За місяць : 1116
статей : 1008
| Рубрики : | Персоналії |
Межéнко Юрій Олексійович [справжнє прізвище – Іванов; 18. 06.1892, Харків – 24.11.1969, Київ] – книгознавець, бібліограф, бібліотекознавець, літературознавець. З його ім’ям пов’язане створення найбільших бібліотечно-бібліографічних установ України: Головної Книжної палати (нині Книжкова палата України імені І. Федорова), Всенародної (Національної) бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), Українського наукового інституту книгознавства (УНІКу). Меженку у 1945 р. було доручено повоєнне відродження найбільшої бібліотеки України – Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) на посаді її директора.
Дитячі роки Ю. Меженка пройшли у Чернігові, де одержав місце в губернській земській лікарні його батько О. Іванов, лікар за фахом. Мати, Л. Іванова, вела домашнє господарство, виховувала трьох дітей, зналася на музиці, у родині регулярно влаштовувались вечори за участю багатьох чернігівських музикантів. Вчився у Чернігівській гімназії, яку закінчив у 1912 р. Вплив на формування світогляду Меженка мала й відома чернігівська родина Шрагів, де він часто бував гімназистом. Глава родини, Ілля Людвігович – видатний діяч українського національно-визвольного руху, керівник української фракції в першій Державній Думі Росії, один з організаторів Товариства українських поступовців, згодом член Центральної Ради УНР. З сином І. Шрага Миколою (1894-1970), однокласником і товаришем, навчався у Московському університеті. Закінчив філологічний факультет у 1917 р. На час повернення Ю. Меженка з Москви М. Шраг був заступником голови Центральної Ради УНР М. Грушевського (28 червня 1917–29 березня 1918) і одночасно працював у Київській міській публічній бібліотеці (нині Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), займаючись її українізацією; згодом дипломат, в СРСР зазнавав репресій, доктор економічних наук (1967).
До бібліотечного фаху Меженко «готувався ще студентом на спеціальних курсах в Москві» (з автобіографії). Професійну діяльність розпочав у Бібліотечно-архівному відділі Міністерства народної освіти УНР (1918) на посаді фахівця у бібліотечних справах, де долучився до підготовки проекту Закону про Національну бібліотеку (1918), її статуту, штату та кошторису. Влітку 1918 р. бібліотечною секцією відділу за безпосередньої участі Меженка проведено перший Всеукраїнський бібліотечний перепис (через нестабільну воєнну і політичну ситуацію у регіонах – неповний).
З лютого 1919 р. завідував справами Головної Книжної палати у м. Києві. Під керівництвом Меженка закладено основи державної бібліографії, обов’язкового примірника, зведеного каталогу, перекладено і видано скорочений варіант десяткової класифікації Міжнародного бібліографічного інституту (згодом – Універсальна десяткова класифікація). Завданням державної ваги вчений вважав укладання Українського бібліографічного репертуару. Різнобічна діяльність Меженка у Книжній палаті свідчить про те, що установа мислилась ним як центр наукової бібліографії, головний осередок вивчення, збереження та розповсюдження книги в Україні, тобто з широким колом завдань, окрім усталених – реєстрації та розподілу видавничої продукції.
З 10 серпня 1920 р. – член Тимчасового комітету для заснування Всенародної (Національної) бібліотеки України (ВБУ); через місяць, з 7 вересня – голова Ради бібліотекарів ВБУ (очолював до 1922 р., коли його змінив С. Постернак). За короткий час домігся суттєвого поліпшення матеріально-технічного становища ВБУ, опрацювання значної частини фонду, кращих умов праці для читачів; помітно зросли кількість відвідувань та інші статистичні показники. Під керівництвом Меженка весь фонд ВБУ було розподілено за кількома відділами, виділеними в окремі топографічні одиниці. Для кожного з відділів було складено інструкцію, обговорену і затверджену на Раді бібліотекарів і на Комітеті. Для складання каталогів розроблено каталографічну інструкцію і прийнято міжнародну десяткову систему класифікації. Крім основних каталогів (алфавітного і систематичного), запроваджено каталог Ucrainica.
У 1922–1931 рр. Меженко – директор Українського наукового інституту книгознавства, водночас – редактор журналу «Бібліологічні вісті» (1923–1931), «Трудів Інституту книгознавства», т. 1–4 (1926–1930). Розглядав УНІК як книгознавчий і бібліографічний центр, у т. ч. зі створення Українського бібліографічного репертуару, формування кадрів книгознавців та бібліотекознавців (при УНІК була створена аспірантура). Водночас у 1918–1930 рр. виступав як літературний і театральний критик. Після звільнення з посади директора УНІКу (1931) унаслідок переслідувань у пресі, московського терору, спрямованого проти української інтелігенції, переїхав до Харкова, де працював керівником бібліографічного кабінету Пресбюро закордонної наукової літератури; у 1932–1933 рр. – завідувачем бібліотечно-анотаційного сектору Всеукраїнського інституту техніко-економічної інформації; у 1933 р. – заступником директора Центрального бібліотечного колектора технічної літератури цього ж Інституту.
