Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 26
За місяць : 420
Кількість
статей : 727
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Максименко Федір Пилипович
Рубрики : Персоналії
Максименко Федір Пилипович

imageМаксименко Федір Пилипович [23.01(04.02).1897, за іншими джерелами – 23.01(04.02).1896; с. Біленьке Катеринославського пов. Катеринославської губ., нині Запорізького р-ну Запорізької обл. – 06.07.1983, м. Львів] – бібліограф-енциклопедист, бібліотекознавець, бібліофіл, один із розробників засад національної бібліографії та книгознавства.

Походив із сім’ї священника. Після закінчення Катеринославської духовної семінарії (1917) того ж року вступив до Університету св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) на історико-філологічний факультет. Через рік, залишивши навчання через відсутність засобів для існування, перебрався на Донбас.

Працював у культурно-освітніх закладах Бахмутського пов. Катеринославської губ.: завідувачем бібліотеки Донецького губернського відділу народної освіти (квітень-травень 1919); шкільного музею Бахмутського земства (1919–1920); повітового краєзнавчого музею Бахмутського відділу народної освіти (1920–1921); бібліотечної секції Бахмутського повітового відділу політосвіти (1921–1922), районної бібліотеки у м. Костянтинівці (1922).

Під час роботи в Бахмутському музеї зацікавився краєзнавчою бібліографією. 1922 р. опублікував у місцевій пресі свою першу працю – покажчик літератури про Донеччину «Материалы Донецкого края (преимущественно Бахмутского уезда)».

Того ж року переїхав до Києва і поновив навчання на історичному відділенні факультету профосвіти в Київському інституті народної освіти (КІНО), що функціонував у той час на базі Київського університету. З 1923 р. почав працювати у Всенародній бібліотеці України (ВБУ, нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ), поєднуючи роботу з навчанням. У ВБУ обіймав посади бібліотекаря, помічника завідувача відділу і наукового співробітника відділів україніки та комплектування, керував газетним відділом. Здобувши вищу освіту в КІНО (1925), протягом 1929–1931 рр. навчався в аспірантурі при ВБУ за спеціальностю «Бібліографія», проте закінчити її не зміг через хвилю гонінь на українську інтелігенцію.

Працюючи у ВБУ на посаді «завідувача коморами» (тобто фондів), Ф. Максименко, предметно займаючись комплектуванням фондів книгозбірні, відмінно орієнтувався в різних виданнях. За дорученням дирекції ВБУ У 1926–1927 рр. опрацьовував видання у Державному книжковому фонді та в інших установах Ленінграда (нині – Санкт-Петербург), де відібрав для ВБУ і перевіз до Києва кілька тисяч книжок. Керував також переміщенням фондів із бібліотеки колишнього Університету св. Володимира до нового будинку ВБУ на вул. Володимирській, 62 (1927–1928).

Під час роботи та навчання у ВБУ (1923–1933) розпочав активну бібліографічну діяльність, зокрема, як член бібліографічної секції Науково-дослідної комісії з бібліотекознавства (з 1925 р.). Укладав для періодичних видань списки літератури про видатних діячів української культури, видав бібліографічну розвідку «Межі етнографічної території українського народу» (1927), був активним учасником створення репертуару української книги. Зокрема, працював над «Матеріалами до бібліографії української книжки XIX ст.», які, однак, не були опубліковані. Його фундаментальну працю «Матеріали до краєзнавчої бібліографії України, 1847–1929» (1930) визнано найбільшим досягненням української краєзнавчої бібліографії міжвоєнної доби. Працював над другою частиною праці, проте її рукопис загинув під час пожежі в Київському університеті (1943). У цій праці вчений постав як один із засновників української бібліографії другого ступеня (метабібліографії).

Під час репресивних «чисток» академічних установ (1933) був звільнений із ВБУ і тривалий час не мав постійної роботи. У жовтні–грудні 1933 р. – бібліотекар ВНДІ цукрової промисловості, у 1936–1937 та 1939–1941 рр. – бібліотекар і бібліограф книгозбірні Київського технологічного інституту харчової промисловості ім. А. І. Мікояна (нині – Національний університет харчових технологій). У 1934–1936 рр. – бібліотекар і статист Спілки деревообробників. У 1937–1941 рр. – бібліограф 2-го Київського медичного інституту (нині Буковинський медичний університет у Чернівцях). У 1938–1941 рр. обіймав посаду бібліографа, у 1944–1946 рр. – завідувача відділу комплектування, згодом бібліографічного в Науковій бібліотеці Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині – Наукова бібліотека імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Попри те, що з 1933 р. по 1947 р. праці вченого не друкувалися, він не полишав копіткі бібліографічні студії.

