За місяць : 1137
статей : 1072
Бібліотека Волинського ліцею в Кременці – історична й культурна пам’ятка Волині першої третини 19 ст., унікальне, винятково цінне велике й упорядковане зібрання низки європейських приватних книжкових колекцій у стінах навчального закладу.
Інша усталена назва – Бібліотека Кременецького ліцею.
Місто Кременець із давніх часів був центром педагогічної освіти й науки на теренах Волині. Так, від 1620 р. в місті існувала братська школа, де готували вчителів для початкових класів інших братських шкіл. У 1637 р. відомий просвітитель Петро Могила братську школу реорганізував у Кременецько-Богоявленську колегію, завдання якої залишилося незмінним – підготовка вчителів для братських шкіл Волині. У другій половині 17 ст. на місці Кременецько-Богоявленської колегії з’явився заснований князями Вишневецькими Єзуїтський колегіум, у якому здійснювалась підготовка вчителів для єзуїтських шкіл. Навчання велося польською мовою, однією з основних дисциплін була латинь. Відчутним у місті був і релігійний чинник: у другій половині 18 ст. тут діяли греко-католицький (василіянський) і чотири римо-католицькі (францисканський, єзуїтський, реформатський і тринітарський) монастирі та кілька греко-католицьких церков. У них, як і в навчальних закладах та домівках заможних містян, містилася певна кількість книжок. Тому Кременець, особливо в першій третині 19 ст., образно називали «Волинськими Афінами», він став визнаним науковим і освітнім центром не лише краю, а й Правобережної України.
Ця назва ще більше утвердилася після того, як унаслідок третього поділу Речі Посполитої (1795) місто відійшло до Російської імперії у складі Волинської губернії. Через 10 років, 1 жовтня 1805 р., в корпусах колишнього Єзуїтського колегіуму була відкрита Вища Волинська гімназія (за рескриптом імператора Олександра І від 29 липня того ж року). Проте ініціатором і фактичним засновником гімназії був відомий учений і громадський діяч Тадеуш Чацький, який на початку 19 ст. обіймав посаду візитатора (інспектора) навчальних закладів Волинського, Подільського та Київського намісництв. У цій справі він спирався на підтримку впливового релігійного діяча, політика, просвітника Гуго Коллонтая. За історичною традицією новий навчальний заклад зберіг педагогічне спрямування й готував насамперед учителів. У січні 1819 р. гімназію було реорганізовано у Волинський (інша назва – Кременецький) ліцей, який діяв до 1833 р. Його навчальна програма, розрахована на 10 років, була однією з кращих для того часу та прирівнювалася до програми Віленського університету.
Гордістю закладу була його велика бібліотека. На піку розквіту ліцею в його книгозбірні, за різними оцінками, налічувалося від 35 до 50 тис. томів, у т. ч. 1 500 інкунабул.
Про виняткову цінність Королівської бібліотеки, що стала основою кременецької книгозбірні, свідчить те, що Станіслав ІІ Август Понятовський дбайливо збирав її третину століття, протягом 1764–1798 рр., закуповуючи книжки в усій Європі, у т. ч. й приватні колекції. Її вважали в Польщі другою за багатством фондів (після бібліотеки братів Анджея і Юзефа Залуських).
Першим королівським бібліотекарем і водночас секретарем Станіслава ІІ Августа Понятовського був Юзеф Дихамель, француз за походженням. Він опікувався бібліотекою до 1766 року, коли зі Швейцарії прибув Марк Реверділ, який узяв на себе обов’язки головного бібліотекаря й виконував їх 24 роки до своєї смерті у 1790 р. М. Реверділ був автором першого каталогу бібліотеки (в ньому описано 3 542 назви книжок у 7 432 томах). Каталог він упорядковував 17 років і закінчив у 1783 р.
Не менш цінною складовою бібліотеки Кременецької гімназії / ліцею варто вважати книжкове зібрання відомого польського історика й мецената князя Юзефа Олександра Яблоновського, подароване закладові його дочкою княгинею Теофілою Сапегою. Сформоване в середині 18 ст. у Лейпцигу учасниками тамтешнього наукового товариства Societas Jablonoviana, зібрання Яблоновського налічувало майже 4 тис. томів і складалося майже цілком з раритетів. Переважно це були книги, надруковані до 1520 р. (інкунабули). Серед найбільш цінних друків з цієї колекції – конволют, що складався з 75 римських видань 15 ст. і друге видання «Філобіблона» Ричарда де Барі (1483). У зібранні інкунабул та рукописів – такі історико-культурні цінності, як перша друкована книга гуманітарного характеру й водночас перша книга з друкованими грецькими літерами – «De officiis et Paradoxa» Марка Туллія Цицерона, що вийшла в Майнці з друкарні Й. Фуста і П. Шеффера (1465), Статут Великого князівства Литовського (1588), морська рукописна карта Середземного і Чорного морів 16 ст.
