За місяць : 168
статей : 1013
| Рубрики : | Бібліотеки |
Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського – найбільша в Україні спеціалізована книгозбірня універсального профілю для осіб з вадами зору, унікальне книгосховище всіх видів і жанрів літератури як на традиційних, так і на спеціальних носіях, призначеної для зазначеної нозологічної групи; реабілітаційний, культурно-просвітницький, інформаційно-бібліографічний та освітньо-виховний заклад у системі Українського товариства сліпих (УТОС); методичний центр мережі бібліотек УТОС; бібліотека-депозитарій видань шрифтом Брайля.
Діяльність бібліотеки спрямована на бібліотечне та інформаційно-бібліографічне обслуговування осіб з інвалідністю по зору та членів їхніх сімей і здійснюється у партнерстві з організаціями та установами, що займаються медичною і соціальною реабілітацією незрячих і слабозорих, наданням їм інших форм допомоги.
За спільною постановою РНК і ЦВК УСРР від 4 червня 1933 р. № 61/544 на добровільних засадах було створено Українське товариство сліпих, що уможливило ведення централізованої і планомірної організаційної роботи серед осіб з вадами зору. Відтоді місцеві осередки УТОС у великих містах (Києві, Харкові, Одесі та ін.) стали організовувати свої бібліотеки та влаштовувати при них гуртки з вивчення рельєфно-крапкового (брайлівського) письма. Водночас через гострий брак брайлівської літератури силами бібліотекарів та їхніх добровільних помічників практикувалося читання вголос особам з вадами зору плоскодрукованих (звичайних) книжок, газет та журналів.
Наприкінці 1936-го року Київська міська Рада депутатів трудящих відкрила першу у столиці України бібліотеку для незрячих. Точну дату заснування книгозбірні не встановлено, оскільки відповідні архівні документи не збереглися. Перша замітка про цю книгозбірню була опублікована наступного року в журналі «Радянська бібліотека».
Новий культурно-просвітницький заклад розміщувався у шести кімнатах житлового будинку на вул. Малій Житомирській, 14. У фонді бібліотеки налічувалось 1 404 брайлівських та понад 1 000 плоскодрукованих книжок. Серед груп читачів переважали робітники промислових артілей, водночас було і семеро студентів. Бібліотека обслуговувала 77 сліпих читачів та 123 зрячих.
Після Другої світової війни Київська міська бібліотека для сліпих, якій було присвоєно ім’я письменника Миколи Островського, поновила свою роботу 1 грудня 1946 р. за новою адресою. Для книгозбірні було виділено одну кімнату площею 65 м2 у житловому будинку на вул. Червоноармійській (нині – Велика Васильківська), 42, у якій розміщувалась і Київська міська первинна організація УТОС, офіційно заснована в 1956 р.
Для зручності обслуговування читачів облаштували 5 бібліотечних пунктів: у будинку культури ім. Я. Батюка УТОС на вул. Совській, нині просп. Валерія Лобановського, поряд з учбово-виробничим підприємством (УВП) № 1 і багатоквартирним житловим будинком членів УТОС, в гуртожитку Київського державного (нині – національного) університету імені Тараса Шевченка та у трьох повоєнних шпиталях – Першому республіканському щелепно-лицьовому, обласному інвалідів війни, Республіканському хірургічному. На УВП № 1 бібліотечним обслуговуванням було охоплено 100 читачів, університетським пунктом користувалось 30 студентів. У медичних установах особам, які втратили зір і змушені були починати нове життя, читали вголос плоскодруковані та брайлівські книжки.
До бібліотеки та бібліотечних пунктів зверталися не лише за книжками та інформацією. Тут члени УТОС слухали лекції, обговорювали прочитані твори, їм читали свіжі газети та журнали. Діяв гурток з вивчення іноземної мови. Бібліотека стала центром згуртування незрячих киян, що прагнули нових знань, місцем спілкування та вирішення спільних проблем, що турбували членів УТОС.