Не маючи змоги знайти стабільну роботу у Харкові, Ю. Меженко був змушений виїхати до Ленінграда, де мешкали рідні дружини, яку теж почали переслідувати з політичних мотивів. З грудня 1934 р. по травень 1945 р. працював у Ленінграді головним бібліотекарем, заступником завідувача відділу Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (нині Російська національна бібліотека), де розпочав роботу відразу в кількох напрямах, об’єднаних однією великою темою – Репертуар російського друку. Започаткував 4-томну «Библиографию периодических изданий России, 1901–1916» і брав участь у її підготовці. Видав «Опыт работы по составлению библиографии периодических изданий России, 1901–1916 гг.» (1943). Редагував перші томи «Библиографии русской библиографии»; автор основоположної статті «О задачах и плане «Библиографии русской библиографии» до 1-го тому цієї серії. Практично всі фундаментальні бібліографічні теми того часу, що розроблялись у Публічній бібліотеці, були пов’язані з Меженком та обґрунтовувались ним. Блокадник, входив до складу комісії, що рятувала книжкові скарби з приватних зібрань ленінградських бібліофілів. З урахуванням наукових здобутків ученого, у 1944 р. було порушено перед ВАК СРСР клопотання про присудження йому наукового ступеня доктора педагогічних наук без захисту дисертації (попри те, що Меженко не був кандидатом наук). Клопотання було відхилено, водночас 25 березня 1944 р. рішенням ВАК Меженко був затверджений у вченому званні старшого наукового співробітника.
У 1945 р. був запрошений на посаду директора Бібліотеки АН УРСР. Керував Бібліотекою протягом 1945–1948 рр. Під керівництвом Меженка виконано великий обсяг робіт з повоєнного відновлення Бібліотеки: упорядкування фондів, повернених з евакуації та різних закладів Києва, налагодження всіх напрямів бібліотечної роботи, започаткування «Журналу Бібліотеки АН УРСР», «Наукового збірника», створення аспірантури, розроблення проекту будівництва нового приміщення Бібліотеки по вул. Енгельса (нині Лютеранська) тощо. Меженко ініціював створення «Бібліографії української книги, 1798–1914» і керував її підготовкою. За неповні два роки роботи паралельно було створено дві картотеки – у Києві та Львові (близько 25 тис. карток кожна), проте робота залишилася незакінченою. На хвилі нових ідеологічних репресій 1 лютого 1948 р. Меженка було звільнено з посади директора БАН УРСР. Несправедливе звільнення призвело до тяжкої хвороби книгознавця, він виїхав із Києва.
Від 1948 р. – знову у Ленінграді. Працював науковим співробітником кафедри історії техніки Ленінградського політехнічного інституту (1948–1951), готував бібліографічні покажчики, найбільший – «Русская техническая періодика, 1800–1916 гг.» (1955), який став взірцем наукового бібліографування періодичних видань та здобув високу оцінку спеціалістів; очолював секцію книги і графіки Ленінградського будинку вчених ім. М. Горького АН СРСР (1953–1960). Від 1960 р. – в Україні, на запрошення Головної редакції УРЕ, у якій в 1960–1962 рр. завідував редакцією бібліографії; попри серйозні проблеми зі здоров’ям, до кінця життя підтримував контакти з редакцією та книгознавцями і бібліографами.
Від 1911 р. зібрав унікальну колекцію Шевченкіани (найповнішу у світі, налічує понад 15 тис. од. зберігання), яка містила книги, вирізки з газет та журналів, живопис, графіку, скульптуру, фотографії, рукописи, платівки. Це зібрання, а також колекцію, до якої увійшли 330 портретів бібліографів, Меженко передав до Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Уклав бібліографічні покажчики: «Чужомовне письменство в українських перекладах» (співавт.; «Життя й революція», 1929. Кн. 4—8) та «Русская техническая периодика, 1800–1916 гг.» (М.; Л., 1955). Значний суспільний резонанс мали публіцистичні статті Меженка «Творчість індивідуума і колектив» («Музаґет», 1919. № 1/3), «Європа чи Просвіта?» («Життя й революція», 1925, № 5).
Нагороджений медалями «За оборону Ленінграда» (1944), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» (1945).
Старший брат Меженка, Іванов Микола Олексійович – відомий перекладач 1920-х – поч. 1940-х рр. з англійської, французької, іспанської та німецької мов (виявлено 29 книг перекладів 1928–1938 рр.).