Зібрання Яблоновського, що містило також відому книжкову колекцію Зальтера, було описане бібліотекарем – німецьким ученим Ф. С. Віцлебеном. Він склав каталог в чотирьох томах, виданий у Лейпцигу під назвою «Catalogus Bibliothecae Jablonovianac» (1755).
Під час перевезення зібрання Яблоновського до Кременця частину книжок було втрачено. З урахуванням того факту, що в день відкриття Волинської гімназії її книгозбірня вміщувала 19 тис. пр., а мало бути приблизно 19 680 пр. (15 680 з Королівської бібліотеки та 4 тис. із зібрання Яблоновського), обсяг втраченого становив до 700 пр.
Навчальний заклад у Кременці, який за своїм статусом фактично прирівнювався до університету (як і аналогічний заклад у Ніжині, також відомий своєю великою книгозбірнею, нині – Наукова бібліотека імені академіка М. О. Лавровського Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя), функціонував протягом 1805–1834 рр. З року в рік його авторитет зростав, для юнацтва й молоді Волинської і Подільської губерній навчання тут було престижним. Увесь цей час бібліотека гімназії / ліцею поповнювалася подарованими книжками, здебільшого від заможних приватних осіб, для яких заявити про себе як про благодійників у сфері просвіти було також питанням престижу. Так, відомими дарами стали книжкові надходження від родини Мікошевських (788 томів, переважно видання з історії, географії, фізики, хімії, медицини, природознавства, мовознавства, художньої літератури французькою, польською, латинською, італійською та німецькою мовами) та від графа Фредеріка Юзефа Мошинського (географічна й художня література західноєвропейськими мовами, загалом 2 603 томи). Графиня Софія Потоцька (на її честь названо Національний дендрологічний парк «Софіївка» в Умані) подарувала гімназії унікальну працю з орнітології за авторством Ю. Б. Аудеберта і Ю. П. Вейлота (Париж, 1802) разом з альбомом акварелей, виконаних ними ж. Вдова проф. Ф. Шейдта, першого керівника ботанічного саду Волинської гімназії, передала бібліотеці колекцію книжок свого чоловіка (912 томів) з природознавства й хімії, доктор Ян Непомуцен Лернет презентував 144 томи з медицини, К. Чацька, уроджена Санґушко, племінниця Т. Чацького – 135 томів.
У 1808 р. митрополит Київський і Галицький Серапіон (Александровський) подарував навчальному закладу примірник Острозької Біблії (1580/1581), надрукованої Іваном Федоровим. Попереднім місцем зберігання цього видання, ймовірно, була бібліотека Києво-Печерської лаври.
Книгозбірню гімназії / ліцею комплектували й періодичними виданнями; крім польських і російських, вона одержувала французькі (9 назв), німецькі (5) та англійські (1) журнали й газети. Т. Чацький також заповів навчальному закладові власну, т. зв. Порицьку бібліотеку (названу за місцем розташування його маєтку на теренах сучасної Волинської області), що налічувала 32 тис. томів, але в Кременець потрапила лише частина цієї книгозбірні (інша опинилася в Пулавах у Східній Польщі). Відтак бібліотека Кременецького ліцею за обсягом фондів і кількістю інкунабул стала однією з найбільших у Східній Європі.
Зафіксовано також книжкові надходження з колишньої повітової школи у Кременеці (694 пр.), 13 тис. книг із ліквідованого в 1829 р. Василіянського монастиря в Почаєві та багато ін.
Т. Чацький особисто зібрав і передав бібліотеці 24 назви шкільних підручників часів Едукаційної комісії 1773–1794 рр. (державна інституція в Речі Посполитій, що здійснила низку важливих реформ в освітній сфері, у т. ч. підготувала й видала 27 підручників з історії, математики, фізики, права, етики тощо), деякі з книжок ліквідованих царатом монастирів, а також передплатив за власний кошт 64 періодичні видання.
Книжкові пожертви загальною кількістю 1 327 томів залишилися безіменними. Гімназія мала й свої кошти, які частково використовувала на поповнення фондів власної бібліотеки. Зокрема, у 1812 р. ці витрати становили 340 руб. сріблом.
Найоригінальнішим витвором у фонді бібліотеки Вищої Волинської гімназії була книга-рукопис на лубі. За формою вона нагадує баян або гармошку, але з міхами з лубу. Ця стародавня оригінальна пам’ятка писемності була власністю батаків (або батакців) – одного з племен на території тогочасної голландської колонії – Нідерландської Ост-Індії (від 1945 р. незалежна країна – Республіка Індонезія). Луб (шар під корою дерева) складено у спосіб, що створює 60 аркушів або 120 сторінок книги, записи на яких зроблено стійким чорнилом. Оправою слугують дві масивні дерев’яні дошки з різьбленими візерунками і двома фігурними вигинами. Унікальний рукопис виявив і придбав письменник, мандрівник, бібліограф Ян Непомуцен Потоцький у 1805 р. в Китаї. Цей витвір, а також т. зв. Північний різьблений календар після повернення з Китаю Потоцький подарував Вищій Волинській гімназії. Крім книги на лубі, захоплення й подив у сучасників викликали й інші дорогоцінні скарби бібліотеки.