У повоєнний період забезпечувати незрячих літературою рельєфно-крапковим шрифтом ставало дедалі важче. Брайлівське книгодрукування вимагало значних коштів через нестандартне поліграфічне обладнання, невеликі наклади книжок, підвищені витрати паперу тощо. Окрім того, для таких великоформатних видань потрібні були і великі книгосховища, яких бракувало. Тому перевага в комплектуванні вимушено надавалася плоскодрукованій художній та суспільно-політичній літературі.
У 1960-х роках після ремонту приміщення бібліотеки і прокладення всіх комунікацій помітно поліпшився її матеріально-технічний стан. Заклад було обладнано новими меблями, а площа книгосховищ дозволяла розміщувати більшу кількість книжок. Фонди бібліотеки поповнювались як традиційними рельєфно-крапковими і плоскодрукованими виданнями, так і документами у принципово новому форматі – озвученими, які стали якісним проривом в інформаційному забезпеченні членів товариства завдяки своїм перевагам – значно меншій порівняно з брайлівськими виданнями собівартості виробництва, компактності в розміщенні на бібліотечних полицях. У разі псування аудіокнижки її можна відновити чи переписати з іншого примірника, у разі потреби – скопіювати для власної аудіотеки.
Певна зміна пріоритетів у забезпеченні осіб з інвалідністю по зору новими джерелами інформації стала можливою на початку 1960-х років завдяки рішенню президії Центрального правління УТОС створити студію звукозапису, у якій професійні диктори озвучували на магнітній плівці плоскодруковані видання. Згодом студію перетворено на Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС, що діє й дотепер. Кожен член УТОС одержав магнітофон спеціальної конструкції для прослуховування озвучених книжок, які записувались на нестандартній швидкості. Відтак розпочався новий етап у розвитку бібліотечного обслуговування незрячих та слабозорих громадян України. Тисячі осіб, які з тих чи інших причин не володіли письмом Брайля, почали активно відвідувати спеціалізовані бібліотеки. Вони отримали можливість прослуховувати аудіокнижки за власними уподобаннями не лише в бібліотеці чи вдома, а й безпосередньо на радіофікованих робочих місцях на підприємствах УТОС, без відриву від роботи, яка, здебільшого, була досить монотонною. Це дозволило не лише підвищити продуктивність праці сліпих, а відтак і їхні заробітки, але й долучати їх до систематичного ознайомлення з кращими зразками світової літератури, сприяти підвищенню рівня освіченості.
Інтенсивність роботи бібліотечних працівників зросла, їм довелося освоювати особливості технологічних процесів з аудіокнижками – їх інвентаризацію, каталогізування, розміщення на полицях, популяризацію тощо. Змінювався і якісний склад бібліотечних фондів, які досить інтенсивно поповнювались як озвученою художньою літературою, так і виданнями з різних галузей знань, що було важливим для людей розумової праці, учнів та студентів. Пріоритетними джерелами поповнення бібліотечного фонду стала продукція видавництв «Радянська школа» (Київ), «Просвещение» (Москва) – рельєфно-крапкова література; студії звукозапису УТОС – озвучені видання. Через бібліотечний колектор надходили плоскодруковані книжки, а через поштові відділення – передплачувані періодичні видання.
Задля більш повного задоволення читацького попиту працівники Київської міської бібліотеки для сліпих ім. М. Островського щорічно складали тематичні плани озвучування літератури і підготовки аудіокнижок, до обговорення яких долучався широкий читацький актив. Врахування колективної думки дозволяло більш ефективно задовольняти запити користувачів бібліотеки.
Водночас чималу частку бібліотечного фонду становили брайлівські та озвучені російською мовою книжки, що надходили з республік СРСР.
До послуг користувачів була також значна кількість грамплатівок (майже 750 од.) із записами симфонічної та оперної музики, сучасної естради та народних пісень, літературних творів для дітей та дорослих тощо. Вони користувалися попитом насамперед серед шанувальників музики та музикантів – як аматорів, так і професіоналів.
Численну аудиторію збирали в бібліотеці лекції з різноманітних тем, з якими виступали як зрячі, так і сліпі фахівці. Популярністю користувалися літературні вечори, читацькі конференції, зустрічі з відомими письменниками, зокрема зі сліпим поетом, лауреатом Шевченківської премії, членом УТОС В. Забаштанським, концерти аматорів і професійних музикантів та інші соціокультурні заходи.
