Грушевський Олександр Сергійович (12.08.1877, м. Ставрополь, Росія – 1942, за іншими даними – 1943, ймовірно с. Іртишськ, нині Павлодарської обл., Казахстан) – історик, джерелознавець, літературознавець, організатор бібліотечної та архівної справи Української держави 1917–1918 рр., громадський і політичний діяч. Дійсний член НТШ у Львові (з 1902 р.), Історичного товариства Нестора Літописця (з 1903 р.), Українського наукового товариства у Києві та Історично-філологічного товариства при Новоросійському (Одеському) університеті (з 1907 р.), Російського географічного товариства (з 1913 р.).

Народився у родині священника. Молодший брат видатного українського історика та громадського діяча М. Грушевського. Сестра Ганна – історик, редактор, співробітник часописів «Засів» та «Літературно-науковий вісник», дружина – Ольга Олександрівна (до одруження  Парфененко) – філолог, літературознавець, бібліотекар.

Навчався у Тифліській (нині м. Тбілісі) гімназії,  закінчував Владикавказьку класичну  гімназію (1888–1893). Вищу освіту здобув на історико-філологічному факультеті Київського університету св. Володимира (1895–1899). Учень В. Антоновича, під керівництвом якого підготував і захистив магістерську дисертацію на тему «Турово-Пінське князівство XI–XIII ст.», за яку отримав диплом I ступеня і золоту медаль. Після закінчення університету перебував у науковому відрядженні, працюючи в архівах і бібліотеках Росії, Австро-Угорщини та Німеччини.

У 1907–1908 рр. викладав у Новоросійському (Одеському) університеті на посаді приват-доцента кафедри російської історії. За читання лекцій українською мовою отримав сувору догану і згодом був звільнений з університету.

Викладав у Московському (1909–1910) й Петербурзькому університетах (1910–1917) «малоросійську» історію; одночасно займався науковою діяльністю, опублікувавши низку наукових праць, присвячених життю і творчій спадщині М. Гоголя, П. Куліша, М. Костомарова, М. Маркевича, М. Максимовича, діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, українського гуртка в Петербурзі 1858–1861 рр. та ін.

З початком революційних подій в Україні в березні 1917 р. повернувся до Києва. Член Української Центральної Ради (УЦР) від Української трудової партії. Зробив вагомий внесок у розбудову освітнього та наукового життя. Один з організаторів Українського народного університету, у якому працював на посаді приват-доцента, пізніше – професора. Водночас очолював бібліотечну комісію університету (саме подружжя Грушевських ініціювало організацію бібліотеки при новоствореному університеті). З вересня 1917 р. по серпень 1918 р. виконував обов’язки директора Педагогічного музею Київського навчального округу. У 1917–1921 рр. – голова історичної секції Українського наукового товариства. З 1919 р. працював в установах Української академії наук (з 1921 – ВУАН): директор Постійної комісії для складання історично-географічного словника українських земель (1919–1933), заступник Голови історичної секції (1921–1924), з 1925 р. – голова секції соціально-політичної та економічної історії Кафедри історії українського народу (з 1929 – Кафедра історії України) та ін.

Як член УЦР і діяч УНР, з вересня 1917 по травень 1918 рр. – перший голова Бібліотечно-архівного відділу департаменту мистецтв Генерального секретаріату справ освітніх УЦР (з січня 1918 р. – Народне міністерство освіти УНР), О. Грушевський був фундатором вітчизняної архівної та бібліотечної справи на державних засадах, розробляв стратегію розвитку цих галузей. Під його керівництвом Бібліотечно-архівний відділ закладав основи державно-правового бібліотечно-бібліографічного будівництва, займався науковим бібліографуванням, реєстрацією нових видань, розробленням теоретичних та практичних проблем археографії та бібліографознавства. Зокрема, на початку листопада 1917 р. відділ розробив «Законопроект про обов’язкову надсилку друкарнями всіх видань», який заклав юридичні засади функціонування на державному рівні бібліографічної реєстрації творів друку, комплектування бібліотек незалежної України і системи обов’язкового примірника. Діяльність О. Грушевського сприяла організації бібліотек як закладів позашкільної освіти, помітній активізації бібліотечного руху за часів Української революції 1917–1921 рр. Він був одним з авторів розроблення законопроекту про організацію Українського національного архіву та Української національної бібліотеки. За задумом О. Грушевського, Національна бібліотека мала бути створена на зразок Французької національної бібліотеки у Парижі, або Британського Музею у Лондоні, відображати інтереси української інтелігенції та бути показником високого культурного рівня держави.

