Заборгованість користувача бібліотеки – порушення обумовлених правилами книгозбірні строків повернення документів, узятих у тимчасове користування або ж їх усвідомлене неповернення.

Під час запису до бібліотеки користувач в обов’язковому порядку усно чи письмово ознайомлюється з її правилами, зокрема щодо строків, на які дозволяється брати документи додому і зобов’язується їх дотримуватися, тобто, вступає у певні правовідносини з книгозбірнею, за дотримання яких несе правову відповідальність.

Заборгованість, що існує у різних формах – як недотримання зобов’язань перед бібліотекою, «зачитування» книжок, їх навмисне неповернення, втрата або непоправні пошкодження, є найбільш характерною формою шкоди, що заподіюється окремими недобросовісними користувачами і призводить до лакун у бібліотечному фонді, неможливості задоволення запитів інших користувачів та інших негативних явищ. Тому ліквідація заборгованості, роз’яснювальна робота серед боржників є одним із пріоритетних і постійних напрямів діяльності бібліотек ще з давніх часів.

У залишках найбільшого книгосховища Давнього Сходу – бібліотеці Ашшурбаніпала (7 ст. до н. е.), у фондах якої зберігалося від 5-ти до 25-ти тис. глиняних табличок з клинописними текстами, археологи відшукали текст із погрозами довічного прокляття богів та інших кар, адресованих зловмисникам, які наважаться викрасти чи не повернути таблички в сховище. У Стародавньому Єгипті за втрату папірусу із бібліотеки фараона карали стратою.

В епоху Середньовіччя монастирські бібліотеки Східної Європи керувалися Студійським уставом-правилом (від назви авторитетного в церковних колах монастиря, заснованого у 5 ст. в Константинополі патрицієм Студіосом). У 1073 р. копія цього документа через грецького ченця Михайла надійшла до преподобного Теодосія Печерського і відтак поширилась в інших монастирях Київської Русі. Зокрема, в уставі-правилі щодо збереження бібліотечного фонду в монастирях зазначалось: «Хто ж забариться повернути книгу, буде підданий епітимії» (від грец. ἐπι-τιμία – покарання). Книги ченцям видавалися на один день. При невчасному їх поверненні на винуватця накладались послухи (довготривалі поклони з молитвою замість трапези та ін.).

Залякування, приниження, фізичні покарання вважались досить дієвими засобами у протидії бібліотечним боржникам та крадіям упродовж багатьох століть. До 18 ст. у Франції, Німеччині та Британії за недбайливе ставлення до книги винуватців карали батогом та тюремним ув’язненням на строк від 7-ми до 12-ти років.

Від початку 19 ст., у разі нереагування читачів на листи-попередження або усні нагадування, почали запроваджувати  штрафи за псування книжок та невчасне їх повернення до бібліотек. При втраті книги читач-боржник сплачував два штрафи – за книжку і за фактом прострочення. До 1917 р. у бібліотеках Російської імперії задля дисциплінування читачів, відсіювання недобросовісних осіб у випадках, коли книжки надавали для користування за межами бібліотеки, практикувалися грошові застави у досить значних сумах та поручительства авторитетних осіб. 

Бібліотечний плакат 1920-х рр.

Постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР «Про відповідальність за руйнацію бібліотек і розкрадання та псування книг» (1934) підтвердила право книгозбірень, після вичерпання інших заходів впливу на читачів, які привласнили бібліотечні книжки, притягати їх до суду. На виконання цієї постанови бібліотеки Одеси, із залученням добровільних помічників, провели запобіжну акцію – місячник повернення бібліотечних книжок.

Того ж року Наркомат освіти (НКО) УСРР затвердив обов’язковий мінімум бібліотечної техніки для всіх бібліотек масового користування, за яким розписано порядок дій бібліотекаря у випадках виникнення читацької заборгованості й необхідності проведення роз’яснювальної роботи щодо правил поводження з бібліотечною книгою й своєчасного повернення видань до бібліотеки. Запроваджувалась єдина технологія видавання книжок на абонементі, а ведення контрольних листків уможливило оперативний контроль за строками повернення книжок, виявлення заборгованості і вжиття відповідних заходів впливу. Бібліотекарів зобов’язували зазначати дату повернення книжки на контрольному листку, наклеєному на її форзаці, попереджати про неї читача і надсилати йому оповіщення про затримку одразу після завершення строку користування.