За рішенням Київської міськради від 15 червня 1970 р. бібліотека перейшла у підпорядкування УТОС. 10 липня того ж року президія Центрального правління УТОС ухвалила створити на базі Київської міської бібліотеки для сліпих ім. М. Островського Центральну бібліотеку (ЦБ) ім. М. Островського як єдиний методичний центр з керівництва роботою книгозбірень товариства, яких на той час в Україні вже функціонувало 79.
Згідно зі Статутом УТОС бібліотека виконувала функції не лише культурно-просвітницького, а й реабілітаційного закладу, долучаючись до соціально-трудової та медичної реабілітації людей з глибокими порушеннями зору та їх інтеграції в суспільство. Задля цієї мети з кінця 1960-х рр. у бібліотеці розпочалося формування фонду тифлологічного профілю. Відтоді працівники бібліотеки надають методичну допомогу іншим бібліотекам мережі УТОС: готують методичні розробки з різних аспектів бібліотечно-бібліографічного обслуговування користувачів з проблемами зору, організовують загальноукраїнські та регіональні семінари, вивчають і узагальнюють досвід кращих книгозбірень, надають методичну допомогу недосвідченим кадрам на місцях, проводять щорічні огляди-конкурси на кращу бібліотеку в системі УТОС.
З розширенням обсягу обов’язків кількість працівників бібліотеки у 1973 р. зросла до 20 осіб. У структурі ЦБ ім. М. Островського в цей час діяли три відділи – комплектування та обробки літератури, методичний, довідково-бібліографічний, три абонементи – брайлівської і плоскодрукованої літератури, озвученої книги, міжбібліотечний та заочний, а також читальна зала.
З поліпшенням організації роботи з виявлення і соціальної реабілітації осіб з інвалідністю по зору, їх соціалізації, залученості до різних форм навчання та працевлаштування кількість читачів у бібліотеках системи УТОС швидко зростала як у Києві, так і в інших регіонах України. ЦБ ім. М. Островського значну увагу приділяла удосконаленню роботи інших книгозбірень мережі, їх організаційно-методичній підтримці. Для зручності мешканців Києва при територіальних первинних організаціях УТОС було створено три бібліотечні пункти за адресами: вул. Червоноармійська (нині – Велика Васильківська), 26-а; вул. Автозаводська, 15-а; вул. Поліграфічна (нині – Кубанської України), 31, де мешкає значна кількість членів товариства. Тут провадився не лише обмін книжок, а й організовувались масові заходи: бесіди, бібліографічні огляди, читання вголос свіжих журналів та газет тощо. Тим читачам, які з поважних причин не могли відвідувати бібліотечні пункти, книжки доставляли додому. До 1996 р. бібліотека мала автомобіль для обслуговування самотніх читачів, які не мали змоги самостійно пересуватися по місту. Таких читачів налічувалося до 80 осіб.
Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 29 жовтня 1975 р. № 830-р. Центральну бібліотеку ім. М. Островського було внесено до переліку республіканських бібліотек-депозитаріїв зі збереження брайлівської літератури. Сотні незрячих змогли користуватись рельєфно-крапковими книжками через заочний та міжбібліотечний абонементи. ЦБ ім. М. Островського усіляко підтримувала новостворені бібліотеки підпорядкованої мережі, надавала допомогу у формуванні їхніх фондів та навчанні бібліотекарів особливостям роботи з незрячими читачами. Так, для незрячих студентів, які у Генічеському медичному училищі (Херсонська обл.) опановували фах масажистів, було створено бібліотеку, до якої ЦБ ім. М. Островського УТОС передала чималий книжковий фонд, а також рельєфно-графічні посібники з масажу, спеціально замовлені у видавничо-поліграфічному тифлоінформаційному комплексі «Логос» (Москва).
У 1990-х роках унаслідок браку коштів скорочувались обсяги комплектування літературою у спеціальних форматах (озвученої та рельєфно-крапкової). Задовольняти постійно зростаючі потреби користувачів у новітніх джерелах інформації в ЦБ ім. М. Островського УТОС ставало дедалі важче.
