За місяць : 1130
статей : 980
Перший Всеросійський з’їзд із бібліотечної справи – масовий форум бібліотечних працівників та представників громадськості Російської імперії. Відбувся у м. Санкт-Петербурзі 1–7 червня 1911 р. Одним із ініціаторів скликання з’їзду стала дирекція Нікопольської громадської бібліотеки, яка в газеті «Русские ведомости» 6 лютого 1910 р. опублікувала звернення до бібліотечної спільноти. В ньому зазначалося, що лише з’їзд бібліотечних діячів здатний знайти шляхи вирішення проблем, які накопичились у бібліотечній справі. Крім найчисельніших делегацій від Санкт-Петербурга і Москви на з’їзд, що базувався на цілком демократичних засадах, прибули представники від 34 губерній, у т. ч. майже всіх на теренах України. Загалом у роботі з’їзду брали участь 346 делегатів і близько 200 запрошених гостей. З українських земель – 26 делегатів, серед них: бібліотекарів міських громадських бібліотек – 9 осіб; навчальних закладів – 9; земських бібліотек – 3; від бібліотеки службовців Південної залізниці у Харкові бібліотекар М. Панченко і голова комітету книгозбірні С. Парчевський; по одному представнику від дитячої бібліотеки м. Києва (її засновниця і завідувач Д. Добра), заводської бібліотеки при заводах Г. Гартмана у Луганську (завідувач П. Седашев). З Харкова прибуло 7 осіб, з Києва – 5, з Луганська – 3 особи; по два делегати – від Миколаєва та Херсона і по одному представнику – з Бердичева, Бердянська, Катеринослава, Керчі, Ніжина, Одеси, Полтави та Чугуєва.
Активною участю в роботі з’їзду відзначилися фахівці, які згодом стали видатними українськими бібліотечними діячами: К. Рубинський, С. Сірополко, Л. Хавкіна, а також представники Харківського товариства поширення в народі грамотності (ХТПНГ) – О. Дідріхсон, І. Дриженко, І. Єзерський, С. Жилкін, Д. Міллер, кияни А. Криловський, М. Сафронєєв та ін. Їх доповіді, виступи, участь в обговоренні актуальних проблем бібліотечної практики задавали тон у роботі форуму, мали істотний вплив на подальший розвиток вітчизняної бібліотечної справи в цілому і на бібліотекознавство зокрема. Так, на відкритті з’їзду на публічних загальних зборах першим виступив бібліотекар книгозбірні Харківського університету К. Рубинський зі змістовною доповіддю «Стан бібліотечної справи в Росії й інших державах», згодом на секції він виголосив доповідь «Бібліотечні комісії в академічних бібліотеках». К. Рубинським було висунуто низку конструктивних ідей щодо вироблення принципів і засад організації бібліотечної справи в Російській імперії на прикладі кращих здобутків у Західній Європі та США, виокремлення бібліотечної справи як особливої, самостійної галузі й бібліотекарів як окремої професійної групи, що вимагає належного матеріального забезпечення і уваги з боку держави.
К. Рубинський, як і його колега з бібліотеки Київського політехнічного інституту М. Сафронєєв, у тригодинній дискусії відстоювали потребу організації всебічної фахової освіти бібліотекарів-універсалів у стінах університетів.
С. Сірополко, який представляв Московське товариство грамотності і керував на з’їзді секцією громадських і народних бібліотек, у доповіді «Принцип громадськості в народно-бібліотечній справі» наголошував на потребі широкої демократизації бібліотечного руху, співпраці бібліотек із закладами народної освіти.
Члени статистичної комісії ХТПНГ у своїх доповідях і пропозиціях уперше порушили питання про запровадження бібліотечної статистики на державному рівні. Вони запропонували визнати обов’язковою для всіх публічних, громадських, народних бібліотек точну статистику читачів і обсягів читання, запровадити уніфіковані форми статистичної звітності для всіх типів бібліотек (І. Дриженко), зокрема, єдину загальнодержавну форму звітності та групування статистичних відомостей для однорідних категорій бібліотек (С. Жилкін), наголосили на важливості обов’язкового ведення щоденної статистики в бібліотеках (О. Дідріхсон). І. Єзерський доповідав на з’їзді про теорію і практику алфавітної розстановки книг.
Змістовністю, аналітичним підходом і конструктивністю вирізнялась доповідь С. Парчевського «Деякі питання, що виникають у практиці бібліотеки службовців Південних залізниць». Він, зокрема, порушив питання про потребу організації пересувних книгозбірень для масового залучення до читання різних верств населення, у тому числі й дітей.
У резолюціях з’їзду було сформульовано демократичну програму з реформування бібліотечної справи, розроблено пропозиції з централізації бібліотечних мереж у містах і повітах, комплектування фондів тощо. З’їзд і його «Труды», що містять інформацію про перебіг форуму, тексти доповідей і повідомлень, інформацію про зміст дискусій, резолюції та інші матеріали (опубліковані в 1912 р.) відіграли помітну роль у приверненні уваги суспільства до бібліотечних проблем, сприяли позитивним зрушенням в теорії і практиці бібліотечної справи, зокрема в організації бібліотечної освіти, зростанні професійної самосвідомості бібліотекарів, налагодженні професійних контактів. Наступний з’їзд передбачалося провести в 1913 р., однак він не відбувся, як і губернські бібліотечні з’їзди.
Драган Р. А. Бібліотека в поглядах харківських бібліотекарів. Перший Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи (1911 р.) / Р. А. Драган // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. – Х., 1999. – Вип. 1. – С. 74–79.
Новальська Т. В. Визначна віха в історії бібліотечної справи / Т. В. Новальська // Бібл. вісн. – 2005. – № 4. – С. 17–22.
Новальська Т. В. Формування теоретичних та практичних засад вітчизняного бібліотекознавства (за матеріалами Першого Всеросійського з’їзду з бібліотечної справи 1911 року) / Т. В. Новальська // Волин. іст. зап. : зб. наук. пр. – Житомир, 2008. – Т. 1. – С. 179–186.
Винокур В. Л. Первый Всероссийский съезд по библиотечному делу / В. Л. Винокур // Шк. б-ка. – 2011. – № 8. – С.35–44 ; 2012. – № 1. – С. 49–57 ; № 2/3. – С. 26–34 ; № 4/5.–С. 135–143.