Особливістю бібліотеки Кременецької гімназії було те, що, з огляду на історію її формування, вона складалася з окремих великих і малих приватних книжкових колекцій, сформованих здебільшого у 18 ст., які зберегли свою первісну назву, а саме: «Королівська» (15 680 томів); Яблоновського (бл. 4000 томів); Мікошевських (788 томів); Мошинського (2 603 томів), «Єзуїтська» (694 томи); «Почаївська» (113 томів). Основний фонд Королівської бібліотеки набув назви «Collectio regia», а всі пізніші надходження до неї утворили окремий відділ «Supplementa ad Collectio regia» (загалом у цьому відділі станом на 1833 р. налічувалося щонайменше 2 576 томів). Була створена також «Нова колекція», що складалася з власних придбань ліцею вже після його заснування (5 288 томів). Деякі з перелічених колекцій згодом зазнали часткових змін унаслідок реорганізацій сукупного фонду книгозбірні, але завдяки тому, що збереглися рукописні спрощені каталоги-інвентарі на окремі колекції, є можливість мати загальне уявлення про більш-менш точний первісний склад цих колекцій. У різних джерелах є невеликі розбіжності щодо кількості одиниць в окремих колекціях і залишився невідомим обсяг зібрань, перевезених у Кременець із Порицької бібліотеки Т. Чацького. За дослідженням М. Данилевичової (1937), бібліотека Кременецького ліцею налічувала 24 379 книг у 34 378 томах.
Ще в 1809 р. історик-аматор, бібліограф С. Русов у «Волынских записках» зазначав: «Кременецька гімназія бібліотекою своєю <…> не поступається будь-якому університету: всі манускрипти, класичні творіння, давні і рідкісні видання, які лише можна було розшукати в усьому тутешньому краї, зібрані сюди. <…> Можна, однак, доповнити, що рідко який університет в Європі мав такі підручники…».
Бібліотека працювала цілорічно, крім канікулярного часу, й була доступною не лише для викладачів і учнів навчального закладу, а й для всіх охочих, навіть приїжджих. Це підтверджує розпорядження керівництва гімназії, датоване 1818 роком, про вільне користування її фондами: «кожний може вільно приходити до бібліотеки для читання книг у зазначені дні». Але тільки ліцеїсти мали право брати книжки додому, за винятком рідкісних, довідкових видань та тих, що користувалися постійним попитом; водночас викладачам надавалась можливість брати окремі з таких книжок. Доступу до раритетів, якщо існувала загроза їх непоправного пошкодження, не надавали.
Освічені мешканці Кременця охоче проводили вечори в залах бібліотеки Кременецької гімназії. За потреби вони отримували папір, пера, чорнила для виписок. Тут писали свої наукові праці історик, нумізмат і громадський діяч Й. Лелевель, теоретик та історик літератури, перекладач, драматург, поет, педагог, філолог Є. Словацький, його син, поет і драматург Ю. Словацький, професор природознавства, ботанік В. Бессер, ботанік, зоолог, письменник проф. А. Анджейовський, українсько-польський поет, композитор, співак, автор дотепер популярної пісні «Гей, соколи!» Т. Падура, правник О. Міцкевич (брат класика польської літератури), поет А. Мальчевський та ін. Свого часу тут побували Т. Шевченко, М. Костомаров, М. Коцюбинський та багато інших визначних представників української культури, науки, освіти, красного письменства.
Штат бібліотеки складався з трьох осіб: головний бібліотекар з щорічною платнею в 700 руб. сріблом, і два його помічники, які отримували по 150 руб. Через відсутність кваліфікованих кадрів із досвідом бібліотечної роботи справами книгозбірні опікувалися здебільшого викладачі гімназії / ліцею. З технічного персоналу працювали швейцар, сторож, а з 1818 р. і палітурник. Найпомітнішою постаттю серед бібліотекарів був гімназійний учитель французької мови й етики, відомий учений, витончений інтелектуал, філолог, професор бібліографії, близький друг багатьох видатних особистостей П. Ярковський. Він доклав значних зусиль до становлення бібліотеки як суто наукового підрозділу навчального закладу: створив власну систему книгознавства, розробив теоретичні основи бібліотекознавства, опрацював й удосконалив бібліотечні каталоги. Читаючи курс лекцій, обов’язково ознайомлював учнів із порядком розміщення книжок, їхнім обліком, правилами користування фондами бібліотеки. Т. Чацький довірив йому відповідальну справу контролю за фондами, їх збереженням і примноженням, тобто на П. Ярковського покладалися й обов’язки кустоша. У 1809 р. завдяки старанності П. Ярковського й взірцевому веденню ним справ його офіційно призначили головним бібліотекарем, тобто керівником книгозбірні.