Активно працюючи над репертуаром української книги, Ф. Максименко брав участь у багатьох нарадах. Так, на нараді, що відбулася наприкінці 1945 р. в Бібліотеці АН УРСР (нині – НБУВ), він виступив із доповіддю «Бібліографія української бібліографії як джерело для складання бібліографії української книги 1798–1914 рр.».

Пiсля чергового звiльнення Ф. Максименко з дружиною переїхав до Львова, де з 1 жовтня 1946 р. став працювати асистентом кафедри iсторiї СРСР Львiвського унiверситету й одночасно завiдувачем бiблiографiчного вiддiлу університетської бiблiотеки (нині – Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка). Львівський період життя тривалістю в 37 років став найбільш продуктивним у бібліографічній та книгознавчій діяльності вченого. У 1951–1974 рр. він працював на посаді заступника директора бібліотеки з наукової роботи, надалі, вже у похилому віці, очолював відділ рукописів, стародруків та рідкісних книг (1974–1983), який було відновлено та реорганізовано винятково завдяки його особистій ініціативі. Як керівник теми і один із укладачів покажчика «Друковані праці професорів, викладачів і співробітників Львівського університету за 1944–1960 рр.» (Львів, 1962) Ф. Максименко зробив значний внесок у розроблення бібліографії науковців Львова. Він уклав також низку покажчиків про українських бібліографів, класиків української літератури Г. Сковороду, М. Коцюбинського, М. Рильського та ін. Незважаючи на постійний контроль з боку органів держбезпеки, зумів розгорнути у Львові активну наукову та педагогічну діяльність: укладав, редагував, рецензував численні бібліографічні покажчики – українознавчі, з історичної бібліографії, персональні, галузеві (з літературознавства, історії, мистецтва, філософії, медицини, геології тощо); упродовж 20 років вів поточний покажчик з мінералогії на сторінках «Минералогического сборника».

У травні 1959 р. виступив на республіканській нараді з питань допоміжних історичних наук з доповіддю «Про стан і основні завдання розвитку історичної бібліографії в Україні».

Значним є внесок Ф. Максименка і в розвиток краєзнавчої бібліографії. Зокрема, він підготував бібліографічний посібник «Збірки історичних відомостей про населені пункти Української РСР» (надруковано у восьми номерах «Науково-інформаційного бюлетеня Архівного управління УРСР», 1963–1964 рр.; з 1965 р. – журнал «Архіви України») на допомогу авторам багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР». Брав участь в укладанні відомого покажчика другого ступеня «Бібліографії української і російської бібліографії по історії УРСР» (Київ, 1960), покажчика «Бібліографія зарубіжних видань з історії УРСР», (Київ, 1971, для службового користування).

Серед фахово відредагованих ним праць – капітальний двотомний (у чотирьох випусках) покажчик Н. Шеліхової «Історія Києва» (1958–1963), виданий Державною історичною бібліотекою УРСР (нині – Національна історична бібліотека України).

Постійно займаючись вивченням стародруків, Ф. Максименко створив друковані каталоги на основі фондів Наукової бібліотеки Львівського університету, Центрального державного історичного архіву, м. Львів, ЛННБ ім. В. Стефаника, Львівського історичного музею та Державного музею українського мистецтва (нині – Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького), що лягли в основу створення репертуару давньої української книги: «Першодруки (інкунабули) Наукової бібліотеки Львівського університету» (Львів, 1958), «Кириличні стародруки українських друкарень, що зберігаються у львівських збірках 1574–1800 рр.» (Львів, 1975), який містить відомості про 782 пам’ятки слов’янського друкарства, що зберігаються у львівських бібліотеках, музеях, архівах. Підготував працю «Забута сторінка слов’янського друкарства» (1959), в якій подано цікаві міркування щодо початку книгодрукування у Львові.