За Гетьманату П. Скоропадського, у травні 1918 р. О. Грушевський залишив посаду голови Бібліотечно-архівного відділу і очолив його структурний підрозділ – бібліотечну секцію. Головними напрямами діяльності секції, крім заходів зі створення Національної бібліотеки, було збирання відомостей про бібліотечні ресурси України, реалізація плану розбудови розгалуженої бібліотечної мережі. 3 червня 1918 р. бібліотечна комісія розпочала підготовку до Першого Всеукраїнського з’їзду бібліотекарів, що мав відбутися наприкінці 1918 р. О. Грушевський очолював Організаційну комісію для скликання з’їзду, до її роботи залучалися відомі вчені, фахівці високого рівня ( Ю. Меженко, С. Сірополко, В. Міяковський та ін.). Під час підготовки з’їзду було виконано значний обсяг підготовчих робіт, зокрема,  розроблено і розіслано анкети з метою вивчення книжкового фонду мережі, освітнього і кваліфікаційного рівнів бібліотечних працівників. Від 1919 р. був членом Археографічної комісії і Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки, проте через принципові розбіжності з В. Вернадським у поглядах на організаційні засади розбудови Національної бібліотеки участі в діяльності Тимчасового комітету практично не брав.

О. Грушевський усіляко намагався привернути увагу держави та громадськості до злиденного стану бібліотек, дбав про матеріальний і фаховий рівень бібліотекарів, належну організацію бібліотечної роботи, залучення до неї кращих сил українства.

У 1925 р. О. Грушевський за дорученням Кафедри історії українського народу ВУАН розробив «Положення про історико-археографічні курси», організація яких передбачала підготовку майбутніх спеціалістів з археографії, джерелознавства та бібліотечної справи. Серед дисциплін, що читалися на курсах були: історіографія, методика історичного дослідження, архівознавство, бібліотекознавство, історична географія, друкознавство та ін. Практичні заняття на історико-археографічних курсах проводилися з архівознавства, бібліотекознавства та палеографії. Термін навчання на курсах був однорічним.

О. Грушевський помітно послужився справі розвитку вітчизняної бібліотечної справи, але з огляду на тогочасні складні суспільно-політичні обставини, змінюваність влади не всі його далекоглядні задуми вдалося здійснити, зокрема скликати Перший Всеукраїнський з’їзд бібліотекарів, створити Національну бібліотеку на базі Київської міської публічної бібліотеки, книгозбірні національних меншин України, Український бібліографічний інститут та ін.

Автор понад 100 наукових праць з української історіографії 18–19 ст., джерелознавства, архівознавства, історії України 16–18 ст., історичної географії та літературознавства.

На початку 1930-х рр. зазнав цькувань і переслідувань. З політичних мотивів 31 липня 1933 р. був звільнений з усіх посад у структурах ВУАН з формулюванням «за повний саботаж в науковій роботі». У серпні 1938 р. заарештований. Під час слідства винним себе не визнав і нікого не обмовив.  За сфабрикованим звинуваченням в антирадянській українській націоналістичній терористичній діяльності 5 жовтня 1939 р. Особливою нарадою при НКВС СРСР засуджений до 5-ти років заслання, яке відбував у Павлодарській області (Казахська РСР), де, ймовірно, і помер у 1942 чи 1943 р. Офіційних документів про його смерть та місце поховання не знайдено. У вересні 1989 р. реабілітований.

Ім’я О. Грушевського, починаючи з 1930 р., коли його роботи перестали друкувати, на довгі роки було вилучено із історії української науки. Ґрунтовні дослідження  його життєвого шляху, науково-організаційної та педагогічної праці, здобутків в галузі архівної та бібліотечної справи розпочалися лише за доби незалежності в 1990-х рр., з відкриттям доступу до раніше засекречених  архівних документів (Т. Ківшар, І. Костюк, І. Матяш, Р. Пиріг, Л. Приходько, І. Шихненко та ін.).

 

 

Пинское Полесье. Исторические очерки. Часть первая. XI–XIII вв. / Александр Грушевский. – Киев, 1901. – Ч. 1. – 81 с.;

Пинское Полесье. Исторические очерки. Часть вторая. XIV–XVI вв. / Александр Грушевский. – Киев, 1903. – 194 с.;

Из харьковских лет Н. И. Костомарова / А. Грушевский. – СПб., 1908. – 47 с.;

М. Гоголь і сучасна українська суспільність / О. Грушевський // Записки Українського Наукового Товариства в Київі. – К., 1909. – Т. 5. – С. 5–19;

Н. А. Маркевич (Из прошлого украинской литературы и историографии) / Александр Грушевский  // Журнал Министерства Народного Просвещения. –1911. – № 1, отд. 11. – С. 52–141;

З економічного життя українських монастирів XVII–XVIII ст. / О. Грушевський // Україна: Науковий трьохмісячник українознавства. – 1914. – Кн. 4. – С. 42–48;

Из жизни украинской интеллигенции 1830-х гг. / А. С. Грушевский // Известия ІІ Отделения русского языка и словесности Императорской Академии Наук. – Петроград, 1916. – Т. 21. – Кн. 1. – С. 16–37;

Український народний університет / О. Грушевський // Літературно-Науковий Вістник. –1917. – Кн. 6. – С. 320–326;

Шевченківська література за останні роки / Ол. Грушевський // Україна. –1917. – Кн. 1–2. – С. 116–126;

