За місяць : 1126
статей : 1008
| Рубрики : | Персоналії |
Петров Степан Йосипович [09.05.1917, с. Явкіно Климовицького пов. Могильовської губ., нині – Шумяцького р-ну Смоленської обл. – 31.05.1974, м. Київ] – бібліограф, книгознавець, педагог вищої школи. Кандидат філологічних наук (1951).
Походив з селянської родини, з 1930-х рр. – колгоспників. Після закінчення неповної середньої школи працював на фабриці та одночасно навчався на робітничому факультеті в Могильові. Закінчив літературний факультет Могильовського державного педагогічного інституту (1941), за фахом – вчитель російської мови і літератури. З липня 1941 р. по березень 1946 р. перебував у лавах Червоної Армії, брав участь у боях на семи фронтах, мав поранення. Гвардії майор, нагороджений орденами Червоної Зірки, «Вітчизняної війни» ІІ ступеня та медалями.
У листопаді 1946 р. розпочав роботу старшим бібліотекарем у Державній публічній бібліотеці УРСР (ДПБ, нині НБУВ). З 1947 р. одночасно навчався в аспірантурі Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (КДУ). У вересні 1948 р. переведений на посаду старшого бібліографа до відділу стародруків бібліотеки і прийнятий на 2-й курс щойно відкритої аспірантури ДПБ (науковий керівник – проф. С. Маслов); з 1 червня 1949 р. завідувач відділу стародруків. У червні 1951 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Книговидавнича та книготорговельна діяльність М. І. Новикова». Поєднання роботи у відділі стародруків ДПБ, де була сформована окрема колекція видань М. Новикова (18 ст.), з дослідженням теми дисертації дозволили С. Петрову виявити невідомі в бібліографії видання (їх список є додатком до дисертації), виправити неточності в описах, а також укласти альбом графічного оформлення новиковських видань.
Керував відділом стародруків, перейменованим у середині 1950-х рр. у відділ рідкісних і цінних книг (унаслідок приєднання до відділу фондів Кабінету революційної преси разом з колекцією нелегальних і заборонених видань), до вересня 1961 р. У зв’язку з цими змінами подав визначення рідкісних і цінних книг, розробив Положення про відділ рідкісних та цінних книг, Правила користування матеріалами відділу (1956). Відповідно до визначених ним категорій рідкісності та цінності книги здійснив доповнення колекції рідкісних видань відділу шляхом відбору відповідних книжок із загальних фондів ДПБ. Виявив, описав, зашифрував і розставив понад 7 тис. томів (майже трьох тисяч назв) видань гражданського друку. Під його керівництвом і за його безпосередньої участі було підготовлено кілька карткових каталогів і картотек відділу. Виробив норми на основні бібліотечні процеси у відділі. У 1957 р. саме С. Петров прийняв до фондів ДПБ цінну бібліотеку свого вчителя С. Маслова.
Поряд з адміністративною та бібліотечною діяльністю активно займався науковими дослідженнями, пов’язаними насамперед з вивченням світських видань 18 – першої чверті 19 ст., надрукованих т. зв. гражданським шрифтом, та їх бібліографуванням. Зусиллями С. Петрова були укладені і видані друком одні з найперших в СРСР каталоги стародруків, що охоплювали фонди окремої бібліотеки, а саме ДПБ: «Книги гражданской печати ХVІІІ века» (1956 р.; увійшло майже 3 тис. назв видань 1708–1800 рр., серед них біля 20 видань, раніше не зареєстрованих у бібліографії); його продовження «Книги первой четверти ХІХ века» (1961 р.; містить описи 2824 видань). У співавторстві з Т. Золотар і за участі Я. Бірюка видав каталог «Славянские книги кирилловской печати ХV–ХVІІІ вв.» (1958 р.;1290 назв, майже 140 видань описано вперше).
Брав участь у створенні першого видання УРЕ як консультант-бібліограф та автор низки статей.
Педагогічною діяльністю займався як у відділі, читаючи лекції та проводячи екскурсії, так і працюючи за сумісництвом старшим викладачем, доцентом на відділенні журналістики КДУ з 1951 по 1958 р., де читав курс лекцій з історії книговидавничої справи в Росії та Україні, керував дипломними роботами. Викладав також у Київській філії Львівського поліграфічного інституту. З 1 жовтня 1961 р. перейшов на постійну роботу до Київської філії Харківського державного інституту (нині – академія) культури, що з 1968 р. стала Київським державним інститутом культури, де був першим деканом бібліотечного факультету, обіймав посаду завідувача кафедри бібліографії, читав курс історії книги та бібліотечної справи.
Дочка С. Петрова, В. Пашкова, є відомим діячем бібліотечної справи в Україні, одним з фундаторів і очільників УБА, бібліотекознавцем, доктором історичних наук.
Початковий період книгодрукування в Москві та на Україні // Наукові записки Київського університету. – 1954. – Т. 15. Вип. 9 : зб. ф-ту журналістики, № 1. – С. 175–183
Книги гражданской печати XVIII века : каталог книг, хранящихся в Гос. публ. б-ке УССР. – Киев, 1956. – 302 с.
Книги первой четверти ХІХ века : каталог книг, хранящихся в ГПБ УССР. – Киев, 1961. – 400 с.
Прижиттєві видання Т. Г. Шевченка у фондах ДПБ УРСР // Збірник оглядів фондів відділу рукописів. – Київ, 1962. – С. 83–91.
Начало гражданского книгопечатания// 400 лет русского книгопечатания. – Москва, 1964. – Т. 1. – С. 224–229.
Книгопечатание на Украине первой половины ХІХ в. // Там само. – С. 303–314.
Гражданське книгодрукування в Україні (XVIII – середина ХІХ ст.) // Книга і друкарство на Україні. – Київ, [1965]. – С. 108–127.
Книги гражданського друку, видані на Україні, XVIII – перша половина ХІХ століття : каталог. – Харків, 1971. – 297 с.
З історії виникнення і розвитку гражданського книгодрукування на Україні // Там само. – С. 3–38.
Пам’яті товариша [некролог] // Культура і життя. – 1974. – 6 черв. – С. 4.
Пашкова В. «Ваш каталог стане настільною книгою...»: [Про діяльність книгознавця С. Й. Петрова] / Валентина Пашкова // Бібліотечний вісник – 1993. – № 3/4. – 69-72.
У вінок пам’яті улюбленого педагога С. Й. Петрова (1917–1974) : до 80-річчя з дня народження // Вісник Книжкової палати. –1997. – № 6. – С. 30–31.
Пашкова В. С. Петров Степан Йосипович / В. С. Пашкова // Українські бібліографи: бібліографічні відомості, професійна діяльність, біобібліографія. – Київ, 2010. – Вип. 2. – С. 99–100.
——————————
Петров Степан йосипович (1917–1974) // Електронна бібліотека ”Україніка”