За місяць : 166
статей : 1013
| Рубрики : | Персоналії |
Максименко Федір Пилипович [23.01(04.02).1897, за іншими джерелами – 23.01(04.02).1896; с. Біленьке Катеринославського пов. Катеринославської губ., нині Запорізького р-ну Запорізької обл. – 06.07.1983, м. Львів] – бібліограф-енциклопедист, бібліотекознавець, бібліофіл, один із розробників засад національної бібліографії та книгознавства.
Походив із сім’ї священника. Після закінчення Катеринославської духовної семінарії (1917) того ж року вступив до Університету св. Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка) на історико-філологічний факультет. Через рік, залишивши навчання через відсутність засобів для існування, перебрався на Донбас.
Працював у культурно-освітніх закладах Бахмутського пов. Катеринославської губ.: завідувачем бібліотеки Донецького губернського відділу народної освіти (квітень–травень 1919); шкільного музею Бахмутського земства (1919–1920); повітового краєзнавчого музею Бахмутського відділу народної освіти (1920–1921); бібліотечної секції Бахмутського повітового відділу політосвіти (1921–1922), районної бібліотеки у м. Костянтинівці (1922).
Під час роботи в Бахмутському музеї зацікавився краєзнавчою бібліографією. 1922 р. опублікував у місцевій пресі свою першу працю – покажчик літератури про Донеччину «Материалы Донецкого края (преимущественно Бахмутского уезда)».
Того ж року переїхав до Києва і поновив навчання на історичному відділенні факультету профосвіти в Київському інституті народної освіти (КІНО), що функціонував у той час на базі Київського університету. З 1923 р. почав працювати у Всенародній бібліотеці України (ВБУ, нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ), поєднуючи роботу з навчанням. У ВБУ обіймав посади бібліотекаря, помічника завідувача відділу і наукового співробітника відділів україніки та комплектування,«завідувача комор» (фондів), керував газетним відділом. Займаючийсь комплектуванням фонду бібліотеки, їздив по різних містах України та Росії в пошуках потрібної літератури, завдяки чому фонд поповнився цінними виданнями, зокрема українознавчими.
За дорученням дирекції ВБУ у 1926–1927 рр. опрацьовував видання в Державному книжковому фонді та в інших установах Ленінграда (нині – Санкт-Петербург), де відібрав для ВБУ і перевіз до Києва кілька тисяч книжок. Керував також переміщенням фондів із бібліотеки колишнього Університету св. Володимира до нового будинку ВБУ на вул. Володимирській, 62 (1927–1928).
Здобувши вищу освіту в КІНО (1925), протягом 1929–1931 рр. навчався в аспірантурі при ВБУ за спеціальностю «Бібліографія», проте закінчити її не зміг через хвилю гонінь на українську інтелігенцію.
Під час роботи та навчання у ВБУ (1923–1933) розпочав активну бібліографічну діяльність, у т. ч. як член бібліографічної секції Науково-дослідної комісії з бібліотекознавства (з 1925 р.). Укладав для періодичних видань списки літератури про видатних діячів української культури, видав бібліографічну розвідку «Межі етнографічної території українського народу» (1927), був активним учасником створення репертуару української книги. Зокрема, працював над «Матеріалами до бібліографії української книжки XIX ст.», які, однак, не були опубліковані. Його фундаментальну роботу «Матеріали до краєзнавчої бібліографії України, 1847–1929» (1930) визнано найбільшим досягненням української краєзнавчої бібліографії міжвоєнної доби. Працював над другою частиною цієї розвідки, проте її рукопис загинув під час пожежі в Київському університеті (1943). У зазначеній праці вчений постав як один із засновників української бібліографії другого ступеня (метабібліографії).
