Серія – у видавничій справі сукупність самостійних друкованих і електронних видань, які: 1) концептуально об’єднані cпільністю задуму, тематики, метою, цільовим або читацьким призначенням; 2) виходять під загальною назвою, зазвичай в однотипному оформленні; 3) просуваються видавцем як складові певної послідовності творів, що публікуються.

Починаючи з 19 ст. й дотепер, різноманітні С. є поширеним явищем, оскільки як ефективний інструмент маркетингу, організації і систематизації книжкової продукції мають певні переваги порівняно із загальним масивом видань. Вони деякою мірою допомагають орієнтуватись у видавничому репертуарі, скорочують витрати на просування книжок, визначають «обличчя», упізнаваність окремих видавництв. Саме завдяки популярним серед читачів С., що стали своєрідними конкурентоспроможними брендами, деякі видавництва здобули відомість та власну нішу на книжковому ринку.

Так, Національне видавництво дитячої літератури «Веселка» відоме своїми С. «У світі пригод» (згодом – «Пригоди. Фантастика»), «Казки народів світу», «Українській дитині»; видавництво «Дніпро» – С. «Бібліотека світової класики», «Мудрість народна»; видавництво «Молодь» – С. «Уславлені імена», «Джерело», «КОМПАС. Подорожі. Пригоди. Фантастика», «Перша книга прозаїка», «Прапороносці спорту»; видавництво «Фоліо» – С. «Бібліотека світової літератури» (розроблена спільно з Інститутом літератури імені Тараса Шевченка НАН України), «Світова література», «Зарубіжні авторські зібрання», «Графіті», «Сафарі», «Українська класика», «Українська література», «Шедеври на всі часи», «Українська література. Колекція»; видавництво «А- БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» – С. «Перлини сучасної літератури», «Українська поетична антологія», «Доросла серія» та ін.

Значну частину покупців і читачів книжкові С., особливо в жанрі художньої літератури, приваблюють своєю тематикою, що відповідає їхнім читацьким уподобанням, однотипністю оформлення, зокрема корінців. Видання, що виходять у С., багато книголюбів цілеспрямовано запитують у бібліотеках, купують для поповнення власних книжкових колекцій. Деякі С. виходять у поліпшеному поліграфічному виконанні, вишуканих палітурках і орієнтовані насамперед на бібліофілів. Для підтримки читацького інтересу чимало видавців у чергових випусках тієї чи іншої С. практикують подання інформації (здебільшого на останніх сторінках книги, у вигляді бібліографічних списків і анонсів) про її попередні й наступні видання.

Окремий твір друку, що є складовою  С., має узагальнювальну назву серійне видання. Деякі великі за тематичним охопленням С. можуть охоплювати підсерії, кожна з яких є відносно самостійним видавничим продуктом зі своєю назвою, що доповнює основну назву С., містить один чи багато випусків із власною нумерацією і фокусується на вужчих напрямах чи темах.

С. є характерними для видань найрізноманітніших видів видавничої продукції – літературно-художньої, науково-популярної, наукової, громадсько-політичної, офіційної, науково-виробничої, довідкової тощо і притаманні книгам, брошурам, буклетам, окремим комплектам плакатів, об’єднаних однією темою та ін. Про популярність серійних видань свідчить той факт, що, згідно із статистичними даними Книжкової палати України, у перші два десятиліття 21 ст. щороку їх видавали по кілька тисяч друкованих одиниць (від 2 579 назв у 2007 р. до 5 220 – у 2013-му). Майже кожна п’ята книжка (за назвами) і кожна четверта (за накладами) у 2013 р. виходила у тій чи іншій С. і ця пропорція загалом зберігається і в наступні роки.

Багато С. мають свій логотип, що має комбіновану словесно-графічну форму і дає змогу безпомилково вирізняти певну С. у масиві видавничої продукції. Для додаткової упізнаваності С. видавці приділяють підвищену увагу таким технічним аспектам, як дизайн оправи, її колористика, стилістика, типографіка.

Значну кількість С. продукують національні, державні, наукові та інші бібліотеки. У С. видають низку бібліографічних посібників, наприклад: у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого – «Провідні діячі української книги», «Українські культурно-освітні товариства ‘‘Просвіта’’», «Шістдесятництво: профілі на тлі покоління», в Одеській національній науковій бібліотеці – «Літературна Одеса», «Проблеми. Гіпотези. Відкриття», «Письменники Одеси», в Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В. О. Сухомлинського – «Майстри бібліотечної справи України» та ін.