Ф. Максименко активно займався й педагогічною діяльністю. Започаткував у навчальних закладах України вивчення студентами та аспірантами основ бібліотечно-бібліографічних знань. Читав лекції з історичної бібліографії в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. На початку 1960-х рр. розробив програму з бібліографії для аспірантів Львівського університету і багато років читав цей курс. Сприяв запровадженню для всіх першокурсників університету занять з основ бібліотечної справи, бібліографії та інформатики, читанню лекцій з галузевої бібліографії на старших курсах філологічного, історичного, геологічного, хімічного, географічного та фізичного факультетів. Викладав курси, вів практичні заняття й семінари для студентів Львівської філії Харківського державного інституту культури (нині - Харківська державна академія культури), Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині Українська академія друкарства), Львівського культосвітнього технікуму (нині Львівський коледж культури і мистецтв). Проводив заняття з історії бібліографії під час семінару для працівників Бібліотеки АН УРСР, Центрального державного історичного архіву, м. Київ та Архівного управління при Раді Міністрів УРСР (нині Державна архівна служба України); на базі Наукової бібліотеки Львівського університету організував постійний семінар для бібліографів міста.

Завдяки феноменальній пам’яті, глибоким енциклопедичним знанням, блискучому володінню методикою бібліографічної евристики, високопрофесійному ставленню до бібліографічної роботи, упевненому орієнтуванню в бібліотечних фондах, кваліфікованому довідково-бібліографічному обслуговуванню читачів Ф. Максименко мав незаперечний авторитет серед фахівців, набувши славу «патріарха української бібліографії 20 століття». Підтримував наукові і дружні зв’язки з багатьма відомими бібліотекознавцями, бібліографами, книгознавцями, істориками, літературознавцями – Ю. Меженком, С. Масловим, В. Масловим, Г. Колядою, Я. Запаском, М. Бутриним, С. Білоконем, М. Гуменюком, М. Ясинським, П. Берковим, Є. Немировським, Дж. С. Ґ. Сіммонсом, Е. Касинцем, І. Бутичем та ін. Академік Я. Ісаєвич зазначав про Ф. Максименка: «В галузі вивчення стародруків і розробки засад національної бібліографії та книгознавства в конкретних розробках з історичної та історико-краєзнавчої тематики, він сам робив те, що не спромоглися кафедри й інститути відповідного профілю. Налагодив листування й книгообмін з багатьма науковцями й науковими центрами – в тому числі, всупереч негативному ставленню керівництва, з книгознавцями західних держав і української діаспори. Друкувався він порівняно рідко, але його листовні і усні консультації і поради, рецензії сприяли утворенню гуртка однодумців і співробітників, який я не завагаюсь назвати школою».

Загальний доробок Ф. Максименка в галузі бібліографії налічує понад 160 праць. Зібрав цінну особисту бібліотеку з видань і рукописів різної тематики 17–20 ст. (майже 10 тис. назв). У 1970-і рр. передав добірки видань про Катеринославщину і Донбас до Державної публічної історичної бібліотеки РРФСР, а також до ОУНБ у Ворошиловграді (нині Луганськ), Дніпропетровську (нині Дніпро), Донецьку і Запоріжжі. Значну частину книгозбірні та архіву Ф. Максименка, згідно із його духівницею та заповітом його вдови, успадкував і перевіз до Києва у приватне користування історик, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка С. Білокінь. Частина зібрання, якою Ф. Максименко користувався на роботі, зберігається у відділі рукописів, стародруків та рідкісних книг Наукової бібліотеки Львівського університету як іменний фонд. Сюди ж після смерті вдови Ф. Максименка спадкоємці передали і рештки його особистої книгозбірні. Зібрання містить 2897 книжок та архівні документи (рукописні збірки, 120 екслібрисів, 40 скриньок рукописних картотек, листування з вченими, бібліотекарями, бібліографами та книгознавцями, світлини та ін.).

Науковий доробок вченого вивчали багато дослідників. Видано бібліографічний покажчик «Федір Максименко» (Львів, 1983), укладений М. Бутриним; Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого в серії «Провідні діячі української книги» видала біобібліографічний нарис Н. Королевич «Бібліограф Федір Пилипович Максименко» (Київ, 1996). У ХДНБ ім. В. Г. Короленка відбулися Бібліографічні читання пам’яті українського бібліографа Ф. П. Максименка (2002). Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка провела міжнародні конференції на честь бібліографа (1994, 1997, 2007). До 110-ої річниці від дня його народження у березні 2007 р. було проведено читання і в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. У Львівському національному університеті імені Івана Франка вийшов з друку «Збірник пам’яті українського бібліографа Федора Максименка» (Львів, 2008).