П. Ярковський був енциклопедично освіченою людиною, знав декілька мов і залишив після себе рукописи начерків бібліографії й порівняльної граматики, а також працю польською мовою «Відомості про бібліотеку ліцею Кременецького і про порядок в ній» (1825), що охоплює період 1805–1824 рр. Цей рукопис був опублікований лише через 110 років зусиллями М. Данилевичової в регіональному збірнику «Рочнік Волинський» (1935); збереглися також відбитки цієї праці.
Т. Чацький намагався залучити до наповнення бібліотечного фонду всіх зацікавлених та учнів. Для закупівлі книжок була організована добровільна складчина. Багато коштів це не приносило, але акція мала велике виховне значення: зміцнювала усвідомлення особистої причетності до наповнення фондів бібліотеки, залученості до її розвитку багатьох небайдужих осіб. За оцінкою Т. Чацького, за короткий час до 1810 р. фонд книгозбірні збільшився на 9 тис. томів. Найбільш інтенсивно бібліотека поповнювалася в перші два роки свого існування, надалі нових книжок щороку надходило порівняно небагато (до кількох сотень примірників).
На початку 1819 р. гімназію було реорганізовано в ліцей зі збереженням попередньої навчальної програми. В ньому навчалася здібна молодь з усієї Правобережної України, переважно з середовища дрібної шляхти та міщан (поляки, євреї, українці та ін.). За рівнем підготовки випускників ліцей наближався до університету і мав право надавати кращим з них нижчі наукові ступені. Бібліотеку ліцею наповнювали новими книжками, передусім виходячи з освітніх програм закладу, проте, як зазначено в праці П. Ярковського «Відомості про бібліотеку ліцею Кременецького…», водночас намагалися продовжувати політику комплектування Королівської бібліотеки, зокрема стосовно заповнення наявних у ній лакун, а також порядку систематичного розташування книжок.
Довідково-бібліографічний апарат (ДБА) бібліотеки, попри розпорядження Т. Чацького 1805 року про каталогізування всіх видань, зібраних у ній, створено не було, що ускладнювало пошук і добір книжок. Причина полягала в тому, що каталогізування вимагало значних затрат часу, а його у завантажених основною роботою викладачів гімназії / ліцею постійно бракувало. У донесенні за 1824 р. куратору Віленського навчального округу князю Адаму Єжи Чарторийському йшлося про необхідність створити каталоги: систематичний, абетковий, предметний, етнографічний, топографічний і рукописів. П. Ярковський поінформував візитатора ліцею про обсяг робіт, покладених на своїх помічників Ю. Мікульського та П. Урбанського, які мали здійснити ревізію бібліотеки (інвентаризацію її фонду) та звірку каталогів з інвентарем колишньої Королівської бібліотеки. На кожне видання заведили картку, в якій було зазначено: розділ фонду; інвентарний номер і назва книги; ім’я її автора(-ів); рік видання. На основі цих карток укладали списки книжок кожного розділу для т. зв. цидулкового каталогу.
Після 1810-х рр. сукупний фонд книгозбірні поділявся на 14 відділів, тобто відбувся відхід від десяткової каталожної класифікації Я. Б. Альбертранді в бік розширення: педагогіка, мистецтво, енциклопедії, філологія, право, політика, медицина, філософія, фізика, економіка, математика, історія, географія, «змішані» твори (miscellania). Згодом на допомогу викладачам ліцею було створено 15-й відділ – наукових журналів.
На час ліквідації ліцею царатом (1833) книжковий фонд бібліотеки охоплював, за різними відомостями, від понад 34 тис. (найбільш достовірна цифра) до 50 тис. пр. і був оцінений у 56 820 руб. сріблом, а штат книгозбірні складався з п’яти осіб. Королівська бібліотека лишалася найціннішою складовою фонду.
Після придушення польського визвольного повстання 1830–1831 рр., у якому брала участь більшість ліцеїстів, імператор Микола I ліквідував на Волині уніатську церкву, Кременецький ліцей та інші навчальні заклади з польською мовою викладання як «розсадники польського духу» і в знак покарання за участь у збройній антиросійській боротьбі. Багаті фонди бібліотеки ліцею були фактично конфісковані. Їх у вересні 1833 – травні 1834 рр. у ящиках перевезли частково плотами, решту возами у створений тоді ж імператорський університет Святого Володимира в Києві, де вони стали ядром університетської бібліотеки. Разом із кременецькою бібліотекою до Києва переїхав П. Ярковський, який став першим штатним керівником бібліотеки Київського університету (нині – Наукова бібліотека імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Але до початку 1840-х рр., тобто не менш як 6–7 років, книжки з кременецької бібліотеки лежали в ящиках у непристосованих будівлях на Печерську і Подолі через те, що університет тоді ще не мав постійного приміщення. Чимало з видань було пошкоджено при переїздах внаслідок намокання.
