Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 9
За місяць : 368
Кількість
статей : 689
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Підручник
Підручник

imageПідручникнавчальне видання, що містить основи наукових знань і види діяльності з певної навчальної дисципліни, викладені відповідно до державних стандартів освіти та вимог офіційно затвердженої навчальної програми з урахуванням особливостей цієї дисципліни, типу закладу освіти і вимог дидактики; носій адаптованої наукової інформації; основний засіб процесу засвоєння змісту освіти через пізнавальну, самостійну, творчу діяльність.  Існує як у традиційному (друкованому) так і електронному форматах. Використовується на всіх рівнях формальної освіти. Найбільш поширене у системі загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. Є невід’ємною складовою бібліотечного фонду спеціальних освітянських бібліотек різних рівнів.

Для педагога П. – орієнтир логічного розгортання процесу навчання відповідно до мети і змісту освітнього процесу, для учня (студента) – джерело знань та інструмент засвоєння. Сучасний П. виконує освітню, розвивальну, виховну і дослідницьку функції. Основні функції П. обумовлені системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності та послідовності, зв’язку із життям та ін.

У спеціальній літературі науковці по-різному тлумачать зміст поняття «підручник». Так, засновник дидактики Я. Коменський називав підручник основним джерелом знань із будь-якої навчальної дисципліни. У дорадянський період поняття «підручник» застосовувалося поряд із поняттями «навчальний посібник», «навчальна книжка», «курс», «настанова», «лекції», «записки» та ін. Український педагогічний словник трактує поняття «підручник» як книгу, «в якій викладаються основи знань з певного навчального предмета на рівні сучасних досягнень науки і культури. Для кожного типу навчальних закладів видаються підручники, які відповідають програмам і завданням цього закладу, віковим та іншим особливостям тих, хто навчається». У результаті наукових досліджень 70–90 рр. 20 ст. виявлено двоєдину сутність підручника: як джерела знань, носія змісту освіти і як засобу навчання.

ДСТУ 3017: 2015 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» тлумачить підручник як «навчальне видання, що містить у повному обсязі систематизований виклад навчальної дисципліни, відповідає навчальній програмі та має відповідний, офіційно наданий гриф». До категорії підручників віднесено і букварі.

 Класифікують П. за низкою ознак. Залежно від цільового призначення і категорії рівнів освіти найпоширенішими є П.: для системи загальної середньої освіти – більш широковживане поняття «шкільний підручник»; для системи вищої освіти, або «вишівський підручник» (відображає зміст наукової дисципліни або сфери професійної діяльності).

Відповідно до СОУ 18.1-02477019-07:2015 (від 07.05.2015) «Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх навчальних закладів. Загальні технічні вимоги» виокремлюють групи П., що мають специфічні характеристики, а саме: для початкової школи (1–4 класи); для основної середньої школи (5–9 класи); для старшої школи (10–11-х класів), серед яких розробляються підручники за рівнями профільного навчання (рівень стандарту, академічний і профільний).

П. поділяють на підвиди залежно від їхньої ролі та місця в освітньому процесі, а саме: стабільні (мають офіційний гриф та можуть використовуватись у школах декілька років); основні; альтернативні або варіативні (створені за однією навчальною програмою та стандартами, але різняться між собою різним виконанням); додаткові.

Шкільні П. класифікують і за іншими ознаками: за глибиною відображення змісту освіти (базові і диференційовані – для поглибленого вивчення; для осіб з особливими освітніми потребами; профільні); за характером відображення інформації (для певних освітніх галузей, дисциплін; інтегровані); за способом організації навчальної інформації (проблемні, дискусійні, програмовані, інтерактивні, розвивальні); за способом виготовлення (друковані та електронні).

Різновидами П. є видання, що поєднують ознаки навчального посібника: підручники-зошити, підручники-хрестоматії, підручники-довідники, підручники-задачники.

