книгокультторгу й формувати свої фонди в межах бюджету школи. Питанню комплектування бібліотек навчальних закладів методичною літературою, підручниками й навчальними посібниками присвячено не менше третини наказів Міністерства освіти УРСР за 1947–1969 рр.
З середини 1950-х рр. Міністерство освіти УРСР пильно опікувалося обліком бібліотечних фондів у підпорядкованих закладах. Було сформульовано особливості обліку всіх бібліотечних видань, пропонувалося перетворити закуплені школами підручники на бібліотечний фонд для видавання учням у тимчасове користування (реалізувати цю пропозицію не вдалося).
На виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 3 червня 1967 р. № 502 «Про заходи до поліпшення підготовки видання шкільних підручників та забезпечення ними учнів» створюються фонди шкільних підручників в початкових, восьмирічних і середніх школах. Міністерство освіти СРСР і Міністерство фінансів СРСР спільним листом від 5 червня 1968 р. № 47-М і № 23/103-21 встановило порядок створення таких фондів та їх поповнення шляхом передання вживаних підручників (тобто попередніх років), а також придбання нових на зекономлені кошти з утримання шкіл і допомоги шефів згідно із завтвердженими Міністерством освіти Інструкцією про порядок створення, зберігання і використання бібліотечних фондів стабільних шкільних підручників та Списків стабільних підручників, які рекомендуються для придбання до бібліотечних фондів шляхом збору (за згодою батьків) при переході до старших класів.
У 1969 р. Міністерство освіти УРСР видало наказ «Про бібліотечні фонди шкільних підручників у початкових, восьмирічних і середніх школах», поклавши відповідальність за формування і використання фондів підручників у бібліотеках на директорів шкіл і завідувачів відділів народної освіти. Станом на 01.09.1969 р. бібліотечні фонди підручників становили 6593,1 тис. пр. Гостро постало питання виховання в учнів бережливого ставлення до навчальних книжок.
24 листопада 1977 р. ЦК КПСС і Рада Міністрів СРСР прийняли спільну постанову «Про перехід на безоплатне користування підручниками учнів загальноосвітніх шкіл». На її виконання наказом Міністра освіти СРСР від 29 червня 1978 р. № 139 було введено в дію Інструкцію щодо створення і оновлення бібліотечних фондів підручників, порядку їх використання та заходи зі збереження літератури. Відповідна постанова була ухвалена ЦК Компартії України і Радою Міністрів Української РСР (від 20 січня 1978 р. за № 46). Наказ Міністра освіти УРСР від 16 лютого 1978 р. № 25 «Про перехід на безоплатне користування підручниками учнів загальноосвітніх шкіл Української РСР» заклав початок формуванню у книгозбірнях закладів загальної середньої освіти спеціалізованих підфондів – бібліотечних фондів шкільних підручників. За цим наказом з 1 липня 1978 р. до штатних розписів обласних, Київського і Севастопольського міських відділів народної освіти уведено посади інспекторів, а у містах і районах – методистів міських (районних) методичних кабінетів із бібліотечних фондів шкільних підручників. Починаючи з 1979 р., бібліотекарям загальоосвітніх шкіл за роботу з бібліотечним фондом шкільних підручників нараховувалась доплата (до 25 крб., залежно від кількості учнів у школі; від 2004 р. (постанова Кабінету Мністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1096) доплата становить 5–15 % посадового окладу, залежно від обсягу Б. ф. н.), їх зобов’язали посилити роботу щодо виховання в учнів бережливого ставлення до підручників. При шкільних бібліотеках організовувались гуртки палітурної справи, було проведено республіканський огляд-конкурс «Живи, книго!» (тривав з 1 січня до 1 вересня 1979 р.).
