Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 17
За місяць : 1787
Кількість
статей : 796
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Бібліотека Києво-Могилянської академії
Бібліотека Києво-Могилянської академії

Бібліотека Києво-Могилянської академії – осередок інтелектуального життя та духовної культури, відомий з другої половини 17 ст., книжкова й рукописна колекція знаного навчального закладу та відомого культурно-просвітницького центру Східної Європи, багато вихованців якого стали провідними державними й церковними діячами, видатними науковцями та просвітниками. Бібліотека постала й розвивалась разом з Києво-Могилянською академією (КМА), яка виникла на основі Київської братської школи.

Задокументованих відомостей про заснування або інформації про наміри започаткувати бібліотеку не виявлено. 1615 рік вважається роком заснування Київської братської школи, з якої постала згодом й Академія. Школа діяла при Київському Братському Богоявленському монастирі, що розташовувався неподалік міської ратуші на Подолі.

Навчальний процес потребував відповідної літератури. Учні братської школи вивчали слов’яноруську, грецьку, польську, латинську мови, граматику, піїтику, арифметику, риторику, музику, основи філософії та, вірогідно, початки богослов’я за книжками, надрукованими у Києво-Печерській лаврі та Львові, рукописними конспектами. Це дозволяє певною мірою визначити склад книжкового фонду бібліотеки. Серед можливих книжок у ньому – Часослов (1616), «Лексикон словенороський» Памва Беринди (1627). Крім того, у бібліотеці, ймовірно, були книги, надруковані в інших київських друкарнях (Тимофія Вербицького та Спиридона Соболя), власники яких були також пов’язані з київським митрополитом Йовом Борецьким та Київським братством і його школою. На користь того, що література для учнів закуповувалась і в інших містах, свідчить розписка Йова Борецького від 1617 р. за отримання в кредит від Львівського братства «грецьких граматик». За збереженість певних книжок несли відповідальність вчителі та старости класів. Цілком імовірно, що частина з них використовувалася й далі у Києво-Могилянському колегіумі, який утворився у Києві 1632 р. унаслідок злиття Київської братської та Лаврської шкіл.

image
Фресковий портрет Петра Могили в церкві Спаса на Берестові
Опікуном об’єднаного навчального закладу під назвою Києво-Братський колегіум був Петро Могила, висвячений у 1633 р. на київського митрополита. Він підтримував викладачів і малозабезпечених студентів матеріально, розбудовував колегіум, організував бібліотеку. У 1636 р. склав та надрукував для спудеїв книгу «Антологія, сиріч молитви...», у передмові якої зазначав: «З Божою поміччю, постаравшись в міру моїх слабих сил, на кошт мого рідного майна… я постачав, постачаю і дуже бажаю постачати за допомогою Небесного до кінця мого життя школи книгами, учителями, засобами до утримання бідних студентів, товаришів ваших і інших потребуючих...».

У 1659 р. сейм Речі Посполитої ратифікував в урізаному вигляді Гадяцький договір 1658 р. між гетьманом Іваном Виговським та представниками короля Яна ІІ Казимира. Згідно із ним Києво-Могилянському колегіуму надавався університетський статус і він отримував такі самі права, які мала Краківська академія (сучасний Ягеллонський університет). Такий статус передбачав навність у навчальному закладі бібліотеки.

Достеменно невідомо, де саме зберігались книжки та рукописи в Академії наприкінці 17 – на початку 18 ст. Як стверджували у 1781 р. в Академії, до 1741 р. її книгозбірня знаходилася «въ разныхъ местахъ», а відтоді перенесена на другий поверх трапезної церкви Святих Бориса та Гліба – кам'яної споруди на території Братського монастиря, яка вірогідно теж постала за сприяння Петра Могили.

