Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКіМ). Бібліотечно-інформаційна освіта.

КНУКІМ – багатопрофільний заклад вищої освіти IV рівня акредитації з підготовки кадрів для культурно-мистецької сфери. За багатьма напрямами діяльності є провідним в Україні.

Історія КНУКіМ бере відлік від початку 1960-х років, коли, відповідно до наказу Міністра культури УРСР Р. Бабійчука від 2 серпня 1961 р. № 375-В на базі Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Міністерства культури УРСР було засновано Київську філію Харківського державного бібліотечного інституту (ХДБІ, з 1964 р. – Харківський державний інститут культури (ХДІК), нині – Харківська державна академія культури). Першим керівником Київської філії упродовж трьох років був викладач ХДБІ Т. Шматлій. З жовтня 1964 р. директором філії було призначено О. Сокальського – бібліотекознавця, педагога, досвідченого керівника, який тривалий час працював у Міністерстві культури УРСР, де очолював відділ навчальних закладів. Маючи вищу бібліотечну освіту і досвід практичної роботи, зокрема викладачем у Кам’янець-Подільському культосвітньому училищі (нині – Кам’янець-Подільський коледж культури і мистецтв), він добре знав потреби українських бібліотек у кваліфікованих кадрах та вимоги до їх підготовки. О. Сокальський доклав чимало зусиль для розвитку Київської філії, створенню нових кафедр, добору висококваліфікованих викладачів з практичним досвідом роботи, розширенню набору студентів, поліпшенню матеріальної та навчальної бази. На його вимогу Київській філії було надано окреме п’ятиповерхове приміщення площею 2500 м² на вул. Чигорина, 20, а студенти-заочники отримали гуртожиток на 400 місць на вул. Герцена, 2. У пізніші роки для потреб навчального закладу було передано 5-типоверховий гуртожиток на вул. Російській (нині – Юрія Литвинського), 70, де раніше мешкали студенти мистецьких вишів Києва.

У структурі філії діяли шість кафедр: бібліотекознавства і бібліографії, літератури і мови, суспільних наук, історії, іноземних мов, марксизму-ленінізму, які здійснювали підготовку фахівців за однією спеціальністю – бібліотекознавство та бібліографія. До читання лекцій залучалися викладачі профільних кафедр ХДІК, серед яких знані бібліотекознавці та біблографознавці – Є. Тамм, А. Ашукін, Д. Кумок, Л. Котенко та ін. Одночасно О. Сокальський долучав до викладання у філії і київських бібліотекознавців та бібліотекарів-практиків, зокрема В. Турова, С. Петрова, О. Ісай, О. Акімушкіну, З. Руду, О. Довгополу, О. Третяка та інших викладачів бібліотечних дисциплін, які з часом повністю замінили харків’ян.

 Студенти філії здобували освіту на заочній та вечірній формах навчання. З року в рік контингент студентів збільшувався: так, якщо в 1961/62 н. р. їх було 460 осіб (337 заочників та 123 на вечірній формі), то у 1965/66 н. р. їх налічувалося 1124 (929 заочників і 195 вечірників).

За короткий час (1964–1968), завдяки зусиллям директора та науково-педагогічного колективу, Київська філія ХДІК досягла високого рівня у підготовці фахівців для галузі культури. В офіційному зверненні до Міністерства культури УРСР О. Сокальський доводив, що за обсягом, змістом та якістю навчальної та наукової роботи філія вже фактично стала самостійним вищим навчальним закладом, але відсутність у неї відповідних юридичних прав гальмує подальший розвиток.

Виходячи з цих аргументів, відповідно до постанов Ради Міністрів СРСР від 8 серпня 1968 р. № 608, Ради Міністрів УРСР від 29 серпня 1968 р. № 459, наказу Міністра культури УРСР від 4 вересня 1968 р. № 435 на базі Київської філії ХДІК з 1 вересня 1968 р. створено Київський державний інститут культури (КДІК) у підпорядкуванні Міністерства культури УРСР. Оскільки на той момент вступна кампанія до вишів вже закінчилася, набір студентів на перший курс здійснювався в дуже стислий строк за підсумками співбесід з абітурієнтами, які у серпні 1968 р. не добрали 1-2 балів при вступі до інших вищих навчальних закладів Києва, насамперед на гуманітарні факультети Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Заняття у КДІК розпочалися 19 вересня 1968 р. Попри екстремальні умови вступної кампанії та зарахування студентами фактично «випадкових» осіб, які вступали до інших вишів на інші спеціальності, перший випуск КДІК, який відбувався через чотири роки, визнано найсильнішим за всю історію цього навчального закладу, оскільки з його лав вийшло багато відомих згодом в Україні успішних керівників закладів культури, вчених, викладачів вишів, зокрема В. Воїнова, М. Геращенко, Т. Долбенко, Ж. Доля (Чернишова), Н. Дяченко, В. Клапіюк, О. Крицький, С. Кулешов, Т. Монько, О. Мошек, І. Нілова, Т. Новальська, Г. Прензилевич, В. Сидоренко, В. Терно, І. Штефан, В. Ясьмо та ін.

Свою діяльність КДІК розпочав, маючи два факультети: бібліотечний (знаходився у відокремленій 4-поверховій будівлі колишньої загальноосвітньої школи на вул. Річковій, 4) та культурно-освітній (базувався у двох корпусах на вул. Чигоріна, 14 і 20). Ректором було призначено к. пед. н., доц. О. Сокальського, факультети очолили, відповідно, к. філол. н., доц. С. Петров та к. пед. н., доц. В. Яковлев (з 1970 р. – к. іст. н., доц. С. Піналов ). У перші роки існування інституту діяло понад 10 кафедр, з них п’ять загальноінститутських – історії, літератури, філософії, іноземних мов, фізичного виховання і цивільної оборони. Практично кожного року створювалися нові кафедри.

