За місяць : 1255
статей : 980
| Рубрики : | Соціокультурна діяльність бібліотек |
Літературна вікторина – форма соціокультурної діяльності, що практикується в публічних, шкільних та інших бібліотеках і за своєю сутністю є конкурсом чи грою, що полягає у намаганнях читачів дати якомога більше правильних відповідей на усні чи письмові запитання з художньої літератури та літературознавства, продемонструвати обізнаність з кращими класичними творами та уміння логічно мислити.
Термін «вікторина» започатковано у 1928 р. Відомий журналіст і письменник М. Кольцов дав таку назву розважальним добіркам у журналі «Огонёк», що вміщували різні запитання, шаради, ребуси тощо (від імені і останніх літер прізвища співробітника журналу Віктора Мікулина, який готував ці підбірки; термін також пов’язують з іменем латинського походження Victor– «переможець»).
Мета Л. в. – спонукати користувача бібліотеки продемонструвати свої знання та навички, набуті у процесі читання художньої літератури, застосувати їх у незвичних, нестандартних обставинах, навчити самостійно відшукувати у книжках необхідну інформацію, грати і перемагати у конкурентному середовищі, швидко знаходити вихід із складної ситуації і в кінцевому підсумку – пробудити потяг до систематичного читання кращих творів красного письменства.
У бібліотечній практиці поширені різноманітні види Л. в. Найчастіше застосовуються тематичні, текстуальні, літературно-біографічні, комбіновані та інші види Л. в. В останні десятиріччя, з удосконаленням інформаційних технологій, набув поширення новий вид Л. в. – мультимедійної, головною перевагою якої є можливість використання під час гри текстів, графіки, анімації, звуку і відеосюжетів, зокрема з фрагментами екранізацій літературних творів. Підвидом такої Л. в. є різні варіанти електронної вікторини «БібліоIQ» на сайтах деяких бібліотек чи освітніх закладів.
За своєю формою можуть бути: вікторина-пошук, бліц-вікторина, шанс-вікторина, вікторина-квест, експрес-вікторина, у форматі популярної інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?» та ін. Відрізняються форми Л. в., здебільшого, правилами, що визначають тип і складність запитань, черговість відповідей, форму участі (командну чи індивідуальну), порядок визначення переможців, а також винагороду. У кожному конкретному випадку вибір видів і форм Л. в. обумовлюється рівнем підготовленості ведучих змагання та учасників, місцем її проведення, метою, змістом гри.
Найбільш активно Л. в. використовують бібліотеки, орієнтовані на роботу з дитячою, юнацькою та молодіжною аудиторіями. Ігрова, змагальна форма подання інформації є привабливою для цих вікових категорій, викликає підвищений інтерес і дозволяє підтримувати увагу читачів до художніх творів, а також застосовувати отримані знання у навчальному процесі, водночас сприяючи кращому засвоєнню змісту загальноосвітньої програми.
Ефективність Л. в. як засобу активізації читання визначається посиленням соціокультурної й соціокомунікаційної функцій бібліотеки, підвищенням пізнавальної та емоційної активності читачів, зростанням попиту на художню літературу, закріпленням стійких навичок читання, насамперед серед дітей та підлітків. Л. в. виховують інтерес, потяг та повагу до книги, художньої літератури в цілому, розвивають у читачів такі риси, як логічне мислення, ініціативність, компетентність, кмітливість, творчі здібності, формують їхні художні та естетичні смаки, сприяють зростанню загального культурного рівня, проведенню ними змістовного, інтелектуального та соціокультурного дозвілля, спілкуванню зі своїми друзями та однодумцями, закріпленню позитивних емоцій.
Ашаренкова Н. Г. Функції масової роботи бібліотеки в сучасній соціокультурній ситуації в суспільстві / Ашаренкова Н. Г. // Культура України: стан, проблеми, тенденції розвитку : зб. наук. ст. / ІПК ПК; редкол.: В. Г. Чернець, В. А. Бітаєв, А. П. Обертинська та ін. – Київ, 1997. – С. 132–138;
Опарина Н. П. Литературные игры в детской библиотеке : учеб.-метод. пособие / Н. П. Опарина. – Москва : Либерея-Бибинформ, 2007. – 96 с.;
Грабар Н. Комунікативні властивост гри в процесі взаємодії з читачами в бібліотеці вищого навчального закладу / Наталія Грабар // Вісник Книжкової палати. – 2011. – № 1. – С. 14–17;