18 червня 1992 р. до 100-річчя від дня народження Меженка в ЦНБ ім. В. І. Вернадського (нині НБУВ) відбулися Перші меженківські читання за участю відомих фахівців з Києва, Львова, Харкова, Одеси, Вінниці, Санкт-Петербурга, експонувалася ювілейна виставка «Меженко Ю. О. (1892–1992)». Читання стали імпульсом до поглибленого вивчення спадщини Меженка: підготовлено його біобібліографію, дисертацію про бібліографічну спадщину, видано книги про нього у Києві та Санкт-Петербурзі, опубліковано низку статей у журналах і збірниках наукових праць.
Бібліотечна техніка / Юр. Меженко (Іванов). – Київ : Держвидав, 1922. – 54 с.
Практическое руководство по библиотековедению / Г. Г. Ковалевский, Ю. А. Иванов-Меженко. – Петроград : Мысль, 1923. – 204 с.
Перспективи розвитку великих і наукових бібліотек на Україні / Юр Меженко // Бібліологічні вісті. – 1926. – № 2 (11). – С. 32–39.
Теоретичні передумови організації української бібліографічної роботи / Юр Меженко // Бібліологічні вісті. – 1926. – № 4 (13). – С. 48–57.
Актуальні питання української бібліографії / Ю. О. Меженко // Життя й революція. – 1927. – № 9. – С. 284–287.
До питання про виявлення динаміки літературного процесу бібліографічним методом / Ю. Меженко // Бібліологічні вісті. – 1930.– № 2 (23). – С. 5–14.
Державна бібліографія на Україні та потреби наукової роботи / Ю. Меженко // Бібліологічні вісті. – 1930. – № 4. – С. 5–14.
Тризначні авторські Кеттерові таблиці, пристосовані для українських бібліотек / Ю. Меженко. – Харків : Радян. шк., 1932. – 65 с.
Опыт работы по составлению библиографии периодических изданий России, 1901–1916 гг. / Ю. А. Меженко; Гос. публ. б-ка им. М. Е. Салтыкова- Щедрина. – Ленинград : Лениздат, 1943. – 51 с.
Бібліографія української книги, її завдання, обсяг і методи її створення / Ю. О. Меженко // Наук. зб. Б-ки АН УРСР. – 1946. – Ч. 1. – С. 4–14.
О портретах библиографов : (некоторые мысли собирателя) / Ю. Меженко // Книга : Исслед. и материалы. – Москва, 1960. – Сб. 3. – С. 420–425.
Листування Юра Меженка з Федором Максименком (1944–1969) / упоряд.: Р. Дзюбан, Г. Сварник; відп. ред. Л. Сніцарчук; НАН України, ЛННБ України ім. В. Стефаника. – Львів. 2022. – 308 с., іл.
Сороковська С. Про бібліографічну діяльність Ю. О. Меженка / С. В. Сороковська // Бібліотекознавство та бібліогр. – 1969. – Вип. 6. – С. 151–157;
Гуменюк М. П. Біля джерел української радянської бібліографії: (з архівних матеріалів про Ю. О. Меженка) / М. П. Гуменюк // З історії книги і бібліографії : зб. наук. пр. – Київ, 1990. – С. 52–63;
Дашкевич Я. Нескорений лицар української книги / Ярослав Дашкевич // Слово і час. – 1992. – № 6. – С. 14–20;
Касинець Е. Юрій О. Іванів-Меженко (1892–1969) : бібліогр. діяльність київ. періоду (1919–1933) / Е. Касинець // Книжник. – 1992. – № 4. – С. 37–43;
Кочур Г. Неординарна особистість / Г. Кочур // Сучасність. – 1992. – № 10. – C. 124–125;
Юрій Олексійович Меженко (1892–1969) : матеріали до біогр. / НАН України, ЦНБ ім. В. І. Вернадського ; [уклад.: Т. А. Ігнатова, Н. В. Казакова, Н. В. Стрішенець ; вступ. ст. Ф. К. Сарани, І. Г. Шовкопляса]. – Київ, 1994. – 175 с. – (Науково-довідкові видання з історії України ; вип. 31)
Соколинский Е. К. Ю. А. Меженко : библиограф на ветрах истории / Е. К. Соколинский. – Санкт:Петербург: [Рос. нац. б-ка], 1998. – 284 с. – (Деятели Российской национальной библиотеки).
Дашкевич Я. Юр Меженко // Книга в сучасній культурі України: у 2 т. – Біла Церква, 2011. – Т. 1 : Хрестоматія. – С. 59–67;
«І тільки незмінна книга!» : зб. ст. до 120-річчя від дня народж. Ю. О. Меженка (1892–1969) : [матеріали конф. у рамках Всеукр. фестивалю науки] / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; [уклад., відп. ред. Н. В. Стрішенець]. – Київ, 2013. – 119 c.;
Дашкевич Я. Юр Меженко // Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. – 3-тє вид., допов. / упоряд.: М. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляс, А. Фелонюк ; Львів. відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України. ‒ Львів : Літ. агенція «Піраміда», 2016. ‒ С. 613–623;
________________