З 1999 р. відповідно до Закону України «Про обов’язковий примірник документів» ЦБ ім. М. Островського почала отримувати обов’язковий примірник друкованих видань для сліпих (у т. ч. електронний варіант, що підлягає конвертуванню у спеціальний цифровий формат для сліпих, осіб з порушеннями зору та з дислексією), а також аудіовізуальних творів з аудіодискрипцією та інших документів, адаптованих для потреб осіб з вадами зору.
Відповідно до постанови президії Центрального правління УТОС від 22 квітня 2003 р. № 4-22р установа отримала найменування Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського.
Відбулися певні зміни у структурі бібліотеки, де функціонують п’ять відділів – обслуговування читачів, комплектування і обробки літератури, організації та використання єдиного фонду, методико-бібліографічний, сучасних інформаційних технологій.
Обсяг бібліотечних фондів станом на 01.01.2020 становив 211 254 пр., у т. ч.: плоскодрукована література (ПДШ) – 46 458, рельєфно-крапкова література (РКШ) – 82 927, озвучена література – 81 365.
Щорічна передплата періодичних видань становить до 44 найменувань, термін зберігання яких від 3 до 15 років.
Найстаріші книги, написані шрифтом Брайля, що зберігаються у фонді ЦСБС ім. М. Островського – Євангеліє від Іоанна 1898 р.; «Муму» І. Тургенєва 1897 р.
У структурі бібліотечного фонду виокремлено спеціальний фонд літератури з тифлології, де сконцентровано довідково-бібліографічні видання, матеріали про життя і діяльність людей з вадами зору та з проблем їх соціальної реабілітації, а також документи з тифлопедагогіки, тифлопсихології, офтальмології, тифлотехніки. Фонди також поповнюються працями незрячих науковців, творами незрячих письменників, музикантів та ін. На базі фонду здійснюються всі види бібліотечно-бібліографічної діяльності: обслуговування користувачів, комплектування з урахуванням цільового призначення окремих документів, систематизація документів, формування електронної бази озвученої літератури та літератури в текстових форматах. Значна увага приділяється популяризації діяльності відомих незрячих осіб та тих, хто працював задля соціалізації сліпих, виданню методичних посібників («Незрячі діячі музичного мистецтва України», «Незрячие писатели Украины» – до 125-річчя тифлопедагога, громадського діяча О. Щербини, «І словом, і ділом», «Писемність для сліпих: історія і розвиток», «Засновник систематичного навчання незрячих В. Гаюї» та ін.). З метою збереження унікального фонду ЦСБС ім. М. Островського розпочалася робота з його оцифрування.
Основними джерелами комплектування бібліотеки є Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС, ВГО «Генерація успішної дії», ВГО Українська спілка інвалідів, ГО «Громадське об’єднання незрячих фахівців "Реаресурс"», ГС «Сучасний погляд», Український освітянський видавничий центр «Оріон», Благодійна організація «Фонд родини Нечитайло», ТОВ Фірма «Антологія», ГО «Право вибору» та ін.
Значну кількість документів бібліотека отримує через мережу Інтернет. Виконуючи замовлення спеціальних шкіл та індивідуальні запити студентів, працівники бібліотеки переводять підручники, професійну та наукову літературу у формати, доступні для незрячих.
Суттєву допомогу в поповненні бібліотечних фондів літературою в різних форматах надають як незрячі, так і зрячі читачі, небайдужі до діяльності головної книгозбірні в системі УТОС.
У структурі довідково-бібліографічного апарату ЦСБС ім. М. Островського: окремі абеткові каталоги на всі три види літератури (ПДШ, РКШ, озвученої); систематичні каталоги на ПДШ і РКШ; топографічні каталоги на ПДШ і РКШ; картотека літератури з тифлології, електронний каталог (АІБС «Ірбіс», ведеться з 2002 р., обсяг станом на 01.01.2020 р. – 10 583 записів).
На цю ж дату кількість користувачів за статистичними звітами відділів становить 1 342 особи, документовидача – 82 406, кількість відвідувань – 14 357.