Стежки і шляхи української науки / О. Грушевський // Літературно-Науковий Вістник. – Київ,1918. – Кн. 6 (Т. 70). – С. 126–133;

З планів та думок Кирило-Мефодіївського братства. Плани видань / О. Грушевський // Літературно-Науковий Вістник. –1918. – Кн. 7-8 (Т. 71–72). – С. 89–95;

Города В. Княжества Литовского в XIV–XVI вв. Старина и борьба за старину / А. С. Грушевский. – Киев, 1918. – 240 с.;

Бібліотечні справи / О. Грушевський // Шлях. – 1919. – Кн. 1. – С.  8;

Історичні студії П. О. Куліша  / О. Грушевський // Літературно-Науковий Вістник. – Київ, 1919. – Кн. VII–IX. – С. 77–85;

Зміни шкільної системи на Лівобережжі в XVIII ст. / О. Грушевський // Україна. – 1924. – Кн. 2. – С. 82–87;

Історичні статті Костомарова в «Основі» / О. Грушевський // Україна. –1928. – Кн. IV. – С. 72–90.

 

Карачківський М. Історичні розвідки О. Грушевського / М. Карачківський // Україна. – 1930. – Кн. 3–4. – С. 151–154/

Сірий Ю. Із спогадів про українські видавництва / Ю. Сірий; Українська вільна академія наук. – Авґсбурґ: Товариство прихильників УВАН, 1949. – 12 с. – (Книгознавство. Бібліологічні вісті. ч. 3).

Гирич І. Листи М. Грушевського до О. Грушевського (До проблеми взаємин двох братів) / І. Гирич, В. Гирич // Український історик. – 1991–1992. – Т. 28–29. – С. 416–431;

Пиріг Р. Доля брата М. С. Грушевського – Олександра була типовою для української інтелігенції 1930-х років / Р. Пиріг // Літературна Україна. – 1993. – 15лип. – С. 3;

Ківшар Т. І. Олександр Грушевський як фундатор бібліотечно-бібліографічної справи у 1917–1918 рр. / Т. І. Ківшар // Бібліотека в розвитку історичної науки в Україні : тези доп. наук.-практ. конф. / Ін-т укр. археографії НАН України [та ін.]. – Київ, 1994. – С. 69–71;

Ківшар Т. І. Невідомі документи про заснування Національної бібліотеки Української держави / Т. І. Ківшар // Історія бібліотечної справи в Україні : зб. наук. пр. / Нац. парлам. б-ка України. – Київ, 1995. – Вип. 1. – С. 3–8;

Качкан В. З родоводу Грушевських (Олександр Грушевський – історик, етнограф, літературознавець) / В. Качкан // Українське народознавство в іменах : навч. посібн. : У 2 ч. – Ч. 2. – Київ, 1995. – С. 160–171;

Верба І. В. Родина Грушевських в українській історичній науці 1920-х рр. / І. В. Верба // Український історичний журнал. – 1996. – № 5. – С. 136–138;

Ківшар Т. І. Головні напрямки бібліотечної політики в добу Української революції 1917–1921рр. / Т. І. Ківшар // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917–1921 рр.) : зб. наук. праць. – Київ, 1998. – С. 93-99;

Матяш І. Літературознавець, історик, архівіст: Олександр Грушевський // Слово і час. – 1998. – № 8. – С. 38–39;

Матяш І. Б. Перший голова Бібліотечно-архівного відділу (до 120-ліття від дня народження О. С. Грушевського) / І. Б. Матяш // Студії з архівної справи та документознавства. – Київ, 1997. – Т. 2. – С. 104–110;

Матяш І. Б. Він ніколи не був ні шовіністом, ні націоналістом, а тільки українцем… Життєва драма О. Грушевського / І. Б. Матяш // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2000. – № 2–4 (13–15). – С. 252–264;

Літопис Національної парламентської бібліотеки України / [Гапченко П. Б., Зворський С. Л.] ; М-во культури України, Держ. закл. ”Нац. парлам. б-ка України”;  Ч. 2 : Березень 1917 – 1943 р. – Київ, 2001. – С. 21–36;

Грушевський Олександр Сергійович / Г. С. Брега, О. В. Юркова // Енциклопедія історії України : Т. 2 : Г-Д / Редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К. : В-во "Наукова думка", 2004. – 688 с.: іл.;

Приходько Л. Внесок Олександра Грушевського у розбудову бібліотечної справи Української держави у 1917–1918 рр. / Л. Приходько // Бібл. вісн. – 2004. – № 4. – С. 23-30.;

Приходько Л. Олександр Грушевський і становлення української національної науки на початку ХХ ст. / Людмила Приходько // Студії з архівної справи та документознавства. – Київ, 2004. – Т. 12. – С. 206–216.;

Грушевський Олександр Сергійович // Українські архівісти (XIX–XX ст.) : біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – С. 170–175;

Шихненко І. М. Внесок Олександра Грушевського у розвиток української біографістики першої третини ХХ ст. / Шихненко І М. // Сумський історико-архівний журнал. – 2008. – № IV–V. – С. 91–96.