Для кращої підготовки працівників культури для західного і південного регіонів України було також відкрито дві філії КДІК – у Рівному (1970, з 1979 р. – самостійний Рівненський державний інситут культури, з 1998 р., після об’єднання з місцевим педагогічним інститутом – Рівненський державний гуманітарний університет) та у Миколаєві (1971); туди переїхала частина молодих викладачів інституту з числа його перших випускників (В. Ясьмо, В. Сидоренко, В. Клапіюк – у Рівне, М. Геращенко і В. Воїнова – у Миколаїв).

У 1972 р. КДІК присвоєно ім’я драматурга О. Є. Корнійчука, яке заклад носив до 1992 р. У цей період ректорами інституту були О. Сокальський (до жовтня 1972 р.), І. Бохан (короткий час), Г. Цибуляк (до квітня 1993 р.).

У 1984 р. неподалік від приміщень на вул. Чигоріна було завершено будівництво нового великого 9-типоверхового навчально-адміністративного корпусу на вул. Щорса (нині – вул. Є. Коновальця), 36, спеціально спроєктованого під потреби навчального процесу на культурно-освітньому факультеті, з відокремленими репетиційними залами і науковою бібліотекою. Поряд було введено в експлуатацію ще один гуртожиток для студентів. Того ж року бібліотечний факультет з вул. Річкової, 4 було переміщено у навчальний корпус на вул. Чигоріна, 14. Відтак матеріально-технічна база КДІК суттєво поліпшилася.

У 1975–1988 рр. культурно-освітній факультет діяв у складі двох підрозділів: самодіяльної художньої творчості та культурно-освітньої діяльності. У 1988 р. факультет було розділено на два окремих факультети – культурології та народної художньої творчості, на яких здійснювалася підготовка фахівців за відповідними спеціальностями. На бібліотечному факультеті студенти навчалися за спеціальністю «Бібліотекознавство та бібліографія» у межах 6-ти спеціалізацій: масові, дитячі, науково-технічні бібліотеки, суспільно-політична, сільськогосподарська, природничо-наукова література.

У квітні 1993 р. на посаду ректора КДІК було призначено д. пед. н., проф. М. Поплавського. Першими його кроками на цій посаді стали: вироблення нової концепції розвитку інституту, оновлення навчальних планів, деідеологізація навчального процесу та перехід до ступеневої системи освіти, створення науково-дослідного центру, модернізація аудиторного фонду, комп’ютеризація освітнього процесу, відкриття нових спеціальностей і кафедр, посилення соціального захисту студентів і викладачів, реформування системи підготовки фахівців соціокультурної сфери. У червні 1996 р. КДІК було акредитовано за IV, найвищим рівнем. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1997 р. № 1253 заклад отримав статус Київського державного університету культури і мистецтв; у лютому 1999 р. Указом Президента України вишу надано статус національного, і закріплено нинішнє найменування – Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКіМ) .

КНУКіМ є сучасною і динамічно оновлюваною науково-освітньою корпорацією. Нині в його структурі діють 10 факультетів: кіно і телебачення; дизайну та реклами; музичного мистецтва; сценічного мистецтва; інформаційної політики та кібербезпеки; готельно-ресторанного і туристичного бізнесу; міжнародних відносин; зв’язків з громадськістю і журналістики; хореографічного мистецтва; івент-менеджменту, фешн- та шоу-бізнесу, 30 кафедр, наукова бібліотека, департамент організації навчального процесу, відділ міжнародних відносин, відділ PR та зв’язків з громадскістю, функціонують також інформаційні та мультимедійні творчі лабораторії, науково-дослідний центр з проблем розвитку української культури та інші підрозділи. В університеті навчається майже 10 тис. студентів, у т. ч. з-за кордону, які набувають фах за 8-ма галузями знань і 44-ма спеціальностями; науково-педагогічну діяльність здійснюють 60 докторів та 252 кандидатів наук, 77 професорів, 193 доценти, 24 народні артисти України, 46 заслужених діячів культури України, понад 50 лауреатів міжнародних і національних мистецьких конкурсів і фестивалей.

Підготовка кадрів здійснюється за освітніми ступенями «Бакалавр» (4 роки), «Магістр» (1 рік 5 місяців). Університет є потужним науковим центром галузі, де ведеться підготовка науковців в аспірантурі та докторантурі.

Видаються 13 наукових збірників, які пройшли державну реєстрацію і відображають основні напрями досліджень, що ведуться в КНУКіМ, зокрема: «Вісник Київського національного університету культури і мистецтв» (в шести окремих серіях – «Аудівізуальне мистецтво і виробництво», «Менеджмент соціокультурної діяльності», «Музеєзнавство і пам’яткознавство», «Музичне мистецтво», «Сценічне мистецтво», «Туризм»); «Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну»;  «Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти»; «Ресторанний і готельний консалтинг. Інновації»; «Танцювальні студії»; «Український інформаційний простір»; «Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук»; «Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері».

Функціонують три спеціалізовані вчені ради з правом приймання до розгляду та захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня за п’ятьма спеціальностями, у т. ч.: докторських і кандидатських Д 26.807.02 за спеціальністю 26.00.01 – теорія й історія культури (культурологія, мистецтвознавство); кандидатських К 26.807.03 за спеціальністю 17.00.01 –дизайн (мистецтвознавство); кандидатських К 26.807.04 за спеціальністями 27.00.03 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство (соціальні комунікації); 27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування (соціальні комунікації); 27.00.06 – прикладні соціально-комунікаційні технології (соціальні комунікації).

 У КНУКіМ за роки його існування сформувалась потужна наукова бібліотечна школа з підготовки фахівців для галузі.

Ядро професорсько-викладацького складу бібліотечного факультету від початку було сформоване з-посеред тих педагогів, хто працював ще у Київській філії ХДІК. Були запрошені також високопрофесійні фахівці з провідних закладів культури Києва, зокрема з ДРБ УРСР ім. КПРС (нині – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), ЦНБ АН УРСР (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), Державної наукової медичної бібліотеки (нині – Національна наукова медична бібліотека України), інших міст СРСР, зокрема Харкова, Свердловська (нині Єкатеринбург).