Ще одна бібліотека була організована в 1768 р. при бурсі, де вчилися та жили спудеї. Її ініціатором та засновником був вихованець Академії, видатний український вчений Микола Бантиш-Каменський, який започаткував «особую библиотеку» для найбідніших студентів, які не мали можливості за власний кошт купувати книги. Проіснувала вона недовго й після 1780 р. фонд бурсацької бібліотеки було приєднано до загального.

image
Сучасне фото Святодухівської церкви, де колись була бібліотека

На місці дерев’яної будівлі була споруджена кам’яна, яка, після наступних перебудов, й сьогодні належить до комплексу відродженого Національного університету «Києво-Могилянська академія» (вул. Набережно-Хрещатицька, 27).

Про кількісний склад та організацію бібліотечного фонду КМА збереглись фрагментарні вдомості через великі втрати як самої колекції книжок, так і документів про її склад і організацію.

Відомо, що бібліотека поповнювалась, здебільшого, завдяки дарункам випускників та вихованців КМА, зокрема оформленим у заповітах. Так, Петро Могила заповідав колегії великі кошти і власну бібліотеку, що складалася з 2131 книги. Ймовірно, це відбулося у 1647 р., зі смертю митрополита, адже документних свідчень про це не збереглось, як і про каталог цієї книгозбірні. На думку сучасної дослідниці Л. Шаріпової, бібліотечна колекція у понад дві тисячі книжок на ті часи була дуже великою, більшою, ніж фонд у будь-якій іншій східнослов'янській книгозбірні 17 ст. Дослідники оперують різними цифрами щодо кількості книжок за заповітом Петра Могили, що вціліли до наших днів після пожеж на Подолі. За однією з версій – збереглися 30 друкованих томів та 1 рукопис.

Окрім Петра Могили головними фундаторами бібліотеки історик і журналіст 19 ст. В. Аскоченський також називав Варлаама Ясинського, Йоасафа Кроковського, Тимофія Щербацького, Арсенія Могилянського, Рафаїла Заборовського. У 1770 р. єпископ Севський і Брянський Кирил Флоринський надіслав 108 книг, з яких 14 – російською мовою, а інші – латиною. Києво-Братський намісник ієромонах Варлаам Воланський передав 450 книг (250 назв). У 1776 р. надійшли за заповітом 872 книги від архімандрита Варлаама Лящевського, серед них 129 – російською мовою і 743 видання західноєвропейськими мовами.

image
Микола Бантиш-Каменський
Відомі лише два каталоги бібліотеки, створені за часів існування Києво-Могилянської академії. Перший сформований завдяки випускнику КМА Миколі Бантиш-Каменському. У 1768 р. під час роботи у російській Колегії іноземних справ у Москві він надіслав до новоутвореної «бурсацької бібліотеки» понад 100 книжок, а також книгу-інвентар для реєстрації майбутніх пожертвувань. Протягом 13 років у ній було зареєстровано 1147 назв книжок, деякі з них були в кількох примірниках і надійшли від колишніх вихованців, викладачів, єпископів, митрополитів, священиків, службовців, військових, купців, міщан. Чи постраждала ця збірка під час пожежі 1780 р., достеменно невідомо.

Другий відомий каталог (рукописний) був укладений після 1792 р. єпископом, проф. Іринеєм Фальковським  – колишнім студентом, а згодом викладачем Академії. «Catalogus librorum Bibliothecae Academiae Kiovensis» містить 5534 позиції, з них богословських видань – 525 томів, історичних – 253, філософських – 90, з риторики, поетики і граматики – 236, різних лексиконів (словників) – 69, з медицини, математики та астрономії – 76. Станом на 1795 р. в універсальному за змістом фонді бібліотеки КМА нараховувалось вже 6272 книги.

Проте у каталозі І. Фальковського відсутні описи чи огляд значного за кількістю фонду рукописних книг. Відомості про них містяться в різних архівних документах (листування, описи майна та інше) або в самих рукописах, що вціліли під час пожежі 1780 р. Відомо приблизно 200 рукописних курсів з філософії 17–18 ст., що перебували у бібліотеці КМА.

