За місяць : 1235
статей : 1008
«Книгарь» – щомісячний критико-бібліографічний журнал, перший український часопис історико-літературознавчого й книгознавчого спрямування, провісник періодичного органу державної бібліографії. Виходив під назвою «Книгарь. Літопис українського письменства» з вересня 1917 р. до березня 1920 р. Видрукувано 31 число, з наскрізною нумерацією. Числа 13/14 (1918), 23/24, 25/26 (1919) спарені, останній випуск ч. 1–3 (29–31) побачив світ 1920 р. потрійним. Видавець – «Товариство "Час" у Києві». Призначався для бібліотек, земств «Просвіт», видавців, книгопоширювачів, учительства, й усіх, хто цікавився українською книжкою. Розповсюджувався за передплатою. М’який знак у слові «книгар» зник унаслідок запровадження «Найголовніших правил українського правопису» 1921 року, вже після припинення випуску журналу.
За відсутності в Україні спеціальної державної бібліографічної установи доби визвольного руху 1917–1921 рр., «К.» взяв на себе ініціативу створення повної національної бібліографії всього репертуару української книжки, виданої як в Україні, так і за її межами. Виконував місію багатоаспектного реєстратора бібліотечно-бібліографічних та видавничо-книгознавчих процесів. Протягом 3-х років намагався зібрати всі зразки українського друку, зареєструвати їх і поінформувати про них читачів. У радянські часи на «К.» висів ярлик буржуазно-націоналістичного видання. Журнал відіграв помітну роль у розвитку української культури, становленні бібліографії та статистики друку.
Концепцію видання викладено в інформаційно-рекламному тексті на звороті обкладинки, де зазначено, що журнал «подає повні відомості про діяльність всіх українських видавництв, оповіщає про всі наміри й плани кожного видавництва, про всі книжки, що вийшли або мають вийти. «Книгарь» при участі відомих українських письменників і знавців з різних спеціальностей дає оцінку кожного видання; оповідає про його зміст, зазначає його якості й хиби».
«К.» був багатопрофільним часописом; на його сторінках друкувалися численні статті з книгознавства, журналістики й літератури. Часопис уперше у вітчизняній практиці порушував теоретичні книгознавчі, бібліотекознавчі, бібліографознавчі питання та публікував реєстр поточної української книжкової продукції. Найголовнішим завданням організатори видання вважали бібліографічну реєстрацію поточного книговидання. Крім поточного бібліографічно-статистичного обліку, редакція «К.» намагалася подавати відомості про зарубіжні українські видання, а також підбивати підсумки книжкового процесу у ретроспекції. Журнал публікував зведені покажчики творів друку («Спроба реєстру української періодичної преси. 1816–1916», «Реєстр української періодичної преси за 1918 рік» (1918, ч. 6)).
Публікації у часописі посторінково подавались у вигляді двох пронумерованих стовпців (нумерація наскрізна), в різноманітних жанрах – статті, рецензії, хроніка, повідомлення про діяльність і плани видавництв, зміст нових книжок тощо. Кожне число журналу мало просту структуру: редакційна стаття; кілька авторських статей на теми літературо-, книго-, бібліографознавства, матеріали до ювілеїв визначних українських письменників, некрологи; в окремих випусках – огляди преси; критика та бібліографія; рецензії (пронумеровані і згруповані у тематичні розділи); видавнича хроніка; літературне життя («звістки та чутки»); виклад змісту нових чисел літературних журналів; листування редакції; інформація про нові книжки, що надійшли до редакції «Книгаря»; оголошення («оповістки»).
За проблематикою публікації «К.» умовно можна згрупувати у три основні блоки.
До першого блоку відносяться статті (орієнтовані на широкі кола читачів), які розкривають питання художньої літератури, літературної критики, історії української книжки, книжкової культури і видавничої справи в Україні; розвідки з питань бібліотечної справи та бібліографії.
