Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 16
За місяць : 263
Кількість
статей : 727
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Підзаголовкові дані
Підзаголовкові дані

Підзаголовкові дані – складова вихідних відомостей видання, яка розміщується на титульному аркуші під назвою.

П. д. пояснюють чи уточнюють назву видання, або ж, залежно від його виду, містять відомості про:

  • вид видання за характером інформації;
  • літературний жанр;
  • читацьке призначення;
  • повторність видання (перевидання, передрук) – «Видання 2-ге»; характер видання – «доповнене», «виправлене», «стереотипне» тощо та особливості його відтворювання («факсимільне видання», «репринтне видання»);
  • затвердження видання як підручника, навчального посібника чи офіційного видання;
  • упорядника (укладача);
  • мову тексту, з якої перекладено твір, та ім’я перекладача;
  • титульного, наукового, відповідального редакторів, членів редакційної колегії;
  • художника та фотографа;
  • автора передмови, вступної статті, коментарів;
  • загальну кількість томів багатотомного видання та порядковий номер тому (книги, частини);

У відомостях, які пояснюють назву видання, подають уточнення чи доповнення до основної його назви (інформація про зміст книги, її склад, предмет викладу).

У відомостях про вид видання за характером інформації та про літературний жанр зазначають характер твору, поданого у виданні («Хрестоматія», «Енциклопедичний словник», «Довідник» тощо), та його жанр («Роман», «Повість», «Нарис» тощо); у виданнях матеріалів конференцій (з’їздів, симпозіумів, нарад тощо) – місце і дату (число, місяць, рік) їх проведення

Відомості про читацьке призначення видання містять інформацію про категорію читачів (наприклад, у виданні дитячої літератури – «Для дошкільного і молодшого шкільного віку»), рівень їхньої професійної та загальної підготовки («Порадник для практичних лікарів», «Навчальний посібник для учнів загальноосвітніх навчальних закладів», «Ілюстрована енциклопедія для старшого шкільного віку» тощо).

Відомості про перевидання подають в усіх видах видань, крім художньої літератури. Порядковий номер перевидання позначають арабськими цифрами з нарощуваним закінченням (2-ге, 3-тє, 5-те, 7-ме тощо). Після або перед порядковим номером потрібно наводити слово «видання» (наприклад, 2-ге видання, виправлене).

Перевидання може бути доповненим виданням (містити додаткові відомості порівняно з попереднім), виправленим (зі змінами, що уточнюють текст чи виправляють допущені в попередньому виданні помилки), переробленим (якщо текст повністю чи частково перероблено порівняно з попереднім) або розширеним (тематично розширеним, доповненим новим текстом).

Перевидання може бути комбінацією кількох, поданих вище видів, тобто воно може бути одночасно виправленим і доповненим, переробленим і розширеним тощо.

Після відомостей про характер перевидання зазначають відомості про нових осіб, які брали участь у його створенні, а саме: укладача, художника, титульного, наукового чи відповідального редактора тощо.

Відомості про рік випуску чи назву попереднього видання (якщо її було змінено у перевиданні) подають на звороті титульного аркуша окремим рядком або в анотації.

Якщо книга є не перевиданням, а передруком, тобто, коли її текст передруковують з іншого видання, відомості про книгу, з якої зроблено передрук, подають на звороті титульного аркуша у формі бібліографічного опису після слів «Друкується («Надруковано») за виданням».

Відомості про упорядника (укладача) – ініціали та прізвище чи ім’я та прізвище – подають у називному відмінку. Перед іменем упорядника (укладача) наводять слова, що визначають характер виконаної роботи: «Упорядник …» («Укладач …»), «Уклав …», «Опрацював …», «Узагальнив …», «Зібрав …», «Записав …» тощо.

Імена одного, двох, трьох упорядників (укладачів) наводять під назвою видання або на звороті титульного аркуша. Якщо упоряників чотири і більше, тоді їхні імена розміщують на звороті титульного аркуша.

Якщо упорядник одночасно є перекладачем, автором вступної статті, коментарів тощо, відомості про це наводять перед його іменем («Упорядник, автор вступної статті ...»). Так само подають відомості й про автора переказу («Переказав для дітей ...»).