З 1986 р. в усіх школах СРСР було запроваджено Всесоюзну піонерську операцію «Живи, книго!», спрямовану на виховання в учнів бережливого ставлення до навчальних книжок. Традиції цього руху підтримувались шкільними колективами і в незалежній Україні та були організаційно закріплені наказом Міністерства освіти і науки України від 3 жовтня 2002 р. № 549 «Про організацію та проведення щорічної Всеукраїнської акції "Живи, книго!"».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 р. № 1031«Про встановлення плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах» з 1 вересня 1996 р. була встановлена батьківська плата за користування підручниками в загальноосвітніх школах у розмірі 20 % їх первинної вартості за весь навчальний рік. Стягнення цієї плати з батьків учнів було покладено на шкільних бібліотекарів, або осіб, відповідальних за роботу з бібліотечним фондом шкільних підручників. Положення постанови втратили чинність (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 617 (617-2006-п ), як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині встановлення плати за користування шкільними підручниками в загальноосвітніх державних і комунальних навчальних закладах на підставі Рішення Конституційного Суду від 21 листопада 2002 р. № 18-рп/2002 (v018p710-02 ).
Наприкінці 20 ст. – у першому десятилітті 21 ст. в Україні було ухвалено низку державних рішень, які визначають порядок і нормативи забезпечення учнів та студентів навчальною літературою, базові засади управління Ф. н. в. у бібліотеках освітніх закладів. На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 р. № 1717 «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання», від 16 листопада 2002 р. № 1748 «Про першочергові заходи щодо повного забезпечення учнів підручниками і навчальними посібниками», від 28 серпня 2003 р. № 1378 «Про вдосконалення роботи із забезпечення учнів і студентів навчальних закладів підручниками та посібниками» було розроблено Порядок забезпечення студентів вищих навчальних закладів, учнів і педагогічних працівників загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та методичних кабінетів дошкільних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками (Наказ МОНмолодьспорту України від 14 грудня 2012 р. № 1427, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 січня 2013 за № 19/22551).
Придбання, доставляння й зберігання підручників і посібників (у т. ч. електронних та з аудіосупроводом), що були видані (перевидані) за кошти державного бюджету, унормовано в Порядку забезпечення підручниками та посібниками здобувачів повної загальної середньої освіти і педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 23 січня 2019 р. № 41.
Управління Ф. н. в. в закладах освіти різних рівнів має певні відмінності стосовно організації процесів комплектування, обліку, зберігання, користування й вилучення документів, а також передбачає постійний моніторинг обсягів, книго/документозабезпеченості, структури та використання із застосуванням кількісних і якісних методів.
Бібліотечні фонди шкільних підручників у закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО) комплектуються централізовано, відповідно до потреби (з урахуванням реальних контингентів здобувачів освіти та педагогічних працівників), підлягають обліку (бухгалтерському і бібліотечному), моніторингу стану забезпеченості, щорічній інвентаризації, перерозподілу між закладами освіти, вилученню і списанню непридатних для подальшого використання видань. Шкільні підручники і навчальні посібники обліковуються і зберігаються окремо від інших документів бібліотечного фонду, відповідно до вимог Інструкції про порядок комплектування та облік підручників і навчальних посібників у бібліотечних фондах загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, затвердженої наказом МОН України від 2 грудня 2013 р. № 1686, із змінами, внесеними згідно з наказом МОН України від 22 серпня 2017 р. № 1228.
Бібліотечний Ф. н. в. ЗЗСО формується згідно із затвердженим МОН України переліком підручників і навчальних посібників, що мають гриф затвердження, відповідно до освітніх програм, відомостей про контингенти здобувачів освіти та нормативів їх забезпечення навчальними виданнями.
Джерелами комплектування Ф. н. в. ЗЗСО є уповноважена установа МОН України (Інститут модернізації змісту освіти), яка забезпечує централізоване постачання, а також книготорговельні та видавничі організації, благодійні фонди, приватні особи, обмінні фонди інших бібліотек тощо.
Шкільні підручники з предметів інваріантної складової навчального плану у т. ч. навчальні посібники серії «Шкільна бібліотека» надходять до бібліотечних фондів за кошти державного бюджету України на умовах попереднього відбору та замовлення від ЗЗСО через операції централізованого постачання. Навчально-практичними виданнями (прописи, робочі зошити, збірники тестів, завдань і вправ, контурні карти тощо) учні забезпечуються за кошти батьків індивідуально або колективно за рішенням батьківських громад. Необхідна навчально-методична та дидактична література закуповується для бібліотек ЗЗСО за кошти місцевого бюджету, доброчинних джерел фінансування.