З-посеред книгознавчих й бібліотекознавчих статей, опублікованих у «К.», можна виокремити:
1) статті загального характеру, у яких висвітлено погляди авторів на роль книжки і бібліотек у розбудові незалежної держави, висувалась ідея створення національного архіву та національної бібліотеки (1917, ч. 3, ч. 4);
2) статті, що розкривали теоретичні і практичні питання бібліографії, зокрема: «Бібліографія і Український бібліографічний інститут» Ю. Ковалевського (1919, ч. 22); цикл статей А. Бема «З теоретичних питань бібліографії» (1919, чч. 25–26, 27, 28), «Бібліографічна класифікація по децимальній системі» С. Кондри (1918, ч. 7), «Загальні принципи технічної організації бібліотек» (1918, ч. 11);
3) статті з історії української книжки і видавничої справи в Україні, а саме: «Церковні стародруки» (1918, ч. 14), «Продаж книжок у давньому Києві» К. Широцького (1918, ч. 18); «З історії книги на Україні» (1918, ч. 5) В. Модзалевського; «З історії української книжки» В. Міяковського (1919, чч. 27, 28);
4) статті з історії оформлення книжок, написані К. Широцьким – «Кольорові папери» (1918, чч. 12–13), «Наше стародавнє інтроліґаторство» (1918, ч. 17);
5) статті з практичних питань періодичних видань – «Завдання української журнальної бібліографії» С. Кондри (1918, ч. 15), «Про потребу родинного журналу» А. Вечерницького (1917, ч. 1), «Журнал "Шлях" в 1918 році» (1919, ч. 19) П. Филиповича, «Українська преса в Америці» А. Яриновича (1917, ч. 4) та ін.;
6) окремі книгознавчі статті оглядового змісту: «Книжкова українська продукція в 1917 році» С. Паночіні (1918, ч. 5), «Голод на книжку» С. Єфремова (1917, ч. 2) і т. ін.
Другий блок публікацій представлений рубриками «Видавнича хроніка», «Огляд преси», «Літературне життя» («звістки і чутки»), «Всячина» та «Листування редакції» (стислі відповіді на листи), оповістки (на кшталт сучасної книговидавничої реклами) і т. ін.
У третьому, найбільшому за обсягом, блоці – бібліографічному подавались огляди тогочасних новинок книжкового ринку України. У розділі «Критика і бібліографія» публікувалися, в основному, рецензії, згруповані в 12–15 тематичних підрозділах, як-от: «Агітаційні видання», «Біографії», «Видання для дітей», «Економіка», «Етнографія», «Збірники», «Інформаційні видання», «Історія», «Історія літератури», «Календарі», «Кооперація», «Красне письменство», «Критичні розвідки», «Медицина», «Мистецтво», «Мовознавство», «Музика», «Педагогіка і школа», «Поезії », «Популярно-наукові видання», «Публіцистика», «Релігія і церква», «Сатира і гумор», «Сільське господарство», «Словники», «Справочники», «Театр і п’єси», «Українська преса», «Художні видання», «Часописи». Рецензенти аналізували не лише зміст, а й оформлення видань. «К.» виступав проти видань низького ґатунку, про що свідчать численні негативні рецензії (1917, ч. 3). Траплялися подвійні і навіть потрійні рецензії на одну й ту ж книжку від різних авторів. До рецензування було залучено кращі сили української патріотично налаштованої інтелігенції – Д. Багалія, О. Дорошкевича, Г. Митецького, М. Зерова, А. Кримського, К. Лоського, О. Лотоцького (частину рецензій підписано псевдонімом О. Білоусенко), В. Модзалевського, О. Олеся, С. Петлюру, Д. Ревуцького, М. Садовського, І. Свєнціцького, П. Стебницького, С. Черкасенка, загалом понад 60 авторів.
Загалом за час існування журналу на його шпальтах опублікувано 1166 рецензій та кілька десятків оглядів преси. «К.» вмістив понад 130 критичних розвідок: українська книжка в історичному аспекті та її сучасний стан, проблематика друку, бібліографія та бібліотечна справа, історія та теорія літератури, мовознавчі статті, критичні аналізи творів художньої і наукової літератури. Прорецензовано 1100 назв друкованої продукції (за ознаками наукової вартості, проблематики, художньої цінності, актуальності, мови, зовнішнього оформлення). До роботи залучено понад 500 критиків.
Редактори: В. Королів-Старий (1917–1919, ч. 1–18), М. Зеров (1919–1920, ч. 19–31). Серед співробітників редакції – видатні діячі української культури, письменства, науки: М. Бурачек, Ф. Ернст, С. Єфремов, С. Кондра, О. Кошиць, А. Кримський, М. Леонтович, О. Олесь, С. Петлюра, М. Сагарда, І. Свєнціцький, С. Сірополко, О. Стешенко та ін. У «К.» друкувались такі відомі діячі українського руху, як І. Айзеншток, П. Богацький, Д. Дорошенко, П. Зайцев, М. Івченко, С. Кондра, О. Левицький, Ю. Меженко, О. Мицюк, М. Плевако, В. Романовський, С. Русова, Л. Старицька-Черняхівська, М. Шаповал і багато ін.
Журнал припинив існування навесні 1920 р. внаслідок «культурних» реформ і реорганізацій радянської влади, ліквідації приватних бібліотек, друкарень і приватної ініціативи. «К.», як і «Просвіти» та інші українські культурницькі осередки було заборонено «на основі, що не може бути ніякого видавництва ні книжок, ні журналів, крім державних».
