За місяць : 1106
статей : 1008
| Рубрики : | Бібліотеки |
Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого – одна з найбільших і найстаріших книгозбірень держави, провідний державний культурний, освітній, науково-інформаційний заклад, що бере участь у розробленні та реалізації державної політики в галузі бібліотечної справи, здійснює функції методичного та координаційного центру з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, інформаційний та науково-методичний центр мережі публічних бібліотек України, книгосховище загальнодержавного значення.
Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого як загальнодоступний заклад, що забезпечує право громадян на бібліотечне обслуговування та надає рівний доступ до інформаційних ресурсів і культурних цінностей, знаходиться у сфері управління Міністерства культури України.
Бібліотека розпочала своє існування 3 березня (за ст. ст. – 19 лютого) 1866 р. як Київська російська публічна бібліотека, що підпорядковувалася Міністерству внутрішніх справ Російської імперії у Санкт-Петербурзі. Її засновниками були громадські діячі, представники київського дворянства та купецтва: граф О. О. Бобринський, книготорговці В. Г. Барщевський та С. І. Літов, колишній київський губернатор І. І. Фундуклей, меценат Г. П. Галаган, купці І. М. Бродський, М. І. Горовіц, Ф. П. Ліббе та ін.
Основою фонду стали приватна книгозбірня Василя Барщевського та пожертви киян (319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань). Загалом до 1920-х років своєму існуванню бібліотека багато в чому завдячувала саме своїм меценатам і дарувальникам (урядовцю Володимиру Юзефовичу, професору Київського університету св. Володимира Івану Лучицькому, правнику Миколі Тулубу та ін.), оскільки увага і фінансування з боку влади були мінімальними.
Станом на 01.11.1868 р. фонд нараховував 1 тис. назв книг, журналів і газет, а вже наприкінці 1880-х рр. налічував близько 9 тис. назв книжок і мав також один із найбільших у м. Києві фондів періодичних видань. У 1888 р. видано перший друкований систематичний каталог бібліотеки.
Протягом перших 25-ти років функціонування бібліотеки середньорічна чисельність користувачів (передплатників) становила 1 тис. 650 осіб, а кількість відвідувань дорівнювала 9 тис.
За цей час заклад шість разів змінював місцезнаходження через відсутність власної будівлі.
Першим бібліотекарем книгозбірні став О. О. Коротков, полковник у відставці. Однак фактично всю роботу виконував помічник бібліотекаря С. Г. Ярославський, який і очолив бібліотеку 1879 р. До березня 1884 р. він залишався її єдиним штатним працівником. З ім'ям цієї людини нерозривно пов'язані тривалий період боротьби за виживання й становлення бібліотеки, спорудження для неї спеціалізованого приміщення, робота з формування її фондів і каталогів.
У 1891 р. бібліотека перейшла у підпорядкування міської Думи й стала називатися Київською міською публічною бібліотекою. Для неї було виділено непристосоване і невелике за площею приміщення в будівлі Думи.
Зважаючи на переконливе обґрунтування нагальної потреби у спорудженні спеціального приміщення для бібліотеки та вимоги громадськості щодо цього, в Думі впродовж кількох років дискутувалося питання щодо необхідності будівництва нової споруди. У вересні 1908 р. було прийнято остаточне рішення про таке будівництво на вул. Олександрівській (нині – вул. М. Грушевського). А в січні 1909 р. оголошено всеросійський конкурс на кращі проекти фасадів Київської міської публічної бібліотеки. Всього на конкурс надійшло 37 проектів. У результаті остаточне рішення було прийнято на користь проекту З. Л. Кляве, що зумовлювалося, насамперед, не його творчо-естетичними перевагами, а відносною дешевизною практичного втілення.
Планування самої будівлі виконав київський архітектор О. С. Кривошеєв, який у подальшому здійснював нагляд за будівництвом. Необхідні кошти були зібрані шляхом розміщення серед мешканців Києва облігаційної позики на суму 150 тис. рублів.
20.06.1909 р. відбулася церемонія закладення фундаменту споруди, а 19.11.1911 р. – урочисте відкриття нового приміщення бібліотеки, зведеного в дусі італійського ренесансу, прикрашеного оригінальними зовнішніми архітектурними деталями та ліпними орнаментами в читальних залах. Будівля бібліотеки на початку XXI cт. – найдавніша київська бібліотечна споруда, котру включено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Період із моменту переїзду до нового приміщення та до початку першої світової війни в історії бібліотеки характеризується розвитком, зростанням розміру фондів, кількості читачів та працівників.
Так, у 1910 р. бібліотека мала 7 462 читачів (за кількістю іменних квитків, що були введені в 1901 р.), а у 1912 р. вже 13 244. За цей же час збільшилися книжковий фонд із 43 тис. до понад 46 тис. томів, штат бібліотеки – з 8 до 18 працівників. У 1913 р. був створений перший картковий абетковий каталог.
Читачами бібліотеки того часу було багато відомих людей, наприклад, М. Булгаков (студент Київського університету св. Володимира, 1909–1916 рр.). Активними її відвідувачами перед Першою світовою війною були члени Київського товариства повітроплавання, авіатори: студент КПІ, а згодом всесвітньо відомий авіаконструктор І. І. Сікорський; знаменитий льотчик, один з піонерів вищого пілотажу П. М. Нестеров; винахідник у сфері авіації, князь О. С. Кудашев; професор КПІ, засновник Київського товариства повітроплавання М. Б. Делоне та ін. Із початком Першої світової війни діяльність закладу ускладнилася, фінансування істотно зменшилося.
У важкий період 1917–1921 рр., попри те, що влада у Києві змінювалася 16 разів, бібліотека продовжувала функціонувати. Її фонди збільшилися за рахунок конфіскованих та безгосподарних бібліотек і книжкових крамниць. У 1919 р. у закладі нараховувалося 143,9 тис. книг, брошур, комплектів газет та журналів, а штат збільшено до 30 осіб.
За часів Української Народної Республіки (1917–1920) у бібліотеці працювали Микола Шраг, який одночасно обіймав посаду заступника голови Центральної ради, та відомий бібліотекознавець Степан Сірополко.