Освітній заклад відповідно до своєї освітньої програми самостійно визначає і щорічно затверджує список підручників із Переліку навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах загальної середньої освіти. Безпосередній вибір проектів підручників здійснюють учителі, а їхній вибір затверджується педагогічною радою закладу освіти. Результати вибору підручників заклади освіти вносять до спеціальної форми вибору у Державній інформаційній системі освіти (http://diso.gov.ua/).
Здобувачі повної загальної середньої освіти та педагогічні працівники забезпечуються безоплатно електронними підручниками та посібниками, право використання яких придбано за кошти державного бюджету, шляхом розміщення таких підручників та посібників (гіпертекстових посилань на них) в Інтернеті, зокрема на спеціальному інформаційному ресурсі – Національній освітній електронній платформі (https://lib.imzo.gov.ua/).
Довідковий апарат на допомогу комплектуванню бібліотечного Ф. н. в. – освітня програма закладу, навчальні програми дисциплін, дані про континтент здобувачів освіти, реєстраційна картотека (база даних) книгозабезпеченості, бланки замовлень на підручники для учнів та педагогічних працівників (у закладах, які надають загальну середню освіту).
Бібліотечний облік Ф. н. в. в ЗЗСО провадиться груповим способом і відображається у Книзі сумарного обліку шкільних підручників і навчальних посібників бібліотечного фонду. Формою індивідуального обліку є Реєстраційна картотека руху підручників і навчальних посібників, яка формується із реєстраційних карток установленого зразка. Факт видання із бібліотечного фонду реєструється в Журналі обліку виданих підручників і навчальних посібників. Підручники та/або навчальні посібники, що приймаються замість втрачених чи пошкоджених, реєструються бібліотекарем у Журналі обліку підручників і навчальних посібників, що приймаються замість втрачених чи пошкоджених, на підставі записів якого після завершення навчального року складаються відповідні акти (на списання втрачених чи пошкоджених підручників і навчальних посібників та на приймання на баланс прийнятих видань замість втрачених чи пошкоджених), необхідні записи вносяться в Книгу сумарного обліку підручників і навчальних посібників бібліотечного фонду навчального закладу. У бібліотеках ЗЗСО поряд із паперовими обліковими формами широко використовуються й електронні. Усі навчальні видання і документи, що надійшли через централізоване постачання, придбані за кошти місцевого бюджету чи позабюджетні кошти (спонсорська допомога, кошти благодійних фондів і т. ін.), одержані в дарунок, як гуманітарна допомога, на умовах обміну або на заміну втрачених чи пошкоджених користувачами, зараховуються до бібліотечного Ф. н. в. в установленому порядку. Джерело надходження зазначається в Книзі сумарного обліку шкільних підручників і навчальних посібників бібліотечного фонду.
Шкільні підручники та навчальні посібники бібліотечних фондів використовуються у навчально-виховному процесі не менше п’яти років. Понад п’ять років використовується навчальна література, що відповідає навчальним програмам та не перевидавалася протягом останніх 5-ти років. Навчальні посібники та довідкова література, що має задовільний стан та зовнішній вигляд і відповідає вимогам програм, може використовуватись в освітньому процесі відповідно до потреби.
Орієнтовна структура Ф. н. в. шкільної бібліотеки:
– підфонд шкільних підручників (для учнів 1-4-х класів; для учнів 5-9-х класів; для учнів 10-11-х класів);
– підфонд навчальних посібників (хрестоматії, курси лекцій, книги для читання, навчальні довідкові видання (словники, енциклопедії, довідники) практикуми (задачник, робочий зошит, завдання для контролю засвоєння знань тощо));
– підфонд навчально-методичної літератури (навчальні плани, програми, навчально-методичні посібники тощо);
– підфонд навчально-наочних видань (карти, атласи, портрети тощо);
– підфонд електронних, аудіовізуальних видань (програмно-педагогічні засоби).
