Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 2
За місяць : 488
Кількість
статей : 727
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Бібліотечний почерк
Бібліотечний почерк

imageБібліотечний почерк – спеціальний, стилізований, прямий, неконтрастний, некарбований рукописний шрифт, який широко застосовувався в бібліотеках для оформлення каталожних карток.

Для Б. п. характерні максимальна спрощеність графічного малюнка і точно встановлені розміри літер і цифр.

Основні вимоги, що висуваються до Б. п. – однорідність, компактність, економність, чіткість, розбірливість, відсутність індивідуальних особливостей письма.

На початку 20 ст., окрім каталогів, сфера застосування уніфікованого Б. п. поширилася на книжкові формуляри, книжкові корінці, бібліотечні плакати, внутрішню документацію бібліотек, оформлення книжкових виставок тощо.

Почерк є об’єктом окремих досліджень у каліграфії, практичній графіці, шрифтознавстві, історії писемності, палеографії, криміналістиці (зокрема, в судовому почеркознавстві) тощо. Б. п. доцільно називати бібліотечним шрифтом, оскільки йому, як і будь-якому шрифту, притаманний певний графічний малюнок і пропорції літер і знаків, які складають єдину стилістичну та композиційну систему.

У загальній класифікації шрифтів фахівці відносять Б. п. до групи спеціальних шрифтів, якими пишуть представники окремих професій (інженери, креслярі, архітектори, паспортисти, бібліотекарі та ін.). Таким шрифтам притаманні певні спільні риси, зокрема відсутність властивих звичайному зв’язному письму виконуваних округлими рухами попередніх і заключних штрихів, петльових форм підрядкових елементів літер, сполучних штрихів, що з’єднують літери тощо. Фактично Б. п. є стилізованим шрифтом, як і архітектурний, картографічний, курсивний і деякі інші. Але у жодній іншій сфері ділової діяльності, де використовувався «власний» почерк, він не набув такого значного поширення, як у бібліотечній справі.

imageБ. п. як повсюдне явище виник наприкінці 19 – на початку 20 ст., еволюційним і експериментальним шляхом, як намагання фахівців за допомогою спеціального і ергономічного стилю письма зробити рукописні карткові бібліотечні каталоги максимально зручними для візуального сприйняття, а відтак – для полегшення роботи бібліотекарів і читачів з ними.

Вперше Б. п. був запроваджений у США. «Батьком» Б. п. вважають бібліотекознавця М. Дьюї (1851–1931) – засновника першої у світі професійної організації бібліотекарів – Американської бібліотечної асоціації (American Library Association – ALA), ініціатора видання першого фахового бібліотечного журналу, фундатора першого бібліотечного закладу освіти, розробника Десяткової класифікації, яка названа його іменем. Спонукальними чинниками розроблення Б. п. стали значне збільшення обсягів книговидавничої продукції і необхідність оперативного опрацювання нових надходжень у бібліотеках, а як наслідок – швидкий розвиток карткових каталогів і потреба в ефективному управлінні ними.

Одночасно наприкінці 19 ст. експерименти зі швидкими і водночас розбірливими почерками, в яких літери не з’єднувалися між собою штрихами, провадив видатний американський винахідник Т. Едісон, який певний час працював телеграфістом і мав оперативно фіксувати новинні повідомлення від інформаційного агентства Associated Press. М. Дьюї творчо використав і розвинув деякі напрацювання Т. Едісона.

Перша документована згадка про обговорення питання щодо необхідності розроблення спеціального Б. п. знайдена в протоколах засідань конференції ALA, яка відбулася 8–11 вересня 1885 р. у м. Лейк-Джордж (штат Нью-Йорк, США).

Після конференції експерименти з Б. п. за участі М. Дьюї провадилися у книгозбірнях, де він працював – Колумбійського коледжу (нині – Колумбійський університет у м. Нью-Йорк), Нью-Йоркській публічній бібліотеці, а також в організованій ним бібліотечній школі. Під впливом Т. Едісона бібліотекарі зосередилися на прагматичних аспектах почерку – його розбірливості, чіткості, відточеності, однорідності. М. Дьюї зазначав: «Завдання бібліотечного почерку – досягти того, щоб різні люди писали одним і тим же почерком, і щоб таким чином у результаті роботи багатьох осіб створювався каталог із однакових за написанням карток».

Результати роботи американських бібліотекарів і каталогізаторів над розробленням Б. п. М. Дьюї офіційно уперше оприлюднив у березні 1887 р. у щоквартальнику «Library Notes». Він визначив сфери застосування Б. п., навів правила і приклади написання літер, охарактеризував рекомендовані ним оптимальні умови для роботи над створенням карток.