Зі встановленням радянської влади відбулися зміни в діяльності бібліотеки. Нетривалий період вона мала статус губернської та назву Київська губернська. Із 1923 р. знову набула статусу міської, мала назву Київська центральна робітнича бібліотека ім. ВКП (б).
Протягом 20–30-х рр. ХХ ст. заклад долучався до процесів ліквідації неписьменності; організації на Київщині т. зв. бібліотечного походу, брав участь у соціалістичному змаганні між бібліотеками, реалізації політики українізації.
У 1924 р. у бібліотеці відкривається кабінет бібліотекаря, організатором та першим керівником якого була відомий бібліотекознавець і авторитетний діяч бібліотечної справи Надія Фрідьєва.
У 1934 р. бібліотеку реорганізовано в Київську державну обласну з наданням функції бібліотечного організаційно-методичного центра Київської області. Вона перебувала у сфері впливу бібліотечного управління Наркомосу УСРР, згодом – Комітету у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР.
Фонди бібліотеки зростали швидкими темпами, водночас на початку 1930-х рр. їх склад зазнав значних змін у зв’язку з реалізацією нової концепції комплектування: видання ХVІ–ХІХ ст. були визнані «непрофільними» та «застарілими» і передавалися до інших бібліотек та книготорговельної мережі, а книгосховища поповнювалися радянською літературою. Щорічно обсяг нових надходжень становив 15–20 тис. прим. Станом на 01.01.1940 р. фонд налічував 272,53 тис. томів.
У цей період Київська центральна робітнича бібліотека ім. ВКП (б) була наймасовішою книгозбірнею Києва: бібліотеку щоденно відвідували 1,1–1,2 тис. читачів, через що навіть виникали довгі черги до кафедр видачі літератури і читальних залів. У 1933 р. її послугами користувалися 18 тис. читачів, основну частину яких становили робітники та студенти. Піднімалося питання про створення Державної республіканської бібліотеки на базі фондів Бібліотеки АН УРСР і Київської обласної бібліотеки ім. ВКП(б) та про спорудження для неї в центрі Києва, на розі бульвару Шевченка і вул. Короленка (нині вул. Володимирської) нової, більш просторої будівлі зі спеціалізованими читальними залами і з великим фондосховищем на 6–8 млн. томів. Реалізації цього наміру завадила війна, а в повоєнний час до цього питання не повертались.
У 1937–1939 рр. одним із основних завдань бібліотеки було вдосконалення системи каталогів. За ці роки укладені нові абетковий та систематичний каталоги, які використовували у своїй роботі в якості зразка інші бібліотеки міста і області.
У 30-х рр. ХХ ст. бібліотека стала важливим осередком культурно-просвітницького життя в Києві: в ній регулярно проводилися книжково-ілюстративні виставки, літературні вечори і диспути, зустрічі з діячами культури, письменниками, науково-популярні лекції.
Після нападу нацистської Німеччини та її союзників на СРСР фонди бібліотеки не були евакуйовані в тил. Книгозбірня продовжувала працювати фактично до вересня 1941 р., до часу окупації міста. Завдяки «острівному» розміщенню споруда бібліотеки не постраждала від величезної пожежі, що тривала у центрі Києва 24–28 вересня 1941 р., але зазнала відчутних пошкоджень від вибухових хвиль. За рішенням окупантів бібліотеку було підпорядковано цивільній Київській міській управі, котра намагалася відновити інфраструктуру міста, в тому числі у сфері культури, наскільки це було можливим в умовах тотального контролю з боку німецької військової адміністрації. З листопада 1941 р. бібліотека на короткий час навіть відновила обслуговування читачів, але невдовзі німецькою зондеркомандою приміщення було перетворено на збірний пункт, куди завозилися для подальшого сортування і відправлення до Німеччини награбовані культурні цінності із бібліотек, музеїв окупованої України та півдня Росії. Зокрема, з фондів Київської міської бібліотеки (таку назву мала книгозбірня в роки окупації) було вилучено понад 50 тис. прим. найбільш цінних для німців видань. Серед працівників бібліотеки тоді діяла підпільна група на чолі з Т. Марковською.
За кілька годин до вступу Червоної Армії в Київ, у ніч на 06.11.1943 р., німецькими військами було підпалено будівлю книгозбірні. Вогнем повністю знищені всі фонди (близько 300 тис. видань) і майно бібліотеки, а також близько 700 тис. книжок, звезених гітлерівцями з пограбованих бібліотек. Від бібліотеки залишилися лише цегляні стіни (крім тильних) без даху.
Вже через 11 місяців, 05.10.1944 р., Київським облвиконкомом було ухвалено рішення про відновлення роботи бібліотеки. Її тимчасово розмістили в двох кімнатах у приміщенні Київської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва на вул. Короленка, 46. У червні 1946 р. бібліотеку перевели в непристосовану й неопалювальну будівлю колишнього стрілецького тиру Київського палацу піонерів по вул. Кірова (нині – вул. М. Грушевського, 1-д). У цей складний період здійснювалося відновлення фондів за рахунок надходжень з Держфонду СРСР (32 тис. різних видань), обов’язкових примірників творів друку (12 тис.), так званих безгосподарних фондів, повернення з Німеччини книг, що там вилучалися в рахунок репарацій, тощо. У цей час також відбувалося налагодження методичної діяльності, комплектування штатів.
Обслуговування читачів було поновлено з травня 1949 р. у формі абонемента. Також формувалися пересувні бібліотеки, котрі обслуговували працівників київських підприємств, організовувалися книжкові виставки та огляди, літературні вечори і читацькі конференції. Фонд бібліотеки в цей період зростав швидкими темпами. Так, станом на 01.01.1952 р. він становив 156,9 тис. прим. видань, через рік – 182,6 тис. прим.
З 01.01.1953 р. бібліотека отримала назву – Київська державна обласна бібліотека ім. КПРС. ЇЇ штат налічував 46 осіб.
18.04.1954 р. відбулося офіційне відкриття бібліотеки після реконструкції згорілої споруди книгозбірні, що здійснювалася з весни 1950 р.