Залежно від особливостей видавничих цілей існують різні класифікації С. Так, за періодичністю виходу розрізняють С.:

неперіодичні, тобто ті, які випускають час від часу, з мінливими інтервалами (такими є більшість С.);

періодичні, коли протягом календарного року виходить заздалегідь встановлена кількість видань (наприклад, щомісячні С. «Романи і повісті» видавництва «Дніпро», «Скарби» видавництва «Знання»);

продовжувані, зокрема, збірники наукових праць, що мають єдиний заголовок, однотипне оформлення і наскрізну нумерацію (наприклад, «Історіографічні дослідження в Україні», які видає Інститут історії України НАН України з 1968 р.).

Неперіодичні С. у свою чергу поділяються на дві групи:

закриті, коли у певній С. заздалегідь визначають і оголошують кількість випусків або томів, або час припинення випуску видань (наприклад, популярна С. «Библиотека всемирной литературы»  передбачала 200 томів і ця програма була повністю реалізована протягом 1967–1977 рр.; «Бібліотека світової літератури для дітей “Світовид”» видавництва «Навчальна книга – Богдан» – 100 томів, «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література», випущені з ініціативи всеукраїнської газети «День», – по 15 книжок, частину накладу яких реалізовували комплектом у фірмовому футлярі); часто в заголовку цього підвиду С. використовують слово «бібліотека» або «бібліотечка»;

відкриті, коли тривалість виходу і кількість випусків заздалегідь не визначають; такі С. видають настільки довго, наскільки це дозволяють їх тематика, профіль видавництва, його фінансова стабільність, читацький інтерес до них. Так, універсальна за своєю тематикою С. «Видання товариства “Просвіта” у Львові», що мала реєстраційний характер, виходила протягом 70 років (1869–1939) і налічувала 862 випуски.

Вирізняють також С.:

міжвидавничі («Шкільна бібліотека», «Словники України», «Пам’ятки історичної думки України» та ін.; до їх випуску залучають від двох до десятка видавництв – як в одному, так і в кількох містах, що діють за  узгодженим між собою видавничим планом);

авторські, які охоплюють книги одного письменника чи вченого (наприклад, Д. Колґан у С. «Авторська серія» видавництва «Рідна школа»).

Окремі видання можуть входити одночасно до двох С. (наприклад, біобібліографічний посібник «Ігор Якович Лосієвський – український документознавець, книгознавець, літературознавець, поет» (2019), виданий Харківською державною науковою бібліотекою імені В. Г. Короленка, належить до тематично вужчої С. «Бібліотечні діячі Слобожанщини» (вип. 2) і ширшої С. «Науковці України» (вип. 3).

Виданням книжкової С., що не має порядкової нумерації, надають тринадцятизначний персональний (для кожного випуску) і загальний (для всіх випусків) Міжнародний стандартний номер книги (ISBN). Згідно з Інструкцією про порядок надання Міжнародного стандартного номера серіального видання (ISSN) в Україні, розробленою співробітниками Книжкової палати України, видання, об'єднані однією С. (неперіодичні книжкові С.), повинні мати ISSN С. та ISSN кожної окремої назви, що входить до цієї С., наприклад: ISSN 978-966-439-814-2 (серія); ISSN 978-966-439-814-5. Обов’язковим елементом вихідних відомостей нумерованої С. (періодичної, продовжуваної) є восьмизначний Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN), що фактично присвоюється її назві.

У сучасній видавничій практиці України типовими є С., що стосуються країни або регіону (наприклад, «Невідома Україна», «Письменники Херсонщини»), історичного періоду («Україна у першій третині ХХ століття»), релігії або конфесії («Православна бібліотека»), літературної премії («Коронація слова», «Бібліотека Шевченківського комітету», «Лауреати Нобелівської премії»), освітнього процесу («Посібники та підручники ВНУ імені Лесі Українки», «Готуємось до школи. Читаємо по складах», «До школи – готовий»), вивчення мов («Читаймо англійською»), певної установи («Наукові записки Державного природознавчого музею», «Наукові записки Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса») тощо.

Бібліографічний опис С. здійснюють згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи  (ГОСТ 7.1-2003, IDT), який набув чинності відповідно до наказу № 10 від 16 січня 2008 р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Відомості про С. наводять після зони фізичної характеристики видання та містять такі обов’язкові елементи за схемою:

– (Основна назва серії / відомості про відповідальність, що відносяться до серії ; номер випуску серії). – ISBN.

У разі зазначення кількох С. відомості про кожну з них також беруть у круглі дужки та відокремлюють проміжком. Зберігають ту саму форму заголовка С., що й у виданні. Якщо заголовок починається зі слів «Бібліотека», «Серія» і т. ін., то ці слова пишуть без лапок, а назву С. – в лапках. Коли таких слів немає, то лапки не використовують. Наприклад:

. – (Рідна мова в рідній школі);

. – (Серія «Енциклопедія ерудита»);

. – (Серія бібліографічних покажчиків «Письменники Одеси» ; вип. 6);

. – (Математика та її застосування, lSBN 966-02-2571-7) (Праці / Ін-т

математики НАН України ; т. 82);

У деяких бібліографічних посібниках застосовують допоміжні покажчики С., що відображають серійні видання, бібліографічні записи яких увійшли в цей посібник.

