Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 8
За місяць : 1812
Кількість
статей : 796
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Бібліографічний апарат видання
Бібліографічний апарат видання

Бібліографічний апарат видання – сукупність наявних у виданні допоміжних текстів, які містять бібліографічні відомості про літературні та документальні джерела, що стосуються змісту твору, цитуються (згадуються) в основному тексті; складова довідково-допоміжного апарату видання. Як синонімічний застосовують також термін «довідково-бібліографічний апарат видання».

Б. а. в. є важливим елементом апарату наукових, навчальних, виробничих та довідкових видань і виконує дві основні функції – довідкову (надає читачеві можливість віднайти точні джерела цитат, запозичень, витягів, використаних автором) та інформаційну (ознайомлює читача з літературою за темою видання, рекомендує інші твори для її поглибленого вивчення, скеровує до праць, де порушене у виданні питання висвітлено повніше, докладніше або з інших позицій чи поглядів).  

До Б. а. в. належать:

–   бібліографічний запис бібліографічний опис,   зазвичай присутній у макеті анотованої каталожної картки, що розташовується на звороті титульного аркуша;

–   бібліографічні посилання на джерела цитат, запозичень, а також твори чи видання, що згадуються в основному тексті;

 прикнижкові / пристатейні бібліографічні списки й покажчики – сукупність переліків бібліографічних описів джерел, так чи інакше пов’язаних з основним текстом видання;

–  внутрішньокнижкові / внутрішньожурнальні бібліографічні покажчики – вміщені у виданнях бібліографічні посібники самостійного характеру.

image
Бібліографічні посилання (із видання: Ковальчук Г. І. Український науковий інститут книгознавства (1922–1936), Київ, 2015)
Важливою частиною Б. а. в. є бібліографічні посилання. Вони містять бібліографічні відомості про цитовані джерела, які автор розглядає або згадує в тексті документа, достатні для їх (джерел) ідентифікування, пошуку та загальної характеристики. Бібліографічні посилання дають змогу перевірити достовірність і точність наведених цитат, формул, статистичних даних, різних фактів та відомостей, запозичених з інших видань; виявити і розшукати ці першоджерела. За місцем розташування у виданні розрізняють внутрішньотекстові (розміщені в тексті документа безпосередньо біля цитати або згадки про документ і взяті в дужки), підрядкові (наведені внизу сторінки і відмежовані від основного тексту горизонтальною рискою), позатекстові (оформлені як перелік бібліографічних записів, розташований після тексту документа чи його складової) бібліографічні посилання. Для пов’язування підрядкових і позатекстових бібліографічних посилань з частиною основного тексту документа використовують знак виноски – умовну позначку у вигляді арабських цифр (порядкових номерів), літер чи астериска (зірочки).

Бібліографічні посилання подають обов’язково в разі цитування й запозичення в наукових і виробничих виданнях, посилання рекомендаційного характеру зазвичай вміщують у навчальних і науково-популярних виданнях.

image
Прикнижковий бібліографічний список (із видання: Ковальчук Г. І. Український науковий інститут книгознавства (1922–1936), Київ, 2015)
Важливим елементом Б. а. в. є прикнижкові / пристатейні бібліографічні посібники (списки й покажчики) – тематично дібрані, систематизовані переліки використаної, цитованої та / або рекомендованої літератури / джерел, пов’язані з основним текстом документа цифровими порядковими номерами. Такі посібники є обов’язковим елементом бібліографічного апарату наукового, науково-популярного, навчального видання. Вони відбивають самостійну творчу роботу автора і дають змогу оцінити ступінь фундаментальності видання. У наукових виданнях – це також реєстр використаних джерел за темою дослідження в найширшому значенні, завдяки якому можна документально підтвердити достовірність і точність цитованих матеріалів (таблиць, ілюстрацій, фактів, текстів пам’яток, документів), охарактеризувати ступінь вивченості конкретної проблеми. Він має самостійну цінність для інших дослідників і може бути підґрунтям для подальших наукових розвідок. Тому укладачі такого реєстру зазвичай не обмежуються лише цитованою літературою і долучають всі матеріали, що були прочитані, переглянуті, проаналізовані.