У 1933 р., коли здійснювалась активна кампанія проти ВБУ, був звільнений з бібліотеки і тривалий час не мав постійної роботи. У жовтні–грудні 1933 р. працював бібліотекарем ВНДІ цукрової промисловості, у 1934–1936 рр. – бібліотекарем і статистом Спілки деревообробників, у 1936–1937 та 1939–1941 рр. – бібліотекарем і бібліографом книгозбірні Київського технологічного інституту харчової промисловості ім. А. І. Мікояна (нині – Національний університет харчових технологій), у 1937–1941 рр. – бібліографом бібліотеки 2-го Київського медичного інституту (нині Буковинський державний медичний університет у Чернівцях). У 1938–1941 рр. обіймав посаду бібліографа, у 1944–1946 рр. – завідувача відділу комплектування, згодом бібліографічного, в Науковій бібліотеці Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині – Наукова бібліотека імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Попри те, що з 1933-го по 1947 р. праці вченого не друкувалися, він не полишав копіткі бібліографічні студії.
Активно працюючи над репертуаром української книги, Ф. Максименко брав участь у багатьох нарадах. Так, на нараді, що відбулася наприкінці 1945 р. в Бібліотеці АН УРСР (нині – НБУВ), він виступив із доповіддю «Бібліографія української бібліографії як джерело для складання бібліографії української книги 1798–1914 рр.».
Пiсля чергового звiльнення Ф. Максименко з дружиною переїхав до Львова, де з 1 жовтня 1946 р. став працювати асистентом кафедри iсторiї СРСР Львiвського державного унiверситету імені Івана Франка й одночасно завiдувачем бiблiографiчного вiддiлу університетської бiблiотеки (нині – Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка). Львівський період життя тривалістю в 37 років став найпродуктивнішим у бібліографічній та книгознавчій діяльності вченого. В 1951–1974 рр. Ф. Максименко працював на посаді заступника директора бібліотеки з наукової роботи, надалі, вже в похилому віці, очолював відділ рукописів, стародруків та рідкісних книг (1974–1983), який було відновлено та реорганізовано винятково завдяки його особистій ініціативі. Як керівник теми і один із укладачів покажчика «Друковані праці професорів, викладачів і співробітників Львівського університету за 1944–1960 рр.» (1962) Ф. Максименко зробив значний внесок у розроблення бібліографії науковців Львова. Він уклав також низку покажчиків про українських бібліографів, класиків української літератури Г. Сковороду, М. Коцюбинського, М. Рильського та ін. Незважаючи на постійний контроль з боку органів держбезпеки, зумів розгорнути у Львові активну наукову діяльність: укладав, редагував, рецензував численні бібліографічні покажчики – українознавчі, з історичної бібліографії, персональні, галузеві (з літературознавства, історії, мистецтва, філософії, медицини, геології тощо). Впродовж 20 років вів поточний покажчик з мінералогії на сторінках «Минералогического сборника».
У травні 1959 р. виступив на республіканській нараді з питань допоміжних історичних наук з доповіддю «Про стан і основні завдання розвитку історичної бібліографії в Україні».
Значним є внесок Ф. Максименка і в розвиток краєзнавчої бібліографії. Зокрема, він підготував бібліографічний посібник «Збірки історичних відомостей про населені пункти Української РСР» (надруковано у восьми номерах «Науково-інформаційного бюлетеня Архівного управління УРСР», 1963–1964 рр.; з 1965 р. – журнал «Архіви України») на допомогу авторам багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР». Брав участь в укладанні відомого покажчика другого ступеня «Бібліографія української і російської бібліографії по історії УРСР» (1960), покажчика «Бібліографія зарубіжних видань з історії УРСР», (1971, для службового користування).
Серед фахово відредагованих ним праць – капітальний двотомний (у чотирьох випусках) покажчик Н. Шеліхової «Історія Києва» (1958–1963), виданий Державною історичною бібліотекою УРСР (нині – Національна історична бібліотека України).