У кінці 1960-х – на початку 1970-х років на бібліотечному факультеті підготовку фахівців здійснювали три профільні кафедри: бібліотекознавства, бібліографії, науково-технічної інформації (НТІ). З 1974 по 1986 рр. деканом факультету була к. пед. н., доц. З. Скоблецова.

Першим очільником кафедри бібліотекознавства став ректор новоствореного інституту О. Сокальський. На кафедрі працювали О. Акімушкіна, Л. Вовк, П. Коломієць, А. Кондрашова, Е. Куделько, Н. Мірошніченко, Л. Одинока, Є. Перелигіна (Завадська), С. Петров, В. Пілецький, З. Руда, О. Третяк, В. Туров, М. Трофімова, Г. Семендяєва та ін.

З 1973 по 1987 рр. кафедру очолював к. пед. н., доц. В. Пілецький, науковий доробок якого в цей період став значним внеском у формування та розвиток київської бібліотечної школи. У 1987 р. завідувачем кафедри бібліотекознавства за конкурсом була обрана к. іст. н., проф. Л. Каліберда. Професорсько-викладацький колектив кафедри під її керівництвом працював над модернізацією змісту бібліотечної освіти на засадах фундаментальності та універсальності у поєднанні з поглибленою функціональною підготовкою. Здобутком кафедри стало впровадження комплексу активних форм і методів навчання студентів факультету. Зокрема, за авторством Л. Каліберди підготовлено навчально-методичний посібник «Загальне бібліотекознавство» (1998) для студентів закладів вищої освіти зі спеціальності «Бібліотекознавство і бібліографія», в якому було використано інноваційні підходи до організації та викладу матеріалу, подано тестові завдання і допоміжні матеріали.

Надалі, по 2003 р., кафедру бібліотекознавства очолювали д. пед. н., проф. А. Чачко, д. іст. н., проф. Т. Ківшар. З 2003 р. і дотепер очільниками трансформованої кафедри були к. пед. н., проф. В. Загуменна, д. пед. н., проф. Л. Петрова, д. іст. н., проф. Т. Новальська, к. пед. н., доц. Н. Бачинська, д. н. соц. ком. Т. Гранчак, нині кафедрою керує д. іст. н., проф. Т. Новальська.

Викладачі кафедри забезпечували підготовку  бібліотечних фахівців за напрямами «суспільно-політична література», «сільськогосподарська література»,  «природничо-наукова література», «масові бібліотеки», «наукові бібліотеки», «дитячі бібліотеки», «технічні бібліотеки».

Кафедру бібліографії (пізніше – бібліографознавства) від початку очолював відомий книгознавець, бібліотекознавець, к. філол. н., доц. С. Петров. На кафедрі працювали знані в Україні бібліографознавці та бібліографи: П. Беляєва, В. Буран, З. Варга, О. Довгопола, Н. Королевич, Н. Рева, К. Гловацька, П. Голобуцький та ін. У пізніші роки на чолі кафедри бібліографознавства були к. філол. н., перший професор у галузі бібліографії в Україні (1974) Н. Королевич, к. пед. н., доц. М. Геращенко, к. пед. н , проф. В. Загуменна.

У 1976 р. виникла кафедра організації бібліотечних фондів і каталогів, яка була створена за ініціативою П. Коломійця та за підтримки його колег.  П. Коломієць став першим завідувачем кафедри та двічі (1982, 1987) на конкурсній основі переобирався на цю посаду.  Поряд з ним на кафедрі працювали відомі бібліотекознавці: д-р філос. наук, проф. Т. Горбаченко; кандидати наук, доценти Л. Вовк, Т. Гуртовенко, О. Кириленко, О. Олійниченко, З. Руда, К. Селіверстова; доценти В. Дніпренко, О. Мошек, В. Туров, І. Штефан та ін.

Кафедру НТІ очолив к. техн. н., доц. Л. Амлінський (згодом – д. техн. н., професор), поряд з яким працювали фахівці в галузі інформатики О. Балабанов, В. Яковлєв, Н. Бойко, Е. Сіренко, А. Маньковський, Л. Тітова та ін.

Ядро цих кафедр становили досвідчені фахівці зі значним досвідом роботи у республіканських, державних бібліотеках України, інших великих книгозбірнях Києва. Викладаючи навчальниі дисципліни студентам, вони дохідливо поєднували теоретичні знання з власними практичними напрацюваннями. Молоду генерацію викладачів представляли перші випускники факультету – Т. Долбенко, С. Кулешов, О. Левтерова, В. Лутовинова, О. Кащук, В. Воїнова, М. Геращенко, О. Мошек, В. Терно, Ж. Доля (Чернишова), І. Штефан та ін. Багато з них прийшли працювати на кафедри вже з досвідом практичної роботи в бібліотеках.

Навчання майбутніх бібліотекарів здійснювалось за двома формами: стаціонарною (4 роки) і заочною (5 років). Згодом, у 1990-х роках короткий час існувала й вечірня форма навчання. Щороку випускалось приблизно 400 бібліотечних спеціалістів, які отримували направлення на роботу в бібліотеки усіх областей України.

 У перший рік дільності КДІК на факультеті на денну форму навчання було зараховано 250 студентів, на заочну – майже 400 (частину – шляхом переведення з Київської філії ХДІК). Згодом у невеликих кількостях навчалися й студенти з Афганістану, Болгарії, В’єтнаму, Кенії, Конго, Монголії, Нігерії, Руанди, Чехословаччини та інших країн.

Спрямованість на поглиблене вивчення дисциплін бібліотекознавчого, книгознавчого, бібліографознавчого циклів із роками спонукала до відкриття на бібліотечному факультеті нових кафедр: фондів і каталогів (завідувач – к. пед. н., доц. П. Коломієць), галузевого бібліографознавства, яку очолила д. філол. н., проф. Л. Скрипник надалі – к. іст. н., доц. В. Бабич), бібліотечно-інформаційного обслуговування дітей та юнацтва (завідувач – д. філол. н., проф. Ю. Лазебник (у наступні роки кафедру очолювали к. пед. н., доц. Г. Погребняк, канд. пед. н., доц. Т. Долбенко, нині д. культурології, професор).