Найпоширенішими є такі варіанти побудови списків: абетковий, за порядком першого згадування праць, предметно-тематичний (систематичний), хронологічний. Можливе також розміщення: логічне, топографічне або за видами документів. У дисертаціях список використаних джерел формують в один із таких способів: у порядку появи посилань у тексті; за абеткою прізвищ перших авторів або назв документів; у хронологічному порядку виходу публікацій у світ. У дисертаціях із технічних наук зазвичай, як додатковий, наводять перелік авторських свідоцтв і патентів, на які є посилання в основному тексті. В авторефератах дисертацій список опублікованих праць за темою дослідження подають з обов’язковим наведенням прізвищ усіх співавторів. Праці розташовують за таким порядком: 1) наукові розвідки, в яких опубліковано основні результати дисертації; 2) опубліковані праці апробаційного характеру; 3) опубліковані праці, що додатково відображають наукові результати дисертації. Далі джерела подають за абеткою. Для студентських робіт рекомендовано абеткове групування.

Прикнижковий бібліографічний список розміщують наприкінці видання після основного тексту, а за наявності додатків – переважно після них, перед допоміжними покажчиками. Списки літератури до окремих глав зазвичай уміщують наприкінці під заголовками: «До глави…». Бажано представляти єдиний для всієї роботи список літератури. В цьому випадку кожне джерело у списку згадують один раз, незалежно від того, як часто на нього роблять посилання в тексті. Винятком можуть бути колективні монографії, коли кожен окремий розділ, глава, параграф мають самостійне значення й авторське оформлення. Пристатейний бібліографічний список розміщують після тексту статті.

Бібліографічні записи у при книжкових / пристатейних бібліографічних списках укладають відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання» і оформлюють згідно з ДСТУ 7152:2010 «Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках».

Відповідно до ДСТУ 7152:2010 у назві прикнижкового бібліографічного списку наводять слово «Список». Назва бібліографічного списку головним чином характеризує його зміст і призначення. В наукових виданнях, курсових і дипломних роботах використовують стандартні назви «Список літератури», «Бібліографічний список» або «Список використаної (цитованої, рекомендованої) літератури (джерел, документів)» тощо. У збірниках наукових праць, тезах доповідей, матеріалах з’їздів, конференцій, семінарів список подають під назвою «Список (покажчик) літератури». Якщо у списку розміщено переважно неопубліковані документи, то його називають «Список використаних джерел і літератури». Список літератури до дисертацій, в якому всі використані документи здебільшого не відображають, може мати назви «Список основної використаної літератури», «Список основної використаної літератури та неопублікованих джерел». Список праць в авторефератах дисертацій розміщують без назви. Замість неї пишуть «Основні положення дисертації опубліковано в таких статтях (працях)». Для бібліографічного списку курсових і дипломних робіт у галузі суспільних наук застосовують назву «Список використаної літератури і джерел».

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2017 р. № 40 «Про затвердження Вимог до оформлення дисертації» бібліографічний опис списку використаних джерел може оформлятися здобувачем наукового ступеня за його вибором з урахуванням ДСТУ 8302:2015 або одним зі стилів, віднесених до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій. Цей перелік містить 11 міжнародних стилів, які відображають усі галузі наукових досліджень: MLA (Modern Language Association) style, APA (American Psychological Association) style, Chicago/Turabianstyle, Harvard style, ACS (American Chemical Society) style, AIP (American Institute of Physics) style, IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) style, Vancouver style, OSCOLA,  APS (American Physics Society) style, Springer MathPhys Style..

Бібліографічний список джерел та цитованої літератури використовують для документального обґрунтування й підтвердження викладеного матеріалу з метою ідентифікації та пошуку джерел запозичених відомостей і цитат. Зазвичай такий список дає неповну інформацію про видання і тому не завжди може бути використаний у науково-інформаційних чи рекомендаційних цілях.

Бібліографічний список використаної літератури містить бібліографічні описи всіх документів, до яких автор звертався під час написання монографії, статті чи будь-якого іншого документа, й акумулює переважно найзначнішу інформацію за темою публікації. В монографіях, дисертаціях та інших наукових роботах список містить вичерпний чи близький до нього перелік документів за темою дослідження. Такий список відрізняється від бібліографічного списку цитованої літератури тим, що вміщує бібліографічні описи джерел, використаних під час написання роботи, але не згадуваних і не цитованих у тексті. Від бібліографічного списку за темою публікації він відрізняється тим, що містить бібліографічні описи документів, які опосередковано, а часом зовсім віддалено належать до теми. Цей вид бібліографічного списку не використовують у навчальній, довідковій та науково-популярній літературі. У списку порівняно невеликого обсягу (до 100 бібліографічних записів) доцільний алфавітний принцип розміщення з нумерацією записів, у більшому за розміром – тематичний, також з нумерацією.