У стінах київського університету книги з кременецької бібліотеки зберігалися до жовтня 1927 р. як меморіальне зібрання під назвою «Кременецька колекція». Потім вони, згідно з постановою колегії Народного комісаріату освіти УСРР від серпня 1926 р., опинилися у Всенародній бібліотеці України (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ), де зберігаються й дотепер у кількох спеціалізованих структурних підрозділах. Водночас бібліотека Волинського ліцею в НБУВ має повну автономію, збережено й систему розстановки книг, що застосовувалась у Кременці. На звороті титульного аркуша кожного видання є екслібрис у вигляді відбитка з каучукового штемпеля з текстом «Biblioteca Licei Volhyniensis». Каталогізований фонд бібліотеки відображено в абетковому блок-картковому каталозі Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Після ліквідації Волинського ліцею в його приміщеннях було розташовано православну Волинську духовну семінарію, орієнтовану на зросійщення краю. Тут семінарія діяла до 1902 р. Наступним господарем будівель стало Волинське єпархіальне жіноче училище (1902–1921).
Майже через століття, 27 травня 1920 р., за наказом головнокомандувача польської армії, а згодом першого голови відродженої польської держави Ю. Пілсудського було юридично відновлено діяльність Волинського ліцею, який фактично об’єднав кілька навчальних закладів педагогічного профілю. При ліцеї створили учительську семінарію (6 курсів, 86 хлопців і 120 дівчат) та гімназію ім. Т. Чацького. У 1935 р. учительську семінарію реформували в педагогіум. 1937 року після чергової реорганізації у Кременці розпочав діяльність педагогічний ліцей.
Бібліотека відновленого Волинського ліцею розпочала діяти пізніше, у 1924 р. Створення книгозбірні велося з нуля, адже від старої бібліотеки ліцею першої третини 19 ст. нічого не залишилося. Польські заможні підприємці, інтелігенти, духовенство, а також нащадки колишніх працівників ліцею передавали в новостворену бібліотеку цінні видання. Уже через 15 років у ній налічувалося 10 500 книжок. Її директором був Мечислав Задружний.
У фонді бібліотеки містилась унікальна колекція, надіслана з Риму польським магнатом Ізидором Чосновським. До її складу належали праці: історика, письменника, директора Оссолінеуму у Львові Авґуста Бельовського (1806–1876); історика, професора Краківського університету Юзефа Шуйського (1835–1883); львівського історика та політичного діяча Кароля Шайнохи (1810–1868). Серед цінних видань – також праці Т. Чацького, Яна Кароля Сенкевича (1793–1860) – польського бібліографа, історика, бібліотекаря й редактора, інших учених, присвячені Волині й Волинському ліцею першої третини 19 ст. З Ватикану періодично безкоштовно надходили цінні видання. Завдяки зв’язкам із зарубіжними університетами бібліотека ліцею отримувала періодичні видання українською, польською, російською та іншими мовами за 1827–1939 рр., що нині стали бібліографічною рідкістю. Серед них – комплекти педагогічних часописів «Воспитание» (1860–1862), «Народная школа» (1875–1876, 1880, 1888), «Журнал Министерства народного просвещения» (1876–1914), «Вестник воспитания» (1894–1915), «Педагогический листок» (1900–1909), «Родник» (1903–1914), «Детское чтение» (1904–1906) та ін.
Користування книгозбірнею було безкоштовним, і не лише для ліцеїстів. Поступово, зі збільшенням обсягу фонду, зростали кількість читачів і відвідуваність бібліотеки. Якщо в 1927–1928 рр. її читальну залу відвідувало пересічно 4 читачі на день, то в 1935 р. – вже 35, а за рік зафіксовано 1 700 відвідувань. Найбільшим попитом користувалися документи з історії (20 %), літератури (15 %), суспільних наук (16 %). Користувачами закладу були вчителі (30 %), учні середніх шкіл (25 %), ліцеїсти (8 %). У бібліотеці часто відбувалися заходи, спрямовані на зростання інтересу до наукових здобутків і культурного життя на теренах Волині.
У 1939 р., коли в Кременець увійшла Червона армія, ліцей знову припинив існування. Згідно з постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 15 квітня 1940 р. на базі ліквідованого ліцею було створено Кременецький учительський інститут. Його підрозділом стала колишня ліцейська бібліотека, фонди якої були суттєво очищені спеціальними комісіями від «ворожої» літератури. Організація оновленого фонду розпочалася за два місяці до офіційного відкриття бібліотеки: перший запис в інвентарну книгу зроблено 15 лютого 1940 р. Після звільнення Кременця від німецьких окупантів Кременецький учительський інститут відновив свою роботу 19 березня 1945 р. Частину фонду його бібліотеки знищили нацисти, іншу розібрали кременчани, а згодом, у повоєнний час, під впливом дорадянського духовно-релігійного виховання й усталеного морального припису «чужого не привласнювати» частково повернули, зокрема раритетні видання – 200-томну французьку енциклопедію, прижиттєві видання творів Т. Шевченка, О. Пушкіна. Однак загалом фонд книгозбірні довелося створювати заново.