Студенти отримували грунтовну, всебічну освіту і завдяки діяльності інших кафедр – літератури, де провідними викладачами були О. Килимник, М. Плісецький, Н. Кастеллі, П. Лисюк та ін.; історії (О. Парасунько, О. Позіна, М. Костриба та ін.); іноземних мов (завідувач – Н. Бєлашова). 

Значна увага з перших років діяльності факультету приділялася й науковим студіям, поліпшенню навчального процесу. Вийшли друком перші навчальні посібники за участі викладачів КДІК та із залученням їхніх колег із ХДІК: «Бібліотечні фонди і каталоги» (О. Сокальський, Є. Тамм, В. Туров; Київ, 1971), «Бібліографія сільськогосподарської літератури» (О. Довгопола; Харків, 1972), «Українська радянська бібліографія» (І. Вовченко, О. Довгопола, Н. Королевич та ін.; Київ, 1980).

З 1971 р. у КДІК запроваджено інститут аспірантури, у т. ч. за спеціальністю «бібліотекознавство та бібліографознавство», але без власної спеціалізованої вченої ради. Першими захистили кандидатські дисертації (у спеціалізованих вчених радах Московського та Ленінградського інститутів культури) і надалі працювали викладачами Л. Одинока, В. Ясьмо, Л. Тітова, В. Терно, М. Геращенко, С. Кулешов, В. Загуменна, Т. Долбенко, К. Селіверстова, О. Хропач та ін. Навчалися в аспірантурі і громадяни з В’єтнаму, Кенії, Афганістану, Буркіна-Фасо, Мадагаскару, Нігерії. У 1988 р. в Москві відбувся захист першої докторської дисертації викладача бібліотечного факультету КДІК (Л. Амлінського); захист вже написаної докторської дисертації В. Пілецького не відбувся через його раптову смерть у 1987 р.

Від початку 1980-х років важливою складовою навчального процесу майбутніх бібліотекарів стала функціональна спеціалізація. Студенти випускного, 4-го курсу, незалежно від напряму підготовки та поділу на академічні групи, обирали один з видів діяльності в бібліотеках: комплектування, каталогізування, робота з читачами, робота з фондами, методична робота тощо. Така функціональна спеціалізація сприяла глибокій практичній підготовці студентів, які отримали змогу набувати необхідні уміння, знання і навички відповідно до конкретних завдань у бібліотеці, а відтак – швидше адаптуватися до виробничого процесу.

До початку 1990-х рр. навчальні плани та програми курсів формувалися на загальносоюзному рівні, в Московському державному інституті культури. Водночас викладачі кафедр бібліотечного факультету КДІК, крім унормованих дисциплін, запровадили викладання таких національно орієнтованих курсів, як «Історія бібліотечної справи України», «Історія української бібліографії», «Історія української книги», «Краєзнавча бібліографія», в яких розкривалися особливості розвитку українського бібліотекознавства і бібліографії, висвітлювались здобутки провідних бібліотек України.

З грудня 1986 р. по квітень 1996 р. деканом факультету двічі обирався доцент (з 1991 р. – професор) В. Бабич.

Зі здобуттям Україною незалежності перед викладачами вищої школи постало нове завдання – вивести її на рівень світових стандартів, що обумовило й напружену роботу колективів факультетів КДІК: вносились докорінні зміни в навчальні плани щодо структури дисциплін, їх змістового наповнення, запровадження активних форм навчання, переосмислення систем підготовки фахівців для документно-інформаційних закладів.

Зміни в підготовці кадрів фактично розпочалися з 1990/1991 навчального року. Замість системи підготовки бібліотекарів-бібліографів за комплексами літератури та типами книгозбірень започатковувалося формування майбутніх фахівців за двома напрямами – універсальних та галузевих бібліотечно-інформаційних систем. Це знайшло відображення і в зміні найменування факультету – бібліотечно-інформаційних систем (БІС), і в розробленій провідними викладачами КДІК концепції розвитку факультету БІС, схваленій радою факультету й затвердженій ректором вишу. Базові її засади були підтримані на нараді директорів наукових та обласних бібліотек у Міністерстві культури України. Практичним втіленням концепції стала перебудова структури факультету БІС. Були розроблені нові навчальні плани і на їх основі запроваджено модульну систему підготовки кадрів.

 У грудні 1991 р. при Міністерстві культури України було створено Республіканську навчально-методичну раду в галузі бібліотечної освіти, яку очолив декан факультету БІС КДІК проф. В. Бабич. Він же був введений до складу бюро науково-методичної бібліотечної комісії при Міністерстві освіти України (1993–1998). Участь у цих представницьких колегіальних органах уможливила розроблення нових навчальних планів, розгортання соціологічних досліджень з метою вивчення потреби бібліотек у кадрах, закріплення випускників на робочих місцях, вироблення нових підходів до підготовки бібліотечних кадрів на державному рівні.

Відповідно до вимог часу у 1990-ті роки коригувався профіль і факультету, і його кафедр. Так, на базі трансформованих кафедр бібліографознавства та галузевого бібліографознавства діяли кафедри бібліографознавства та інформаційних ресурсів, галузевих інформаційних ресурсів.

У 1993/94 н. р. викладачами факультету було розроблено оновлену концепцію підготовки кадрів для бібліотечно-інформаційної сфери України і розвитку факультету на тривалу перспективу.

За концепцією, крім традиційної підготовки фахівців (бібліотекар-бібліограф публічних та наукових бібліотек, книгозбірень для дітей та юнацтва), запроваджувалося на замовлення бібліотек та інших організацій навчання майбутніх спеціалістів, які, крім, власне, базової кваліфікації бібліотекаря отримують ще одну додаткову спеціалізацію – соціолога, психолога дитячого та юнацького читання, фондовика, каталогізатора, працівника з обслуговування громадян з обмеженими фізичними можливостями, бібліографа інформаційного маркетингу, технолога автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем (АБІС), бібліографа-архівознавця, бібліографа-музеєзнавця, бібліографа у галузі бізнесу, викладача бібліотечно-бібліографічних дисциплін, бібліографа-референта гуманітарного, науково-технічного, сільськогосподарського, медичного профілів, менеджера бібліотечної справи, бібліографа з патентної інформації, бібліографа інформаційної системи НТІ.