Бібліографічний список тематичний відображає документи з однієї теми, окремої галузі знань. На відміну від бібліографічного списку джерел та цитованої літератури або списку використаної літератури головне завдання тематичного списку – зорієнтувати читача в літературі з певного питання. Основною його особливістю є цілеспрямований відбір джерел за темою видання з урахуванням їхнього читацького призначення. Останній фактор визначає обсяг, хронологічні межі, вибірковий чи вичерпний характер відбору документів. Так, у навчальних, методичних і науково-популярних виданнях використовують вибіркові тематичні списки літератури для подальшого глибшого вивчення теми, тоді як автори монографій, дисертацій та інших наукових праць часто подають ретроспективні бібліографічні списки / покажчики, з максимальною повнотою інформуючи про видання за темою публікації.

Однією з форм наведення бібліографічної інформації у виданнях є внутрішньокнижковий, внутрішньожурнальний бібліографічний покажчик – самостійний бібліографічний посібник за темою видання, не пов'язаний знаками, номерами чи іншими способами з основним текстом. Він має складну структуру та довідковий апарат (передмова, допоміжні покажчики, зміст, список скорочень і т. ін.). Такий посібник є своєрідним додатком до книги та журналу. Його завдання – інформувати про наявність близьких до тематики видання публікацій, допомагати глибше вивчити розглянуті в ньому питання.

Внутрішньокнижковий бібліографічний покажчик переважно укладають відповідно до теми книги та будь-якого аспекту, що найбільше цікавить автора. Впорядкований спеціально для читачів книги, він стає джерелом додаткової інформації. Додають внутрішньокнижковий бібліографічний покажчик до наукових, виробничих та науково-популярних видань.

Внутрішньожурнальний бібліографічний покажчик має різне читацьке і цільове призначення. Широким колам користувачів адресовано бібліографічні покажчики, що вміщують у науково-популярних журналах. Покажчики, опубліковані у фахових часописах, мають специфічний характер і призначаються для вузького кола спеціалістів. Оскільки за змістом і призначенням ці покажчики тісно пов'язані з журналом, то вони забезпечують читачам можливість зорієнтуватися в новій літературі відповідно до профілю конкретного періодичного видання. Внутрішньожурнальні бібліографічні покажчики також мають самостійне значення.

У багатьох журналах і періодичних збірниках бібліографічні покажчики становлять основу критико-бібліографічного відділу – складової часопису, що регулярно інформує про нові видання. В його межах можливе публікування таких бібліографічних посібників, як: окреме бібліографічне повідомлення; бібліографічний список; бібліографічний покажчик; бібліографічний огляд.

Бібліографічний покажчик у виданнях, як друкована форма бібліографічної інформації, трапляється значно рідше, ніж прикнижкові та пристатейні бібліографічні списки. Він має відповідати вимогам щодо актуальності, наповнення, структури та бібліографічної характеристики документів. Тому бібліографічний покажчик укладають спеціалісти-бібліографи в тісній співпраці з автором книги, редакторами журналів та іншими фахівцями відповідно до заявленої в ньому теми. Внутрішньокнижковий, внутрішньожурнальний покажчики відрізняються від інших видів бібліографічних покажчиків тільки зовнішньою формою. Вибір теми, методика бібліографування, призначення є спільними для всіх їхніх видів.

Наявність бібліографічного апарату, незважаючи на трудомісткість процесу його підготовки, значно підвищує наукову цінність та інформативність видання. Бібліографічні посилання, списки й покажчики є обов’язковою складовою наукових публікацій. Правильне використання цитат та оформлення посилань у наукових роботах є важливими чинниками дотримання принципів академічної доброчесності та сприяють інтегруванню українських дослідників у світову систему наукової комунікації. Б. а. в. – важливий елемент читацької культури та бібліографічної грамотності. Водночас він є ефективним інструментом інформаційного забезпечення наукових досліджень, навчальної та виробничої діяльності, самоосвіти, має широке застосування в бібліотечній практиці, зокрема, в бібліографічному обслуговуванні користувачів, формуванні бібліотечних фондів.