Стуктурно будь-який П. складається із двох основних компонентів – змістового (авторський текст) і методичного – системи завдань, засобів організації тексту, ілюстративного матеріалу (рисунки, фото, діаграми, схеми тощо, офіційні й архівні документи). Допоміжний, третій компонент – технічне виконання – поліграфічне оформлення, способи виділення особливо важливих місць, довідковий матеріал т. ін.

Характерною ознакою П. є зазначення у його вихідних відомостях офіційного грифа центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, відомства, навчального чи наукового закладу. Види грифів та умови їх отримання визначено у Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 17 червня 2008 р. № 537.

П. – один з найдавніших книжкових жанрів. Процес створення перших українських підручників розпочався задовго до появи національної школи і став своєрідним підготовчим етапом та умовою її виникнення. Першими підручниками для навчання грамоти були «Псалтир», «Октоїх» та «Євангеліє». Пізніше виникла потреба в укладанні Букваря або Азбуки, що було більш зручним і зрозумілим як для дітей, так і для дорослих.

У 17 ст. з’явилися азбуковники, які мали характер навчальних посібників. Вони містили азбуку, склади, граматику, відомості з різних наук, у т. ч. гігієни та санітарії. Найвідомішим є друкований азбуковник «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе», який видав 1627 р. в Києві письменник і друкар П. Беринда. У 17 ст. була популярною «Граматика» Л. Зизанія (1596). «Граматика» М. Смотрицького (1619) використовувалася як шкільний П. більш як 130 років. У 1703 р. вийшла у світ «Арифметика» Л. Магницького, яка була до кінця 18 ст. основним П. з арифметики й алгебри.

Наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. 19 ст. побачили світ «Граматка» П. Куліша, «Українська абетка» М. Гатцука, «Українська граматика» І. Деркача, «Українська граматика» І. Драгана, «Домашня наука» К. Шейковського, «Азбука по методе Золотова для Южнорусского края» О. Строніна,«Граматика для українського народу» Л. Ященка, «Українські прописи» та «Арихметика, або щотниця для українських шкіл» О. Кониського, «Арихметика, або щотниця» Д. Мороза, «Навчальна арифметика» К. Рубісова, «Священна історія» С. Опатовича. Перший П., написаний літературною українською мовою, – «Букварь южнорусскій» Т. Шевченка (1861). 1983 р. Валуєвський циркуляр заборонив видавати і використовувати українські підручники.

Новий етап у розвитку національного підручникотворення почався після підписання Миколою ІІ Тимчасових правил друку (24 листопада 1905 р.), що скасували заборону на українське друковане слово. Протягом 1905–1914 рр. було надруковано сім українських букварів та граматок, чотири читанки, а також граматики української мови, підручники з арифметики, географії, історії. Зокрема, С. Русова видала «Український буквар по підручнику Потебні», який перевидавався тричі; Б. Грінченко видав «Українську граматку до науки читання й писання»; С. Черкасенко – «Граматку» та ін. У передвоєнні роки було видано читанки О. Білоусенка (псевдонім О. Лотоцького) «Вінок: читанка» (1905), Б. Грінченка «Рідне слово: українська читанка» (1912), С. Черкасенка «Рідна школа» (1912) та ін.

У 1917 р. створення національних підручників стало одним із головних завдань Генерального Секретаріату освіти. У цей період видано підручники з історії для початкової школи (авт.: М. Грушевський, І. Крип’якевич та ін.), з математики (авт. О. Астряб), з рідної мови (авт.: І. Огієнко, Б. Грінченко, Я. Чепіга). Головною вимогою до навчальної книжки для початкової школи з рідної мови, на думку І. Огієнка, є написання її українською літературною мовою. Ці ідеї І. Огієнко втілив у власних підручниках («Рідне писання: Українська граматика», «Граматика малої Лесі», «Рідне слово. Початкова граматика» (у двох частинах) ). У січні 1918 р. при Міністерстві народної освіти створено видавничий відділ, у якому працювали спеціально створені комісії з різних наукових дисциплін, які розглядали надруковані українською мовою П., а також надіслані до відділу ориґінальні рукописи книжок.