У 1954 р. бібліотека почала одержувати платний обов’язковий примірник творів друку СРСР і обсяг її фондів помітно зростав. Якщо станом на 01.01.1955 р. книжковий фонд налічував 255 тис. прим., то на кінець 1956 р. сукупний обсяг книжкового фонду становив понад 311 тис. прим. Загалом на той час серед обласних бібліотек України за сукупністю показників, – за обсягом і повнотою фондів та каталогів, кількістю читачів, рівнем організаційно-методичної роботи, матеріально-технічною базою тощо – вона була серед найкращих. Ці здобутки стали наслідком важкої наполегливої праці невеликого колективу бібліотеки, який за 10 складних повоєнних років відродив книгозбірню фактично з нуля і досяг показників, що перевищували довоєнні.
У грудні 1956 р. на базі Київської державної обласної бібліотеки ім. КПРС та структурного підрозділу Міністерства культури УРСР – науково-методичного кабінету бібліотекознавства – було створено Державну республіканську бібліотеку УРСР ім. КПРС з такими новими функціями: державне сховище творів друку УРСР, СРСР, іноземної літератури, рукописних книг і матеріалів; центр рекомендаційної бібліографії; науково-дослідна установа в галузі бібліотекознавства, бібліографії та історії книги; центр методичної допомоги бібліотекам УРСР. Бібліотека перейшла у підпорядкування Міністерства культури УРСР і фінансувалася з республіканського бюджету.
У 1959 р. створені обмінний і резервний фонди бібліотеки відповідно до Постанови уряду СРСР «Про використання книжкових фондів бібліотек», за якою міністерствам, відомствам та іншим організаціям було надано право безкоштовно передавати літературу із фондів одних бібліотек іншим, незалежно від їх відомчого підпорядкування. З того часу Бібліотека стала перерозподіляти зайві дублетні і непрофільні документи.
З липня 1961 р. бібліотека почала отримувати безкоштовний обов’язковий примірник творів друку УРСР, з 1962 р. – неповний безкоштовний примірник творів друку СРСР, у т.ч. мовами народів СРСР. Відтак різко збільшилися обсяги нових надходжень та темпи зростання фондів. У 1963 р. сумарний фонд ДРБ УРСР ім. КПРС досяг 1 млн. прим., а вже через 4 роки він зріс удвічі.
Кількість читачів на середину 1960-х рр. становила до 30 тис. осіб. Помітно змінився їх склад за родом занять: відчутно збільшився відсоток науковців та спеціалістів.
За кілька років напруженої праці бібліотека обласного рівня перетворилася на одну з найбільших культурно-освітніх установ УРСР. Республіканський статус установи посилився з покладенням на неї з 1960 р. функції методичного керівництва масовими бібліотеками УРСР та координації роботи бібліотек України незалежно від їх відомчого підпорядкування. Для забезпечення цієї функції в 1964 р. у бібліотеці створюється спеціалізований фонд видань із відповідним довідково-бібліографічним апаратом під назвою Кабінет бібліотекознавства на чолі з Л. М. Яковлєвою (нині – сектор організації професійної самоосвіти), у 1969 р. – відділ організації науково-дослідної роботи (перший керівник – Л. І. Вовченко). У 1964 р. у бібліотеці створено власну поліграфічну базу, що дозволило розширити обсяги видавничої діяльності, насамперед з випуску методичних і бібліографічних видань.
У березні 1966 р. за заслуги в розвитку бібліотечної справи і примноженні культурних здобутків України та у зв’язку зі 100-річчям ДРБ УРСР ім. КПРС нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Вже через кілька років після набуття бібліотекою статусу республіканського закладу гостро постала проблема нестачі місця у книгосховищі. Протягом 1964–1966 рр. бібліотеці були виділені додаткові приміщення під філіальні фондосховища загальною площею 2,35 тис. м2 у 4-х нових житлових будинках у різних районах Києва. Це дозволило дещо розвантажити центральне приміщення (лише на 3–4 роки), однак, таке розосередження фондів негативно вплинуло на якість бібліотечного обслуговування.
У березні 1970 р. Київський міськвиконком передав на баланс Міністерства культури УРСР будівлю колишнього елеватора (відомого у місті як «елеватор Бродського»), пам’ятку промислової архітектури початку ХХ ст., для розміщення в ньому основного книгосховища ДРБ УРСР ім. КПРС, розрахованого на 4 млн. томів. Ця будівля, розташована на Подолі (вул. Боричів узвіз, 13), в кількох сотнях метрів від головного корпусу бібліотеки, дозволяла не лише надовго забути про хронічну проблему нестачі площ для розміщення нових надходжень творів друку, а й забезпечити приміщеннями нові структурні підрозділи книгозбірні.
Реконструкцію елеватора під книгосховище та прибудову до нього додаткової споруди для розміщення читальних залів, каталогів, гардеробу, буфету, музею бібліотеки, допоміжних приміщень було завершено в кінці 1980 р. Силами співробітників бібліотеки з філіальних фондосховищ було швидко перевезено і розставлено на полицях близько 2 млн. книг і періодичних видань.
У 70–80-ті рр. ХХ ст. бібліотека продовжила свій розвиток: завдяки стабільному комплектуванню невпинно зростав обсяг фондів (у 1985 р. – до 3 млн. прим., у 1991 р. – до 3,74 млн. прим.), збільшувався штат, створювалися нові структурні підрозділи. Зокрема, з 1978 р. у бібліотеці діє Інформаційний центр з питань культури та мистецтва як складова всесоюзної мережі науково-технічної інформації з питань культури. У 1979 р. створено відділ стародруків, рідкісних і цінних книг, у 1980 р. – відділ планування і обліку, у 1987 р. – відділ координації функціонування міжвідомчих бібліотечних систем, котрий займався практичними питаннями розвитку міжбібліотечних зв’язків і існував незначний період часу.
У цей період бібліотека як республіканський організаційний і методичний центр брала активну участь у здійсненні централізації мережі масових бібліотек УРСР, впровадженні Бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК).