Крім переписаних курсів лекцій, у бібліотеці зберігалися рукописні твори викладачів, студентів, матеріали з історії церкви, музичні твори та твори шкільної драми, що використовувалися у діяльності Академії, а також матеріали диспутів, оригінальних самостійних праць з різних питань. У 1870-х рр. вони були описані істориком, бібліографом, керівником (блюстителем) Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії (КДА) М. Петровим разом з рукописами, які надійшли вже до КДА.

29 лютого 1780 р. Братський монастир охопила велика пожежа, наслідки якої були дуже руйнівними. У письмовому переліку втрат, який київський митрополит Гавриїл 9 березня 1780 р. подав до Синоду, вказувалося, що академічна багатомовна бібліотека у будівлі трапезної церкви Святих Бориса та Гліба, яка складалася з 8 632 книжок, повністю вигоріла. Деякі дослідники вважають вказану кількість завищеною. Загалом за різними оцінками обсяг фонду бібліотеки до пожежі міг становити від 4 до 12 тис. книжок. Це були, переважно, західні видання творів класичного періоду та коментарі на ці твори, патристична література, філософські, теологічні, моралістичні трактати, лексикони та граматики, найчастіше латинською мовою.

Вихованці академії швидко почали відновлювати втрачену бібліотеку. На початку 1780-х років до фондів Київської академії потрапило книжкове зібрання білозерського архімандрита Іакина Карпинського – 191 видання, викладача риторики Івана Самойловича – 1147 книг, бібліотека Касіяна Лехницького. Половину своєї бібліотеки заповів Академії у 1782 р. колишній її вихованець казанський митрополит Веніамін Пуцек-Григорович.

Бібліотека комплектувалась також шляхом купівлі та передплати книгжок, періодики. Серед видань бібліотеки була продукція таких великих центрів книгодрукування Західної Європи, як Венеція, Рим, Флоренція, Париж, Берлін, Лейпциг, Базель, Амстердам, Краків, Варшава, Вільно та ін. Збереглися списки купленої за кошти академії найновішої на той час літератури. У 1759 р. митрополит Арсеній Могилянський виписав власним коштом для Академії французькі, німецькі та російські газети, зокрема «Трудолюбивую пчелу». М. Бантиш-Каменський відкрив у Петербурзі передплату на користь бібліотеки Київської бурси і на зібрані гроші пересилав підручники та іншу необхідну літературу і періодику. За припущеннями деяких дослідників у бібліотеці Академї на кінець 18 ст. могло нараховуватись майже 8 тис. томів найрізноманітнішої тематики. 

Книжковий фонд розміщувався, ймовірно, на полицях та у книжкових шафах за форматно-предметним принципом: від початку з метою максимальної компактності групувався за розміром (in folio, in quarto, in octato et 12-mo), а в кожній форматній групі застосовувалися тематична та мовна схема розподілу видань.

Єдине вціліле джерело відомостей про організацію роботи бібліотеки і бібліотекарів – інструкція, датована 1761 роком, яка збереглась у копії 19 ст. Вона оформлена за зразком західноєвропейських університетських бібліотек. Так, безпосередній доступ до бібліотеки мали лише викладачі. Студенти, здебільшого старших курсів, могли отримати книгу лише за посередництва чи клопотання викладача. У спеціальних книгах фіксувалися видача та повернення бібліотечних книжок. Однак жодна з цих реєстраційних книг не збереглася, відтак втрачено важливі відомості як про склад книжкового фонду бібліотеки Академії, так і її читачів. Рукописні курси – від піїтики до богослов’я свідчать про те, що саморобні конспекти були головним джерелом знань студентів КМА 17 ст.

Водночас існувала й практика випозичання книжок за межі Братського монастиря, оскільки збереглися описи бібліотек, що складалися після смерті священнослужителів Київського Братського монастиря, у яких зазначаються книги з екслібрисами академічної книгозбірні, а також повідомлення про повернення позичених книг.