Підготовка та друк П. були серед пріоритетних завдань і Директорії УНР. Майже всі українські видавництва в Україні і за її межами друкували значну кількість дешевих і якісних навчальних книжок.

У 20-х рр. 20-го ст. П. для радянської школи видавали державні видавничі структури ДВУ, «Книгоспілка», «Український робітник», «Час», «Рух». Держвидав забезпечував учнів П. з мови, читання, арифметики, природознавства та інших навчальних дисциплін. 1926  р. у ДВУ було видано новий буквар «Нумо читати!». Саме тоді, на зворотах титульних аркушів підручників, виданих держаним коштом, з’явився застережний напис, який із  2003 р. (через 73 роки !) відновлено вже у незалежній Україні в такій формі: «Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено».

1930  р. створено видавництво «Радянська школа» (з 1991 р. – «Освіта»). Постанова ЦК ВКП(б) «Про підручники для початкової і середньої школи» (1933) оголосила перехід на стабільні П. Улітку 1945 р. в Наркоматі освіти відбулася нарада авторів підручників, було започатковано перший конкурс на кращий П. для початкової школи. 9 вересня 1954 р. Міністерство вищої освіти СРСР видало наказ «Про забезпечення вищих навчальних закладів стабільними і високоякісними підручниками і навчальними посібниками». 1968 р. засновано видавництво «Вища школа».

У 1940-1950-х рр. радянський П. розглядався передовсім як джерело інформації для вчителя, як засіб для повторення і закріплення знань, отриманих учнями на уроці. П. 1960-х років мали, крім викладу навчального матеріалу, методичний апарат, який регламентував діяльність як учителя, так і учнів.

У грудні 1969 р. при видавництві «Просвещение» була створена робоча група з проблем навчальної літератури, яку очолив В. Бейлінсон, а у середині 1970-х рр. розпочато видання збірника наукових праць «Проблеми шкільного підручника». Перший номер збірника вийшов у березні 1974 р., а всього підготовлено 22 випуски.

Наказ Міністра освіти УРСР від 16 лютого 1978 р. № 25 «Про перехід на безоплатне користування підручниками учнів загальноосвітніх шкіл Української РСР» заклав початок формуванню у бібліотеках закладів загальної середньої освіти спеціалізованих підфондів – бібліотечних фондів шкільних підручників.

У радянський період більшість П. для загальноосвітніх шкіл Української РСР видавалася в московському видавництві «Просвещение». Українським видавництвам «довірялося» друкувати переважно П. з української мови і літератури. Це стало основною причиною кризи підручникотворення, яка спостерігалася в Україні після утвердження нею незалежності.

Наприкінці 20-го – у першому десятилітті 21 ст. було ухвалено низку державних рішень, які визначили пріоритети освітньої галузі та сприяли становленню національного книговидання, зокрема: з метою підвищення якості навчальної літератури для вищої школи, забезпечення університетів сучасними підручниками українською мовою, насамперед із природничо-математичних та інженерно-технічних спеціальностей Міністерством освіти і науки України затверджено галузеву програму «Підручник вищої школи» (2009); регламентовано порядок підготовки, експертизи й апробації підручників, процедуру надання навчальній літературі грифів та свідоцтв МОН; розроблено «Методичні рекомендації щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів» (2008) та ін.

Від 2004 р. випуск П. для системи загальної середньої освіти провадиться за результами щорічного всеукраїнського конкурсу рукописів підручників. Шкільні П. виходять масовими тиражами, їх апробують, провадять моніторингові дослідження щодо їх використання в освітньому процесі.

Відповідно до Закону України «Про освіту» держава гарантує безоплатне забезпечення П. (у т. ч. електронними) всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників. МОН України забезпечує підготовку та видання підручників, створення та функціонування спеціального інформаційного ресурсу в мережі Інтернет, на якому у вільному доступі в повному обсязі розміщуються безкоштовні електронні версії П., або електронні підручники для здобуття повної загальної середньої освіти.