Вдосконалювалася і поглиблювалася науково-дослідна діяльність. Заклад брав участь у проведенні загальнодержавних досліджень із питань діяльності бібліотек та здійснював низку республіканських і локальних досліджень, організовував науково-практичні конференції, видав кілька збірників наукових праць.
З проголошенням Україною незалежності у період 1990–1993 рр. бібліотека мала назви: Державна республіканська бібліотека України, Державна бібліотека України. Із 1994 р. її назва – Національна парламентська бібліотека України (Указ Президента України «Про національні заклади культури» від 11.10.1994 р N 587/94).
Новий статус спонукав до активізації діяльності за різними напрямами, зокрема з освоєння нових бібліотечних технологій. Основними функціями НПБУ стало сприяння реалізації прав громадян на знання, освіту, користування культурними досягненнями, інформацією; забезпечення збору, зберігання та надання інформації про розвиток державності, економіки, науки і культури України; створення єдиного інформаційно-бібліотечного простору в країні та інтеграція її інформаційних ресурсів у міжнародні інформаційні мережі. Новим напрямом роботи бібліотеки стало інформаційне забезпечення Верховної Ради України, для чого створено відповідний структурний підрозділ.
У 90-х рр. у практику роботи НПБУ активно впроваджуються сучасні інформаційні технології: генерується електронний каталог, формуються електронні бази даних, створено та постійно наповнюється оперативним контентом власний веб-сайт.
З 2001 р. Бібліотека стала депозитарієм зберігання публікацій Міжнародного валютного фонду, також в її фондах знаходяться видання Міжнародної організації праці.
У 2004 р. вийшли у світ друкована та електронна версії першого україномовного універсального «Інформаційно-пошукового тезаурусу» (автори – Т. Вилегжаніна та О. Збанацька), який призначений для предметизації і координатного індексування документів, може використовуватися бібліотеками та інформаційними установами як уніфікована пошукова мова. Тезаурус отримав відзнаку на міжнародній книжковій ярмарці у Франкфурті-на-Майні (2004 р.).
У липні 2005 р. прибудовані до книгосховища по вул. Боричів узвіз, 13 читальні зали унаслідок проведення поряд робіт з будівництва великого готельного комплексу зазнали пошкоджень і були визнані непридатними для подальшої експлуатації. З 2007 р. у рамках інвестиційного проекту розпочалося спорудження нового приміщення для читальних залів та кількох структурних підрозділів бібліотеки за адресою вул. Набережно-Хрещатицька, 1. У жовтні 2011 р. нову будівлю передано НПБУ в експлуатацію разом із сучасним високотехнологічним обладнанням та зручним умеблюванням. Вона з’єднується з основним книгосховищем НПБУ технологічним переходом і в порівнянні з колишньою зруйнованою прибудовою є більш комфортабельною.
Відповідно до наказів Міністерства культури України від 25.11.2016 № 1103 «Про зміну назви Національної парламентської бібліотеки України», від 06.12.2016 № 1155 «Про затвердження Статуту Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого» з 14.12.2016 року НПБУ має нове найменування - Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого.
Сучасна структура НБУ імені Ярослава Мудрого відповідно до статутних завдань книгозбірні є розгалуженою та включає: понад 20 відділів, що діють за функціональною ознакою, а саме: формування та зберігання документних ресурсів, каталогізування, обслуговування користувачів, соціокультурної діяльності, науково-бібліографічний, нових інформаційних технологій, науково-дослідний, науково-методичний, редакційно-видавничий та адміністрацію із бухгалтерією, відділом кадрів, сектором службової документації, штабом цивільної оборони; адміністративно-господарську частину з двома господарськими, технічним відділами, відділом договірної роботи та організації платних послуг та ін.
Фонди НБУ ім. Ярослава Мудрого – універсальні за змістом, станом на 01.01.2015 р. складають понад 4,7 млн. прим. документів українською, російською, англійською, французькою, німецькою, польською, чеською та іншими європейськими мовами, в т. ч. стародруки, рідкісні, цінні видання.
Структура і обсяги фондів за видами документів:
– книги – 3,3 млн. прим.;
– періодичні видання – 1,4 млн. прим.;
– аудіовізуальні та електронні видання – 3,2 тис. прим.
Складовими фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого є:
Основний фонд – універсальний за змістом, містить книжкові, періодичні, нотні, картографічні та образотворчі видання українською та російською мовами;
Фонд Центру правової інформації містить нормативно-правові акти, науково-практичні коментарі до нормативно-правових актів, монографії, навчальні посібники з усіх галузей права, довідкові видання, журнали і газети із правової тематики, що надходять у поточному році українською та російською мовами;
Фонд читального залу довідково-інформаційного обслуговування містить енциклопедії та енциклопедичні словники; біографічні довідники; тлумачні та термінологічні словники; статистичні довідники; нормативно-правові документи;
Фонд документів із питань бібліотекознавства, бібліографознавства та книгознавства науково-методичного відділу містить законодавчі, нормативно-правові видання, присвячені розвитку бібліотечної справи; матеріали наукових конференцій, монографії, автореферати дисертацій, збірники наукових праць відповідної тематики; видання наукових і обласних бібліотек України, їх річні плани та звіти; наукові праці та навчальні посібники, видані профільними ВНЗ; фахові журнали та видання, що продовжуються, а також інструктивно-методичні, бібліографічні, статистичні та інформаційні видання, які стосуються бібліотечної справи;
Фонд документів іноземними мовами містить книги, серед яких є рідкісні і цінні видання, журнали і газети з багатьох країн світу;
Фонд стародруків, рідкісних і цінних книг містить рукописні книги, видання кириличного друку, колекції російських та українських видань гражданського друку 1708–1860 рр.; українські видання періоду Другої світової війни; книги з автографами відомих діячів науки, літератури, мистецтва. Найбільш чисельною є колекція книг та періодичних видань XIX – початку XX ст. (до 1917 р.) з різних галузей знань. Серед них, зокрема, прижиттєві зібрання творів та окремі праці українських діячів історії, науки і культури: В. Винниченка, М. Грушевського, М. Драгоманова, П. Куліша, М. Максимовича, М. Старицького, Лесі Українки, М. Хвильового, І. Франка, Т. Шевченка та ін. Бібліографічною рідкістю є колекція прижиттєвих видань творів українських письменників, які зазнали репресій у радянські часи, а наклади їх видань підлягали вилученню з бібліотечних фондів і знищенню: В. Базилевича, М. Вороного, М. Драй-Хмари, М. Зерова, А. Кримського, В. Підмогильного, Є. Плужника, Г. Шкурупія та ін.