Бібліотечним обслуговуванням охоплено більшість членів Київської міської організації УТОС, в якій налічується значний прошарок осіб з високим рівнем освіти і кваліфікації – 11 докторів і 12 кандидатів наук, вищу освіту мають 718 осіб, освіту на рівні технікумів, училищ, коледжів тощо – 540 осіб, навчаються у вишах понад 30 студентів.
Велике реабілітаційне значення мають також масові заходи, які регулярно проводять працівники бібліотеки. Останніми роками вони стали особливо популярними.
Починаючи з 1990-го року, в останню неділю вересня (напередодні дня народження М. Островського) відзначається день бібліотеки. До його святкування долучаються користувачі, їхні родини, друзі і партнери книгозбірні. Учасники заходу обговорюють нагальні проблеми функціонування бібліотеки, її досягнення та недоліки.
З 1990-х років традиційним є також відзначення Міжнародного дня осіб з інвалідністю (3 грудня). Цього дня відбуваються дискусії з питань соціальної та трудової реабілітації незрячих, інтеграції їх у суспільство, організовуються різні конкурси за темою «Елементарна реабілітація людей з вадами зору» та ін.
З метою популяризації рельєфно-крапкової писемності для незрячих бібліотека організовує конкурси читців за письмом Брайля, в яких беруть участь незрячі школярі та дорослі.
Значну увагу привертають літературні вечори. Під час Шевченківських днів відбуваються конкурси читців творів Кобзаря. У читальній залі регулярно збираються утосівські поети – мешканці Києва й інших міст України, аби ознайомити читачів зі своїми творчими здобутками.
Працівники бібліотеки щороку укладають «Тематичний план озвучення літератури для незрячих на … рік», формують добірку матеріалів з періодичних видань для звукових альманахів («Навколо світу», «Здоров’я» –по два випуски щороку), які затверджуються спеціальною постановою президії Центрального правління УТОС. Тематичні плани озвучування літератури затверджують Міністерство освіти та науки України та Міністерство соціальної політики України, для цього виділяється відповідне фінансування. Бібліотекарі щороку надають понад 110 бібліографічних довідок читачам та зацікавленим організаціям.
Фахівці методичного відділу надають бібліотекам для сліпих та слабозорих України відповідну допомогу (консультації, семінарські заняття та ін.).
Бібліотека тісно співпрацює з Українською бібліотечною асоціацією, Інститутом корекційної психології та педагогіки і факультетом дефектології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, лабораторією Інституту спеціальної педагогіки НАПН України, кафедрою очних хвороб Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв, науковими бібліотеками України, релігійними установами та організаціями тощо.
Бібліотека є базою для курсового та дипломного проєктування студентів, що обрали теми тифлологічного спрямування.
Бібліотечні працівники беруть активну участь у наукових форумах, зокрема міжнародних науково-практичних конференціях з питань обслуговування людей з фізичними вадами, семінарах, круглих столах за участю представників владних структур, наукових установ, навчальних закладів, громадських організацій, на яких розглядаються різні аспекти соціальної реабілітації та інтеграції осіб з інвалідністю. Так, на базі книгозбірні відбулась практична конференція «Бібліотека для сліпих – важлива ланка інтеграції інвалідів зору» (жовтень 2011 р.).
Інформатизація бібліотеки розпочалась у 1990-х рр. У 1994 р. було створено Навчально-інформаційний комп’ютерний центр УТОС, який згодом розмістився у приміщенні бібліотеки. Його основним завданням на першому етапі було надання допомоги незрячим в оволодінні сучасною електронною технікою для використання її в навчанні та трудовій діяльності.
На початку 2000-х рр. за сприяння Київської міської держадміністрації (за міською цільовоїю програмою «Турбота. Назустріч киянам»), Фонду соціального захисту інвалідів та Міжнародного фонду «Відродження» бібліотека отримала нову комп’ютерну техніку й розпочала комп’ютеризацію основних бібліотечно-бібліографічних процесів. Комп’ютерами були забезпечені всі відділи книгозбірні, а працівники відділу сучасних інформаційних технологій надають допомогу користувачам у пошуку потрібних документів в мережі Інтернет.