Шкільні П. видаються за кошти державного бюджету згідно із затвердженим МОН України переліком підручників і навчальних посібників, що мають відповідний гриф МОН, і закладаються у бібліотечні фонди закладів освіти, які надають повну загальну середню освіту. Стабільні П. видаються один раз на 5 років, букварі для учнів 1-го класу – один раз на три роки.

На виданні шкільних П. спеціалізуються низка видавничих організацій як державної, так і приватної форм власності. 

Найбільше історичне зібрання шкільних П., що налічує більше 30 тис. пр. (1748–1917 рр. – 1173 пр., 1918–1945 рр. – 2223 пр., з 1946 р. – й донині – майже 33 тис. пр.), зберігається у фондах Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. О. Сухомлинського.

П. як і інші навчальні видання для здобувачів вищої освіти готуються фахівцями кафедр безпосередньо в ЗВО відповідно до портеб освітніх програм професійної підготовки фахівців й видаються здебільшого на базі власних видавництв, або на замовлення в інших видавничих організаціях з урахуванням ліценційного обсягу контенгенту студентів. У бібліотеках ЗВО П., зазвичай, сконцентровані у підсобних фондах спеціалізованих абонементів та/або читальних залів.

У науково-освітньому процесі закладів освіти, що готують фахівців для бібліотечної галузі використовують понад 300 назв П. і навчальних посібників книгознавчого, документознавчого та бібліотечно-інформаційного профілів (більшість – із бібліотекознавства і бібліографії), із них приблизно шоста частина тих, що вийшли друком в Україні.  Перші вітчизняні П. з бібліотечної справи мали статус навчальних посібників, їх створювали представники Харківської бібліотечної школи (Ф. Єщенко, І. Дьомкін, Т. Скрипник, О. Сокальський, Є. Тамм, Н. Фрідьєва та ін.). Як підручник, вперше в Україні було видано навчальну книжку для культурно-освітніх училищ «Бібліотечні фонди і каталоги» (1966, авт.: О. Сокальський, Є. Тамм, В. Туров). У незалежній Україні побачили світ національні П., підготовлені В. Ільганаєвою («Бібліотекознавство. Теорія, історія, організація діяльності бібліотек», 1993); М. Васильченком, Н. Кушнаренко та В. Мільманом («Бібліотечні фонди», 1993) – перші вітчизняні видання, офіційно затверджені як підручники. Сучасний фаховий П. для здобувачів професійної бібліотечної освіти – явище поодиноке. Їх авторами є викладачі Харківської державної академії культури (Н. Кушнаренко, В. Удалова, В. Шейко).

 

Джерела  

 

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо безоплатного забезпечення підручниками учнів загальноосвітніх навчальних закладів та педагогічних працівників»; 

Положення про Національний репозитарій академічних текстів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 541; 

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності навчальних закладів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 р. № 284 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 668); 

Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 р. № 1187 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 347); 

Постанова Кабінету Міністрів від 23 січня 2019 р. № 41  «Про затвердження Порядку забезпечення підручниками та посібниками здобувачів повної загальної середньої освіти і педагогічних працівників»

ДСТУ 3017:2015. Видання. Основні види. Терміни та визначення. – Чин. від 2016–01–07. – Київ, 2016. 

СОУ 18.1–02477019–07:2015. Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх навчальних закладів. Загальні технічні вимоги (зі зміною № 1). – На заміну СОУ 22.2–02477019–07:2007; чинний від 2013–01–03.; 

Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.05.2008 р. № 401 «Про затвердження Положення про апробацію та моніторингові дослідження навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів»; 

Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 № 537 «Про затвердження Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України»; 

Методичні рекомендації щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів (Додаток 1 до наказу МОНУ № 588 від 27.06.2008, (зміни до Наказу № 588 від 27.06.2008 р. затверджені Наказом МОН № 11 від 19.01.2009 р.); 