За перші 25 років діяльності КДІК (1968–1993) пройшли повний курс навчання і отримали дипломи 19 660 бібліотекарів – спеціалістів вищої кваліфікації. Більшість із них були працевлаштовані в бібліотеках в усіх областях України.

Протягом 1991–1995 рр. помітно активізувалася наукова й навчальна діяльність викладачів факультету БІС. Ними було опублікувано понад 100 статей у фахових виданнях, збірниках наукових праць, матеріалах науково-практичних конференцій. Цьому сприяло і створення в КДІК у 1993 р. першої спеціалізованої вченої ради з правом прийняття до розгляду та захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук за спеціальностю 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство».

У 1996 р. в НБУВ відбувся перший за часів незалежної України захист докторської дисертації викладача факультету БІС (Т. Ківшар, за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство).

У 1994/95 н. р. відкрито нову спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність». Одночасно почав діяти факультет під цією ж назвою (декан – к. пед. н., доц. В. Терно), з підготовки спеціалістів за кваліфікаціями: документознавець-менеджер, документознавець-референт, документознавець-архівіст. Одночасно, до 2000 р. продовжував діяти факультет БІС, деканами якого були: В. Бабич (по 1996 р.), Т. Долбенко (1996–1998), В. Загуменна (1998–2000).

З 1994-го по 2000 р. (з перервою) кафедру бібліотекознавства очолювала д. пед. н., проф. А. Чачко, фундаторка нового напряму в українському бібліотекознавстві – бібліотечної професіології. Під її керівництвом викладачі кафедри розробили кваліфікаційні характеристики бібліотекаря-бібліографа публічних бібліотек, менеджера бібліотечних систем, менеджера видавничої справи та книгорозповсюдження. А. Чачко організувала і провела наукові читання пам’яті В. Пілецького (1996), започаткувала видання збірника наукових праць «Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній країні» (три випуски – 1998, 2000, 2002). Під її керівництвом захищено 8 кандидатських і 3 докторські дисертації.

Наприкінці 1990-х років на тлі негативних тенденцій в бібліотечній сфері, спричинених, зокрема, тривалою економічною кризою (скорочення мережі бібліотек і держзамовлень на підготовку кадрів, відтік професіоналів із галузі) різко скорочується набір студентів як в інститутах, так і в училищах / коледжах культури. Зменшення контингенту студентів призвело до помітного скорочення професорського-викладацького персоналу, ліквідації деяких кафедр і реорганізації тих, що залишилися.

 У цей складний період широкому загалу фахівців були запропоновані концепції розвитку вищої бібліотечної освіти в нових умовах як викладачами ХДАК В. Ільганаєвою, Н. Кушнаренко, В. Шейко, так і представниками КНУКіМ Л. Калібердою, В. Загуменною, М. Сенченком, А. Чачко, М. Слободяником, що сприяло підготовці нової генерації кадрів для бібліотек.

Під час підготовки навчальних планів на 1998/99 н. р. викладачі  КНУКіМ запропоновули три кваліфікаційні характеристики: «бібліотекар-бібліограф публічних бібліотек», «менеджер бібліотечно-інформаційних систем і технологій», «менеджер видавничої справи та книгорозповсюдження». Остання з них отримала розвиток, було набрано групи, організовано кафедру книгознавства і видавничої справи, яку очолила к. пед. н., проф. В. Медвєдєва. На кафедрі розпочалася підготовка фахівців для книжкового бізнесу як особливої сфери підприємницької діяльності. Під керівництвом В. Медведєвої було розроблено типовий навчальний та робочі плани з підготовки фахівців для книговидавничої галузі. Вона особисто розробила навчально-методичні комплекси «Загальне книгознавство», «Сучасний літературний процес».

Викладачі кафедри бібліотекознавства доповнили навчальний план переліком дисциплін розділу «За вибором студента»: «Бібліотечне джерелознавство», «Бібліотечна педагогіка і психологія», «Бібліотечна етика і етикет». Водночас було запропоновано укрупнення дисциплін: у межах курсу «Історія бібліотечної справи» – дві дисципліни «Всесвітня історія бібліотечної справи» та «Історія української бібліотечної справи»; «Бібліотекознавство» – «Всесвітнє бібліотекознавство», «Зарубіжні концепції бібліотеки»; «Бібліотечне фондознавство» – «Фонди універсальних бібліотек» та «Фонди спеціальних бібліотек»; «Бібліотечний менеджмент» – «Бібліотечна реклама і дизайн», «Паблік рілейшнз та фандрейзинг у бібліотеці».

У червні 2000 р. у КНУКіМ відбулося об’єднання двох факультетів – бібліотечно-інформаційних систем та документознавства і інформаційної діяльності в один факультет документних комунікацій і міжнародної інформації, який очолив д  іст. н. проф. М. Слободяник. Він запропонував власну концепцію підготовки фахівців, за якою зміст освіти зосереджено у семи комплексних навчальних блоках: «Інформатизація бібліотек», «Управління бібліотекою», «Формування бібліотечних фондів», «Каталогізація документів», «Інформаційний сервіс», «Теорія та історія бібліотечної справи», «Бібліографознавство та бібліографічна діяльність». Майже всі складові кожного із семи блоків було запроваджено в навчальний процес як окремі дисципліни або ж як їх модулі. На той час поза увагою залишились деякі пропозиції щодо сьомого (бібліографічного) блоку, а саме такі елементи: теорія інформаційних потоків, бібліометрія, бібліографічна евристика.