Попри короткий час існування, «К.» відіграв значну роль у становленні нової української літературної критики та розвитку української бібліографії. За визначенням Я. Дашкевича, то була «справжня копальня відомостей про українське культурне життя дуже важких, але й насичених років». Починаючи з 1990-хрр., широке коло питань, пов’язаних з «К.», є предметом багатьох наукових і історико-бібліографічних студій (Т. Гринівський, Л. Ільницька, Н. Королевич, М. Низовий, С. Петров, В. Чорній та ін.).
Журнал слугує достовірною джерельною базою для формування й уточнення українського бібліографічного репертуару.
Електронні копії всіх випусків «К.» представлені в електронній бібліотеці «Чтиво», частково – в електронній бібліотеці «Культура України».
Постернак С. Із історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917–1919 рр. / С. Пастернак. – Київ : Всеукр. кооп. вид-во Союз, 1920. – 127 с.;
Ігнатієнко В. Українська книжка й преса в історичному розвитку / В. Ігнатієнко // Книга : місячник літ., критики й бібліогр. – 1923. – № 3. – С. 3–6;
Зеров М. В справі критично-бібліографічного журналу / М. Зеров // Бібліологічні вісті. –1925. – № 1–2. – С. 118–123;
Королевич Н. «Книгарь» через сімдесят років / Н. Королевич, Л. Лазебний // Книжник. – 1990. – № 4. – С. 39–48;
Дашкевич Я. «Книгарь» – журнал епохи революцій і контрреволюцій // Україна. Наука і культура / Я. Дашкевич. – К. : Т-во «Знання», 1991. – Вип. 25. – С. 26–44;
Квітко І. С. Редакторська проблематика на шпальтах журналу «Книгар» / І. С. Квітко // Українська періодика: історія і сучасність : тези доп. і повідомл. Всеукр. наук.-теорет. конф. (9–10 груд. 1993 р.). – Львів, 1993. – С. 180–184.;
Чорній В. В. Журнал «Книгар» (1917–1920) як джерело до бібліографії української книги / Чорній В. В. // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. – Львів, 1995. – Вип. 3. – С. 107–115.;
Клєщикова В. М. Часопис «Книгар» – критико-бібліографічний журнал доби визвольних змагань / В. М. Клєщикова // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917–1921 рр.) : зб. наук. праць / Гол. архiв. упр. при Кабінеті Мiнiстрiв України, Укр. держ. наук.-дослiд. iн-т архiв. справи та документознавства, Нац. парлам. б-ка України ; ред. В. С. Лозицький. – К. : НПБ України, 1998. – С. 161–165;
Низовий М. Від державної бібліографії – до державної статистики друку / М. Низовий // Вісн. Книжк. палати. – 1999. – № 1. – С. 29–31;
Петров С. Так народжувався часопис «Книгар» / С. Петров // Друкарство. – 2001. – № 1. – С. 4–6;
Гринівський Т. Діячі української культури на сторінках часопису «Книгар» / Т. Гринівський // Друкарство. – 2003. – № 4. – С. 92–95;
Гринівський Т. Українська преса на сторінках часопису «Книгарь» / Т. Гринівський // Наукові записки Інституту журналістики. – 2004. – Т. 12. – С. 58–68.;
Гринівський Т. Микола Зеров як літературознавець та критик на сторінках часопису «Книгарь» / Т. Гринівський // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Літературознавство. – Тернопіль, 2004. – Вип. XIV. – С. 39–45.;
Гринівський Т. С. Часопис «Книгарь» і журнальна бібліографія поч. ХХ ст.: порівняльний аналіз / Т. Гринівський // Українська преса початку ХХ ст. як націотворчий чинник : зб. наук. ст. – Полтава, 2006. – С. 28–31;
Гринівський Т. Видавнича діяльність української діаспори поч. ХХ ст. у висвітленні часопису «Книгарь» / Тарас Гринівський // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. – Вип. 9: Матеріали Другої міжнародної конференції «Українська діаспора: проблеми дослідження». – Острог, 2007. – С. 374–378.;
Гринівський Т. Теоретичні питання бібліографії на сторінках часопису «Книгарь» / Т. Гринівський // Мандрівець. – 2007. – № 2. – С. 65–67.;
Ільницька Л. І. Журнал «Книгарь»: літопис українського письменства (1917–1920) : сист. покажч. змісту / Луїза Ільницька, Ольга Хміль ; [відп. ред. Л. В. Сніцарчук] ; НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника. – Львів : Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника, 2016. – 393 с.;
————————————————
Гринівський Т. «Книгарь» – спокійний і безсторонній літопис нашого письменства // Читомо
«Книга́рь» / Ю. С. Левченко // Енциклопедія сучасної України