Унаслідок подальшої роботи над удосконаленням Б. п. були сформульовані інструкції, які залишилися майже незміненими упродовж десятиліть. Згодом удосконалені і доповнені інструкції були надруковані М. Дьюї у посібнику для студентів «Simplified Library School Rules» (перше видання – 1898 р., перевидання – 1899, 1904, 1912, 1916 рр.). Вони  супроводжувалися ілюстраціями з прикладами написання літер абетки. Принципи і стандарти Б. п. поступово стали застосовувати й інші країни, одночасно із повсюдним запровадженням стандартної каталожної картки, розробником якої також є М. Дьюї.

Оптимальний розмір літер, що застосовуються у Б. п., було визначено з урахуванням розміру і форми каталожної картки загальноприйнятого зразка й відстані у 6 мм між її лінійками. За одиницю вимірювання розміру літер обрано малу латинську «m» шириною і висотою у 2 мм. Великі і подовжені малі літери мають 4 мм у висоту, цифри – 3 мм.

Суттєве значення мають і «правильні», рівномірні інтервали: відстані між окремими літерами в словах і між реченнями у Б. п. завжди однакові: між окремими літерами – 1 мм, між словами – 2 мм, між реченнями – 4 мм, не рахуючи розділового знака (крапки). Такі інтервали уможливлюють дотримання важливої для каталожних карток компактності, забезпечивши  водночас зручне візуальне сприйняття (читабельність) тексту. Нахил у Б. п. відсутній, він завжди є вертикальним (прямим), а всі лінії виводяться без натиску, однаковими за товщиною. Такі вимоги, з набуттям навіть невеликого практичного досвіду, дозволяють писати швидко (до 50-60 слів на хвилину).

Не менш важливими для досягнення належної якості письма, високої продуктивності праці, а також уникнення професійних захворювань були й рекомендації розробників Б. п. щодо раціональної організації роботи бібліотекаря, який заповнює картки Б. п. (правильна поза за столом, позиція, у якій утримується ручка, гігієна письма, важлива для м’язів і очей, вибір письмового приладдя і чорнила).

У США тенденція до деякого зменшення практики використання Б. п. намітилася у 1940-і рр., стрімке скорочення масштабів його застосування і втрати актуальності відбувалося у 1950–1960-х рр., коли розпочалася автоматизація, а згодом і комп’ютеризація американських бібліотек. Із запровадженням друкованих каталожних карток аналогічні процеси пізніше відбувались і в інших країнах.

У Німеччині розробником почерку був видатний бібліотекар, який зробив істотний внесок у розвиток публічних бібліотек, багаторічний директор Міської бібліотеки у м. Щецині, історик літератури, один із основоположників освіти для дорослих Е. Аккеркнехт, який запропонував накреслення літер наближене до фрактури – різновиду готичного письма та готичного книжкового шрифту.

У Російській імперії Б. п. почали застосовувати приблизно з 1914 р., коли для слухачів бібліотечних курсів при Народному університеті імені А. Шанявського в Москві були віддруковані за допомогою світлопису (білим по синьому) прописи російського і латинського алфавітів, складені одним із засновників цих курсів, відомим бібліотекознавцем О. Покровським.

В Україні поради щодо використання Б. п. були викладені в роботі Ю. Меженка «Бібліотечна техніка» (Київ, 1922).

Приклади Б. п. з короткими інструкціями до них були надруковані в «Руководстве для небольших библиотек» Л. Хавкіної, що витримало кілька видань та в «Наглядном пособии по библиотечной технике» Головполітосвіти (Москва,1925). У 1925 р. Кабінет бібліотекознавства Публічної бібліотеки СРСР імені В. І. Леніна (нині – Російська державна бібліотека) видав прописи Б. п. у форматі двох каталожних карток (російський і латинський алфавіти).

У 1927 р. вийшло перше видання підготовленого Ю. Григор’євим практичного посібника з Б. п., у якому описано особливості Б. п., доведено практичну зручність і переваги його використання, наведено приклади застосування, охарактеризовано прийоми накреслення літер і викладено деякі аспекти організації праці каталогізаторів. Прописи Б. п. у цьому посібнику, який витримав сім видань (останнє – у 1956 р.), а також виходив у перекладах вірменською, узбецькою, естонською мовами, виконані графіком, ілюстратором, визнаним майстром офорту і гравером М. Дóбровим. Саме ними користувалися бібліотекарі СРСР упродовж десятиліть.

Українською мовою уривки з посібника Ю. Григор’єва були опубліковані у збірнику статей «На допомогу бібліотекареві» (Київ, 1936). На посібник Ю. Григор’єва спиралися автори багатьох українських підручників з організації фондів і каталогів (А. Ашукін, Е. Карачинська, О. Сокальський, Є. Тамм, В. Туров та ін.). Більшість із них рекомендують виконувати навчальні вправи з оволодіння навичками письма Б. п. в «зошиті у клітинку», на «папері міліметрівці», «на лінованому папері та на каталожних картках».