Структурно факультет складався з чотирьох кафедр: бібліотекознавства (завідувач у 2000–2003 рр. – д.  ст. н., проф. Т. Ківшар), інформаційних ресурсів і сервісу (проф. В. Загуменна), книгознавства і видавничої справи  (проф. В. Медведєва), міжнародної інформації (проф. М. Слободяник).

Під керівництвом Т. Ківшар на кафедрі бібліотекознавства було розроблено новий навчальний план за спеціальністю «Бібліотекознавець – менеджер бібліотечно-інформаційних систем і технологій», за яким передбачалася фундаментальна підготовка фахівців, обізнаних із менеджерською та маркетинговою діяльністю, технологічними процесами запровадження сучасних технологій для задоволення інформаційних потреб користувачів. Викладачі кафедри, аспіранти та студенти здійснювали дослідження комплексної наукової теми «Бібліотечна Україна». Також було захищено докторську (проф. Т Горбаченко) та кілька кандидатських дисертацій.

Кафедра інформаційних ресурсів і сервісу готувала спеціалістів за кваліфікацією «Бібліограф, інформаційний менеджер». Для студентів були обладнані два комп’ютерних класи, де вони оволодівали навичками використання АБІС ІРБІС, засвоювали інші технологічні процеси опрацювання інформації.

З нагоди 30-річчя першого випуску бібліотечного факультету 2002-го р. було проведено зустріч з його випускниками, а також наукову конференцію. Того ж року кафедра бібліотекознавства організувала міжнародну науково-практичну конференцію «Степан Сірополко – визначний український вчений, громадський, політичний і культурно-освітній діяч (1872–1959)».

Завдяки високому науковому рівню викладачів кафедри бібліотекознавства тут проходили апробацію вітчизняні дисертаційні дослідження в галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства. Значна увага приділялася забезпеченню навчального процесу сучасними методичними матеріалами з урахуванням вимог до підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Т. Ківшар входила до складу робочої групи Міністерства освіти і науки, утвореної при КНУКіМ, з розроблення державного стандарту вищої освіти: освітньо-кваліфікаційна характеристика «Бакалавр» за спеціальністю «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія».

2003 р. кафедри бібліотекознавства та інформаційних ресурсів і сервісу було реорганізовано в кафедру бібліотекознавства та інформаційних ресурсів, яку очолила к. пед. н., проф. В. Загуменна. Під її керівництвом викладачі кафедри удосконалювали навчальні плани, що передбачали підготовку бібліотечно-інформаційних фахівців за трьома освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр; враховувалося також інтегрування дисциплін бібліотекознавчого і бібліографознавчого циклів. Професорсько-викладацький персонал працював над удосконаленням структури і змісту навчально-методичного комплексу дисциплін. На кафедрі здійснювалася значна науково-дослідна робота, вона залишалась одним із провідних наукових підрозділів з атестації дисертаційних досліджень у галузі книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства. Зокрема, протягом 2003–2006 рр. було розглянуто та рекомендовано до захисту докторську дисертацію Л. Петрової та 15 кандидатських дисертацій.

У 2004/2005 н. р. для бібліотек готувалися фахівці зі спеціальності «Бібліотекознавство. Книгознавство. Бібліографія» за однією кваліфікацією – бібліотекознавець, менеджер бібліотечно-інформаційних систем і технологій.

У серпні 2006 р. внаслідок чергової реорганізації дві кафедри (книгознавства і видавничої справи та бібліотекознавства та інформаційних ресурсів) об’єднано в кафедру книгознавства і бібліотекознавства, яку очолила д. пед. н., проф. Л. Петрова. Під її керівництвом викладачі кафедри удосконалили трьохрівневу підготовку бібліотечно-інформаційних фахівців. Трансформаційних змін зазнали типові навчальні плани, оновлено та удосконалено комплекси навчальних дисциплін кафедри.

У 2007 р. під керівництвом проф. Л. Петрової проведено Міжнародну науково-практичну конференцію «Розвиток бібліотечної науки, освіти, професії в умовах інформатизації суспільства»; рішенням кафедри рекомендовано до захисту докторську дисертацію проф. Т. Новальської та дві кандидатські дисертації.

Починаючи з 2008 р., протягом п’яти років кафедру книгознавства і бібліотекознавства очолювала д. іст. н., проф. Т. Новальська, вона ж очолила факультет культурології. Під її керівництвом активізувалася науково-методична робота кафедри, яка спрямовувалася на розроблення навчально-методичного забезпечення освітнього процесу, овлювалися та виходили друком навчальні та робочі програми курсів, відповідно до розвитку книгознавчої, бібліотекознавчої думки, та з урахуванням концептуальних засад бібліотечно- інформаційної освіти. У 2008–2013 рр. кафедра працювала над удосконаленням трьохрівневої підготовки фахівців за спеціальностями бакалавр книгознавства, бібліотекознавства і бібліографії, спеціаліст книгознавець-бібліотекознавець, менеджер бібліотечно-інформаційної діяльності, магістр книгознавства, бібліотекознавства і бібліографії. До навчальних планів були уведені такі нові дисципліни, як: «Національні бібліотеки світу», «Сучасні книгознавчі і бібліотекознавчі концепції», «Управління сучасною бібліотекою», «Ділові комунікації в інформаційній сфері», «Державна інформаційна політика», «Інформаційне право», «Реклама книги», «Організація діяльності інформаційних установ», «Комерційна діяльність». Провадилася значна за обсягом науково-дослідна робота. Одночасно з навчанням студентів здійснювалася підготовка наукових кадрів, зокрема на кафедрі було розглянуто та рекомендовано до захисту 9 кандидатських дисертацій. Загалом за роки існування кафедри було захищено 5 докторських та понад 100 кандидатських дисертацій.

Колектив кафедри та її аспіранти є співорганізаторами і активними учасниками міжнародних та всеукраїнських конференцій, зокрема «Культура в сучасному українському суспільстві: стан та проблеми» (2008); «Державна історична бібліотека України: історія, сучасність, майбутнє» (2009); «Бібліотечне краєзнавство у культурному просторі України. Перші краєзнавчі читання пам’яті Петра Тронька» (2011), та «Другі краєзнавчі читання пам’яті Петра Тронька» (2013). Триває активна співпраця з провідними бібліотечно-інформаційними установами.