Бібліотекарями призначались вчителі або й студенти старших курсів. Майже завжди ключі від книгосховища довіряли колишнім вихованцям та / або викладачам. В архівних джерелах виявлено лише кілька імен могилянців 18 ст., які несли відповідальність за бібліотеку в різні роки: Досифей Галяховський (вчитель Великої інструкції, тобто тлумачення Біблії: окрім бібліотеки, відповідав за постачання закордонних видань), Манассія Максимович (вчитель іноземних мов), Лука Коржевич (викладач аналогії – найнижчого граматичного класу), ієромонах Рувім (вчитель синтаксими – найвищого граматичного класу), ієромонах Ясон (одночасно студент і викладач Малої інструкції), ієромонах Ілля Шумилевич (вчитель синтаксими), ієромонах Амвросій (Келембет) (випускник, викладач латинської мови). Викладач та архимандрит Вукол Антонський-Прокопович був бібліотекарем у 1780-х роках, створив студентське товариство «для читання добрих книг та газет». Від своїх братів одержував з Москви газети для студентів: «Московские ведомости» та «Новости».

З 1810 р. бібліотекою керував Георгій Дейнекін, випускник КМА, викладач німецької мови. Останнім бібліотекарем був протоієрей Павло Алишевський, також випускник та викладач Академії. У 1816 р. його призначили бібліотекарем і того ж року він провів ревізію та оцінив загальну кількість фонду в понад дві тисячі книг. Бібліотеку він прийняв від ієромонаха Кандида, який завідував книжковою колекцією з 1811 р., відколи сталася нова велика пожежа на Подолі. На щастя, відбудована трапезна церква Святих Бориса та Гліба з бібліотекою Академії при ній вогнем була пошкоджена незначно і вціліла.

Після реформи духовних шкіл Академію було ліквідовано, з 1817 р. у стінах КМА існувала Київська духовна семінарія, а з 1819 р.  – Київська духовна академія, що стала спадкоємицею старої бібліотеки КМА.

У 1824 р. книгозбірню перемістили на верхній поверх Староакадемічного корпусу – головної навчальної будівлі у 18 – першій чверті 19 ст.

З утвердженням на початку 1920-х рр. радянської влади у Києві фонди реквізованої бібліотеки Київської духовної академії були розподілені, відповідно до жанрової характеристики, між архіво-та книгосховищами різних інституцій. Лише частина бібліотеки, що належали академії у 17–18 ст., збереглась до наших днів. Друковані та рукописні видання нині перебувають у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського (у відділі стародруків і рідкісних видань та відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій акумульовано щонайменше 216 томів; рукописи – в Інституті рукопису НБУВ), шість стародруків зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Києві.

За час існування Києво-Могилянської академії її бібліотека зазнавала значних втрат через пожежі. Ця обставина істотно ускладнює її історіописання, адже у вогні одночасно загинули й документи про організацію бібліотеки. Стійкий науковий інтерес до історії бібліотечної колекції КМА як цінного історико-культурного надбання України  призвів до проведення численних книго- і бібліотекознавчих досліджень (М. Петров, П. Сотниченко, Л. Шаріпова, О. Дзюба, Т. Міщан, Л. Дениско, В. Соколов та інші), проте відтворення цілісної історії бібліотеки Києво-Могилянської академії та аналіз її книжково-рукописного зібрання  вимагають додаткових пошуків.

Джерела  

Петров Н. И. Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве / Н. И. Петров. – Москва: Университетская типография, 1904. – 363 с

Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отделение ІІ (1721–1795 г.г.). Т. 3. Царствование Екатерины ІІ (1762–1796). Киевский митрополит Арсений Могилянский (до 1770 г.) / авт. введ., примеч. Н. И. Петров. - Киев : Тип. И. И. Чоколова, 1906. – 574 с.

Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отделение  І (1721–1795 г.г.). Т. 5. Царствование Екатерины ІІ (1762–1795 г.г.). Киевский митрополит Самуил Миславский (1783–1795 г.г.) / авт. введ., примеч. Н. И. Петров. - Киев : Тип. И. И. Чоколова, 1908. – XLI, 637 с.

Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отделение ІІ (1721–1795 г.г.). Т. 4. Царствование Екатерины ІІ (1762–1795 г.г.). Киевский митрополит Гавриил Кременецкий (1770–1783 г.г.) / авт. введ., примеч. Н. И. Петров. – Киев : Тип. И. И.Чоколова, 1907. – XXXV, 393 с.

Сотниченко П. А. К истории библиотеки Киево-Могилянской академии / П. А. Сотниченко // История становления и развития академических библиотек : сб. науч. тр. / [гл. ред. М. В. Варфоломеева]. – Москва : Библ. совет по естеств. наукам при Президиуме АН СССР, 1987. – С. 87–114.

Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. –  Київ: Абрис, 1994. – 288 с.

Торбаков І. Палеотипы библиотеки Киевской духовной академии (из истории фондов ЦНБ им. В. И. Вернадского НАН Украины) / І. Б. Торбаков // Рукописна та книжкова спадщина України. – 1994. – Вип. 2. – С. 116–125.

Апанович О. М. Братський Богоявленський монастир і Київська академія / О. М. Апанович та ін. // Звід пам’яток історії та культури України : енциклопедичне видання у 28 т. Т. 1. – Київ : "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1999. – С.  94–203.

Каталог стародрукованих книг, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (ЦДІАК України) 1494-1764 рр. / упоряд.: Боряк Г. В., Полегайлов О. Г., Ціборовська-Римарович І. О., Яковенко Н. М. – Київ, 1999. – 266 с.

Шаріпова Л. В. Внутрішній устрій та функціонування бібліотеки Києво-Могилянської академії до пожежі 1780 р.: спроба реконструкції / Л. В. Шаріпова // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2000. – Вип. 6. – С. 75–96.

Києво-Могилянська академія в іменах: XVII–XVIII ст.: енциклопедичне видання / відп. ред. В. С. Брюховецький; наук. ред., упоряд. З. І. Хижняк; рец. Н. М. Яковенко. – Київ : Видавничий дім "КМ Академія", 2001. – 733 с. іл.

Шаріпова Л. Про причини та наслідки пожежі, що знищила бібліотеку Києво-Могилянської академії в 1780 р. // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий збірник наукових праць. – Київ, 2001. – Вин. 3: Джерелознавчі дисципліни. – С. 232–245.

Києво-Могилянська академія кін. XVII – поч. XIX ст. Повсякденна історія : збірник документів / упоряд.: Задорожна О. Ф., Кузик Т. Л., Хижняк З. І., Яременко М. В. – Київ : КМ Академія, 2005. – 529 с.

Міцан Т. В. Комплекс рукописних документів з історії Києво-Могилянської академії: до проблеми реконструкції / Т. В. Міцан // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2005. – Вип. 10. – С. 3–14.

Дениско Л. М. Бібліотека Київської Духовної академії (1819–1919) / Людмила Дениско; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2006. – 224 с.

Дзюба О.М. Книгозбірні викладачів та випускників Київської академії // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ : Наукова думка, 2007. – С. 359–362.

Соколов В. Ю. Видання та рукописи з астрономії в книжкових зібраннях в Україні у XVIII ст. / В. Ю. Соколов // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2016. – Вип. 20. – С. 140–174.

Sydorenko A. Ukraine and the Enlightenment // На службі Кліо. Збірник наукових праць на пошану Любомира Романа Винара, з нагоди 50-ліття його наукової діяльности. Київ–Нью-Йорк–Торонто–Париж–Львів: «Місіонер», 2000. – С.  156-169.

 

––––––––––––––––

До 400-ліття заснування Києво-Могилянської академії: події, імена // Віртуальна виставка Відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ

Хроболова Ганна Володимирівна
Статтю створено : 22.07.2020
Останній раз редаговано : 22.07.2020