На вшанування пам’яті Ф. Максименка відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка було названо його іменем. На честь Ф. Максименка названо вулицю в Оболонському р-ні м. Києва (Пуща-Водиця). Також вулиця Федора Максименка існує у м. Бахмуті.

Твори

Материалы к библиографии Донецкого края (преимущественно Бахмутского уезда) / Ф. П. Максименко // Просвещение Донбасса. – 1922. – № 6–9; – № 6/7. – С. 101–104; № 8. – С. 107–110; № 9. – С. 114–117;

До бібліографії українознавства / Ф. П. Максименко // Бібл. журн. – 1926. – № 6/8. – С. 25–28;

До питання про історію української преси / Ф. П. Максименко // Бібл. журн. – 1926. – № 4/5.– С. 54–63.

Межі етнографічної території українського народу / Ф. П. Максименко // Бібліотечний збірник / Всенар. б-ка України при Всеукр. Акад. наук. – Київ, 1927. – Ч. 3: Бібліографія України. – С. 65–93;

До бібліографії українознавства / Ф. П. [Максименко] // Журнал бібліотекознавства та бібліографії. – 1928. – № 2. – С. 131–132;

Матеріали до краєзнавчої бібліографії України, 1847–1929 : список бібліогр. праць, що стосуються до окремих місцевостей УРСР, Бессарабії, Дону і Криму / Ф. П. Максименко ; Всенародна б-ка України, Всеукр. Акад. наук. – Київ, 1930. – ХІХ, 264 с.;

700-річчя Львова : корот. реком. покажч. літ. / Ф. П. Максименко ; Наук. б-ка Львів. держ. ун-ту ім. І. Франка. – Львів, 1956. – 15 с.;

Першодруки (інкунабули) Наукової бібліотеки Львівського університету : каталог. – Львів, 1958. – 32 с.;

https://www.academia.edu/34138590/Inkunabuly.pdf

Бібліографія української і російської бібліографії по історії УРСР / Держ. іст. б-ка УРСР ; склали: Р. С. Кац, Ф. П. Максименко ; ред. Ф. Максименко. – Київ, 1960. – 154 с.;

Збірки історичних відомостей про населені пункти Української РСР : бібліогр. покажч. / з передм. авт. // Наук.-інформ. бюл. Арх. упр. УРСР. – 1963. – № 4. – С. 79–86; № 5. – С. 79–84; № 6. – С. 76–85.;

Бібліографії зарубіжних видань з історії Української РСР : бібліогр. покажч. / склали : Л. Д. Вітрук, Ф. П. Максименко, В. М. Рябоконь ; відп. ред. Р. Г. Симоненко. – Київ, 1971. –199 с.;

Кириличні стародруки українських друкарень, що зберігаються у Львівських збірках (1574–1800) : звед. кат. / уклав Ф. П. Максименко. – Львів : Вища шк. : Вид-во при Львів. ун-ті, 1975. – 127 с.

Литература по палеонтологии Украины за 1967–1977 гг. – Львов, 1980. – У співавт.

Бібліографія української бібліографії // На шляху до створення репертуару української книжки : протокол наради... – Львів, 1991. – С. 19–28;

Інкунабули (першодруки) Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка : каталог = Incunabula Bibliothecae Universitatis Leopoliensis : catalogus / Львів. нац. ун-т імені Івана Франка, Наук. б-ка ; уклав Ф. П. Максименко ; передм. Ф. П. Максименка ; упоряд.: М. Ільків-Свидницький, В. Кметь ; вступ. ст.: М. Ільків-Свидницький, В. Кметь. – Вид. 2-ге, розшир. та допов. – Львів, 2011. – 122 с. : іл. – Анот. бібліогр. : с. 97–114.

Джерела

Білокінь С. І. Праці Ф. Максименка в галузі краєзнавчої бібліографії / С. І. Білокінь // ІІ Респ. наук. конф. з іст. краєзнавства, 19–21 жовт., 1982 р., м. Вінниця. – Київ, 1982. – С. 48–50;

Бутрин М. Л. Федір Пилипович Максименко [1897–1983 : рад. бібліограф і книгознавець] : бібліогр. покажч. / уклад. М. Л. Бутрин ; Секція писемності та книгодрукування Львів. обл. орг. Укр. Т-ва охорони пам’яток історії та культури ; Первин. орг. Т-ва книголюбів при Львів. наук. б-ці ім. В. Стефаника. – Львів : ЛНБ ім. В. Стефаника, 1983. – 31 с.;