Постійно займаючись вивченням стародруків, Ф. Максименко створив друковані каталоги на основі фондів Наукової бібліотеки Львівського державного університету імені Івана Франка, Центрального державного історичного архіву (м. Львів), ЛННБ ім. В. Стефаника, Львівського історичного музею та Державного музею українського мистецтва (нині – Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького), які стали базою для створення репертуару давньої української книги: «Першодруки (інкунабули) Наукової бібліотеки Львівського університету» (Львів, 1958), «Кириличні стародруки українських друкарень, що зберігаються у Львівських збірках 1574–1800 рр.» (1975). Ці видання містять відомості про 782 пам’ятки слов’янського друкарства, що зберігаються у львівських бібліотеках, музеях, архівах. Підготував працю «Забута сторінка слов’янського друкарства» (1959), в якій подано цікаві міркування щодо початку книгодрукування у Львові.
Ф. Максименко активно займався педагогічною діяльністю. Започаткував у навчальних закладах України вивчення студентами та аспірантами основ бібліотечно-бібліографічних знань. Читав лекції з історичної бібліографії в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. На початку 1960-х рр. розробив програму з бібліографії для аспірантів Львівського державного університету імені Івана Франка і багато років читав цей курс. Сприяв запровадженню для всіх першокурсників університету занять з основ бібліотечної справи, бібліографії та інформатики, читанню лекцій з галузевої бібліографії на старших курсах філологічного, історичного, геологічного, хімічного, географічного та фізичного факультетів. Викладав курси, вів практичні заняття й семінари для студентів Львівської філії Харківського державного інституту культури (нині – Харківська державна академія культури), Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині – Українська академія друкарства), Львівського культосвітнього технікуму (нині – Львівський коледж культури і мистецтв). Проводив заняття з історії бібліографії під час семінару для працівників Бібліотеки АН УРСР, Центрального державного історичного архіву (м. Київ) та Архівного управління при Раді Міністрів УРСР (нині – Державна архівна служба України); на базі Наукової бібліотеки Львівського державного університету імені Івана Франка організував постійний семінар для бібліографів міста.
Завдяки феноменальній пам’яті, глибоким енциклопедичним знанням, досконалому володінню методикою бібліографічної евристики, високопрофесійному ставленню до бібліографічної роботи, впевненому орієнтуванню в бібліотечних фондах, кваліфікованому довідково-бібліографічному обслуговуванню читачів Ф. Максименко мав незаперечний авторитет серед фахівців, набувши славу «патріарха української бібліографії 20 століття». Підтримував наукові і дружні зв’язки з багатьма відомими бібліотекознавцями, бібліографами, книгознавцями, істориками, літературознавцями: Ю. Меженком, С. Масловим, В. Масловим, Г. Колядою, Я. Запаском, М. Бутриним, С. Білоконем, М. Гуменюком, М. Ясинським, П. Берковим, Є. Немировським, Дж. С. Ґ. Сіммонсом, Е. Касинцем, І. Бутичем та ін. Академік Я. Ісаєвич зазначав про Ф. Максименка: «В галузі вивчення стародруків і розробки засад національної бібліографії та книгознавства в конкретних розробках з історичної та історико-краєзнавчої тематики він сам робив те, що не спромоглися кафедри й інститути відповідного профілю. Налагодив листування й книгообмін з багатьма науковцями й науковими центрами – в тому числі, всупереч негативному ставленню керівництва, з книгознавцями західних держав і української діаспори. Друкувався він порівняно рідко, але його листовні і усні консультації і поради, рецензії сприяли утворенню гуртка однодумців і співробітників, який я не завагаюсь назвати школою».
Загальний доробок Ф. Максименка в галузі бібліографії налічує понад 160 праць. Зібрав цінну особисту бібліотеку з видань і рукописів різної тематики 17–20 ст. (майже 10 тис. назв). У 1970-і рр. передав добірки видань про Катеринославщину і Донбас до Державної публічної історичної бібліотеки РРФСР, а також до ОУНБ у Ворошиловграді (нині Луганськ), Дніпропетровську (нині Дніпро), Донецьку і Запоріжжі. Значну частину книгозбірні та архіву Ф. Максименка, згідно з духівницею вченого та заповітом його вдови, успадкував і перевіз до Києва у приватне користування історик лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка С. Білокінь. Частина зібрання, якою Ф. Максименко користувався на роботі, зберігається у відділі рукописів, стародруків та рідкісних книг Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка як іменний фонд. Сюди ж після смерті вдови Ф. Максименка спадкоємці передали й рештки його особистої книгозбірні. Зібрання містить 2 897 книжок та архівні документи (рукописні збірки, 120 екслібрисів, 40 скриньок рукописних картотек, листування з науковцями, бібліотекарями, бібліографами і книгознавцями, світлини та ін.).