Щорічно Книжкова палата України подає у «Літопису книг» покажчик С., зареєстрованих у бібліографічному посібнику впродовж календарного року. Найбільшу кількість С. в Україні було зафіксовано у 2011 р. (2 095). Кожна четверта С. за читацьким призначенням адресована дітям.

Видавничі С. є предметом уваги з боку багатьох українських дослідників, які, крім узагальнення вітчизняного видавничого досвіду, напрацювали й теоретичні засади серійного книговидання (О. Вакаренко, Л. Головата, Т. Дубова, Н. Зубко, І. Кауфман, М. Кострова, Л. Кусий, Д. Кусько, Н. Любовець, Е. Огар, С. Пліхтяк, М. Процик, А. Радченко, Н. Рибчинська, І. Степова, Н. Черниш, Г. Швецова-Водка та ін.).

 

ДСТУ 3017:2015. Видання Основні види. Терміни та визначення понять. – [Чинний від 2016–07–01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – ІV, 38 с. – (Інформація та документація) (Національний стандарт України).

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання. – [На заміну ГОСТ 7.1.-84, ГОСТ 7.16-79, ГОСТ 7.18-79, ГОСТ 7.34-81, ГОСТ 7.40-82 ; введ. 2007-07-01 ; чинний від 2008-04-01]. – Київ : Держспоживстандарт України, 2007. – 47 с. – (Національний стандарт України) (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи). 

ДСТУ 8302:2015. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання / Нац. стандарт України. Вид. офіц. [Уведено вперше; чинний від 2016-07-01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 17 с. – (Інформація та документація.

Словник книгознавчих термінів : [містить понад 1400 термінів] / Книжк. палата України ; [уклад.: В. Я. Буран та ін.]. – Київ, 2003. – Про серію: с. 134.

Швецова-Водка Г. М. Документознавство : слов.-довід. термінів і понять : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – Київ : Знання, 2011. – Про серію: с. 184.

Кусько Д. Д. Серія як показник видавничої культури (на прикладі видань гуманітарного спрямування) / Д. Д. Кусько, С. Я. Пліхтяк // Поліграфія і видавн. справа. – Львів, 1977. – Вип. 32. – С. 199–205.

Огар Е. І. Сучасні науково-популярні книжкові серії в Україні / Е. І. Огар, М. Р. Процик // Поліграфія і видавн. справа. – Львів, 1999. – № 35. – С. 255–261.

Кусий Л. Видавництво «Світ Дитини» Михайла Таранька: серія «Діточа Бібліотека» (1920–1939 рр.) / Леся Кусий // Зб. пр. Наук.-дослід. центру періодики. – Львів, 2002. – Вип. 10. – С. 76–83.

Дубова Т. Біографічний жанр у науково-популярних серіях українських видавництв Львова 20–30-х рр. ХХ ст.: спроба книгознавчої систематизації / Тетяна Дубова // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника : зб. наук. пр. – Львів, 2004. – Вип. 12. – С. 133–140.

Венгринович С. Видавнича серія «Дажбог» Є.-Ю. Пеленського: історико-тематичний та культурологічний аспекти / Софія Венгринович // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника : зб. наук. пр. – Львів, 2006. – Вип. 14. – С. 132–143.

Любовець Н. Біографічні серії в контексті розвитку української біографічної традиції / Надія Любовець // Українська біографістика : зб. наук. пр. – Київ, 2008. – Вип. 4. – С. 267–282.

Радченко А. Академічні книжкові серії / А. Радченко, О. Вакаренко // Вісн. Нац. акад. наук України. – 2008. – № 10. – С. 50–54.

Зубко Н. Книжкові серії у видавничому репертуарі України: типо-видові пріоритети / Надія Зубко // Поліграфія і видавн. справа. – Львів, 2014. – № 4. – С. 65–77.

Степова І. Коломийська видавнича серія «Театральна бібліотека» (1898–1914): книгознавчий аспект / Іванна Степова // Вісн. Львів. ун-ту. Сер.: Книгознавство, бібліотекознавство та інформ. технології. – Львів, 2014. – Вип. 14. – С. 133–140.

Рибчинська Н. Серійні видання 1930-х рр. з проблем шкільництва й освіти в Галичині / Наталія Рибчинська // Зап. Львів. нац. наук. б-ки України ім. В. Стефаника. – Львів, 2017. – Вип. 9. – С. 260–278.

 

_________________________________________________

 

Книжкові серії

Книжкові серії НАН України. Загальнонаукові серії

Відкриття виставки книжок видавництв дитячої літератури (НБУВ, 27.10.2017)

Запрошуємо до Бібліотеки газети "День"