У 1950 р. учительський інститут реорганізовано в педагогічний, з чотирма факультетами: природничим, фізико-математичним, мовно-літературним і фізкультурним. Улітку 1969 р. інститут перевели до обласного центру (нині це Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка). Бібліотека інституту ще деякий час залишалася в Кременці і фактично перебувала поза охороною, напризволяще: фонд переміщено на горище, що не зачинялося, чимало книжок лежало у стосах попід стінами в коридорах. До Тернополя зібрання перевозили у відкритих вантажівках, по дорозі під час зупинок багато найбільш цінних книжок перейшло до рук приватних осіб.
Замість Кременецького педінституту у стародавніх корпусах колишнього Єзуїтського колегіуму почало діяти Кременецьке педагогічне училище, яке здобуло ім’я Тараса Шевченка (з 1991 р. діяло як коледж). Однак історичні традиції, століттями просочена духом просвітництва атмосфера міста далися взнаки: на базі коледжу 26 липня 2002 р. був утворений Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут імені Тараса Шевченка, від 2012 р. перейменований у Кременецьку обласну гуманітарно-педагогічну академію імені Тараса Шевченка, що має власну книгозбірню.
Історія бібліотеки Кременецького ліцею, доля її найціннішого скарбу – Королівської бібліотеки – незмінно привертають увагу дослідників упродовж багатьох десятиліть. Їх вивчали українські вчені О. Оглоблин, В. Мозгова, П. Голобуцький, С. Коляденко, Т. Мяскова, Л. Деменко, Є. Демченко, Р. Кирчів, Г. Чернихівський, низка польських науковців, зокрема М. Данилевичова, Х. Ласкажевська.
У Центральному державному історичному архіві м. Києва зберігаються чотири великі фонди (за №№ 707–710), ще один – у Державному архіві м. Києва (ф. 16), що містять документи, пов’язані з Волинським ліцеєм та його бібліотекою.
Кременецький ліцей : копії рукописних матеріалів 1922–1939 рр. / Державний архів Тернопільської області, ф. 131, оп. 3 (755 од. зб.).
Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Т. 3. Уъезды Кременецкій и Заславскій / сост. Н. И. Теодоровичъ. – Почаевъ : Типографія Почаево-Успенской Лавры, 1893. – С. 32–40. – Інформація про бібліотеку Кременецького ліцею.
Оглоблін О. Бібліотека Волинського ліцею / Олександр Оглоблін // Бібліологічні вісті. – 1927. – № 4. – С. 47–59.
Чернихівський Г. Серед старовинних видань / Г. Чернихівський // Вільне життя. – 1966. – 13 серп.
Ельгорт Б. Б. Кременець : історико-краєзнавчий нарис / Б. Б. Ельгорт. – Львів : Каменяр, 1969. – 60 с. – Про бібліотеку Кременецького ліцею: с. 12.
Перепелиця С. Скарб «Волинської Швейцарії» : [про б-ку Кременец. пед. ін-ту] / С. Перепелиця // Друг читача. – 1969. – 28 січ.
Колесник Є. О. Кременецька книжкова колекція / Колесник Є. О. // Український іст. журн. – 1970. – № 6. – С. 111–113.
Андрієвський В. П. Кременець : [містить відомості про Кременецький ліцей] / В. П. Андрієвський // Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська область. – Київ, 1973. – С. 370–371.
Гонтар М. І. Кременець / М. І. Гонтар, А. В. Савенко // Історія міст і сіл Української РСР : в 26 т. Т. 20 : Тернопільська область / редкол.: С. П. Нечай, В. П. Андрєєв, М. П. Глинський [та ін.]. – Київ : Голов. ред. УРЕ, 1973. – C. 367–399. – Про бібліотеку Кременецького ліцею: с. 370.
Чернихівський Г. Унікальна скарбниця : [доля Кременец. книжк. колекції ліцею] / Г. Чернихівський, В. Савич // Радянське село. – 1981. – 25 квіт.
Чернихівський Г. Цікаве про бібліотеку [Кремянецького ліцею] / Г. Чернихівський // Прапор перемоги. – 1981. – 25 квіт.
Чернихівський Г. Автор «Бібліології» : [Павло Ярковський] / Г. Чернихівський // Друг читача. – 1981. – 19 листоп.
Колесник Е. А. Книжные коллекции Центральной научной библиотеки Академии наук УССР / Е. А. Колесник ; отв. ред. Н. Ф. Котляр; Акад. наук УССР, Центр. науч. б-ка. – Киев : Наук. думка, 1988. – 113 с.: 4 л. іл. – Про колекції: Королевская библиотека. – С. 17–24; Коллекция Яблоновского. – С. 24–27; Коллекция Микошевских. – С. 27–29; Коллекция Мошинского. – С. 29–31; Коллекция Кременецкого иезуитского коллегиума. – С. 31–32; Почаевская коллекция. – С. 32–33; Кременецкая «Новая коллекция». – С. 33–35.