Цінними є особові колекції:
– книг з особистої бібліотеки українського і російського літературознавця, академіка О. І. Білецького (1884–1961), що нараховує 1 485 прим. видань універсального змісту;
– видань із приватної бібліотеки українського літературознавця, професора Київського педагогічного університету ім. М. Драгоманова П. І. Орлика (1929–1993), в котрій налічується понад 250 друків із різних галузей знань: з історії та теорії української літератури, історії України, філософської думки, історії театру;
– унікальна приватна бібліотека українського бібліотекознавця, педагога, громадського і політичного діяча С. О. Сірополка (1872–1959), в якій нараховується 4 706 одиниць зберігання. З них 3 275 прим. видань – українською та російською мовами, 1 431 – чеською, польською, французькою, німецькою та іншими мовами. Видання за хронологією охоплюють період з 1866 р. до 90-х років ХХ ст. Бібліотека передана в Україну із Праги у 1997 р. за заявою дочки С. О. Сірополка – Олександри, професора педагогіки, і за активною участю професора Т. Ківшар як дар українському народові;
– 275 прим. книг та часописів із Української бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі, яку було засновано у 1926 р. Друки українською та російською мовами за хронологією охоплюють період 1850–1939 рр. Видання іноземними мовами (71 прим. французькою, польською, німецькою, англійською) хронологічно охоплюють 1804–1937 рр.
Обмінний і резервний фонди є також складовою системи фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Обмінний фонд нараховує близько 100 тис. документів, із них 90% українською, 10% – іншими мовами. Щорічно Бібліотека перерозподіляє близько 200 тис. документів.
Діяльність НБУ ім. Ярослава Мудрого, що є головним методичним та координаційним центром з питань обміну та розповсюдження документів в Україні, спрямовано на доукомплектування існуючих фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та фондів інших бібліотек держави всіх рівнів.
Міжнародний книгообмін (з 1958 р.). Бібліотека у ХХІ ст. підтримує партнерські зв’язки з 84 організаціями 30 країн світу. Серед завдань: надання допомоги у формуванні фондів української книги центрам української культури в Україні та інших державах; інформування про наявність документів в обмінному фонді Бібліотеки. Активні учасники міжнародного книгообміну: Бібліотека Конгресу США, Державна бібліотека «Прусський культурний фонд» (Берлін), Національна бібліотека Німеччини (Лейпціг), Національна бібліотека Польщі, Бібліотека Варшавського університету, Національна бібліотека Чехії, Слов’янська бібліотека Чехії, Національна бібліотека Румунії, Словацька національна бібліотека, Гельсінський центр обміну науковою літературою, Національна бібліотека Сербії, Національна бібліотека Японії, бібліотеки посольств зарубіжних країн, посольств України за кордоном, міжнародні організації, культурні центри тощо.
Довідково-бібліографічний апарат НБУ імені Ярослава Мудрого включає електронний каталог, електронні бази даних, традиційні карткові каталоги.
Електронний каталог (ведеться з 1994 р.), представлений в Інтернеті, організований як база даних бібліографічних описів всіх видів документів, що надходять і зберігаються у фондах бібліотеки.
Його складовими є:
– Генеральний каталог;
– Каталог фонду відділу документів іноземними мовами;
– Каталог статей зі збірників наукових праць;
– Зарубіжні періодичні видання у фондах НПБУ;
– Аналітичні бази даних:
– Політематична база даних статей із періодичних видань;
– Політика і політики у дзеркалі періодичних видань України;
– Статті із зарубіжних періодичних видань;
– Статті з електронної бібліотеки «Культура України».
З 2013 р. розпочато ретрокаталогізування книжкових видань, що надійшли до НБУ імені Ярослава Мудрого до 1994 р., та ретроконверсію карткових каталогів. Станом на 01.01.2015 р. в електронному каталозі містилося 2,1 млн. записів.
У НБУ імені Ярослава Мудрого генеруються також електронні бази даних, представлені в локальній мережі.
На обслуговування користувачів спрямовуються основні зусилля персоналу бібліотеки. Воно здійснюється у 8 читальних залах, розрахованих загалом на понад 400 користувачів (5 – у головному корпусі по вул. М. Грушевського, 1; 3 – у приміщенні по вул. Набережно-Хрещатицькій, 1) та 2 залах каталогів. Кількість користувачів НБУ імені Ярослава Мудрого (за ЄРК) становить 28 тис. осіб; кількість обслужених користувачів усіма відділами, що здійснюють обслуговування на 01.01.15 р. – понад 87 тис. осіб; відвідувань – понад 1 млн. (у т. ч. 728 тис. – відвідувань веб-сайту).
Серед відомих людей користувачами НБУ імені Ярослава Мудрого були:
Амосов Микола Михайлович – лікар, учений в галузі медицини та біокібернетики; громадський діяч; академік НАН України та Академії медичних наук України; лауреат Державної премії УРСР і Державної премії України в галузі науки і техніки. Директор Інституту серцево-судинної хірургії. Доктор медичних наук.
Бубка Сергій Назарович – Президент НОК України, видатний український легкоатлет. Чемпіон Європи і світу; багаторазовий світовий рекордсмен; олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту, кандидат педагогічних наук, Герой України.
Драч Іван Федорович – поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Перший голова Народного Руху України. Герой України.
Степовик Дмитро Власович – мистецтвознавець. Провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, професор історії мистецтва Київської Духовної Академії, професор історії культури Українського вільного університету в Мюнхені.
Шаповал Юрій Іванович – історик, доктор історичних наук, професор, директор Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво»; завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України та ін.
У бібліотеці функціонують 2 безкоштовні інтернет-центри, центр правової інформації, забезпечується безкоштовний Wi-Fi-доступ до Інтернету в усіх читальних залах.