 У 2013–2016 рр. кафедру книгознавства і бібліотекознавства очолювала к. пед. н., доц. Н. Бачинська. Майбутні фахівці отримують на кафедрі трьохрівневу підготовку: бакалавр, спеціаліст, магістр; набувають навичок володіння сучасними комп’ютерними технологіями, методиками згортання та перетворення інформації, оперування інформаційними масивами, створення баз даних різноманітних за проблематикою інформаційних ресурсів; засвоюють типологію, ринок та рекламу інформаційних продуктів і послуг, закономірності сучасного віртуального середовища, його соціологічні параметри, специфіку не лише комп’ютерних, але й соціальних аспектів інтернет-технологій.

Від 2016/2017 н. р. розпочато нову сторінку в історії підготовки фахівців бібліотечно-інформаційної галузі. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII/1 та постанови Кабінету Міністрів України  від 29.04.2015 р. № 226 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» в галузі 02 «Культура і мистецтво» з’явилась нова інтегрована спеціальність 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Відтак 2016-го р. відбулося об'єднання кафедри книгознавства і бібліотекознавства та кафедри документознавства та інформаційної діяльності; на їхній базі створено єдину кафедру інформаційної, бібліотечної та архівної справи, яка з 2017 р функціонувала як кафедра соціальних комунікацій та інформаційних наук у структурі факультету культурології. Очолювала кафедру д. н. з соціальних комунікацій Т. Гранчак.

У березні 2018 р. на базі кафедри соціальних комунікацій та інформаційних наук було утворено кафедру інформаційних технологій (завідувач – проф. Т. Новальська) та кафедру документознавства та інформаційно-аналітичної діяльності (завідувач – д. іст. н., проф. В. Бездрабко) у структурі факультету інформаційної політики та кібербезпеки. 

У складі кафедри інформаційних технологій, на якій здійснюється підготовка бакалаврів зі спеціалізації «Менеджер бібліотечно-інформаційної діяльності» та магістрів зі спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», працюють провідні науковці галузі: к. пед. н., доц. Н. Бачинська.; к. іст. н., доц. Л. Грінберг; доц. В. Дніпренко; д. культурології, проф., заслужений працівник культури України Т. Долбенко; к. іст. н., доц. О. Каракоз; к. культурології, ст. викладач Н. Кобижча; к. пед. н., проф., заслужений працівник культури України В. Медведєва; д. іст. н., проф. Т. Новальська; к. культурології, доц. Л. Прокопенко; доц., заслужений працівник культури України І. Штефан.

У травні 2018 р. відбулася Міжнародна наукова конференція «Інформація, комунікація та управління знаннями в глобалізованому світі», приурочена до 50-річчя заснування КНУКіМ та кафедри, а в листопаді того ж року – зустріч із фахівцями бібліотечної галузі, випускниками закладу різних років.

За п’ятдесят років у стінах КНУКіМ було підготовлено майже 22 тис. фахівців бібліотечно-інформаційної галузі. Зокрема, спеціалісти нової генерації, що мають кваліфікацію «Книгознавець-бібліотекознавець, менеджер бібліотечно-інформаційної діяльності», працюють бібліотекарями, бібліографами, редакторами та на інших посадах в бібліотечно-інформаційних установах різних систем і відомств, у книготорговельній сфері, музеях, редакціях ЗМІ, комерційних інформаційно-аналітичних центрах; менеджерами-маркетологами, брокерами інформаційних служб та агенцій, у навчальних закладах та в інших організаціях, які потребують фахівців з інформаційно-бібліотечних знань.

 

Адреса КНУКіМ: Київ, 01601, вул. Є. Коновальця, 36.

Кафедра інформаційних технологій: Київ, 01601, вул. Чигоріна, 14, пом. 75.

Сайт КНУКіМ: http://knukim.edu.ua/

Сайт кафедри: http://fipikb.knukim.edu.ua/kafedry/kafedra-informaciynih-technologiy.html

 

Сокальський О. С. Як ми готуємо кадри / О. С. Сокальський // Культура і життя. – 1968. – 19 трав.

Бабич В. В аспекті перебудови : [перебудова системи підвищення і підгот. кадрів бібл. галузів КДІК] / В. Бабич // Культура і життя. – 1987. – 1 лют.

Коломиец П. Е. Подготовка библиотечных кадров по вопросам автоматизации информационно-библиотечных процессов [вКГИК] / П. Е. Коломиец,  И. П.  Штефан,  А. Г. Кириленко // Науч. и техн. б-ки СССР. – 1989. – № 9. – С. 19–21.

Бабич В. С. Наукова робота факультету бібліотечно-інформаційних систем: здобутки, перспективи розвитку / Бабич В. С., Одинока Л. П. // Бібліотека і бібліотечна професія в умовах інформатизації суспільства : тези доп. : Всеукр. наук. конф. 22-24 верес. 1993 р., м. Київ : 25-річчю Ін-ту культури присвячується / М-во культури України, Київ. держ. ін-т культури, Ф-т бібл.-інформ. систем. – Київ, 1993. – С. 3–6.

Бабич В. С. Новий погляд на професію: (перспектива підготовки спеціалістів на факультеті бібліотечно-інформаційних систем Київського державного інституту культури) / В. С. Бабич, В. С. Пашкова // Бібл. вісн.. – 1993. – № 5/6. – С. 49–51.

Довгопола О. П. Аналіз документального масиву з теми «Підготовка бібліотекарів-бібліографів в Київському державному інституті культури» (1968–1992 рр.) // О. П Довгопола // Бібліотека і бібліотечна професія в умовах інформатизаціїї суспільства : тези доп. : Всеукр. наук. конф. 22-24 верес. 1993 р., м. Київ : 25-річчю Ін-ту культури присвячується / М-во культури України, Київ. держ. ін-т культури, Ф-т бібл.-інформ. систем. – Київ, 1993. – С. 6–10.