 

Джерела

 

Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. – [Чинний від 2007–07–01]. – Київ : Держспоживстандарт України, 2007. – 40 с. – (Національний стандарт України). (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи). 

Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках : ДСТУ 7152:2010. – [Чинний від 2010–02–18]. – Київ : Держспоживстандарт України, 2010. – 14 с. – (Національний стандарт України). (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).

Видання. Основні елементи. Терміни та визначення понять : ДСТУ 8344:2015. – [Вперше (зі скасуванням ДСТУ 3018–95); чинний від 2017–07–01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2017. – III, 35 с., включ. обкл. – (Національний стандарт України). (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).

Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання : ДСТУ 8302:2015. – [Чинний від 2016–04–03]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 16 с. – (Національний стандарт України). (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).

Про затвердження вимог до оформлення дисертації : наказ М-ва освіти і науки України від 12 січня 2017 р. № 40

Кокарев Л. Б. Методические рекомендации по оформлению  библиографического аппарата диссертации / Л. Б. Кокарев, Г. М. Плеский ; отв. ред. Ю. В. Альберт ; АН УССР, Центр. науч. б-ка. – Київ : Наук. думка, 1981. – 60 с.

Словник книгознавчих термінів / уклад.: В. Я. Буран, В. М. Медведєва, Г. І. Ковальчук, М. І. Сенченко. – Київ : Аратта, 2003. – 159 с.

Бібліографічний апарат видання: Загальні відомості // Вісн. Кн. палати. – 2004. – № 12. – С. 14–18.

Низовий М. А. Апарат книги // Низовий М. А. Вступ до книгознавства : навч. посіб. – Київ : Кондор, 2009. – С. 109–127.

Методичні рекомендації щодо складання бібліографічних записів у списках літератури до наукових робіт : у зв'язку із набуттям чинності ДСТУ ГОСТ 7.1:2006, ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 / авт.-уклад. М. Женченко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – Київ : Жнець, 2010. – 25, [2] с. 

Женченко М. Загальна і спеціальна бібліографія : навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / Марина Женченко. – Київ : Жнець, 2011. – 255 с. – Про бібліографічні посилання: с. 167–171. – Про при книжковий / пристатейний бібліографічний список: с. 219.

Апарат видання довідково-бібліографічний (бібліографічний) // Книгознавство : термінол. словник : (ред.-вид. справа, журналістика, поліграфія, вид. бізнес, інформ.-бібл. діяльність) : навч. вид. / за загал, ред. В. О. Жадька. – Київ : Експрес-Поліграф, 2012. – С. 14.

Пилип Я. А. Складання списків використаної літератури до курсових, дипломних та інших наукових робіт : метод. вказівки щодо проведення практ. занять / Я. А. Пилип, Л. А. Жолобко. – Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2013. – 29 с.

Бібліографічне оформлення наукових робіт : метод. рек. / уклад.: І. Г. Лобановська, О. Г. Помчалова, Н. Д. Грудініна ; [наук. ред. І. Г. Лобановська] ; НАПН України, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського. – Київ : [б. в.], 2015. – 90 с. – (Серія «На допомогу професійній самоосвіті працівників освітянських бібліотек» ; вип. 12).

Підготовка та редагування бібліографічних посібників у виданнях : метод. рек. / уклад.: П. М. Сенько., О. М. Устіннікова. – 4-те вид. – Київ : [Кн. палата України], 2016. – 68 с.

Міжнародні стилі цитування та посилання в наукових роботах : метод. рек. / авт.-уклад.: О. Боженко, Ю. Корян, М. Федорець ; редкол.: В. С. Пашкова, О. В. Воскобойнікова-Гузєва, Я. Є. Сошинська, О. М. Бруй ; Наук.-техн. б-ка ім. Г. І. Денисенка Нац. техн. ун-ту України «Київ. політехн. ін-т ім. Ігоря Сікорського», Укр. бібл. асоц. – Київ : УБА, 2016. – 117 с.

 

_________________

Грудініна Н. Д. Бібліографічне оформлення наукових праць – проблеми і перспективи

Кравченко О. Особливості оформлення списку використаних джерел

Чуканова С. Оформлення списків джерел. Цитування та посилання : короткі поради

Цитування та посилання в наукових роботах / Нац. акад. держ. управління при Президентові України

 

 

Поперечна Лідія Андріївна
Статтю створено : 24.09.2020
Останній раз редаговано : 01.10.2020