Однією з основних сфер діяльності, що має давні традиції і в котрій досягнуто найвагоміших здобутків, є науково-дослідна робота. Її перші кроки простежувалися вже з перших років функціонування бібліотеки, коли зусиллями С. Ярославського, Л. Лічкова, М. Сафронєєва систематично вивчалися окремі напрями роботи, склад читачів, їх інтереси, статистика наповнення фондів та ін.
Ознак систематичної та планомірної діяльності науково-дослідний напрям став набувати у 60-х рр. ХХ ст., коли в 1963 р. до штату бібліотеки було уперше введено посаду заступника директора з наукової роботи, та в 1969 р. створено відділ науково-дослідної роботи.
У 1973 р. відділ став робочим органом створеної при Міністерстві культури УРСР міжвідомчої Ради з координації науково-дослідної роботи в галузі бібліотекознавства і бібліографії, до складу якої увійшли представники великих бібліотек, профільних навчальних закладів культури, а також авторитетні фахівці в галузі бібліотекознавства і бібліографії. За бібліотекою було закріплено тему з проблеми вивчення книги та читання.
У 1988 р. при бібліотеці було утворено Соціологічну службу з вивчення читання (перший керівник – Л. Петрова) як головний центр дослідження динаміки і змін читацьких інтересів у бібліотеках системи Міністерства культури України, у 1992 р. започатковано видання щоквартального інформаційно-аналітичного бюлетеня «Соціологічні дослідження в бібліотеках».
У 2011 р. у відділі створено сектор енциклопедичних досліджень, який здійснює роботу із забезпечення підготовки Української бібліотечної енциклопедії.
Співробітниками відділу за участю фахівців багатьох ОУНБ, ЦБС, ЦРБ, сільських книгозбірень проведено низку загальнодержавних досліджень: «Читацькі інтереси та попит на українську художню літературу в бібліотеках республіки» (1988–1990), «Соціальний портрет бібліотекаря» (1999–2000), «Публічні бібліотеки України в контексті соціокультурного простору регіону» (2006–2007), «Сільська бібліотека на мапі України» (2007–2008), «Незадоволений читацький попит на вітчизняну книжкову продукцію у публічних бібліотеках України» (2004, 2008, 2012), «Вивчення стану забезпечення сільського населення України публічними бібліотеками» (2012–2013), «Вивчення стану забезпечення міського населення України публічними бібліотеками» (2013–2014) та багато ін. За результатами досліджень розробляються методичні рекомендації, готуються аналітичні матеріали, виносяться конструктивні пропозиції до законодавчої і виконавчої гілок державної влади, приймаються управлінські рішення тощо.
У 1976 р. з метою ознайомлення бібліотечної громадськості з основними напрямами наукової діяльності бібліотек України, її аналізування, визначення найбільш актуальної тематики наукових розвідок було започатковано підготовку і видання оглядів науково-дослідної роботи наукових бібліотек та інститутів культури України в галузі бібліотекознавства, бібліографознавства і основ книгознавства. З дещо зміненою структурою, з інформацією про дисертаційні дослідження в цій галузі, і дотепер один раз на 5 років НБУ імені Ярослава Мудрого готує ці видання.
Одним із видів реалізації наукової діяльності, починаючи з 2006 р., є підготовка і проведення щорічної всеукраїнської конференції «Бібліотека і книга в контексті часу», на якій фахівці бібліотек з усієї України за певною темою року висвітлюють і вирішують найактуальніші проблеми бібліотечної справи.
Науково-бібліографічну діяльність НБУ ім. Ярослава Мудрого спрямовано на:
– створення національного бібліографічного репертуару («Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України, 1798–1923», «Зведений каталог російськомовної книги бібліотек та музеїв України, 1794–1923»);
– бібліографічне забезпечення розвитку національної біографістики (персональні бібліографічні покажчики «Григорій Сковорода», «Тарас Шевченко», «Микола Лисенко», «Олесь Гончар», «Ліна Костенко», серія посібників «Шістдесятництво – профілі на тлі покоління», «Українські письменники діаспори», «Українські бібліографи» та ін.);
– розвиток вітчизняного бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства (двічі на рік виходить поточний бібліографічний посібник «Бібліотекознавство і бібліографія України», кожні 5 років – кумулятивні покажчики «Бібліотечна справа і бібліотекознавство України», «Бібліографознавство України», а також ретроспективні науково-допоміжні бібліографічні посібники «Українське бібліотекознавство, 1991–2008», «Українське документознавство, 1991–2011», щорічник «Метабібліографія України»);
– бібліографування змісту періодичних видань, що користуються популярністю («Всесвіт», 1925–2000; «Наука і культура. Україна», 1966–2002; «Слово і час», 1990–1999; «Хроніка–2000», 1992–2007; «Кур’єр Кривбасу», 1994–2004; «Українське літературознавства», 1966–1994), довоєнних україномовних журналів, що стали бібліографічною рідкістю («Червоний шлях», 1923–1936; «Радянська література», 1933–1941; «Кіно», 1925–1933; «Радянське кіно», 1935–1938; «Бібліологічні вісті», 1923–1930; «Журнал бібліотекознавства і бібліографії», 1927–1930; «Бібліотечний збірник», 1926–1927), видань української діаспори, ознайомитися з якими вітчизняним читачам тривалий час було практично неможливо («Листи до Приятелів», 1953–1968; «Визвольний Шлях», 1948–1997);
– на підготовку бібліографічних посібників актуальної суспільно-політичної, культурологічної тематики («Тарас Шевченко і Україна», «Тої слави козацької повік не забудем», «Репресії в Україні», «Сім чудес України», «Дати і події», «Матеріали до історії українського кіно, 1991–2011»).
Науково-методична діяльність. З 1957 р. НБУ імені Ярослава Мудрого виконує функцію методичного і координаційного центру для публічних бібліотек України: вивчаються і пропагуються кращі інновації в бібліотечній сфері; обліковуються і узагальнюються статистичні дані щодо діяльності публічних бібліотек України (з 1998 р. вони оприлюднюються в щорічному збірнику «Бібліотечна Україна в цифрах»); готуються методичні рекомендації з широкого кола питань діяльності публічних бібліотек; надається консультативна допомога працівникам бібліотек, проводяться тренінги, навчання, обмін досвідом тощо.