У 1935 р. НКО СРСР запровадив Правила користування книгами в масових бібліотеках, а ВЦРПС – аналогічні правила в профспілкових книгозбірнях, згідно з якими строк користування бібліотечними книгами обмежувався 15 днями. Читач мав сплатити бібліотеці вартість надісланих йому поштою повісток з нагадуванням про закінчення строку повернення книги.

У 1966 р. спільним листом Міністерства культури СРСР та ВЦРПС, адресованому бібліотекам країни, рекомендувалося: проводити зустрічі з читачами і дохідливо роз’яснювати їхні права, обов’язки і відповідальність у контексті правовідносин з бібліотекою; оприлюднювати будь-які випадки безвідповідального ставлення читачів до книжкових фондів, повідомляти про такі факти за місцем їх роботи, навчання або проживання; профспілковим комітетам уважно розбирати і обговорювати сигнали бібліотек про недбайливих читачів; задля виховання поваги до книги активніше використовувати збори трудових колективів, заводське радіо, багатотиражку та стінну пресу, агітбригади; директорам (завідувачам) бібліотек і радам бібліотек справи про осіб, які не повернули бібліотечні книги протягом шести місяців після одного-двох письмових або усних нагадувань, передавати на розгляд товариських судів.

Також у роботі з боржниками бібліотеками практикувалося використання кольорових закладок у читацьких формулярах; тому чи іншому строку заборгованості відповідав певний колір (наприклад, червоний – книжка перебуває у читача понад 3 місяці і йому надіслано листа-нагадування). Залучались і представники з читацького активу, насамперед у бібліотеках для дітей та юнацтва, які займались поверненням книжок від однокласників або сусідів по дому.

Зі здобуттям незалежності України Міністерство культури і мистецтв України видало наказ від 5 травня1999 р. № 275 про затвердження Типових правил користування бібліотеками в Україні відповідно до норм Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу». Цим документом Типові правила користування бібліотеками в СРСР, затверджені Міністром культури СРСР від 3 січня 1986 р. № 01 визнано такими, що втратили чинність в Україні і задекларовано право користувача отримувати документи для праці з ними поза межами бібліотеки строком до 30 днів. Строк користування новими надходженнями, періодичними виданнями, документами, на які спостерігається підвищений читацький попит, може бути зменшено до 15 днів. Спеціальні бібліотеки можуть установлювати інші строки з урахуванням контингенту користувачів і специфіки їхнього обслуговування. У новій редакції цього наказу від 19 квітня 2017 р. № 340 норма про строки користування документами з фондів бібліотек відсутня, проте це не означає припинення вжиття заходів із ліквідації заборгованісті користувачів. У випадку порушення правил користування бібліотекою винуватець може бути позбавлений права користування нею.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» книгозбірні мають право самостійно визначати види та розміри компенсації шкоди, заподіяної користувачами, у тому числі пені за недотримання строків користування документами; відповідні норми закріплюються у статуті та/або правилах користування бібліотекою.

Заборгованість користувача перед бібліотекою, щодо якої є впевненість у неможливості її ліквідації боржником (з причини його смерті, тривалого ув’язнення, відсутності відомостей про місце проживання тощо), або за якою строк позовної давності (який становить три роки) минув, вважається безнадійною заборгованістю.

У сучасній практиці бібліотеки застосовують як традиційні, так й новітні методи боротьби із заборгованістю. До традиційних методів відносяться: телефонні дзвінки боржникам; надсилання їм листів-нагадувань; візити до них додому; запровадження штрафних санкцій; контакти із закладами освіти; застосування практики візування обхідних листів у бібліотеках підприємств, закладів і установ. Бібліотеки практикують й не менш ефективні нові засоби впливу, як-от: блокування читацького формуляра у бібліотеках з електронним обслуговуванням (це практикується, зокрема, в Науковій бібліотеці Національного університету «Києво-Могилянська академія»), проведення щомісячних «днів прощення» боржників (Чернівецька ОУНБ ім. М. Івасюка), встановлення спеціальних скриньок для повернення книжок від боржників, які не наважуються прийти до бібліотеки особисто (Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва); розсилання смс-повідомлень у мобільних додатках та в соціальних мережах; листи на електронну пошту та ін.