Науковий доробок ученого вивчали багато дослідників. Видано бібліографічний покажчик «Федір Максименко» (1983), укладений М. Бутриним; Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого в серії «Провідні діячі української книги» видала біобібліографічний нарис Н. Королевич «Бібліограф Федір Пилипович Максименко (1897–1983)» (1996). У ХДНБ ім. В. Г. Короленка відбулися Бібліографічні читання пам’яті українського бібліографа Ф. П. Максименка (2002). Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка провела міжнародні конференції на честь бібліографа (1994, 1997, 2007). До 110-ї річниці від дня його народження в березні 2007 р. було проведено читання і в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. У Львівському національному університеті імені Івана Франка вийшов з друку «Збірник пам’яті українського бібліографа Федора Максименка» ( 2008).
На вшанування пам’яті Ф. Максименка відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка було названо його іменем. На честь ученого названо вулицю в Оболонському р-ні м. Києва (Пуща-Водиця). Також вулиця Федора Максименка існує в м. Бахмуті.
Материалы к библиографии Донецкого края (преимущественно Бахмутского уезда) / Ф. П. Максименко // Просвещение Донбасса. – 1922. – № 6/7. – С. 101–104; № 8. – С. 107–110; № 9. – С. 114–117.
До бібліографії українознавства / Ф. П. Максименко // Бібл. журн. – 1926. – № 6/8. – С. 25–28.
До питання про історію української преси / Ф. П. Максименко // Бібл. журн. – 1926. – № 4/5.– С. 54–63.
Межі етнографічної території українського народу / Ф. П. Максименко // Бібліотечний збірник / Всенар. б-ка України при Укр. Акад. наук. – Київ, 1927. – Ч. 3: Бібліографія на Україні. – С. 65–93.
До бібліографії українознавства / Ф. П. [Максименко] // Журн. бібліотекознавства та бібліографії. – 1928. – № 2. – С. 131–132.
700-річчя Львова : корот. рек. покажч. літ. / Ф. П. Максименко ; Наук. б-ка Львів. держ. ун-ту ім. І. Франка. – Львів, 1956. – 15 с.
https://www.academia.edu/34138590/Inkunabuly.pdf
Бібліографія української і російської бібліографії по історії УРСР / Держ. іст. б-ка УРСР ; склали: Р. С. Кац, Ф. П. Максименко ; ред. Ф. П. Максименко. – Київ, 1960. – 154 с.
Збірки історичних відомостей про населені пункти Української РСР : бібліогр. покажч. / Ф. Максименко з передм. авт. // Наук.-інформ. бюл. Арх. упр. УРСР. – 1963. – № 4. – С. 79–86 ; № 5. – С. 79–84 ; № 6. – С. 76–85 ; 1964. – № 1. – С. 88–98 ; №2. – С. 92–99 ; № 3. – С. 89–101 ; № 4. – С. 64–71; № 5. – С. 93–105.
Бібліографії зарубіжних видань з історії Української РСР : бібліогр. покажч. / склали : Л. Д. Вітрук, Ф. П. Максименко, В. М. Рябоконь ; відп. ред. Р. Г. Симоненко. – Київ, 1971. –199 с.
Кириличні стародруки українських друкарень, що зберігаються у Львівських збірках (1574–1800) : звед. кат. / уклав Ф. П. Максименко. – Львів : Вища шк. : Вид-во при Львів. ун-ті, 1975. – 127 с.
Литература по палеонтологии Украины за 1967–1977 гг. / Ф. П. Максименко, В. И. Омельченко. – Львов, 1980. – 24 с.
Бібліографія української бібліографії // На шляху до створення репертуару української книжки : протокол наради... – Львів, 1991. – С. 19–28.