Із 2004 р. усі складові методичної діяльності НБУ імені Ярослава Мудрого презентуються на окремому сайті «Бібліотечному фахівцю» (http://profy.nplu.org/).
Починаючи з 2007 р., щодва роки проводиться тижневий семінар «Всеукраїнська школа методиста», на якому розглядаються актуальні питання діяльності методичних служб бібліотек різних рівнів, теоретичні та практичні напрацювання бібліотекознавців, читаються лекції тощо.
НБУ ім. Ярослава Мудрого провадить широку видавничу діяльність: протягом року в середньому виходить у світ 100 видань. Зокрема, щоквартальний науково-виробничий журнал «Бібліотечна планета» ( з 1998 р. ), календар знаменних дат «Дати і події» ( з 2013 р., з 1957 по 2012 рік «Календар знаменних і пам’ятних дат»), бюлетень «Соціологічні дослідження в бібліотеках» (з 1992 р.), бібліографічні посібники, методичні рекомендації, інформаційні видання тощо.
Соціокультурна діяльність бібліотеки здійснюється та координується однойменним відділом (з вересня 2009 р., раніше діяв сектор масової роботи відділу обслуговування користувачів). Реалізацію соціокультурних функцій НБУ імені Ярослава Мудрого спрямовано на формування ціннісних орієнтацій користувачів, їх читацької культури, репрезентацію фондів бібліотеки, розвиток можливостей і функцій бібліотеки як культурного центру, створення привабливого образу Бібліотеки, ознайомлення відвідувачів і потенційних користувачів із діяльністю закладу.
З цією метою регулярно відбуваються різноманітні заходи: зустрічі з політиками, дипломатами, громадськими діячами, письменниками, митцями, вченими, як українськими, так і зарубіжними, влаштовуються презентації нових видань за участю їх авторів, прес-конференції, традиційні і віртуальні книжкові виставки, артвиставки в Артгалереї НБУ імені Ярослава Мудрого, презентації творчих доробків видавництв тощо.
Соціокультурні заходи проводяться в рамках засідань Шевченкознавчих студій (напр.: «Тарас Шевченко – академік гравюри», презентація перших двох томів «Шевченківської енциклопедії», «Біографія побуту Тараса Шевченка», «Молоді українські кінорежисери до 200-річчя Тараса Шевченка»…); бібліотечного клубу «Бібліотека і місто» (напр.: «Бібліотечна мапа Києва», «Побут і дозвілля киян. ХІХ – початок ХХ ст.», презентація книги Д. Малакова «Повоєння. Спогади киянина»…); клубу прихильників книги «Субота у Бегемота» (напр.: Презентація книги В. Ковалинського «Долі київських храмів", презентація книги Т. Рогозовської «Дом Булгаковых-Турбиных, Непутеводитель по киевскому музею», презентація книги І. Салія «Про Київ і моїх сучасників»…), Кіномистецької вітальні (напр.: Творча зустріч з народним артистом України В. Талашком «Всё преходяще, а музыка вечна»…, «Довженко без гриму», прем’єрний показ кінофільму режисера К. Кужалева «Хвилина усвідомлення»…) та літературно-музичної вітальні «Гармонія Всесвіту» (напр.: Презентація творчого проекту народної артистки України Галини Яблонської «Шевченкові імперативи і ми», моноспекталь Юлії Сак «Анна Ахматова. Самотність», театралізована презентація книги Миколи Хомича «Пространство «Х» или территория лжи» …).
Бібліотека як активний учасник різних проектів та програм бере участь (з 2010 р.) у проекті «Світова цифрова бібліотека» (WDL). Станом на 01.01.2015 р. у WDL розміщено 76 документів, наданих НБУ імені Ярослава Мудрого.
Із 2010 р. розпочато проект Електронної бібліотеки “Культура України”, в якій представлено видання, окремі публікації, що є бібліографічною рідкістю або ж малотиражними. Завдяки цьому проекту користувачі можуть безкоштовно в режимі он-лайн знайомитися з виданнями, котрі розкривають яскраві сторінки культурного надбання України, включаючи й бібліотечні, бібліографічні, бібліотекознавчі. Електронна бібліотека постійно поповнюється новими документами і на 01.01.2015 р. налічувала 5 465 документів, з них 2 415 книги, 2 294 номерів журналів та 754 твори образотворчого мистецтва.
Впроваджувати нові інформаційні технології в бібліотечній галузі НБУ ім. Ярослава Мудрого розпочала однією з перших в Україні, на початку 90-х рр. ХХ ст., у першу чергу з процесів комплектування та каталогізування документів.
Інформаційні ресурси НБУ імені Ярослава Мудрого представлені в інтернеті на 4-х сайтах: у 2000 р. почав функціонувати основний сайт НБУ імені Ярослава Мудрого (http://nplu.org/),
у 2004 р. – сайт «Бібліотечному фахівцю» (http://profy.nplu.org/),
у 2011 – сайт Електронної бібліотеки «Культура України» (http://elib.nplu.org/),
у 2014 – сайт Української бібліотечної енциклопедії (http://ube.nplu.org/)
Бібліотечні кадри є основною рушійною силою на шляху прогресивного розвитку НБУ імені Ярослава Мудрого. Із 335 бібліотечних фахівців 304 мають вищу освіту.