За допомогою сучасної техніки бібліотечні фонди досить швидко поповнюються різноманітною літературою в електронному форматі. Переводяться у цифровий формат найбільш цінні магнітофонні записи, що тривалий час зберігаються на полицях книгосховища. Суттєву допомогу в розгортанні бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів надає сайт ЦСБС ім. М. Островського, створений 2008 р. за сприяння ГО «Фронт змін». До послуг відвідувачів сайту – інформація про бібліотеку, правила користування нею, новини, списки нових надходжень, тематичні плани озвучення літератури, галерея заходів, рубрика «Бібліотечному фахівцю». Активну комунікацію з користувачами, партнерами й зацікавленими інституціями бібліотека підтримує через своє представництво у соціальній мережі «Фейсбук», а також використовуючи власний канал на ютубі.
У 2020 р. ЦСБС ім. М. Островського ініціювала проєкт «Пізнай світ звуками», підтриманий Українським культурним фондом. За наслідками реалізації проєкту передбачається створити онлайн-бібліотеку аудіокнижок, а також електронний каталог видань шрифтом Брайля, завдяки якому потрібні документи можна буде замовити через заочний абонемент.
Серед пріоритетних завдань ЦСБС ім. М. Островського – створення зведеного електронного каталогу всієї літератури, що зберігається у фондах бібліотек системи УТОС (загалом понад мільйон документів). Це уможливить доступ користувачів, незалежно від місця їх проживання, до інформації через інтернет.
Станом на 01.01.2020 р. в установі працюють 15 бібліотекарів з вищою освітою. Фахову освіту мають 8 осіб.
Помітний внесок у розвиток бібліотеки зробили А. Тарасюк (директор у 1975–1989 рр.), її ветерани Л. Кагановська (завідувач відділу обслуговування), Н. Макуха (методист), Г. Сороченко (бібліотекар 1 категорії) та інші працівники.
Адреса: м. Київ, Печерський узвіз, 5
e-mail: csbs@ukr.net
Офіційна сторінка у фейсбуці
https://www.facebook.com/csbs.org.ua
Офіційний ютуб-канал бібліотеки
https://www.youtube.com/channel/UCqRl3F1QJYEzzfdLrET5aWw/featured
Скульський І. Бібліотека для сліпих у Києві / І. Скульський // Радянська бібліотека. – 1937. – № 8. – С. 50–51.
Петренко І. Мовчання – знак байдужості : [про б-ку для сліпих ] // Київ. Вісн. –1992. – 15 серп.
Вишняков Ю. Організація обслуговування читачів у Центральній бібліотеці ім. М. Островського Українського товариства сліпих / Ю. Вишняков // Публічні бібліотеки: сучасність і майбутнє : зб. ст. до міжнар. наук.-прак. конф. / УБА, ЦМБ ім. Лесі Українки, ІПК працівників культури. – Київ, 1997. – С. 93–97.
Вишняков Ю. Бібліотеки для сліпих в умовах політичних та економічних змін / Ю. Вишняков // Бібліотека. Інформація. Суспільство : зб. наук. пр. / УБА, НПБ України. – Київ,1998. – С. 38–40.
Бурчак О. Проблеми бібліотек УТОС / О. Бурчак // Бібл. вісн. – 1999. –№ 1. – С. 16–17.
Кагановська Л. Г. Бібліотечно-інформаційне забезпечення інвалідів зору: стан і перспективи / Л. Г. Кагановська // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2002. – Вип. 9. – С. 619–622.
Бурчак О. Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського Українського товариства сліпих: становлення та розвиток / О. Бурчак // Бібліотеки України загальнодержавного значення: історія і сучасність : зб. статей. – Київ, 2007. – С. 242–248.
Білик О. Шлях до бібліотек рівних можливостей / Олена Білик // Бібл. планета. – 2019. – № 1. – С. 16–20.
———————————————
Бібліотека для сліпих // Друг читача, 13.03.2011
Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського
Святкування 80-ї річниці Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих в Києві