Наказ МОНмолодьспорту України від 14.12.2012 № 1427 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 19/22551 «Про затвердження Порядку забезпечення студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками»; 

Наказ Міністерства освіти і науки України 22.05.2018 № 523 «Про затвердження Положення про Національну освітню електронну платформу»; 

Наказ  Міністерства освіти і науки України від 02.05.2018 № 440, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 24 травня 2018 р. за № 621/32073 «Про затвердження Положення про електронний підручник»;

Лист Міністерства освіти і науки України 30.05.2018 № 22.1/10–1692 «Щодо уніфікації оформлення сторінок підручників»; 

Лист Міністерства освіти і науки України від 20.08.2018 № 1/9-503 «Про переліки навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах загальної середньої освіти»;

Лист Міністерства освіти і науки України від 27.08.2018 № 1/11-9110 «Про Перелік навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами у 2018/2019 навчальному році»;

Підручник у масовій школі УСРР : збірник матеріалів / ред. кол. – Харків : Народний комісаріат освіти УСРР, Державний науково-методологічний комітет, 1926. – 104 с.;

Орієнтири концепції навчальної книжки і підручника / А. Фурман, С. Атаманенко, В. Клименко, О. Цедик // Рідна школа. – 1993. – № 1. – С. 17–21.;

Черниш Н. Створення сучасного українського підручника: комунікативний і виховний аспекти // Генеза-експерт. – 1996. – № 2. – С. 24–27.;

Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко – К.: Либідь. – 1997. – С. 376.;

Клименко О. Перші друковані букварі / О. Клименко // Бібл.вісн. – 2000. – № 4. – С. 30.

Матяш І. Б. Бібліографічні раритети архівознавства: перші українські підручники з архівістики / І. Б. Матяш // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2000. – Вип. 5. – С. 16–47.;

Середа Л. П. На допомогу авторам навчальної літератури : навч. посіб. / Л. П. Середа, В. С. Павленко ; за ред. В. С. Павленка. – Київ : Вища шк., 2001. – 79 с. : іл.;

Мацібора Н .Г. Підручники ХІХ – початку ХХ століття з фондів Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. О. Сухомлинського як складова національної історико-культурної спадщини / Н  Г. Мацібора // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2005. – Вип. 10. – С. 418–420.;

Підручники і навчальні  посібники  (1748–1917рр.) з фонду  Державної  науково-педагогічної  бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського для початкових і середніх навчальних закладів : каталог / АПН України, ДНПБ  України  ім. В. О. Сухомлинського ; [упоряд. : Мацібора Н. Г., Бондарчук О. Б., Іващенко В. М., Палійчук Р. І.; наук. консультант Сухомлинська О. В. ; наук. ред. Рогова П. І.].– Київ : Атіка, 2005.– 384 с.;

Мацібора Н. Фонд підручників (XVIII – початок XX ст.) ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського – внесок до скарбниці української культури // Історія освітянських бібліотек України : наук. зб. / АПН України; ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського. – Київ, 2006. – С. 39–44.;

Жданова Р. Інформація про навчальну книгу ХVІІІ – початок ХХ століття з фондів бібліотек України – підґрунтя для створення сучасного українського підручника / Р. Жданова // Вісн. Книжк. палати. – 2007. – № 10. – С. 12–13.;

Бондарчук О. Українські букварі XIX – початку XX століття у фондах Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського / Оксана Бондарчук // Вісн. Кн. Палати. – 2009. – № 2. – С. 40-43.;

Кирпач А. "Граматка" П. Куліша – один із перших україномовних підручників ХІХ ст. / А. Кирпач // Початк. шк. – 1999. – № 4. – С. 58.; 

Ковба Ж. М. Проблеми випуску та поширення навчальної вишівської книги / Ж. М. Ковба // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2010. – № 2. – С. 62–66.;