Гладкий В. М. Система навчання і виховання в Кременецькому ліцеї / В. М. Гладкий // Розвиток педагогічної освіти і науки в Західних областях України : тези доп. наук.-практ. конф. / редкол.: А. В. Вихрущ, Р. Т. Гром’як, Ю. В. Іващенко [та ін.].– Тернопіль, 1990. – Ч. 1. – С. 4–8. – Про бібліотеку Кременецького ліцею: c. 4.
Чернихівський Г. І. Кременецькі раритети : [стародруки 16–18 ст.] / Г. Чернихівський // Діалог. – 1992. – 27 трав.
Голобуцький П. Скарб світового значення – для нащадків : [б-ка Кременецького ліцею] / П. Голобуцький // Бібл. вісн. – 1993. – № 1/2. – C. 76–77.
Коляденко С. М. Осередок польської культури на Поділлі : [190 років з часу засн. Кременец. ліцею] / С. Коляденко // Відродження. – 1995. – № 7. – С. 9–10, 21.
Коляденко С. Кременецький ліцей – визначна пам’ятка в історії освіти ХIХ століття / С. Коляденко // Тернопіль. – 1996 – № 4/5. – С. 33–34.
Чуйко С. Кременецький ліцей в контексті ХІХ століття / Сергій Чуйко // Тернопілля, 1996 : регіональний річник : 5-річчю Незалежної Української Держави присвячується / упоряд.: Б. Куневич, М. Ониськів. – Тернопіль : Збруч, 1996. – Кн. 2. – С. 162–167. – Згадка про бібліотеку ліцею: с. 164.
Чуйко С. Кременецький ліцей: історичний екскурс та характеристика діяльності у перший період існування (1805–1833 рр.) / Сергій Чуйко // Ліцеї України (ХІХ–ХХ ст.) / С. Р. Чуйко. – Тернопіль : Ліком, 1996. – С. 29–47. – Про книгозбірню ліцею: с. 36–37.
Коляденко С. Польський вплив на розвиток народної освіти Волині (перша половина ХІХ ст.) : [Кременецький ліцей першої пол. ХIХ ст.]) / С. Коляденко // Slavica Tarnopolensia : альбом. – Тернопіль, 1997. – Вип. 4. – С. 170–174.
Бармак М. Нова історія України. Наш край в першій половині XIX ст. // Наш край – Тернопільщина : на допомогу вчителю історії та учням / М. Бармак, О. Бармак. – 2-е вид., допов. і випр. – Тернопіль, 1998. – С. 51–66. – Про бібліотеку ліцею: с. 61.
Аврамишин А. Ліцей сам свою долю кує, або важкі стежки по освітянській ниві / А. Аврамишин // Діалог. – 1999. – 1 трав.
Джерело духовної скарбниці : Тернопільському педуніверситету – 60 / упоряд. М. Герц // Студентський вісник. – 1999. – № 5 (184). – С. 3. – Згадано бібліотеку Кременецького ліцею.
Мозгова В. Бібліотека «Волинських Афін» : (з історії б-ки Кременец. ліцею) / В. Мозгова // Історія бібліотечної справи в Україні : зб. наук. пр. / Нац. парламент. б-ка України. – Вип. 3 – Київ, 1999. – С. 27–34.
Мозгова В. Бібліотечно-бібліографічна та інформаційна підготовка ліцеїстів / В. Мозгова // Вісн. Кн. палати. – 1999. – № 2. – С. 23–25. – Відомості про викладання курсу бібліографії в Кременецькому ліцеї бібліотекарем П. Ярковським, с. 24.
Мозгова В. Книжкові зібрання бібліотек ліцеїв України XIX ст. / В. П. Мозгова // Вісн. Кн. палати. – 1999. – № 9. – С. 25–29. – Згадано бібліотеку Кременецького ліцею, с. 26–27.
Чернихівський Г. Під скіпетром самодержавства (кінець XVIII–XIX ст.) / Г. Чернихівський // Кременеччина від давнини до сучасності / Гаврило Чернихівський. – Кременець, 1999. – С. 84–103. – Згадка про бібліотеку Кременецького ліцею: c. 89.
Мозгова В. Бібліотечне обслуговування ліцеїстів у ХІХ столітті / В. Мозгова // Вісн. Кн. палати. – 2000. – № 1. – С. 36–37. – Згадано бібліотеку Кременецького ліцею.
Ліцеї Галичини та Волині // Курляк І. Класична освіта на західноукраїнських землях (ХIХ–ХХ ст.) / І. Курляк. – Тернопіль, 2000. – 263 с. – Із змісту: [про Кременецький ліцей]. – С. 82–83; 198.
Лисенко Л. В. Книжкове зібрання «Нова колекція» бібліотеки Волинського ліцею (1819–1832) як об’єкт державної реєстрації / Лисенко Л. В. // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Культура Волині: історія і сучасність : зб. наук. пр. – Рівне, 2003. – Вип. № 4. Ч. П. – С. 60–61.