Безпосередньо роботу з Ф. н. в. виконує бібліотекар, а за його відсутності у штатному розписі закладу освіти – інший працівник, призначений директором. Додаткова оплата відповідальному за роботу з бібліотечним фондом шкільних підручників провадиться відповідно до чинного законодавства.
Директор школи та його заступники, педагогічний колектив, органи учнівського самоврядування провадять систематичну виховну роботу серед учнів, спрямовану на розвиток культури бережливого ставлення до бібліотечного фонду, організовують рейди-перевірки стану збереження підручників у класі, загальношкільні огляди-конкурси на краще збереження навчальних книжок, гуртки палітурної справи з ремонту підручників тощо.
Ф. н. в. у бібліотеках закладів вищої освіти формується відповідно до специфіки, профілю та змісту освітніх програм ЗВО, визначається ліцензійними умовами провадження освітної діяльності закладу й облікується на загальних підставах. Відповідність Ф. н. в. вимогам і нормативам забезпечення освітнього процесу – один із основних показників під час ліцензування й акредитації спеціальностей ЗВО. Порядок комплектування, організації, використання та збереження Ф. н. в. у ЗВО унормовується зазвичай локальними документами, прийнятими в конкретному закладі. Технологічні процеси з управління Ф. н. в. виконуть відповідні структурні підрозділи бібліотеки (відділи, абонементи навчальних видань). Електронні копії підручників та інших навчальних видань і документів, створених в ЗВО, акумулються в інституційних репозитаріях і в подальшому мають подаватися до Національного репозитарію академічних текстів – загальнодержавної розподіленої електронної бази даних (БД).
Основним довідковим апаратом в управлінні Ф. н. в. в ЗВО, зокрема в забезпеченні здобувачів освіти навчальною літературою є БД книго(документо)забезпеченості, створювана зазвичай у програмному середовищі (УФД/Бібліотека, ІРБІС та ін.) з урахуванням контингенту здобувачів освіти, переліку дисциплін, що вивчаються, замовлень кафедр. В автоматизованому режимі формується БД «Замовлення літератури»; на сайтах бібліотек запроваджено сервіс «Замовлення документів для навчального процесу та науково-дослідницької роботи».
Основним джерелом комплектування Ф. н. в. в ЗВО є книготорговельні й видавничі організації України різних форм власності, що діють на ринку навчальної книги для вищої освіти, а також низка потужних видавництв ЗВО.
Частка нових підручників видавництв ЗВО у фондах бібліотек становить до 40 % нових надходжень, а методичної літератури – до 90 %.
В освітніх закладах для колегіального вирішення найбільш важливих і/або спірних питань, які виникають у процесі роботи з управління Ф. н. в. (інвентаризації, оцінки, переоцінки, визначення непридатності бібліотечних видань, а також для оформлення необхідної документації), створюють відповідну постійну комісію.
Стан бібліотечного Ф. н. в., рівень забезпечення освітнього процесу підлягає постійному моніторингу, прогнозуванню, звітності в установленому порядку.
Инструкция инспекторам народных училищ губерний: Киевской, Подольской и Волынской // Журнал Министерства народного просвещения. – 1876. – Ч. 185. – С. 19–30.
Про видання і продаж підручників для початкової, неповної середньої і середньої школи : Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) // Зб. законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України : за 1935 рік. – [Київ]: Вид. ВУЦВК "Радянське будівництво і право", 1935–1936. – Вип. 24 від 7 вересня 1935 року. – С.11–14.
Про забезпечення початкових і середніх шкіл УСРР підручниками й наочним приладдям на 1935–36 учбовий рік // Зб. законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України : за 1935 рік. – [Київ]: Вид. ВУЦВК "Радянське будівництво і право", 1935–1936. – Вип. 14 від 9 червня 1935 року. – С. 17–21.
Про бібліотечні фонди шкільних підручників у початкових, восьмирічних і середніх школах // Зб. наказів та розпоряджень М-ва освіти УРСР. – 1969. – № 7. – С. 25–27.