Лізвінський В. Л. Генеза нормативних вимог до змісту вузівського підручника (друга половина XX ст. – початок XXI ст.) / В. Л. Лізвінський // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. – / Класич. приват. ун-т ; [чл. редкол. : В. Й. Бочелюк, О. . Гура, О. І. Іваницький та ін. ; ред. : А. О. Бессараб, С. А. Козиряцька]. – Запоріжжя. – 2010. – Вип. 7 (60). – С. 171–172.;

Лізвінський В. Л. Сутність дефініції "підручник" у науковій літературі / В. Л. Лізвінський // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. "Засоби навчальної та науково-дослідної роботи". – 2010. – Вип. 32. – С. 72–77.;

Жосан О. Е. Система експертизи шкільної навчальної літератури як компонент сучасного підручникознавства / О. Е. Жосан // Вісник післядипломної освіти. – 2011. – Вип. 3. – С. 73–78.;

Артьомов І. В. Навчальна книга: організація  і методика створення : посібник / І. В. Артьомов, О. М. Ващук ; Закарпатський ДУ. – Ужгород, 2012. ¬– 238 с.;

Поперечна Л. Видова різноманітність навчальних видань / Лідія Поперечна, Анастасія Терещенко // Шк. бібл.-інформ. центр. – ШБІЦ. Бібл. робота. – 2012. – № 2. – С. 39–46.;

Ємчик Л. Дидактичні підходи до структурування змісту підручника для професійної школи / Л. Ємчик // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2013.– № 6. – С. 104–110.; 

Крик Н. В. Діяльність видавничого відділу при Міністерстві народної освіти по забезпеченню українських шкіл підручниками в період Центральної Ради (січень – квітень 1918 р.) / Н. В. Крик // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Історичні науки. – 2013. – Вип. 6. – С. 325–331.;

Марчук О.О. Українська читанка М. Кузьмової як орієнтир для підготовки підручників у наш час / О. О. Марчук // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. – 2013. – Вип. 1. – С. 68–73.;

Стадник О. Г. Внесок Є. Зябловського у підготовку підручників після освітньої реформи 1804 р / О. Г. Стадник // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2013. – Вип. 29. – С. 82-86.;

Жосан О. Е. Шкільна навчальна література: теорія і практика : довідник / О. Е. Жосан. – Кіровоград : КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» ; Імекс ЛТД, 2014. – 156 с.;

Підручники і навчальні посібники з гуманітарних дисциплін для початкових і середніх навчальних закладів (1918–1945 рр.) з фонду Державної науково–педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського : каталог / Нац. акад. пед. наук України, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського ; [упоряд. Мацібора Н. Г. [та ін.] ; наук. консультант Сухомлинська О. В. ; наук. ред. Рогова П. І. ; бібліогр. ред.: Пономаренко Л. О. ; літ. ред. Домбровська Л. В. ; рец. Мальований Ю. І. ; відп. за вип. Мацібора Н. Г.]. – Київ : ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, 2014. – 375 с.;

Сищенко С. В. Навчальні видання в сучасному бібліотечно-інформаційному просторі України / С. В. Сищенко // Вісник Харківської державної академії культури. – 2014. – Вип. 42. – С. 161–167.;

Ханстантинов В. О. Дотримання академічних стандартів – запорука якісного підручника / В. О. Ханстантинов // Вісник аграрної науки Причорномор'я. – 2014. – Вип. 4. – С. 194–201.;

Зубко Н. Ринок навчальної книги в Україні: тенденції розвитку в роки незалежності / Н. Зубко // Україна XX століття: культура, ідеологія, політика. – 2015. – Вип. 20. – С. 140–158.;

Зубко Н. Основні тенденції навчального книговидання для загальноосвітньої школи в Україні у 20–30-х роках ХХ століття / Н. Зубко // Вісник Книжкової палати. – 2016. – № 3. – С. 30–35.

 

________________

Проблеми українського підручникотворення та шляхи їхнього вирішення

Поперечна Лідія Андріївна
Статтю створено : 10.12.2018
Останній раз редаговано : 12.03.2019