За 150 років діяльності бібліотеку очолювало багато авторитетних фахівців: зокрема, крім вже згадуваного Степана Ярославського (1879–1912), це Микола Сафронєєв – відомий бібліотекознавець, активний учасник Першого Всеросійського з’їзду із бібліотечної справи (1912 – 1914); Леонід Лічков – статистик, економіст, журналіст (1919 – до початку 1920, можливо до 1921); Яків Розанов – вчений, філософ, політпрацівник, професор Київського університету (1922 –1928); Аполонія Кровицька – активна учасниця бібліотечного будівництва в Україні в 1930-х роках, згодом начальник бібліотечного управління Наркомосу УСРР та відповідальний редактор журналу «Бібліотека у соціалістичному будівництві» (1934–1936); Василь Бабич – кандидат історичних наук, декан бібліотечного факультету і професор КНУКіМ (1970–1983) Анатолій Корнієнко, який без втрат провів бібліотеку через складний період 1990-х років і надав нового імпульсу її діяльності (1983–2004). У 2004–2022 рр. НБУ імені Ярослава Мудрого очолювала генеральний директор Тамара Вилегжаніна – віце-президент Української бібліотечної асоціації, заслужений працівник культури України, повний кавалер ордена Княгині Ольги. З 1 грудня 2022 р. генеральний директор – Олег Сербін – доктор наук із соціальних комунікацій, старший науковий співробітник.
У різні роки та різний час (від кількох місяців до кількох років) бібліотекою керували М. Завальний, В. Баришников, І. Меріневський, Є. Шліхтер, Т. Марковська, Г. Юдицька, М. Скринник, П. Шелуха, І. Льовшин, М. Птиця, Л. Вовченко, М. Мельников. За заслуги в розвитку культури почесного звання Заслуженого працівника культури України удостоєні Василь Бабич, Євдокія Бабич, Світлана Басенко, Тамара Вилегжаніна, Валентина Іващенко, Інесса Іоненко, Наталія Казакова, Галина Кириченко, Валентина Кононенко, Анатолій Корнієнко, Тетяна Кучеря, Людмила Любаренко, Ніна Онопрієнко, Валентина Патока, Олена Погонець, Наталія Розколупа, Зоя Савіна, Іван Шажко, Інна Цуріна.
Поштова й електронна адреса бібліотеки:
01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1; office@nplu.org
тел. : (044) 278–85–12
Друковані каталоги на фонди бібліотеки
Каталог книг Киевской Городской Публичной Библиотеки отдела имени Вл. М. Юзефовича. – К. : Тип. С. В. Кульженко, 1899. – 302 с.
Каталог Киевской Городской Публичной Библиотеки, 1866–1903 гг. – К. : Тип. Т-ва И. Н. Кушнерев и К*, 1904. – 1074 с.
Каталог Киевской Городской Публичной Библиотеки, 1904–1909 : первое дополнение. – К. : Лито-тип. Т-ва И. Н. Кушнерев и К*, 1910. – 338 с.
Україномовна книга, 1808–1923 : [каталог] / НПБУ ; уклад.: Р. С. Жданова, В. М. Лой ; відп. ред.: В. О. Кононенко, В. В. Патока. – К. : Абрис, 1996. – 176 с. – Представлено видання українською мовою у фондах Національної парламентської бібліотеки України.
Російськомовна книга у фондах Національної парламентської бібліотеки України, 1816–1923 : каталог / НПБУ ; уклад. : Р. С. Жданова, В. М. Лой ; відп. ред. В. В. Патока. – К. : Глобус, 1999. – 365 с. – (Національна бібліографія України).
Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України, 1798–1923 / НПБУ ; уклад.: Р. С. Жданова, І. О. Негрейчук. – (Національна бібліографія України). – Зокрема, розкриваються фонди НПБУ.
Вип. 1 : 1808–1900. – К. : Глобус, 1999. – 296 с.
Вип. 2 : 1901–1910. – К. : Либідь, 2003. – 528 с.
Вип. 3 : 1911–1916. – К. : Вид-во Харитоненка, 2003. – 262 с.
Вип. 4 : 1917–1919. – К., 2008. – 285 с.
Вип. 5 : 1920–1923. – К., 2014. – Рукопис.
Вип. 6 : Додатковий: 1798 – 1923. – К.,2015. – Рукопис.
Колекція Петра Івановича Орлика : каталог / НПБУ ; [уклад. Л. Ніколенко]. – К., 2000. – 60 с.
Видання гражданського друку (1719–1860 роки) : каталог / НПБУ ; [уклад.
Л. Ніколенко ; відп. ред. О. Лазарєва]. – К., 2004. – 152 с., [2] арк. іл. – (Колекції НПБ України).
Видання кириличного друку (1581–1916) : каталог / НПБУ ; [уклад. Н. Флегонтова ; відп. ред. О. Лазарєва]. – К., 2005. – 44 с., 2 арк. іл. – (Колекції НПБ України).
Колекція Степана Сірополка : кат. книг укр. і рос. мовами / НПБУ ; [уклад. та авт. вступ. ст. Л. Ніколенко ; відп. ред. О. Лазарєва]. – К., 2007. – 248 с. : портр., [2] арк. іл. – (Колекції НПБ України).
Видання з Української бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі : каталог / НПБУ ; [уклад. : Л. Ніколенко, Л. Климович ; відп. ред. О. Лазарєва]. – К., 2008. – 80 с. :
іл. – (Колекції НПБ України).
Видання про бібліотеку
Скарбниця людського розуму : збірник / ДРБ УРСР ; авт.: К. М. Грибовська, Є. С. Дерман, Г. В. Каган та ін. – Х. : Книжк. палата УРСР, 1966. – 181 с.
Літопис Національної парламентської бібліотеки України / НПБУ; [авт. кол. : П. Б. Гапченко, С. Л. Зворський, Л. М. Любаренко, О. О. Мастіпан]. –
Ч. І : 1866 – лютий 1917 р. – К., 1996. – 137 с.
Ч. ІІ : Березень 1917–1943 р. – К., 2001. – 183 с.
Ч. ІІІ : 1944–1966 рр. – К., 2006. – 147 с.
Ч. IV : 1967–1991 рр. – К., 2011. – 135 с.
Національна парламентська бібліотека України (1866–2005) : наук.-допом. покажч. : у 2 ч. / НПБУ ; уклад. С. С. Савченко ; за участю В. М. Щербакової. – К., 2006.
Ч. 1 : (1866–1995). – 270 с.
Ч. 2 : (1996–2005). – 112 с.
Зворський С. Головна будівля Національної парламентської бібліотеки України / С. Зворський // Ювіляри України : події та особистості XXI століття / [авт. ідеї та авт.-упоряд. В. Болгов]. – Київ, 2011. – С. 274–275 : іл.