У сучасній практиці бібліотек, із переведенням каталогів в електронний формат Б. п. є рідкісним явищем, однак його традиції і впливи зберігаються в рукописних написах на палітурках, книжкових формулярах та іншій подібній бібліотечній документації, яку важко або незручно друкувати на принтері.

Наразі саме завдяки розбірливим рукописним карткам минулих десятиліть забезпечується комфортне користування імідж-каталогами. Зокрема, в Україні такі каталоги доступні на вебсайтах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua), Національної історичної бібліотеки України (http://www.nibu.kiev.ua), Державної науково-технічної бібліотеки України (https://dntb.gov.ua), бібліотек деяких закладів вищої освіти (наприклад, Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. Мечникова, http://lib.onu.edu.ua).

У 2017 р. історія Б. п. отримала продовження завдяки американській історикині і письменниці М. Бернс, яка на основі зразка Б. п., наведеного Дж. К. Даною ще у 1899 р., створила вінтажний комп’ютерний шрифт Dana Library Hand у звичайному, курсивному, напівжирному та напівжирному курсивному накресленнях. Цим шрифтом представлено 650 символів, у т. ч. всі спеціальні символи/діакритичні знаки для європейських мов, які використовують латиницю, масив символів Unicode і невеликий набір альтернативних символів. Шрифт Dana Library Hand є безкоштовним і застосовується не лише у бібліотеках.

image
Каталожна картка, оформлена бібліотечним почерком
image
Каталожна картка, оформлена бібліотечним почерком
image
Каталожний роздільник, оформлений бібліотечним почерком
image
Картка ілюстрованого каталогу для молодших школярів ”Що нам читати?”, оформлена бібліотечним почерком”

Джерела  

 

Меженко Ю. (Іванов). Бібліотечна техніка. – Київ : Держ. вид-во, 1922. – 52 с.;

Хавкина Л. Б. Руководство для небольших библиотек. – 4-е изд., перераб. и знач. доп. – Москва ; Ленинград : Гос. изд-во, 1925. – 292 с. : ил.;

Григор’єв Ю. В. Бібліотечний почерк // На допомогу бібліотекареві : зб. ст. про бібл. справу / Нар. комісаріат освіти УСРР, Бібл. упр. ; упорядкув. А. Кровицька і С. Комський. – Київ : Рад. шк., 1936. – С. 111–112;

Григорьев Ю. В. Библиотечный почерк. – 7-е переработ. изд. – Москва : Госкультпросветиздат, 1956. – 16 с. : ил.;

Бібліотечні каталоги : метод. вказівки для студентів заоч. від-ня з курсу «Бібл. фонди і кат.». Вип. 1. Алфавітний каталог / склав А. А. Ашукін ; М-во культури УРСР, Харків. держ. бібл. ін-т. – Харків, 1959. – 31 с.;

Сокальський О. С. Бібліотечні фонди і каталоги : підруч. для культурно-освіт. Училищ / О. С. Сокальський, Є. П. Тамм, В. М. Туров. – Київ : Вища школа, 1971. – 364 с. : іл.;

Карачинська Е. Т. Бібліотечні каталоги : навч. посіб. / Е. Т. Карачинська, В. К. Удалова. – Харків : Основа, 1992. – 160 с.;

Papers and Proceedings of the 7th General meeting of the American Library Association, held at Lake George, Sept. 8 to 11, 1885. – Boston: Press of Rockwell and Churchill, 1885. – 160 p.;

Library handwriting // Library Notes : Improved methods and labor-savers for librarians, readers and writers / ed. by M. Dewey; Libr. Bureau. – Boston : Library Bureau, 1887. Vol.1, №. 4. – P. 273–282;

Ink and handwriting // Dana J. C. A Library Primer. – Chicago, Libr. Bureau, 1899. – P. 69–72;

Handbook of New York State Library School, including summer course and library handwriting / Univ. of the State of New York, New York State Libr. – Albany, 1901. – Р. [371]-431;

Dewey M. Simplified library school rules; card catalog, accession, book numbers, shelf list, capitals, punctuation, abbreviations, library handwriting. –Boston, Libr. Bureau, 1912. – 96 p.;

Library handwriting : a guide for the use of students in the New York State Libr. School. – New York, 1916. – 11 р.;

Ackerknecht E. Deutsche Buchereihandschrift. – Berlin : Weidmannsche Buchh., 1919. – 32 s., 13 taf.;

 

————————————————

Dana Library Hand : Version 1.3, Sept. 4, 2017.

Kaminski D. Library hand and the handwriting of librarians. 2016.

Kaminski D. The context and history of library hand. 2017

Прокопенко Лілія Сергіївна
Статтю створено : 07.11.2019
Останній раз редаговано : 07.11.2019