Суттєво полегшується робота із запобігання й ліквідації заборгованості за умови запровадження системи автоматизованого бібліотечного обслуговування, зокрема електронного формуляра, у якому відображається вся інформація про видані документи і уможливлено контроль в режимі онлайн за термінами їх повернення. Відомості про видання, які користувач своєчасно не повернув, у цій системі автоматично виділяються яскравим кольором і швидко відслідковуються. Формуляр користувача-боржника блокується і він позбавляється права користуватися всіма послугами бібліотеки до погашення боргу. Так само електронна база даних «Читач», яка застосовується у багатьох бібліотеках, зокрема вишівських, завдяки наявності у кожного користувача персонального шифру, суттєво прискорює традиційні та новітні форми роботи із запобігання та ліквідації читацької заборгованості.

Інструкція про облік та зберігання книжкового майна і обов’язковий мінімум бібліотечної техніки для всіх бібліотек масового користування : затв. Нарком освіти УСРР, секретар РУРПС // Бібліотека у соціалістичному будівництві. – 1934. – № 6. – С. 50–54;

Про відповідальність за руйнацію бібліотек і розкрадання та псування книг : пост. ВУЦВК і РНК УСРР // Бібліотека у соціалістичному будівництві. – 1934. – № 11–12. – С.14– 16; 

Про підвищення матеріальної відповідальності читачів, які користуються книжковими фондами бібліотек : наказ М-ва освіти УРСР № 13-52 від 13.03.1973 р. // Зб. наказів та інструкцій М-ва освіти УРСР. – 1973. – № 8. – С. 7–8; 

Про затвердження Інструкції з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах: наказ Міністерства культури і туризму України від 03.04.2007 № 22; 

Типові правила користування бібліотеками в Україні: наказ Міністерства культури і мистецтв України 05.05.1999 № 275 (у редакції наказу Міністерства культури України 19.04.2017 № 340);

Борьба библиотеки с неаккуратными читателями // Красный библиотекарь. – 1923. – № 2–3. – С. 99–101;

Руднев А. Нужно изжить зло / А. Руднев // Красный библиотекарь. – 1923. – № 2–3. – С. 103;

Штейн В. А. Библиотечные преступники / В. А. Штейн // Библиотечные преступники : сб. статей ; под. ред и с предисл. Б. О. Боровича. – Харьков : Изд-во «Труд», 1924. – С. 7–48;

Межерицька Т. Ю. У пошуках боржника / Т. Ю. Межерицька // Бібл. вісник. – 1993. – № 1-2. – С.62;

Конашко Г. Пробачимо боржникам [Акція, проведена у молодіжній бібліотеці «Молода гвардія» м. Києва до Всеукраїнського  дня бібліотек] // Культура і життя. – 1998. – 16 верес. – С. 1;

Столяров Ю. Н. Как сохранить библиотечный фонд (Секреты старого книгохранителя) : учеб.-метод. пособие. – 2-е изд., дораб. и доп. / Моск. гос. ун-т культуры и искусств. – Москва : ИПО Профиздат, 2001. – 253 с.;

Березкина Е. И. Судебные иски к читателям: борьба с задолженностью в правовом пространстве университетской библиотеки. Реалии и перспективы / Е. И. Березкина // Научные и технические библиотеки. – 2006. – № 5. – С. 73–79;

Працюємо без боржників : метод. рек. – Вінниця, 2008. – 7 с. – (Серія «Нові форми роботи в бібліотеках ВНЗ»);

Бібліотечний фонд : поради методиста / КЗ «Запоріз. обл. універс. наук. б-ка ім. О. М. Горького» Запоріз. облради ; [підгот.: Л. Мажара]. – Запоріжжя : ЗОУНБ ім. О. М. Горького, 2015.

———————————————

Ковальчук О.М. Бібліотечний сервіс та інформаційні технології – гармонізація можливостей в діяльності університетської бібліотеки;

Круглий стіл «Попередження та ліквідація читацької заборгованості – важливий аспект роботи відділу обслуговування».