Кременець // Хто є хто на Тернопільщині : видатні земляки : довідк.-біогр. вид. Вип. 1 / редкол.: О. Г. Бенч, В. В. Болгов, В. Ф. Гладун [та ін.]. – Київ : УАГТЗЛ, 2004. – C. 16–17. – Про бібліотеку Кременецького ліцею: с. 16.
Войцеховський Ю. Кременецький ліцей – осередок елітної освіти на Волині : до 200 – річчя заснування навчального закладу / Ю. Войцеховський, І. Коляда, Я. Пилипчук // Історія в школі. – 2005. – № 11/12. – С. 1–7. – Згадка про бібліотеку ліцею. – С. 3.
Кралюк П. «Волинські Афіни» на Кременеччині : [про організаторів Волин. гімназії та б-ки Т. Чацького й Г. Коллонтая] / П. Кралюк // Дзеркало тижня. – 2005. – 24 груд. – С. 21 : фото.
Оболончик Н. Бібліотека Кременецького ліцею 20–30-х рр. ХХ ст. / Н. Оболончик // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Розвиток бібліотечної справи в краї : наук. зб. : матеріали ХVІ Волин. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 65-річчю Волин. держ. обл. універсал. наук. б-ки імені Олени Пчілки, 1–2 черв. 2005 р. – Луцьк, 2005. – С. 28.
Якель Р. Кременецький ліцей: погляд через 200 років / Роман Якель // Свобода.– 2005. – 15 жовт. – С. 4.
Кирчів Р. Кременець як літературно-мистецький осередок першої третини ХІХ ст. / Р. Кирчів // Волинські Афіни, 1805–1833 : зб. наук. пр. / під ред.: С. Маковського, В. Собчука. – Тернопіль : Богдан, 2006. – С. 75–87. – Про бібліотеку ліцею: с. 76, 85.
Кремінська М. Кременецький бібліотекар Павел Ярковський / М. Кремінська // Волинські Афіни. 1805–1833 : зб. наук. пр. – Тернопіль, 2006. – С. 222–231.
Безбах В. «Де скарб твій, там і серце твоє» : до 250-ї річниці від дня народження визначн. діяча на ниві культури, науки і освіти Волині, засновника Волин. гімназії у Кременці Тадеуша Чацького / Вікторія Безбах, Олег Гаврилюк // Вільне життя. – 2015. – 4 верес. (№ 71). – С. 4–5. – Згадано бібліотеку Кременецького ліцею, яка була особливою гордістю школи Тадеуша Чацького.
Кульчицька О. Я. Кременецький період в історії бібліотеки : [про б-ку Кременецького ліцею] // Кульчицька О. Я. «Бібліотека – оселя людського розуму» : іст. нарис : до 75-річчя наук. б-ки Терноп. Нац. пед. ун-ту імені Володимира Гнатюка / О. Я. Кульчицька ; передм. і літ. ред. О. П. Штонь ; відп. за вип. І. А. Чайка. – Тернопіль : Вектор, 2016. – 178 с.
*****
Biblioteka i sala kolumnowa // Krzemieniec. – Wilno : Drukarnia ”Grafika”, [1900?]. – S. 9.
Jarkowskij P. Wiadomość o bibliotece Lyceum Krzemienieckiego i onej porządku udzielona przez jej bibliotekarza Pawła Jarkowskiego Joachimowi Lelewelowi roku 1825 : rekopis / P. Jarkowskij. – [Ukraina : l. n., 1925?]. – 149 s. – Машинопис.
Biblioteka Liceum Krzemienieckiego // Życie Krzemienieckie : miesięcznik społeczny. – 1932. – № 3. – S. 42–43.
Groszyński K H. Kużnica kultuty : [Biblioteka Liceum Krzemienieckiego] / K. H. Groszyński / Życie Krzemienieckie : miesięcznik społeczny. – 1933. – № 2. – S. 91–97.
Wiadomość o bibliotece Liceum Krzemienieckiego i onej porządku udzielona przez jej bibliotekarza Pawła Jarkowskiego Joachimowi Lelewelowi roku 1825 / wyd. Marja Danilewiczowa // Rocznik Wołyńcki. – 1935. – T. 4. – S. 77–101.
Danilewiczowa M. Zycie naukowe dawnego Liceum Krzemienieckiego / М. Danilewiczowa // Nauka Polska. – 1937. – T. 22. – S. 58–101.
Danilewiczowa M. Testament naukowy dawnego Liceum Krzemienieckiego / М. Danilewiczowa // Życie Krzemienieckie : dwutygodnik społeczny. – 1938. – № 12. – S. 274–283.
Miasto wielkiej tęsknoty : аlbum Krzemieńca / оpracował Kazimierz Henryk Groszyński. – Krzemieńiec, 1939.
_________________________________________
Бібліотека / Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка : [сайт]
Бібліотека ім. Юліуша Словацького: знайомтесь – бібліотеки нашого краю / Кременецька ЦБС
Родовід книгозбірні : презентація / підгот. О. Я. Кульчицька. – Тернопіль, 2015.