Білокінь С. Наш перший бібліограф / Сергій Білокінь // Наука і культура. Україна / АН УРСР. – Київ, 1986. – Вип. 20. – С. 394–395;

Цвіркун І. Федір Пилипович Максименко / І. Цвіркун // Бібл. вісн. – 1994. – № 4. – С. 30–32; 

Як працював Ф. Максименко : (з книги Ф. Максименка «Матеріяли до краєзнавчої бібліографії України (1847–1929)» (Київ, 1930) // Бібл. вісн. – 1994. – № 4. – С. 33;

Королевич Н. Ф. Бібліограф Федір Пилипович Максименко (1897–1983): біобібліогр. нарис / Н. Ф. Королевич ; Нац. парлам. б-ка України. – Київ, 1996. – 47 с. – (Видатні діячі української книги ; вип. 6);

Королевич Н. Патріарх української бібліографії / Н. Королевич // Вісн. Книжк. палати. – 1997. – № 2. – С. 38–39;

Королевич Н. Ф. Федір Максименко // Українські бібліографи ХХ століття / Н. Ф. Королевич. – Київ, 1998. – С. 170–199;

Ротач П. Бібліограф – енциклопедист / П. Ротач // Київ. старовина. – 2000. – № 5. – С. 169–171;

Бібліографічні читання пам’яті українського бібліографа Федора Максименка) : матеріали / ХДНБ ім. В. Г. Короленка ; уклад. Т. О. Сосновська, В. О. Ярошик. – Харків, 2002. – 118 с.;

Ковальчук Г. І. Федір Пилипович Максименко як дослідник стародруків і знавець рідкісних видань / Г. І. Ковальчук // Рукописна та книжкова спадщина України : археогр. дослідж. унік. архівних та бібл. фондів / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису ; редкол.: Л. А. Дубровіна, Г. В. Боряк та ін. – Київ, 2007. – Вип. 12. – С. 18–28;

Кононенко В. До 110-річчя від дня народження Ф. Максименка / В. Кононенко // Бібл. планета. – 2007. – № 2. – С. 20–22;

Федір Максименко – людина, вчений, книголюб // Постаті / Ярослав Дашкевич ; Львів. від-ня ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ ; упоряд.: М. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляc. – 2-е вид., випр. і допов. – Львів : Літ. агенція «Піраміда», 2007. – С. 672–683;

Збірник пам’яті українського бібліографа Федора Максименка / ЛНУ ім. І. Франка ; упоряд.: Г. Домбровська, Л. Панів ; редкол.: В. Кметь (голова), С. Білокінь, Я. Дашкевич та ін. – Львів, 2008. – 364 с. : іл., портр.

Кононенко В. Максименко Федір Пилипович / В. Кононенко // Українські бібліографи : біогр. відом., проф. діяльність, бібліогр. – Київ, 2008. – Вип. 2. – С. 27–29;

Назарчук Т. Б. Федір Пилипович Максименко та розвиток кримознавчої бібліографії / Т. Б. Назарчук // Актуальні питання історії науки і техніки : матеріали 9-ї Всеукр. наук. конф., м. Житомир, 7–9 жовт. 2010 р. – Київ, 2010. – С. 350–352;

Паталєєв О. В. Максименко Федір Пилипович (1896–1983) – бібліограф / О. В. Паталєєв // Старий Київ. Зі спогадів Старого Грішника / О. В. Паталєєв. – Вид. 2-ге, випр. – Київ, 2013. – С. 7–8;

Ільків-Свидницький М. Максименко Федір Пилипович / М. Ільків-Свидницький // Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка : в 2 т. – Львів, 2014. – Т. 2: Л–Я. – С. 82–83;

Максименко Федір Пилипович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. словн. / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – С. 272–274.

 

———————————————

Максименко Федір Пилипович / Вікіпедія

МАКСИМЕНКО ФЕДІР ПИЛИПОВИЧ (1896–1983) / Цифрова бібліотека «УКРАЇНІКА»

Ільків-Свидницький М. «Лоцман книжкового моря»: до 120-ліття від дня народження Ф. П. Максименка

Наукові читання «Федір Пилипович Максименко»

Тертичка Ніна Іванівна
Статтю створено : 29.10.2019
Останній раз редаговано : 29.10.2019