Про створення в школах бібліотечних фондів підручників // Зб. наказів та інструкцій М-ва освіти Укр. РСР. – 1970. – №10. – С. 12–19.
Інструкція про порядок створення, зберігання і використання бібліотечних фондів стабільних шкільних підручників // Зб. наказів та розпоряджень М-ва освіти УРСР. – 1975. – № 2. – С. 3–7.
Про перехід на безкоштовне користування підручниками учнями загальноосвітніх шкіл Української РСР : наказ М-ва освіти УРСР від 16.02.1978 р. № 25 // Зб. наказів та розпоряджень М-ва освіти УРСР. – 1978. – № 9. – С. 5–13.
Про республіканський огляд-конкурс на краще збереження навчальної книги : постанова колегії М-ва освіти УРСР, секретаріату ЦК ЛКСМУ, Президії Республіканського правління Товариства книголюбів від 13.12.1978 р. // Зб. наказів та розпоряджень М-ва освіти УРСР. – 1979. – № 5. – С. 11–17.
Серополко С. Снабжение школ учебниками и учебными пособиями / С. Серополко // Народное образование в земствах: основы организации и практика дела : сборник / под. ред. Е. А. Звягинцева, А. М. Обухова, С. О. Серополко, Н. В. Чехова. – Москва,1914. – С. 193–200.
Руднев А. За перестройку работы втузовских библиотек // Красный библиотекарь. – 1931. – № 11. – С. 45–48.
Толкачев Н. Система техники вузовских библиотек / Н. Толкачев // Красный библиотекарь. – 1932. – № 2–3. – С. 53–56.
Чубарьян О. Организация учебного комплектования вузовской библиотеки / О. Чубарьян // Красный библиотекарь. – 1934. – № 5. – С. 32–37.
Горев В.Г. Методика формирования учебного фонда библиотеки высшего учебного заведения // Науч. и техн. б-ки СССР. – 1974. – № 2.– С. 26–30.
Драбкина М. И. Стандартизация комплектования учебного фонда вузовской библиотеки и обеспечения студентов учебной литературой // Науч. и техн. б-ки СССР. – 1983.– № 4.– С. 17–20.
Васильченко М. П. Бібліотечні фонди : навч. посiб. з дисципліни «Органiзацiя бiблiотечних фондiв i каталогiв» для пiдготов. молодших спеціалістів вищ. навч. закладiв / М. П. Васильченко, Н. М. Кушнаренко, В. А. Мільман. – Харків, 1993. – 152 с.
Володькова, О. П. Основні напрями формування фондів бібліотек ВНЗ в умовах інформатизації суспільства // Вісн. Харк. держ. акад. культури. – Харків, 2003. – Вип 6. – С. 193–201.
Морєва О. Особливості списання навчальної літератури за результатами інвентаризації / Олена Морєва, Лідія Поперечна // Шк. бібл.-інформ. центр. – Бібл. робота. – 2012.– № 6. – C. 27–42.
Поперечна Л. Алгоритм інвентаризації бібліотечних фондів шкільних підручників / Лідія Поперечна // Шк. бібл.-інформ. центр. – ШБІЦ. Бібл. робота. – 2012. – № 5. – C. 16–22.
Поперечна Л. Моніторинг бібліотечних фондів навчальної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах / Лідія Поперечна // Шк. бібл.-інформ. центр. – Бібл. робота. – 2012. – № 2. – С. 36–38.
Морєва О. Учень загубив підручник. Як оформити заміну? / Олена Морєва, Лідія Поперечна // Шк. бібл.-інформ. центр. – 2013. – С. 8–17. – № 6. Бібл. робота. – 2013. – № 6.
———————————————————
2019 рік: розраховуємо відсоток забезпечення навчальною літературою учнів ЗП(ПТ)О. З досвіду роботи
Електронна бібліотека Інституту модернізації змісту освіти
Фоміних В. В. Комплектування фонду наукової бібліотеки ВНЗ на сучасному етапі – мистецтво чи наука?
Цятковська О. Інвентаризація бібліотечних фондів у закладах освіти