Інкунабули (першодруки) Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка : каталог = Incunabula Bibliothecae Universitatis Leopoliensis : catalogus / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Наук. б-ка ; уклав Ф. П. Максименко ; передм. Ф. П. Максименка ; упоряд.: М. Ільків-Свидницький, В. Кметь ; вступ. ст.: М. Ільків-Свидницький, В. Кметь. – Вид. 2-ге, розшир. та допов. – Львів, 2011. – 122 с. : іл. – Анот. бібліогр. : с. 97–114.
Листування Юра Меженка з Федором Максименком (1944–1969) / упоряд.: Р. Дзюбан, Г. Сварник; відп. ред. Л. Сніцарчук; НАН України, ЛННБ України ім. В. Стефаника. – Львів. 2022. – 308 с., іл.
Білокінь С. І. Праці Ф. Максименка в галузі краєзнавчої бібліографії / С. І. Білокінь // ІІ Респ. наук. конф. з іст. краєзнавства, 19–21 жовт., 1982 р., м. Вінниця. – Київ, 1982. – С. 48–50.
Бутрин М. Л. Федір Пилипович Максименко : бібліогр. покажч. / уклад. М. Л. Бутрин ; Секція писемності та книгодрукування Львів. обл. орг. Укр. Т-ва охорони пам’яток історії та культури ; Первин. орг. Т-ва книголюбів при Львів. наук. б-ці ім. В. Стефаника. – Львів : ЛНБ ім. В. Стефаника, 1983. – 31 с.
Білокінь С. Наш перший бібліограф / Сергій Білокінь // Наука і культура. Україна / АН УРСР. – Київ, 1986. – Вип. 20. – С. 394–395.
Королевич Н. Патріарх української бібліографії / Н. Королевич // Вісн. Кн. палати. – 1997. – № 2. – С. 38–39.
Королевич Н. Ф. Федір Максименко // Українські бібліографи ХХ століття / Н. Ф. Королевич. – Київ, 1998. – С. 170–199.
Ротач П. Бібліограф – енциклопедист / П. Ротач // Київ. старовина. – 2000. – № 5. – С. 169–171.
Кононенко В. До 110-річчя від дня народження Ф. Максименка / В. Кононенко // Бібл. планета. – 2007. – № 2. – С. 20–22.
Збірник пам’яті українського бібліографа Федора Максименка / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка ; упоряд.: Г. Домбровська, Л. Панів ; редкол.: В. Кметь (голова), С. Білокінь, Я. Дашкевич [та ін.]. – Львів, 2008. – 364 с. : іл., портр.
Кононенко В. Максименко Федір Пилипович / В. Кононенко // Українські бібліографи : біогр. відом., проф. діяльність, бібліогр. – Київ, 2008. – Вип. 2. – С. 27–29.
Назарчук Т. Б. Федір Пилипович Максименко та розвиток кримознавчої бібліографії / Т. Б. Назарчук // Актуальні питання історії науки і техніки : матеріали 9-ї Всеукр. наук. конф., м. Житомир, 7–9 жовт. 2010 р. – Київ, 2010. – С. 350–352.
Паталєєв О. В. Максименко Федір Пилипович (1896–1983) – бібліограф // Старий Київ. Зі спогадів Старого Грішника / О. В. Паталєєв. – Вид. 2-ге, випр. – Київ, 2013. – С. 7–8.
Ільків-Свидницький М. Максименко Федір Пилипович / М. Ільків-Свидницький // Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка : в 2 т. – Львів, 2014. – Т. 2: Л–Я. – С. 82–83.
Максименко Федір Пилипович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик [та ін.]. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – С. 272–274.
———————————————
Максименко Федір Пилипович / Вікіпедія
МАКСИМЕНКО ФЕДІР ПИЛИПОВИЧ (1896–1983) / Цифрова бібліотека «УКРАЇНІКА»
Ільків-Свидницький М. «Лоцман книжкового моря»: до 120-ліття від дня народження Ф. П. Максименка