Використання та наведення в П. д. збірників творів словосполучення «автор-укладач» є неправильним. Якщо автор написав твори, що ввійшли до збірника, та упорядкував (уклав) їх, тоді його ім’я потрібно наводити на титульній сторінці перед назвою видання. На звороті титульного аркуша можна, за потреби, зазначити: «Збірник упорядковано автором».

Якщо ж яка-небудь особа тільки уклала твори, що ввійшли до збірника, її не можна вважати автором збірника творів, написаних іншою (іншими) особою (особами). У цьому разі в П. д. на титульній сторінці зазначають: «Укладач …» («Упорядник …»), далі – ініціали (ініціал) та прізвище особи.

У перекладних виданнях дозволяється відомості про перекладача переносити на зворот титульного аркуша, залишаючи на титульному аркуші відомості про мову тексту, з якої перекладено видання. У збірнику творів, перекладених з однієї мови різними перекладачами, відомості про них наводять у розділі «Зміст» після назв творів. Так само у збірнику творів, перекладених із кількох мов, відомості про ці мови та імена перекладачів зазначають у розділі «Зміст» після назв творів.

Відомості про титульного редактора (особи, що здійснила загальне редагування видання) подають за формою: «За загальною редакцією ...», «За редакцією ...», про наукового та відповідального редактора – «Науковий редактор ...», «Відповідальний редактор ...». Відомості про наукового та відповідального редактора дозволяється переносити на зворот титульного аркуша. Перед іменем титульного (наукового) редактора можна зазначити його вчений ступінь, вчене звання, посаду.

Відомості про редакційну колегію рекомендовано переносити з титульного аркуша на зворот титульного аркуша чи на контртитул, оскільки ці відомості на титульному аркуші займають багато місця та інформаційно перевантажують його. Перед переліком імен членів редколегії наводять слова «Редакційна колегія» чи «Редакційна рада» із зазначенням статусу її членів у круглих дужках після відповідних імен: «Голова», «Головний редактор», «Відповідальний секретар (редактор)».

Відомості про художника, який створив оригінальні зображення (малюнки) або підібрав свої репродукції для видання, та фотографа, який додав до тексту видання свої світлини, подаються в ілюстрованих і художніх виданнях. Відомості про художника-оформлювача та художника обкладинки наводяться лише в надвипускних даних на останній сторінці.

У П. д. можуть бути наведені відомості про автора(ів) вступної статті, передмови, коментарів, приміток, хоча їх, аби не перевантажувати титульний аркуш, рекомендовано зазначати на звороті цього аркуша, у верхній його частині.

П. д. щодо багатотомного видання в цілому, зокрема відомості про загальну кількість томів, подають під його загальною назвою на титульному аркуші чи на контртитулі. Числівник, яким позначається загальна кількість томів видання, можна наводити словами або цифрами.

П. д. окремого тому розміщують на титульному аркуші під назвою тому.

Відомості про осіб, які брали участь у створенні окремого тому та всього багатотомного видання в цілому, можна переносити на зворот титульного аркуша.

 

Приклад оформлення титульного аркуша 

 image

Джерела

 

ДСТУ 4861:2007. Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості (ISO 8:1977, NEQ; ISO 1086:1991, NEQ; ISO 7275:1985, NEQ) : пер. з англ. – Київ : Держспоживстандарт України, 2009. – IV, 45 с. – (Національний стандарт України).

ДСТУ 8344:2015. Інформація та документація. Видання. Основні елементи. Терміни та визначення понять. – Київ : ДП ”УкрНДНЦ”, 2017. – III, 35 с., включ. обкл. – (Національний стандарт України).

Словник книгознавчих термінів / Кн. палата України ; [уклад.: В. Я. Буран та ін.]. – Київ, 2003. – 159 c.

Словник-довідник основних видавничих термінів : для практики наук. установ / пер. і упоряд. А. І. Радченко. – Київ : Академперіодика, 2009. – 70 с.;

Оформлення вихідних відомостей у виданнях : метод. рек. / уклад.
Г. М. Плиса ; Кн. палата України. – Вид. 4-те, без змін. – Київ : Кн. палата України, 2013. – 60 с.

Макогон Світлана Володимирівна
Статтю створено : 31.10.2019
Останній раз редаговано : 31.10.2019