Бабич В. С.Факультет – науково-дослідна лабораторія: [про ф-т бібл.-інформ. систем КДІК] / В. С. Бабич, О. П. Довгопола, Л. П. Одинока // Бібл. вісн. – 1994. – № 1. – С. 6–9.

Варакута Т. Чи не перехопить ідею бібліотечного інституту приватник? : [про створення самост. бібл. ін-ту на базі КДІК] / Т. Варакута // Культура і життя. – 1996. – 20 берез. – С. 1.

Бабич В. С. Еволюція бібліотечно-інформаційної освіти : [монографія] / В. С. Бабич ; М-во культури і мистецтв України; КДІК; Нац. парламентська б-ка України. – Київ, 1997. – 64 с.

Каліберда Л. П. Бібліотечна освіта в Україні і проблеми її удосконалення /  Л. П. Каліберда // Вісн. Кн. палати. – 1997. – № 2. – С. 13–16.

Кащук О. Науково-дослідна робота студентів вузів культури : (з досвіду роботи факультетів бібліотечного і документознавства та інформаційних систем КДІК) / О. Кащук, Л. Якімова // Бібл. вісн. – 1997. – № 4. – С. 6–8.

Литвин В. В архівісти я б пішов... : [в КДІК відкрито новий фак. документознавства та інформ. діяльності] / В. Литвин // Голос України. – 1997. – 20 трав. – С. 9.

Нілова І. Документ – це теж культура : [відкриття спец. «Документознавство й інформаційна діяльність» в КДІК] / І. Нілова // Урядовий кур’єр. –1997. – 4 берез. – С. 6.

Традиційна  зустріч випускників Київського державного університету культури і мистецтв: [присвяч. 30-річчю КДУКіМ] // Вісн. Кн. палати. – 1998. – № 8. – С. 24–25.

Загуменна В. Концепція підготовки спеціалістів зі спеціальності 7.020.102 «Бібліотекознавство і бібліографія» / В. Загуменна, М. Сенченко // Вісн. Кн.палати. – 1999. –№ 4. – С. 17–18.

Медведєва В. М. Нова спеціалізація в КНУКіМ «Бібліограф-книгознавець, менеджер видавничої діяльності» / В. М. Медведєва // Бібл. планета. – 1999. – № 3.– С. 35.

Чачко А. С. Концепція кафедри бібліотекознавства КНУКіМ : основні положення і коментар / А. С. Чачко // Вісн. Кн. палати. – 1999. – № 4. – С. 21–23.

Загуменна В. Підготовка бібліографів, інформаційних менеджерів у Київському національному університеті культури і мистецтв / В. Загуменна// Бібл. планета. – 2001. – № 1. – С. 25.

Слободяник М. Концептуальні засади розвитку вищої бібліотечної освіти / М. Слободяник // Бібл. планета. – 2001. – № 1. – С. 23–24.

Бабич В. С. До проблеми підготовки кадрів бібліотечно-інформаційної сфери / В. С.  Бабич // Бібл. планета. – 2005.– № 2. – С.  5–11.

Урок позакласного читання: [про підгот. фахівців бібл. справи розповідають декан ф-ту  культурології Т. В. Новальська та заст. декана І. В. Тимошенко] // Кампус. – 2009. – № 1. – С. 36–39.

Бачинська Н. А. Новий етап у розвитку кафедри книгознавства і бібліотекознавства Київського національного університету культури і мистецтв (до 45-річчя заснування кафедри) / Н. А. Бачинська // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2013. – № 4. – С. 4–7.

Київський національний університет культури і мистецтв / М. М. Поплавський, А. І. Гурбанська, В. М. Медведєва [та ін.]. – Київ : КНУКіМ, 2013. – 384 с.

Новальська Т.В. Кафедра бібліотекознавства КНУКіМ в іменах (1968–2003) / Т. В. Новальська, І. В. Тимошенко // Бібл. планета. – 2013. – № 2. – С. 21–24.

Бачинська Н. А. Базові концепції модернізації вищої бібліотечної освіти в Україні / Н. А. Бачинська // Вісн. Кн. палати. – 2015.– № 3. – С. 32–35.

Новальська Т. В. Вища бібліотечна освіта в Україні: сторінки історії, шляхи модернізації / Т. В. Новальська // Наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. у-ту ім. Івана Огієнка. Серія : Бібліотекознавство. Книгознавство. – 2015. – Вип. 4. – С. 97–101.

Київський національний університет культури і мистецтв на сторінках періодичних видань, 1976–2016 : до 50-річчя від дня заснування : бібліогр. покажч. / М-во культури України, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, наук. б-ка ; уклад.: В. В. Степко, О. Б. Вапельник, Г. О. Стешенко. – Київ : Вид. центр КНУКіМ, 2017. – 169 с.

Бачинська Н. Київська науково-освітня школа бібліотечної професіології (до 50-ти річчя підготовки фахівців бібліотечно-інформаційної галузі в Київському національному університеті культури і мистецтв) / Н. А. Бачинська // Гілея: науковий вісник. – 2018. – Вип. 134. – С. 157–159.

Книгознавча школа Київського національного університету культури і мистецтв: антологія / уклад. В. М. Медведєва. – 2-ге вид., випр. та допов. – Київ : «Ліра-К», 2018. – 676 с.

Кобижча Н. І. Кафедра організації бібліотечних фондів і каталогів у контексті еволюції бібліотечно-інформаційної освіти в КНУКіМ (1976–1994) / Кобижча Н. І., Штефан І. П. // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2019. – № 1. – С. 133–141.

Новальська Т. В. Видатний український бібліотекознавець Олексій Степанович Сокальський : монографія / Т. В. Новальська, І. В. Черняк. – Київ : «Ліра-К», 2019. – 192 с.

Прокопенко Л. І. Науково–дослідна діяльність кафедри бібліотекознавства: витоки становлення і розвитку (1968–2003) / Прокопенко Л. І. // Гілея: науковий вісник. – 2019. – Вип. 143(1). – С. 171–176.